Благословення і прокляття
«Не обманюйтесь, браття мої. Все добре, що нам дане, і кожний досконалий дар, походить з гори, від Отця Світла» (Якова 1:16,17).
Згідно свідчення Якова, Бог благословляє нас духовними благами. Але хто насилає на нас прокляття і чому? Що ми знаємо про благословення і прокляття? Ця тема завжди викликала серед людей багато запитань. Чому так буває в житті, одному щастя і успіх дістаються легко, а іншому, як не старайся – одні невдачі? Один купається в багатстві, а інший, тяжко працюючи не може вижити? Хтось народжується талановитим, вольовим, має задатки відмінного здоров’я, а хтось безталанний, слабовільний, хворобливий. У багатьох людей на ці питання, не має відповіді. І більшість не задоволена собою, світською владою, а що найгірше, ремствують на Бога. Подібні питання знаходимо в пророка «Чому шлях нечестивих – благо успішний, і всі віроломні – благоденствують?» (Ієремії 12:1,2). Також: «А моєї душі шукають, і говорять: не пророкуй в Ім’я Господа, щоб не померти тобі від рук наших» (Ієремії 11:21). Той, хто посвятив своє життя досконалості, стає докором сумління для нечестивої влади. Як це бувало не раз в історії людства, піддавалися смерті, або вигнанню. Ісус стверджує: «Лисиці мають нори і птахи небесні – гнізда, Син же Людський не має де голови прихилити!» (Матвія 8:20). Пророки називали Христа Царем, Він, по великий значимості для всього світу достойний визнання, але принижений владними тиранами, деспотами та фарисеями від релігії. Так поступали з Ісусом Христом і так поступали з християнами. Тому християни не можуть змиритися з таким явищем як переоцінка цінностей життя людини. Адже цінність земних благ і благ духовних є різною. А ті, що керують людьми втратили властивість вірно оцінювати, переплутали земне з духовним.
Написано: «Ті, яких увесь світ не був достойний, блукали по пустелях, горах, печерах та ущелинах землі. Тому, що Бог передбачив для них щось краще» (Євреїв 11:38-40). Коли б Христос бажав матеріальних благ, Він їх мав би. Адже володів винятковим розумом і духовною силою! Згадайте, як диявольський матеріалізм готовий був кинути Йому під ноги, всі багатства землі, щоб купити Христа. А Він вибрав смерть аніж зраду Бога! Згадайте українського філософа Григорія Сковороду, життя якого чимось нагадує життєвий шлях Христа. Він сказав: «Світ ловив мене і не зловив». Отже важливо не купитися на земні блага. Благословення і прокляття існують в земному житті. А що стосується нашого здоров’я, розуму, таланту, то воно залежне від самої людини, від її роду і середовища в якому живе. Якими були батьки, діди, прадіди, руйнували свою людську природу поганими звичками, чи оберігали? Погані нахили, як-то: алкоголь, куріння, наркотики, розпуста і набуті через них хвороби, як правило передаються в спадок. Спотворена порядність і мораль диктує свої умови життя, породжує прокляття. Бо відсутність керівництва Божої волі, любові і добра не дозволяє всім нам мати, хоча би необхідні блага для тілесного життя. При такий безбожній системі, найбільші земні блага дістаються жадібним, нахабним, безсовісним, ненаситним! Щоб обманути себе і людей, вони виділяють великі кошти на будівництво християнських церков. Надіючись, таким чином, на Христа, щоб в сьогоднішньому житті купити собі, визнання достойного християнина.
Апостол сказав: «Якщо ми тільки в цьому житті, надіємося на Христа, то ми нещасні зо всіх людей» (1 Кор. 15:19). Отже, не завжди ті, що мають земні блага, матимуть їх від Бога. І не завжди прокляті на землі, будуть проклятими Богом. Варто знати, що благословення від Бога має високу ціну – вічного життя, а прокляття – відсутність такого життя. Давид говорить: «Той у кого невинні руки і чисте серце, хто не марнував на суєту душу свою… - той матиме благословення і милість від Бога» (Псал. 23:4). Так як світ людський недосконалий, то слід вчитися досконалості у Слові Божому, яке для цього і призначене. «Благословення Господнє – воно збагачує і печалі з собою не приносить» (Притчі 10:22). Люди можуть мати розумне, достатнє багатство, зароблене чесною працею, і користуватися їм собі на благо. Але разом з тим, існує духовна праця, яка достойна Божого схвалення. Життя, що постійно збагачується Божими цінностями. Це найбільше багатство на землі, хоча і не всі з цим згідні.
