Час і Вічність.

 

«Я кажу вам браття: час короткий… Хто користується світом цим, наче не користується; бо минає образ світу цього» (1 Кор. 7:31).

 

 

Час, це одне з незрозумілих понять, з якими стикається людина, коли хоче його освідомити. Майже все в цьому світі ми можемо бачити, але як зрозуміти час і вічність, що вони означають? Важко, наприклад, осягнути людині, нескінченість простору. Так само важко збагнути, нескінченість часу. Адже все в цьому світі приходить до якогось логічного і буквального кінця, лише кінця часу людина не розуміє. Кажуть, що час «минає», «йде», «летить», все міняється з плином часу. Люди, навіть навчилися рахувати час. Але насправді ми не розуміємо до кінця, що саме маємо на увазі, і з чим маємо справу? Тому і виникає питання: що таке час? Хто започаткував його, для якої цілі і як ним вірно користуватися?

Апостол так роз’яснює: «Коли ми дивимось не на видиме, але на невидиме: бо видиме – дочасне, а невидиме – вічне!» (2 Кор. 4:18). Отже ми маємо зрозуміти, що існує не тільки видиме життя, але і невидиме. І Бог, створивши їх, налагодив зв’язок між ними, використавши для цього такі невидимі речі як час, розум і совість. Бог посіяв в цій грубій, тлінній матерії духовне зерно мудрості, щоб виростити живі плоди – дітей Божих. Для цієї цілі і був призначений час. Що і підтверджується: «Бог, що створив світ і все, що в ньому… Створив з одного весь рід людський… Наперед визначивши часи і межі їх перебування» (Дії 17: 24-26). Бог Причина життя і часу. Він створив видимий світ, який мусить звертати увагу на час, щоб вірно його розподілити. Як хлібороб визначає час, щоб посіяти, виростити і зібрати врожай. Адже час не закінчується з кінцем праці хлібороба, а продовжується для споживання вирощеного. Також час не закінчується з кінцем видимого життя, а переходить в іншу сферу духовного існування.

Написано: «Хто жне, той одержує нагороду і збирає плід у життя вічне, щоб і сівач, і жнець разом раділи» (Іоанна 4:36). Отже, нагороду одержують благовісники Божого Слова (сіячі), а також ті, хто збирають (женці), набуваючи права переходу за межи земного часу у вічність! «Усе Бог створив свого часу, і вічність вклав у серце їх, хоча людина не може осягнути діл, які Бог чинить, від початку і до кінця» (Еклізіаст 3:11). Бог започаткував в людині можливість вічного життя, але люди своєю негідною поведінкою втратили його. І тепер необхідно відродити праведність,  не змарнувавши час на несуттєве. Як говорив Давид: «Господи, навчи нас так обчисляти дні наші, щоб ми придбали серце мудре» (Псал. 89:12). Бо коли життєвий час закінчується, а урожай не зібраний, а може і не вирощений, і навіть не посіяний, то і немає плоду достойного вічності.

Далі читаємо: «Матерям своїм говорять вони: де хліб і вино? Помираючи, подібно до поранених, на вулицях міських, виливаючи душі свої у лоно матерів своїх» (Плач Ієремії 2:12). Ці слова слід сприймати образно. Скільки б не прожила людина, смерть перериває існування. Оскільки людина всю свою душу вкладає в земне життя, то втрачає духовність. Тому Бог постановив: «Усьому свій час усякий речі під небом: час народжуватись, і час помирати; час руйнувати, і час будувати; час розкидати каміння, і час збирати каміння; час мовчати, і час говорити (і так далі)» (Еклізіаста 3:1-8). Отже, можемо бути впевненими, нашого життя достатньо, щоб повернутися до Бога. Нам дано навіть час допускати помилки і виправляти їх. Але існує попередження: «І клявся Той, Хто живе у віки віків, Який створив небо і землю… що часу вже не буде!» (Одкровення 10:6). Для життя матерії визначений час по закону природи. Також, обмеженість в часі для тих, хто свідомо виражає протистояння Божій Волі. В життя вічне ввійде людина сильна духовними якостями. А Бог залишив нам дороговкази, по яких людина знову повернеться на дорогу вічності.

