Бачити Невидимого

«У мудрого очі, - в голові його» (Екліз. 2:14).

Тобто мудрий бачить розумом, аналізує логікою мислення. Або робить вірні висновки досліджуючи Боже Слово. Також через розглядання Його Творінь усвідомлюємо велич Творця. Але Давид, від імені духовно незрячих запитує: «Чому Господи стоїш далеко і не являєш Себе в час скорботи» (Псалом 9:22). Умовно незрячі бачать Бога лише в ролі судового виконавця, котрий без зволікань повинен карати кривдника. Або в образі Святого Миколая, що роздає дарунки і виконує наші бажання. А ще гірше, подобою земного царя, від якого люди чекають милості, як безвільні раби, егоїсти, лакеї. Сама Біблія відповідає на це питання так: «Карає тебе нечестя твоє, відступництво викриває бо ти залишив Бога» (Ієремія 2:19). Далі, пояснюючи, попереджає Соломон: «Не залишай заповідей без виконання, зберігай мудрість і вони будуть охороняти тебе» (Притчі 4:2-6). Отже, причину життєвої скорботи слід шукати в самому собі. У відсторонені від Божої мудрості. Адже християн багато, а тих, хто виконують Божу волю - мало. Свідчення Давида: «Я сказав: ви боги: і Сини Всевишнього» (Псалом 81:6). Тобто самі є творцями свого життя і співпрацівниками Бога Істини. Адже Бог наділив людину Своїми даностями, дав здібність стати господарем, розпорядником свого життя. Духовно піднятися до образа і подоби Бога, або впасти до рівня тварин, духовної і тілесної смерті. Життя людське, як зруйнований храм, до якого слід прикласти великі зусилля, щоб відбудувати.

Далі читаємо Давида: «Господь з неба поглянув на синів людських: чи є розумний, що шукає Бога? Всі заблудилися, всі нікчемні стали: нема тих, хто чинив би добро… нерозумні, беззаконня творять… А Господь в роді праведних!» (Псалом 13:2-5). Бог поглянув, означає, що людське беззаконня виявило втрату сенсу життя, втрату розуміння Бога. Більше царствує зло ніж добро! Неможливо знайти рід праведників, спільноту, в який живе Бог Мудрості та Істини. Котрі прикладом свого життя показують, що в них є Бог! Адже: «Бог це Дух, і Хто Йому поклоняється, повинен поклонятися у Дусі та Істині» (Іоанна 4:24). Дух – це самовираження Бога силою Премудрості і Своєї Волі. Поклонятися – посвятити життя для виконання Його волі. А в Дусі та Істині – це єдність Духа і Істини, вони нероздільні. Написано: «…бо Дух то Істина» (1 Іоанна 5:6). Поклоніння без будь-яких ритуалів, та видимих форм, але стверджене необхідністю духовного виховання - являється «поклонінням в Дусі Істини». Христос дорікає: «Чого ви кличете Господи, Господи, але волі Отця Мого не виконуєте» (Матвія 7:21). Гучними емоційними молитвами, та прославляннями надіються докричатися до Бога. Тоді як життя праведних людей показує гріховному світу, що виконання Божих заповідей і є умовою єдності з Богом.

Читаємо Біблію: «На початку Бог створив небо і землю» (Буття 1:1). Світобудова це не лише видима матерія, вона включає в собі не розкриту до кінця тайну невидимого існування. Народження в людині із «пороху земного» невидиму сутність неба. Духовне начало, котре слід пробудити до життя. Створення відбувається тоді, коли людина відкриває сенс і розуміння вічного життя. А Бог визначає її діяти по совісті для виявлення вірних чи невірних поступків. Написано: «Кожного хто називається Моїм ім’ям, Я створив…» (Ісая 43:7). Божим Ім’ям – це подобою Його принципів життя, Духом Істини. Адже: «Бог створив людину не для тління – створив образом Свого вічного буття» (Прем. Соломона 2:23). Означає духовне відродження, а не тілесне народження! Нетлінність стосується довершеної свідомості, чистоти сумління, досягнення праведності. Це і є вічні цінності визначенні Богом! І повна відмова від фальші, зрадництва, та будь-яких духів зла по відношенню до ближнього.