Існує два пророцтва. Перше: «Проклята людина, яка надіється на людину і плоть робить своєю опорою, а серце відходить від Господа. Вона не побачить доброго, ніби на землі не плідній оселена» (Ієремії 17:5-8). Друге пророцтво: «Благословенна людина, яка надіється на Господа. Вона буде як дерево, посаджене біля вод, яке не боїться засухи і не перестає приносити плід». Отже, можна працювати, щоб бути опорою плоті, залишаючись без Бога. А можна насищатися з потоку Божого знання, відроджувати вічні духовні істини. Пророче дерево Ієремії, є образом роду, патріархів Ізраїлю. Це родове дерево дало найкращий плід на землі. Пастиря – благословенного від Бога. Щоб благословляти патріархів віри, Бог боровся за них. Написано: «Від тепер ім’я твоє буде не Яків, а Ізраїль, ти боровся з Богом, і людей перемагати будеш. Поблагословив його Бог» (Буття 32:28,29). Яків мусив побороти в собі негативні, гріховні залишки протистояння Божій Волі. І лише тоді, Бог його визнав гідним роду Христового. Так і ми сьогодні, коли не виконуємо Закону Божого, то боремося проти Бога. А коли приймаємо Його сторону, то як Яків, достойні благословення.
Молитва Давида: «Благослови дім раба Твого Давида, щоб він був перед лицем Твоїм. Бо якщо Ти, Господи, благословиш, то буде він благословенний повік» (1 Хронік 17:27). Дім Давида, це його молитовна книга Псалмів, яка прославляє Бога. Звеличуючи Бога, стала великою його праця, якою ми сьогодні користуємося як благом. Він сказав: «Не мертві… А живі будуть благословляти Бога віднині й довіку» (Псалом 113:25,26)! Мертві – це відсутність Бога в свідомості, безцільне, порожне життя. Живі – ті, хто живуть Богом, спілкуються з Ним через Святе Писання і через молитву. Павло визнав: «Мене колишнього хулитиля, і гонителя, кривдника, але помилуваного тому, що так чинив за незнанням, у невірстві; благодать Господа відкрилася в мені щедро з вірою, і любов’ю у Ісусі Христі» (1 Тимофія 1:13,14). Доки людина тілесно живе, Бог чекає покаяння від неї, щоб помилувати. І на прикладі фарисея Павла, показано обітоване благословення для тих, хто був у невірстві, але повернувся до Бога. Отже, благословення це єднання з Богом, а прокляття – протилежне благословенню. Коли життя відірване від Бога воно стає негідним Божого визнання.
Як, і чому, відбувається дія осудження? Читаємо притчу про неплідне дерево: «Христос зголоднівши, побачив смоківницю вкриту листям, пішов, чи не знайде плоду на ній; але нічого не знайшов крім листя. Ісус сказав: Від нині, нехай до віку, ніхто плоду твого не з’їсть. Вранці, учні побачили смоківницю, що всохла до кореня. Петро сказав: Учителю, смоківниця, яку Ти прокляв, усохла. А Ісус відказав: Майте віру Божу» (Марка 11:12-22). Дерево смоківниці, було використане в притчі, як образ неплідного дерева. Природна властивість його така, що дозволяє збирати за рік три врожаї при вмілому догляді. Перші плоди з’являються разом з листям. А Ісус не знайшов плоду, лише саме листя. Коли немає першого плодоношення, не буде другого і третього. Тому Христос його прокляв, тобто визнав неплідним. Які плоди шукав Христос на дереві? «…плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра» (Галатів 5:22). Ось вона, духовна (агротехніка), повнота знання і вміння, яка дозволяє людині виростити три врожаї за своє життя. Христос не даремно сказав: «Майте віру Божу». Віра, це перший урожай – благословення у вірі! Другий – благословення у Сині! І третій – благословення, єднання з Богом у Дусі! А Христос не знайшов навіть віри. Так і сказав: «Коли прийду, чи знайду віру на землі?» (Луки 18:8). Коли ж немає бажання просвіщатися вірою, то не буде усиновлення і одухотворення. Відбувається роз’єднання з Богом. Як бачимо, благословення і прокляття, схвалення і осудження знаходяться на землі у стані дії. І Бог сказав: «Сьогодні, взяв Я за свідків проти вас небо і землю… Я дав перед вами, благословення і прокляття. А ти вибери…» (Повт. Закону 30:19). Свідками є люди створені за образом і подобою Божою. Бо не створював нас Бог як роботів, чи маріонеток, які прив’язані до свого господаря і залежні від нього. Ми вільні вибирати, планувати, творити, приймати розумні рішення. Бог, щедро наділив нас Своїми властивостями від початку.