Читаємо четвертий день творення: «І сказав Бог: нехай будуть світила на тверді небесній, для відокремлення дня від ночі, для знамень, часу, і днів і років. І створив Бог світило велике, щоб воно керувало днем, і світило менше, щоб керувало ніччю, щоб світили вони над землею і відокремлювали світло від темряви» (Буття 1:14-18). Звичайно, користуючись такими світилами як сонце, місяць, зорі; люди вираховують земний час. Але Біблія говорить про світила духовні, які вказують на час темряви – занепад віри, і час світла – відродження віри. Такими світилами були пророки та апостоли. Їхні пророцтва у всі часи існування людства, стають дороговказами. І хоча ми не знаємо, якого часу до нас приходить добро, а якого – зло. Та, користуючись духовними світилами мудрості – віруємо, що досягнення праведності принесе добро, а гріх та беззаконня приведуть до зла.

Подібне сталося за часів Ноя. Бог довго терпів людське зло, аж поки воно не стало виливатися через край, затоплюючи Божу Правду. Біда приходить в той час, коли міра гріха стає повною, а не тоді, коли ми думаємо. «Вірою Ной, діставши одкровення про те, що було ще невидиме, побожно приготував ковчег для врятування свого дому (Євреїв 11:7). Кожному необхідно, на подобі Ноя, збудувати в своїй  свідомості духовний ковчег для спасіння від гріховного світу. Згадаймо час звільнення Аврамових нащадків з рабської неволі. «І сказав Бог Аврааму: знай, що нащадки твої будуть мандрівниками в землі не своїй, і поневолять їх, і будуть гнітити їх чотириста років. Після цього вони вийдуть з неволі» (Буття 15:13,14). Здавалося б, маючи Боже пророцтво в часі, нащадкам Авраама не важко буде вийти з єгипетської неволі. Читайте книгу дій апостолів 7:22-36 «…….» З дослідження апостолів стає зрозумілим, що вихід буде важким. Це пророцтво мусить супроводжуватись певними подіями. А саме: занепад, утиск, стогін народу. Євреї можуть перестати існувати як Авраамові нащадки. Нависла загроза повної деградації віри. А Мойсей відчуває, як написано: «йому спало на серце», що настав час обітниці Божої, вивести народ з неволі. Але євреї не були готовими, бо за 400 років неволі, вони стали просто єгипетськими рабами. Щоб звільнитися, необхідно вбити в собі єгиптянина – раба! Їх чекає ще сорок років ходіння по пустині, образно, відродження від раба до вільного. Усесторонній занепад, вимагає такого ж відродження.

Варто знати: Бог дає нам достатньо часу, щоб зрозуміти, всяке рабство – зло. Але також назначає час виходу. Павло говорив: «Коли настала повнота часу, послав Бог Сина Свого, котрий народився від жінки, був під Законом, щоб нам прийняти всиновлення» (Галатів 4:4). Отже, настав час освітити бездуховну темряву землі. І Христос стає Великим Світилом над всію землею, як написано в четвертий день творення світу. «Для вас, що благоговієте перед Ім’ям Моїм, зійде Сонце Правди і зцілення у промінях Його» (Малахія 4:2). Великий образ часу, всесвітнє зцілення променями Премудрості для усиновлення всього людства. Час – невидимий образ вічності, котрий рухає все, що гідне в безкінечному існуванні! Коли це станеться? «Святий Дух засвідчує, що дорога до святині, (духовне служіння) ще не відкрита доки стоїть перша скинія. Вона є образ теперішнього часу, за якого приносяться жертви (формальне служіння), які не можуть зробити досконалим по-совісті того, хто служить. Бо вони із стравами і напоями, та різноманітними обрядами, що стосуються плоті, встановлені тільки до часу виправлення. А Христос Первосвященик майбутніх благ…» (Євреїв 9:8-11). Отже, доки існує в релігіях світу формальне служіння, Святиня Істинного служіння – закрита. А Христос відкрив нове служіння в людський совісті, волі та розумі.