Свідчення Давида: «Пошлеш Дух Твій – створяться, і Ти оновлюєш лице землі» (Псалом 103:30). Людина є духовним лицем землі, бо відроджуючи духовність світу, рухає процеси оновлення, оживляє тлінне життя. Євангелія свідчить: «Бога ніхто ніколи не бачив; але Єдинородний Син, Який у лоні Отця, - Він явив Його» (Іоанна 1:18). В буквальному значенні, Бога і Його величної сутності ніхто не бачив і не досягав. Адже тілесними очима побачити Невидимого Бога неможливо! Бачити Бога – це наблизитися до Нього духовно, зрозуміти, відчути Його вплив на собі. Впевнитися ким Він є для нас! Бо хто в гріховному стані; приземлені, бездуховні, емоційно-душевні, ті навіть не мають надії зрозуміти Істину Його волі! А Син в лоні Отця – в глибинах Божих задумів, народжений від Премудрості Отця. Явив Бога – показав народам висоту Його Духа. Довершеність Бога виражає Його любов до людини, як мети творення. Єдинородний – бо лише Христос, Син досяг досконалості Отця і відкрив Бога людям! «Він – образ невидимого Бога, первородний з усього творіння. В Ньому створено все - видиме і невидиме» (Колосян 1:15,16). Ісус Христос перший із людей втілив в Собі Премудрість Бога. Сам став джерелом Мудрості! Досягнув досконалості любові і єдності з волею Отця. На Ньому показаний приклад створення справжньої людини - тілесної і духовної, видимої і невидимої. Він Альфа і Омега – начало і завершення Божого задуму!

Свідчення Мойсея: «…лиця Мого не можна тобі побачити, тому що людина не може побачити Бога і залишитися в живих» (Вихід 33:20). Лице – сутність найвищих знань Бога, які володіють силою умертвляти невігластво і тілесну гріховність. Освіта, яка виводить людей з темряви поневолення і відкриває свободу совісті. Бог каже Мойсеєві: «Коли зніму руку Мою, ти побачиш мене ззаду, а лице Моє, не буде видиме» (Вихід 33:23). Невидиме лице – довершеність Особистості Бога, безмірна і всемогутня сила Духа Божого недосяжна людиною і тому невидима. Зніму руку – дам можливість духовного відкриття і тоді поллється світло істинних знань, непомітна діяльність Творця. Побачиш ззаду – тобто в кінці здійснення задуманого Богом, в даному разі виходу із єгипетського поневолення та нинішнього спотворення. «А мертві залишаться на вулиці великого міста, яке духовно зветься Содом і Єгипет, де і Господь наш був розп’ятий» (Відкриття 11:8). Отже, Содом і Єгипет в духовному розумінні, представляють всю систему світу, яка розпинає Ісуса Христа, бо створила мертву ідеологію, підкорення людини людиною, тому і підлягає зникненню. Написано: «Вірою Мойсей залишив Єгипет, не злякавшись гніву царя, бо стояв непохитно, як той, що бачить Невидимого!» (Євреїв 11:27). Заслуга Мойсея – віра Богу, котра оживила його свідомість через світосприйняття реального стану: «…віра, це коли надіємося того, чого не бачимо» (Євреїв 11:1). Сила Духа Пророків відроджує віру не лише в Мойсея, але і в нас, якщо занурюємося з головою в дослідження Святого Письма (Образ духовного хрещення водою).