Павло сказав: «Так як вибрав Бог нас, раніше створення світу, щоб ми були святі й непорочні перед Ним, щоб нас усиновити за благоволінням Своєї Волі. На славу благодаті Своєї, якою Він обдарував нас у Сині Улюбленім» (Єфесян 1:4-6). Отже на початку ми задумані були святими і непорочними. Він започаткував у нас можливість, створити праведне життя та вічні благословення. А Христос показав приклад, якою має бути людина. Виникає питання, чому цей Великий Божий намір досі не здійсненний? Можливо тому, що на початку люди зробили поганий вибір, коли прокляття та смерті ще не існувало, а люди своїми діями породили їх. І прокляття, наче снігова глиба покотилося по людському буттю, набираючи сили, щоб під кінець стати страшною лавиною. Відсутність висоти моралі, совісті і любові приводить життя до катастрофи. Люди перестали розуміти Бога і любити один одного бо втратили в собі подобу Бога! Біблія показує; що першою жертвою прокляття став Авель. «Сталося, як були вони в полі, повстав Каїн на Авеля і вбив його. І сказав Господь Каїнові: Де Авель, твій брат? А той відказав: Не знаю, хіба я сторож братові моєму» (Буття 4:8,9). Чому ж вбив? Піддався диявольській заздрості, коли гірший знищує кращого. Безбожна система, яка породила прокляття, ніколи не стане сторожем життя. Постійно виникає потреба захисту. Давид сказав: «Вони проклинають, а Ти благословляєш» (Псалом 108:28). Влада світу цього, що породила війни, голод, бездуховність, не-підпорядкована Богу – насилає на людей прокляття, не розуміючи що творить!
Біблійний приклад: «І пішов пророк Єлисей у Вефіль. Коли ішов дорогою, малі діти вийшли з міста і насміхалися з нього: йди плішивий, йди плішивий! Він озирнувся і прокляв їх. І вийшли дві ведмедиці з лісу і розірвали сорок дві дитини» (4 Царів 2:23,24). Хіба можливо, щоб пророк міг так поступити з малими дітьми? Мало хто навіть з поганих людей на таке здатний, а тут – Божий пророк. Цю трагічну притчу не можна сприймати буквально, бо вона містить глибокий повчальний зміст. Діти – це релігійний відступницький напрямок. Вони не діти Божі, а зрадники, тому не розуміють пророка, називаючи його плішивим. А волосся в Біблії, як образ духовної сили і багатства. Написано: «Хай буде прикрасою вашою не зовнішнє волосся, а потаємна людина в нетлінній красі лагідного духу, що дорогоцінне перед Богом» (1 Петра 3:3,4). Такої нетлінної краси лагідного духу, ці, так звані діти не мали. Тому пророк засвідчив, що вони роз’єднані з Богом – прокляті. А дві ведмедиці, - це два напрямки земного життя; світське і релігійне. І ліс, як образ невпорядкованої дикої системи. Відсутність гармонійного життя, як правило, розриває, руйнує і знищує сама себе. «Усі ми ревемо, як ведмеді…очікуємо суду, і немає спасіння. Бо злочини наші чисельні перед Богом, а гріхи наші свідчать проти нас. І не стало Істини, і той, хто віддаляється від зла, піддається образі» (Ісая 59:11-15). В звірячий системі, хто не приймає їхнього способу життя, піддаються образі та несправедливому осуду. Нажаль, таке існує не лише в світському, але і в релігійному середовищі. Відсутність миру свідчать проти них.
