Блудний Син – притча.

«Зупиніться на шляхах ваших і розпитайте, де путь добра, і йдіть нею. Але вони сказали: не підемо» (Ієремія 6:16).

Притча про блудного сина, це вічна тема для роздумів. І якщо земне людство зрозуміє коли-небудь істинне значення цієї притчі; то знайде відповідь на три питання. Звідки ми вийшли? Чому заблудилися? І куди необхідно повернутися? Бо в таку ось звичайну земну історію, яка могла статися будь де, і будь коли, Христос, вкладає велику тайну буття! І вже не звичайна історія, а духовний зміст притчі  розкриває нам Правду Божу. «Відкрию в притчах уста Мої і розповім про приховане з віків давніх» (Псал. 78:2). Духовне дослідження, дозволить нам мати вірне розуміння Слова Божого. А людина, наділена здібністю досліджувати, пізнавати, вчитися, для того, щоб зрозуміти Бога і Його Вічні Закони Життя.

Притча говорить: «Один чоловік мав двох синів» (Луки 15:11).  Буквальний зміст - буденна історія життя, яких багато на землі. Але якщо ця історія, записана у Святому Письмі, то необхідно в ній відкрити «приховане від віків давніх.» І вже не два земних сина народжених невідомим чоловіком, а Бог, народжує в своїх Задумах два життя. Образно – два Сина. Створює два світи. Світ духовний, досконалий, вічний. І світ матеріальний, проявлений у просторі та часі. Сьогодні ми розуміємо, що світ матеріальний відрізняється від духовного своєю недосконалістю. Це ніби побудований добротний будинок, над яким пронеслася руйнівна буря і знесла покрівлю. У людському житті зруйнована гармонія життя. І вихід один, - знову все відбудувати за Божою Волею. Але люди зайшли так далеко у своїй бездуховності, що самі нездатні це зробити. Необхідний Син за образом і подобою Божою, який очолить на землі відбудову життя досконалого, відновить поруйноване.

А притча розповідає: Із двох народжених Батьком синів, старший назавжди залишається вірний Отцеві. Старший – Істинний, образ Ісуса Христа, знання Якого служать для відродження гармонії. Він ніколи не заблудиться і не зверне з шляху Божого призначення. Вірними є також послідовники Христа, які знаходяться в стані пізнання Бога. Адже сином Божим може бути син людський, який постійно бореться за відродження Божої подоби, тому і заслуговує великої нагороди. Але земне життя має схильність відходити від Бога і блукати в бездуховності. Говорить Соломон: «Чоловік, який любить мудрість, радує батька свого; а хто водиться з блудницями, той марнує майно» (Притчі 29:3). Це символічне порівняння стосується віри, яка ввела в своє середовище невластиве служіння - занечистила істинне. Неймовірно, найрозумніша істота на землі заблудилася і втратила сенс життя!

Далі притча говорить: «І сказав молодший син батькові, дай мені належну частину майна! І він поділив між ними майно. Забравши своє, молодший син подався до далекого краю і там розтратив своє майно, живучи розпусно» (Луки 15:12,13). Людство в своєму загалі втратило життя за Божою волею і живе розпусно, як кому забажається. Так як людина створена і наділена вільною волею, то вона має можливість вільного вибору. Підпорядкувати себе Божим Законам життя, які відкриті Богом від початку. Або ж керуючись тілесними запитами, йти дорогою беззаконня. «…бо дух блуду ввів їх в оману, і блудодіючи, вони відступили від Бога свого» (Осія 4:12). Іще: «Тілесні діла очевидні: розпуста, аморальність, безсоромність, ідолослужіння, чародійство, сварки, заздрощі, розділення, п’янство, гульня і тому подібне. Попереджую вас: Хто таке чинить, Божого Царства не успадкує» (Галатів 5:19-21). Ці слова означають блудний шлях життя. Молодший син, тобто людський світ, сам вибрав таку життєву дорогу. В образі Адама, люди почали споживати з дерева пізнання матеріального світу. І в жорстокій боротьбі за матеріальним багатством, втратили зв’язок з Богом. Так почався на землі занепад духовності, при зростаючому пізнанні матерії. Божій Волі, - люди протиставили свою, бездуховну, яка стала слабовільною. Життя без Бога, без керівництва Його Законів, це довгий історичний шлях блукань через віка і епохи.

Пророцтво: «Усі ми блукали, як вівці, розпорошились кожен на власну дорогу» (Ісая 53:6). Тобто, кожний вибирає собі сам релігійну дорогу повернення до Бога. Але мало хто досліджує в Слові Божому; вірною дорогою він повертається, чи продовжує блудити? Світ і нині продовжує блудити в темряві марновірства, не звертаючи ніякої уваги на Ісуса Христа, як Образа, Істинного Сина Божого. А Він закликає: «Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, - Я заспокою вас (Матвія 11:28). Виникає слушне питання, чому всі люди жаліються на тяжке життя, але вперто не хочуть навчатися у Ісуса Христа і перестати блудити? Чому Христове вчення спотворене, змішане з язичництвом? Євангелія запитує: «Чи добре це, що ви відміняєте заповідь Божу, щоб виконувати свої передання? (Марка 7:9)». І Давид пише: «В сітку яку самі поставили, заплуталася нога їхня» (Псал. 9:16). Християни заплуталися в марновірстві, ідолопоклонстві, поклонінні небіблійним цінностям. Будучи себелюбними егоїстами, піклуються лише про тілесне життя. І навіть служіння Богу, перетворили на святкові розваги, споживання культової їжі.