Апостол каже: «Ви Його любите і вірите, не бачачи нині, радієте невимовною радістю, бо досягаєте мети вашої віри – спасіння душ» (1 Петра 1:8,9). А хто з нас не хоче спасти свою душу? І ось невидимий Ісус Христос стає гарантом спасіння! «Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі» (Іоанна 5:26). Тобто Сам по собі Син Божий, має вічне життя, а розп’ятий тілесно. Статус Божого Сина досягається через «народження згори», яке відкрив нам Христос. Уможливлює вічне життя свідомої людини. «Хто Мене бачив, той і Отця бачив… Я є в Отці, і Отець є в Мені» (Іоанна 14:9,10). Бога можна побачити в людині, котра живе за Його визначенням. Тому Євангелія пояснює: «Чому ви шукаєте Живого між мертвими? Нема Його тут – Він воскрес!» (Луки 24:5,6). Отже тут, в середовищі смертних, Його нема, бо Він перейшов у життя вічне. Далі читаємо таке: «Двоє того дня ішли від Єрусалиму». Йти від Єрусалиму є поганим знаком, адже Єрусалим є святим місцем по духу, образом Небесного Єрусалиму. Але оскільки в земному, захопленому злочинною діяльністю розп’яли Спасителя людських душ, відтак виникла необхідність вийти. Зібратися всім апостолам, сповнившись духовною силою науки Христа і тоді повернутися до боротьби з людським злом. Тому ті двоє: «Говорили між собою; обмірковували про все, що відбулося. І Сам Ісус наблизившись, пішов разом з ними, а вони прийняли Його за чужинця» (Луки 24:13). Адже після розп’яття Ісуса злякалися і розбіглися, забувши про все те, що Він їм говорив.

Виникає питання, з ким насправді могли розмовляти ті двоє, що йшли з Єрусалиму? (Луки 24:13)… Хто пішов третім? Безумовно, третім може бути тільки носій науки Христа. Адже: «Почавши від Мойсея і від усіх пророків (Христос), пояснював їм сказане про Нього у всьому Писанні» (Луки 24:27). Покидаючи цей світ, Христос сказав: «Я попрошу Отця і дасть вам іншого Утішителя, щоб навіки перебував з вами» (Іоанна 14:16). Іще: «Утішитель – Дух Святий, навчить вас усього і пригадає усе, що Я вам говорив» (Іоанна 14:26). Утішителем залишається Його Духовний спадок, названий Духом Святим. Бо, при відсутності тілесно Ісуса Христа, Його вчення уможливлює духовне бачення Невидимого.

Свідчення Євангелії: «Прийшовши в село Він сів з ними за стіл, взявши хліб, поблагословив і, переломивши дав їм. Тут і відкрилися їхні очі і вони впізнали Його. Але Він став невидимим для них» (Луки 24:30,31). Як же так, Невидимий одночасно може бути видимим і роздавати хліб? Безумовно мова йде про хліб духовний. А Христос раніше їм пояснював: «Де двоє, або троє зберуться в Ім’я Моє, там і Я серед них» (Матвія 18:20). Отже, де згадують, досліджуючи все, чого навчав Ісус Христос, там Він стає присутнім. Він говорив: «Ще трохи, і світ більше не побачить Мене. Ви ж будете бачити, бо Я живу, і ви будете жити» (Іоанна 14:19). Життя вічне досягається проявленням гідності і вірності духовним принципам Христа. Тому Він серед нас, якщо разом з Ним «ламаємо» і роздаємо духовний хліб, спасаючи людські душі від духовного голоду. Адже написано: «Хто Слово Моє збереже, той не побачить смерті повік» (Іоанна 8:51). Боже Слово це хліб життя, дається тим, хто добровільно приймає, як життєдайну цінність.

