Народжені від Бога

«Народжений від Бога, не грішить, бо начало Боже в ньому перебуває» (1 Іоанна 3:9).

У визначення народжених від Бога входить хрещення від води і Духа, або зачаття від Премудрості Святого Духа. Таким чином християнин стає неприступним для гріховних спокус. В його свідомості відродилось Боже начало. Апостол говорить: «Ми стали співучасниками Христа, якщо цей початковий стан твердо збережемо аж до кінця» (Євреїв 3:14). Якщо час народження вважати за початок духовного путі, то досягнення спільності з Христом, є ціллю цього народження. Людина має два начала. Духовне начало життя кожної людини від Бога, а тілесне-тлінне по закономірностям природи, котрі також установлені Творцем. Так зване дерево з плодами «добра і зла», які заборонено вкушати без очищення добра від зла. Статус народжених від Бога набувають ті, хто розвиток духовного начала в собі поставить на перше місце, як основу життя, як споживання плодів з «дерева життя вічного» - незаборонених Богом. Таким чином, людина залучається до творчої праці. Закони природи і закони Духа поєднуються задля великої цілі; досягнення гармонії в тілі і в свідомості людини. Апостол Павло виголошує: «…аби з двох збудувати в самому собі одну Нову Людину, і в одному тілі примирити Христом, обох із Богом, знищивши ворожнечу» (Єфесян 2:15,16). Протистояння в світовій релігії перенеслося на протистояння в самій людині, як написано: «Тож не роблю добре, що хочу, але не добре, чого не хочу, - те роблю» (Римлян 7:19). Народження Нової Людини передбачає звільнення від роздвоєності між розумом, котрий пізнав істину і втіленням її в життя християн!

Христос говорить: «Запевняю вас: якщо не станете як діти, не ввійдете в Царство Небесне» Матвія 18:3. Це слід розуміти як образ людини з чистою совістю. Бо хоча дитина буде рости, ставати дорослою, але їй необхідно зберігати початковий, дитячий стан невинності сумління. Адже: «…не ввійде до нього ніщо нечисте» (Об’яв. 21:27). «А Царство Боже в середині вас» (Луки 17:21). Це коли людина свідомо і добровільно підпорядковується Божим принципам життя, і керується ними. Бо противники і відступники такого життя, як написано: «…виявляться дітьми диявола» (1 Іоанна 3:10). «Бо хто чинить гріх, той від диявола. Тому і з’явився Божий Син, щоб знищити діла диявола» (1 Іоанна 3:8). Але чому не самого диявола, а лише його діла? Згадайте притчу про пшеницю і кукіль: «Пшеничне зерно – діти Божі, а кукіль – діти диявола. І хай разом ростуть аж до жнив» (Матвія 13:30). До повного вияснення хто є хто! Адже хтось народжується від Бога в дитячому віці, як Христос, а хтось пізніше, як апостол Павло! Питання: звідки ж узявся кукіль? «Людина – ворог це зробила» (Матвія 13:28). Також: «…ворог, що посіяв, - це диявол, жнива – кінець віку» (Матвія 13:39). Диявол – негативний дух, який протистоїть Духу Божому, народжується в людині і живе в ній.

Читаємо премудрості Ісуса, сина Сірахового 21:30 «Коли нечестивий проклинає сатану, то проклинає свою душу». «Христос сказав Петрові: Відійди від Мене сатано, ти спокушаєш Мене, бо думаєш не про Боже, а про людське» (Матвія 16:23). Також: «…ви чули, що з’явилося багато антихристів… Вони вийшли від нас…, але виявилося, що не всі наші» (1 Іоанна 2:18,19). Слава Богу, що між християнами не всі антихристи, існують і народжені від Бога з котрих можна брати приклад! «Пишу вам Батьки (патріархи віри), ви пізнали Сущого від початку. І вам юнаки (послідовники віри) бо ви сильні, і Слово Боже перебуває у вас, ви перемогли лукавого. Бо все, що в світі: похіть плотська, похіть очей і гордість житейська, не від Отця, а від світу цього» (1 Іоанна 2:13-16). Ось де народилося нечисте! Диявол – поріддя світу цього, з’явився через людське бажання протилежного Отцеві і Його Духовному Закону. Проти сили Божого Закону, виступає сила беззаконня – ідеологія безбожників! «Знаємо, що ми від Бога і що весь світ перебуває у злі» (1 Іоанна 5:19). Зло протистоїть Богу, воно і є дияволом.