Древній пророк Даниїл пророчив за майбутній час – Царства Божого. Образно, він називає його часом – «сімдесят седмин», який означає повну перемогу на землі праведного життя. Читайте Даниїла 9:24 – 27 «……..» Пророцтво за сімдесят седмин було досліджено багатьма істориками. Події почалися в 455 р. до нашої ери, коли було повеління відродити, приготовити Єрусалим. Потім настав 29 рік нашої ери, коли Ісус прийняв Іоанове хрещення – втілення повноти Святого Духа. Виникає питання: чи знали євреї, що пророцтво наближається? Мабуть, що відчували. Бо коли Іоанн Хреститель почав служіння, то як написано: «Народ чекав і всі думали в серцях своїх про Іоанна, чи не Христос він» (Луки 3:15). Євреї не могли не знати пророцтв, які для них писали Божі пророки. Але вони погано слухали і не вірили своїм пророкам. Знущалися над ними, закидаючи камінням, вбивали. Як засвідчено: «Виженуть вас із синагог… бо прийде такий час, коли всякий, хто вбиватиме вас, буде думати, що тим він служить Богові» (Іоанна 16:2). Такою жорстокою, світова релігія залишається і по сьогоднішній час. Кожний має свою віру і на свій розум покладається. А Істина рухається в часі по волі Божій. Не відступаючи від Божої волі, ми ніколи не відійдемо від часу визначеного кожному із нас.

Пророцтво Ісуса за Єрусалим: «І зруйнують тебе, і поб’ють дітей твоїх, і не залишать каменя на камені бо ти незрозуміло часу відвідин твоїх» (Луки 19:41-44…). Євреї не розуміли наскільки важливим був для них час приходу Христа. До Єрусалима приходив великий час спасіння, як написано: «Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне» (Матвія 3:2). Але євреї не послухались і не приготовили себе. Важливий час, даний Богом, не використали для спасіння. Більш того, вони стали співучасниками вбивства свого Спасителя! Христос говорив: «Щодня бував Я з вами у храмі, і ви не здіймали рук на Мене; але тепер настала ваша година і влада темряви» (Луки 22:53).  На кого б не підняла руку влада темряви та беззаконня – вона безбожна! В ній не має і не може бути Божої Волі. Це воля зла! І в 70 році нашої ери збулося пророцтво за Єрусалим, який повністю був знищений римлянами. Був у них великий час спасіння і ось настав великий час горя.

Люди настільки не знають і не розуміють Бога, і не навчаються Його мудрих порад, що не можуть передбачити і захистити самих себе, від часу біди. І навіть коли Слово Боже їх попереджає пророцтвом – вони не вірять. Хоча всі хочуть знати, а що нам буде? Свідомо чи підсвідомо, але люди відчувають, що підходить час, коли прийдеться відповідати за своє життя. І навіть чекають того часу. Але чи всі розуміємо, в чому полягає важливість останнього часу і як його вірно використати? Дехто займається рахуванням біблійних цифрових знаків. Ніби так важливо вирахувати час кінця, зробити своє пророцтво. Скільки їх було, релігійних пророцтв, які з часом лопають як мильні бульбашки. Написано: «Не ваша це справа, знати час і строки, які поклав Отець у Своїй владі» (Дії 1:7). Як бачимо, над часом Божа влада, Він стежить за бігом часу, а наша справа полягає в чомусь іншому. І Христос про останні дні сказав: «Про день той і годину ніхто не знає, ні Ангели небесні, ні Син, а тільки Отець Мій, Один» (Матвія 24:36).