Апостол стверджує: «Бог Єдиний, Хто має безсмертя і живе в неприступному світлі, Якого ніхто з людей не бачив і бачити не може» (1 Тимофія 6:16). Бог засвідчений Єдиним – єдино-цілісним, нероздільним, безкінечним в просторі і часі. Проявлений багатством Своїх Творінь. І тільки Той, Хто володіє безсмертям, може дати його людині. Живе в неприступному світлі – Сам і є недосяжним світлом! Як написано: «Бог є світло, і в Ньому немає жодної темряви» (1 Іоанна 1:5). Світлом Божої Істини можна просвітити живущих в темряві беззаконня і гріха, і усунути темряву духовного невігластва. Апостол застерігає: «Для невіруючих, у яких бог віку цього засліпив розум, щоб для них не засяяло світло благовістя Христа, Який є образ Бога Невидимого» (2 Кор. 4:4). Чому християни стають подібні до невіруючих? На відміну від Бога Істинного, в нас є суто земні божества, котрим надаємо перевагу. Як-то досягнення кар’єри, влади, слави, матеріального достатку. Все це людям важливе, але не настільки, щоб жертвувати своє здоров’я, здібності, деколи все життя. А в кінці побачити, що це була короткочасна надія щастя, яка не оправдала себе, бо виявилася тлінням. Як сказав Еклізіаст 2:26 «Все це суєта і томління духу». Пригнічення духовності в угоду тілесного процвітання, яке стало поганою послугою і закрило від людей істинний сенс життя. Засліпило благовістя справжніх цінностей, духовної науки Христа, яка не стала для нас найбільшою любов’ю, і ми не зрозуміли необхідності пізнавати існування Невидимого Бога! Тому так написано, що ніхто з людей не може досягти свідомого бачення Невидимого! Насправді ж, щоб бачити слід знайти духовний сенс буття, котрий є Божим лицем, ділом. Свідчення Давида: «Сповіщайте між народами про діла Його. Шукайте сили Його і шукайте лиця Його завжди» (Псалом 104:2-4)! Ніколи не спиняйтеся на досягнутому! Досягнення передбачає прозріння!

Згадайте зцілення Ісусом Христом сліпого від народження. Кожна людина народжується умовно сліпою, бо ще не осмислює того, що бачить. Всім необхідно пройти духовний процес пізнання. Фарисеї запитують зціленого, як він прозрів? Відповідає: «Грязиво поклав мені на очі Ісус, я вмився і бачу» (Іоанна 9:15). Не варто вважати Ісуса Христа подобою знахаря-цілителя. Будучи Вчителем від Бога, Він відкрив сліпому очі на «грязь» - нечистоту людського відання. Допоміг омити неправедність – Правдою. Бо коли вдруге запитали фарисеї: «Як Ісус відкрив твої очі? Відповідає: Це Пророк!» (Іоанна 9:17). Пророк відкриває очі пророцтвом! Але фарисеї не побачили в Ньому Пророка бо не мали освіти Христа. І після третього запитання, відповідає: «Я ж вам уже все сказав, та ви не вислухали; що ще хочете почути? Може й ви хочете стати Його учнями?» (Іоанна 9:27). Як бачимо це було не буквальне, а духовне прозріння – освітою Христа, котру ніяк не можуть зрозуміти колишні і нинішні духовно сліпі фарисеї. Мислячи примітивно, визнають лише буквальне чудо-зцілення. А Христос зцілює душі!

Іоанн Богослов свідчить Леодикійській Церкві – нинішній релігії світу, характеризує її ні холодною, ні гарячою, але жалюгідною і сліпою… «Раджу тобі купити в Мене… мазь для очей, щоб бачити» (Об’яв 3:14-18). Мазь символізує пізнання Божої Істини – прозріння! Найбільша причина духовної сліпоти – гріх. Відплата за нього передається в спадок до третього і четвертого покоління, а милість Божа до тисячного роду (Вихід 20:5,6). Отже, на сліпому від народження показана милість Божа. Так і написано: «Ні він не згрішив, ні його батьки, але виявилися на ньому Божі діла» (Іоанна 9:3). Нагорода зцілення в роді праведних! Христос сказав: «Поки Я є у світі, Я – Світло для світу» (Іоанна 9:5). Світло – Премудрість Божої волі виражена в заповідях. Виконана в повноті Ісусом Христом, стала незаперечним прикладом для нас. Відсутність світла – темрява і духовна сліпота! Написано в Нагірній проповіді: «Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать» (Матвія 5:8). Досягнення внутрішньої чистоти, духовної досконалості Христа, дозволяє бачити Невидимого. Амінь!

Дослідження сестри Надії