Всім християнам важливо знати, хто може вважатися народженими від Бога? Відповідає апостол: «Хто народився від Бога, не грішить, береже себе, і лукавий не торкається його» (1 Іоанна 5:18). Свідомість людини піднята на висоту духовних знань, набуває можливості захищатися від лукавих, гріховних спокус. «Бо коли знаєте, що Він праведний, то знаєте, що й кожний, хто чинить праведність, народився від Нього» (1 Іоанна 2:29). Знання це велика сила для людини – християнина, яка ще знаходиться в оточені матеріальної залежності. І має якось давати собі раду, боротися з попереднім, негативним способом життя. «Бо якщо кажемо, що не маємо гріха, - обманюємо самих себе, і правди не має у нас. Коли ж визнаємо гріхи наші то Він будучи вірним і праведним, простить нам гріхи і очистить від усякої неправди» (1 Іоанна 1:8,9). Отже необхідно визнавати свої гріхи і засудити їх, бо це образ покаяння. Таким чином рухаємось до досконалості. «…бо сім разів упаде праведник, і встане, а нечестиві впадуть у погибель» (Притчі 24:16). Праведник – той хто знає правду Божу, щоб втілювати в  своє життя і очищатися від гріхів.

Пророцтво: «Упала, не встає більше діва Ізраїлева! Повалена і нема кому підняти її» (Амос 5:2). Віра Ізраїлю, яку очолювали тогочасні фарисеї не визнала і не прийняла Ісуса Христа і його Нагірної проповіді. Адже Проповіді Христа піднімають віру і одухотворяють її Божою Премудрістю. Не одухотворена Божим знанням людська свідомість сприяє гріхопадінню. Читаємо попередження: «Сину Мій! Якщо ти приступаєш служити Богу, то приготуй душу свою до спокуси; бо золото випробовується у вогні, а люди угодні Богу, у горнилі приниження» (Сіраха 2:1-5). Люди угодні Богу – представляють духовне служіння, відмінне від служінням культам, рукотворним виробам і язичницьким обрядам. Вони піддаються приниженню як сектанти, штунди, християни іншого сорту. Апостол стверджує: «Як колись народжений за тілом переслідував народженого за духом, так і тепер» (Галатів 4:29). Віра, яку використовують в корисних цілях, об’єднана з владою і має її підтримку. А народжена за духом – керується біблійними правилами: «Наша боротьба не проти людини, а проти владних правителів темряви, - проти духів злоби піднебесних» (Єфесян 6:16). Тобто, проти політичних систем, які розтлівають людей, роблять їх негідними Богу і проти релігійної нетерпимості та ворожнечі між християнами!

Приготовити душу до спокуси це не ображатися і не допускати агресії у відповідь на приниження. «Ви чули, що було сказано: Око за око і зуб за зуб. А Я вам кажу не противитися злу; якщо хто вдарить тебе в одну щоку, підстав йому й другу» (Матвія 5:38,39). Ці слова Ісуса Христа не слід сприймати буквально. Адже так Він осуджує колишню жорстокість фарисеїв і визначає неприйнятною для християнської віри. Не противитися злу – принципово не визнавати за злом право на існування. А підставити щоку – вірно оцінити ситуацію і представити свою, духовну культуру християнина! Христос сказав: «Ось творю все нове!» (Об’яв 21:5). Він започатковує у вірі духовність, відміняючи жорстокі постанови фарисеїв. Він говорить: «Мир залишаю вам. Не так як світ дає. Мир Свій даю вам» (Іоанна 14:27). Світ розпалює війни, а потім виснажившись підписують мирні угоди. Відбувається деградація людської сутності. Такий мир не створює досконалого життя. А Мир Христа є повелінням для всіх і другою заповіддю: «Любитимеш свого ближнього, як самого себе» (Матвія 22:39). Миролюбний стан людської душі, як кінчена ціль досягнення народжених від Бога! Також свідчення Нагірної проповіді: «Блаженні миротворці, бо вони Синами Божими названі будуть» (Матвія 5:9). Відтак, народжені від Бога особливі миротворці, бо ставлять поза законом існування всіх військових структур світу, які є засобом збагачення і засобом для кривавих баталій. Нажаль традиційне християнство, освячуючи військові структури, благословляє їхнє призначення.