Застереження апостола: «Аби не був хто з вас блудником нечестивим, як Ісав, що за одну їжу віддав своє первородство» (Євреїв 12:16). Священний шлях розвитку праведності буде зраджений на подобі старозавітного блудника Ісава! Нажаль люди заблудилися у власному розсудку, втративши вірний світогляд! Людський розум у гонитві за матеріальним достатком настільки духовно виснажився, що загубив самого себе, своє призначення. Тому притча каже: «Як витратив усе, став бідувати, і пасти свині у мешканців землі. І бажав насититися стручками, що свині їли, але ніхто йому не давав. Опам’ятавшись, сказав: у батька мого є надлишок хліба, а я тут гину з голоду… Встану і піду до свого батька» (Луки 15:14-20). Пасти свині це вести негідний християнина образ життя. Витратив майно – свої здібності, розум, волю, совість – використав не на службу Богу, а на земні насолоди. І на останок, втратив подобу гідності, злився з гріховною системою. Коли замість Хліба Божої Премудрості, церква кормиться язичницькими обрядами – виявилася в рабстві нечистої віри. Тому притча відкриває пророчу реальність. На землі голод Божого відання, миру, любові. Нестача Слова Божого – гірша за нестачу хліба. Бездуховна релігія перестала існувати на землі, як Божа Сила! Вона вже нездатна ні на що впливати, щоб змінити життя людей.

Хто ж тоді врятує світ? Де син людський? А він, як говорить притча опам’ятався, і це є хорошим пророчим знаком! Не дивлячись на те, що люди фактично відмовились від Бога в щоденному житті, але Бог ніколи не полишав людей. Час від часу Бог посилає на землю духовних вчителів, які допомагають блудному сину згадати духовне багатство Батька – Святе Письмо. Треба лише повернутися до його дослідження. Написано: «І піднявшись пішов. Коли був ще далеко, батько змилосердився, побіг, кинувся йому на шию і поцілував. Син сказав: Батьку, я згрішив перед небом (висотою премудрості) і перед Тобою (Божою Волею). Батько проголосив: Негайно принесіть найперший одяг і зодягніть (відновлює його праведність), дайте перстень йому на руку (право на усиновлення), і взуття на ноги (визнається факт повернення)» (Луки 15:20-22). Тому батько звелів веселитися. Адже єднання людської свідомості з Премудрістю Всевишнього Отця, є сенсом буття і великою радістю. Бог завжди «біжить», тобто йде на зустріч людини, котра звертається до Його Слова, щоб повернути собі єдність з духовним Отцем!

Однак притча свідчить: «А його старший син був на полі…» (Луки 15:25). Слід розуміти: благовістив віру в людському середовищі, але виявилася сумна реальність старшого сина – незадоволення. Тут старший син символізує церковне керівництво, яке прагне для себе особливого статусу; особливого церковного сану, бажання людського преклоніння та слави. «Він розгнівався і не схотів увійти. Батько ж вийшовши, кликав його. А він відповів: Коли ж цей син твій, що змарнував твоє добро, повернувся, ти заколов для нього відгодоване теля. Сину, ти завжди зі мною, і все моє – твоє» (Луки 15:28-31). Подобою звичайного повернення дітей до батьків, притча говорить за духовне повернення відпалих християн до Бога. Найбільша нагорода, це бути в Єдності з Отцем – Джерелом Вічного Життя! Але егоїстична природа людського розуму, часто втрачає милосердя. І навіть вірні послідовники, пастирі, можуть не знати великої цілі, до якої рухається життя і стають егоїстами. Написано: «Про час той ніхто не знає, ні ангели небесні, ні Син, а лише Отець один» (Матвія 24:36). Ціль життя не для знищення або покарання, а для відродження і повернення досконалості людині! Ось в чому найбільше Боже свято і ціль нашого буття. «…веселитися і радіти треба, бо цей брат твій (людський світ життя) був мертвий (бездуховний) – і ожив, пропав (породивши атеїзм) – і знайшовся!» (Луки 15:32). Зрозумів сенс земного життя і повернувся до початкового стану єдності і рівності перед Богом.

Притча пророчить велике милосердя Божого прощення, а також сумне не примирення між братами по вірі. Що ми і маємо сьогодні у християнської релігії. Кожна церква вважає, що тільки вона праведна перед Богом, а всі інші недостойні. Шкода, адже відсутність братерства, миру і любові – це продовження релігійних блукань. Тому ап. Павло заклинає всіх до примирення: «В єдиному тілі (тілесному житті) примирити обох, знищивши ворожнечу. Христос, прийшовши, благовістив Мир вам, далеким і близьким, бо через Нього і ті й інші маємо доступ до Отця в одному Духові» (Єфесян 2:16-18). Духовність творить мир. Не існує іншого виходу для християн як примирення в Ісусі Христі. Бо Він є Голубом Миру; символічним знаком від Бога, що явився над Ним підчас хрещення в Іоанна. Через Сина Божого всі мають доступ до милосердя і любові Отця. Настав час усім християнам опам’ятатися, відмовившись від самозвеличення та самолюбства, які заводять у блуд. Для духовного повернення як синів Божих, котрі були далекими від Бога, але стали близькими; були мертвими й ожили, заблудилися і знайшлися! Амінь!

Опрацювала Шагіна Надія.