Апостол дає оцінку: «З тих самих уст виходить благословення і прокляття. Не повинно, брати мої, щоб так це було» (Якова 3:10). Людина, по своїй суті творець. Добре, коли діла прокляття на землі бездіяльні. Тоді діє добро, милосердя, мир, любов. Але якщо людство зрушує своїми діями діла прокляття, то треба знати, воно не має ні добра, ні милості. Обрушується як катастрофа і страждають всі, хто попадає йому на шляху. А так не повинно бути між християнами. Бо коли ми хочемо Божих благословень, то треба навчитися духовності. «Не платіть злом за зло, а навпаки благословляйте, знаючи, що ви на це покликані, щоб успадкувати благословення» (1 Петра 3:9). Благословення – це духовне багатство, яке сходить від Бога. Духовно освічена людина, як благо для суспільства. І такими Бог хоче бачити всіх людей, щоб відродилося на землі духовне життя. Також Мойсей відкриває десять заповідей. В цих заповідях Воля Божа, яка може стати для людей благословенням і прокляттям. В книзі Повт. Закону, в 27 и 28 розділах, перелічуються по-пунктах усі благословення, які прийдуть як наслідок виконання Божої Волі. А також, всі прокляття, котрі спадуть, якщо проігнорують Божу Волю.
Бог ставить умову: «Коли послухаєте Мого голосу, щоб виконувати заповіту Мого, то станете Моїм уділом з усіх народів. Царством священників, бо вся земля Моя. І весь народ відповів: Усе, що сказав Господь – виконаємо» (Вихід 19:5,8). Отже, євреї мали стати народом священиком, котрий доноситиме Істину іншим народам. Коли Левіти проголошували всі прокляття і благословення, народ відповідав: «Амінь!» Тобто вони приймали Божу угоду. На словах вони прагнули Божих благ, але своїми вчинками вибирали шлях, який був гідний прокляття. Тому, вони не стали народом священиком для всього світу, як було обіцяно Богом. То що ж тепер скажемо, угода не мала сенсу, а Бог програв? Неправда! Програли євреї в своїй масі. Адже угоду виконав остаток великих євреїв, які благословенні навіки. Бо написано: «…багато званих, та мало обраних» (Луки 14:24). Дослідивши те, що сталося з євреями, ап. Павло зробив такий висновок: «Усе це сталося з ними як приклади, а написано нам для повчання, які досягли останніх віків. Тому хто думає, що він стоїть, нехай бережеться, щоб не впасти» (1 Кор. 10:11,12). Павло застерігає, щоб ми не були надто впевненими в своїй непогрішності і продовжували виконувати Божу Волю. Бо стародавня угода з євреями, дійсна і для нас сьогодні.
Написано: «Закон же прийшов, щоб збільшився переступ. А коли примножився гріх, стало більше благодаті» (Римлян 5:20). Отже, Закон став світлом, що виявляє гріх. Закон вчить як жити, з чим боротися, куди рухатись, щоб отримати благо. Законом збільшується бачення гріха і боротьба з ним. А в Євангелії написано: «Від повноти Його, ми одержали всі, - а то благодать на благодать. Бо Закон був даний через Мойсея; а благодать і Істина, з’явилася через Ісуса Христа» (Іоанна 1:16,17). Мойсей відкрив Закони, а Христос показав приклад через виконання, досягнення Істини. Але апостол застерігає: «Ви, що Законом оправдуєтеся, - залишилися без Христа, відпали від благодаті» (Гал. 5:4). Тобто без Христа немає повноти Духа, лише буква Закону. Духовне відкриття Христа привносить Дух Закону, який явився благодаттю! Як написано: «Через Ісуса Христа, вірою одержали доступ до тієї благодаті, в який перебуваємо» (Рим. 5:1,2). Тобто не просто виконувати, але піднятися до рівня духовності. Щоб буква і дух Закону в свідомості людини стали одним цілим. Коли закон вже не закон, а норма життя, адже дві заповіді Христа базуються на десятьох заповідях Бога. Христос пояснив: «На цих двох заповідях тримається весь Закон і Пророки» (Матвія 22:40)! Тому ми і не повинні вибирати між Мойсеєвими і Христовими заповідями. Закон один для всіх, і благодать Закону, через християнську віру досягає найвищого блага Істини. «І весь Закон міститься в одному виразі: Люби свого ближнього як себе самого» (Гал. 5:14). Це є благом життя для всіх народів. Ми маємо зрозуміти, що беззаконня протидіє виконанню Божого наміру, наділити людину вічними благословеннями! І апостол Павло написав всім людям на землі побажання: «Благодать Господа нашого, Ісуса Христа, і любов Бога Отця, і єдність Святого Духа, хай буде зо всіма вами!» (2 Кор. 13:13). Відтак благодать не ділиться на Божу, Христову, чи то Святого Духа – вона єдина як Єдиний Бог! Амінь!
Опрацювала Шагіна Надія.