Свідчення: «В останній час з’являться ганьбителі…люди, котрі відділяють себе від єдності віри, душевні, що не мають духа» (Іуди 1:18,19). Отже, деякі люди своїм пророцтвом, хочуть випередити Самого Бога, ніби Він надто повільний. Душевні – емоційно-нетерплячі, ганьбителі своєї віри. Однак написано: «Пророцтво стосується визначеного Богом часу, і говорить про кінець і не обмане, хоч би і сповільниться, чекай на нього, бо неодмінно збудеться» (Авакума 2:3). Чекати визначеного часу означає приготовити свій внутрішній стан свідомості. Освятити себе миром, любов’ю і виконанням Божої Волі. Пророк побачив, що кінець злій системі – прийде вчасно. Бо ніхто не зможе протистояти Божій волі. Пояснює апостол: «Єдине ж не повинно бути приховане від вас, що у Господа один день, як тисяча років і тисяча років, як один день» (2 Петра. 3:8). Бог по іншому сприймає час; для нас час, є визначеним часом, а у Нього – вічність! Він знаходиться поза часом. І названа тисяча, скоріше умовний знак, ніж цифра для рахування.

Написано: «Не зволікає Господь з виконанням обітниці, як деякі вважають зволіканням, але довго терпить, не бажаючи, щоб хто загинув, а щоб усі прийшли до покаяння» (2 Петра 3:9). Бог не квапиться з днем Суду тільки тому, що не хоче нашої загиблі, і щоб ми мали час для покаяння. Пам’ятаймо, такий же час, Бог визначав євреям перед народженням Ісуса Христа. Дай Боже нам розуму і сили волі не повторити їхніх помилок! Євангелія застерігає: «Тому і ви будьте готові, бо в ту годину, про яку й не думаєте, прийде Син Людський» (Матвія 24:44). Християни завжди повинні бути духовно готовими прийняти Христа. Бо ми не в змозі вирахувати час, хоча і є такі пророчі цифри, але Христос їх не називав. Він дав лише ознаки подій останнього часу. Читайте, вони записані в Єван. від Матвія в 24 розділі… Порівнюючи пророчі ознаки кінця і сьогоднішнє життя, усвідомлюємо, що час наближається. Але чи розуміє людство важливість цього часу? Кожний сам вирішує, як використати останній час Богом даний. Апостоли дослідили; «Не наша справа знати час кінця». То в чому ж полягає наша справа останнього часу?

Павло говорить: «Коли те, що минає, славне, то набагато славніше те, що постійно перебуває» (2 Кор. 3:11). Минає земне життя, але досліджуючи Писання, відкривається Премудрість Божа, яка ніколи не минає! Тому написано: «…не запечатуй слів пророцтва книги цієї; бо час близько. Неправедний хай ще чинить неправду; нечистий хай занечищується. А праведний – хай творить правду, і святий хай ще освячується. Ось прийду скоро, і зі Мною відплата кожному згідно з ділами його» (Об’яв. 22:10-12). Із цих слів християнин має вибрати, що буде його справою останнього часу. Чинити правду, чи неправду? Занечищувати себе гріхами, чи освячувати духовною освітою, бо за це будемо мати плату. А яку плату, пояснив Христос учням: «Петро запитав: ось ми покинули все і пішли за Тобою. Ісус відказав: Немає такого, хто покинув би дім і все…, заради Царства Божого і не одержав би значно більше в цей час, а у віці майбутньому – життя віче!» (Луки 18:28-30) Зверніть увагу на слова: «в цей час, і у віці майбутньому» Царство Боже на землі, і на небі, тобто в досягнені висоти святості, в тілі і дусі. Отже час, найдорожча цінність для кожної людини! Рухаючись освітньою дорогою Христа, відроджуємо в собі  образ і подобу Божу. Повертаємо втрачену вічність – даровану нам від початку! Адже ціль земного часу – здобути вічність! Аминь!

Опрацювала Шагіна Надія.