Давид пояснює: «Я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя» (Псалом 50:7). «Як людині бути правою перед Богом, і бути чистим народженому жінкою?» (Іов 25:4). Євангеліє відповідає: «Народжене від тіла, є тіло, а народжене від Духа, є дух» (Іоанна 3:6). Жінки народжують тілесну людину, а Бог, народжує нетлінну мудрість людської свідомості, наповнюючи її духом правди. Але оскільки беззаконня стає правилом і початком гріха то приводить до незаконнонароджених, не по Духу Божому, а по правилам земного життя. Народжені від Бога у цьому недосконалому світі, мають бути свідомі своєї відповідальності. Апостол говорить: «Діти мої, я знову терплю муки народження за вас, доки не відобразиться у вас Христос» (Галатів 4:19). Дітям належить рости до рівня Христа – Сина Божого. Укріпляти нестійкі душі, які піддаються випробуванню, образно – «сім раз падають». Пророк запевняє: «Благий Господь до душі, яка шукає Його» (Плач Єремії 3:25). Тому написано: «…шукайте того, де Христос сидить праворуч Бога. Думайте про те, що вгорі, а не про земне» (Колосян 3:1,2). Доцільність людського розуму - шукати і думати про величний план Всевишнього Творця, про вічне, щоб не змарнувати час тілесного народження, яке існує для народження згори, від Бога!

Оскільки праведність, а власне праведна віра є доказом народжених від Бога, то апостол приводить приклад: «Ми кажемо, що Авраамові віра, зарахована у праведність. Але як зарахована? Тоді, коли він був обрізаний, чи коли був необрізаний? Не після обрізання, а до обрізання!» (Римлян 4:9,10). Спочатку слід вияснити, про яке обрізання йде мова? «Обріжте себе для Господа, і зніміть крайню плоть із серця вашого…, щоб не відкрився вогонь, через вашу схильність до зла» (Ієремію 4:4). І апостол пояснює: «…не те обрізання, що на зовні тіла, а те, що в серці за Духом…» (Римлян 2:28). Як бачимо, старий і новий заповіти єдині в своєму розумінні про обрізання крайньої плоті. Справжнім є духовне обрізання, а не буквальний, примітивний ритуал, який ввели деякі несвідомі релігії. Але чому обрізання серця? І який вогонь з нього відкриється? «Бо з серця виходять, лукаві думки, вбивства, перелюб, розпуста, злодійство, неправдиві свідчення, богозневага - і опоганюють людину» (Матвія 15:19). Згідно цих слів в людині виникає бажання порушувати всі заповіді Божі! Це і є ті крайнощі тілесного життя, які слід обрізати, очистити, умертвити в собі. Варто знати, коли існує бажання протистояти Богу, бажання служити Богу не з’явиться. Може бути лише самообман, лукаве служіння, але воно ніколи не приведе до народження від Бога. Виникає необхідність свідомого вибору «…бо двом панам служити не можете».

Свідкує притча Христа: «…встану і повернуся до Свого Отця» (Луки 15:18). Свідомість, впевнившись у вірному рішенні повертає блудного сина Богові. Згадаймо також дванадцятирічного Ісуса, якого земні батьки загубили в Єрусалимі. «Через три дні знайшли в храмі. Він сидів серед вчителів, слухав їх та розпитував. І усі, що слухали, дивувалися з Його розуму. Мати сказала: Дитино, ось батько твій і я, страждаючи шукали Тебе. А Він відповів: Хіба ви не знали, що Мені належить бути при справах Мого Отця» (Луки 2:46-49). Біблійний Єрусалим символізує місце народження святості, котру можна загубити, але при бажанні можна віднайти. Будучи малолітнім, народженим земними батьками, Ісус не загубився в недосконалому, тілесному світі. Він шукав мудрих знань, які дозволять наблизитись і пізнати Духовного Отця. Народити в Своїй свідомості Святий Дух Отця! Адже Йому призначено згори бути при справах Отця – відроджувати духовне життя, що є найважливішою справою кожного народженого в цьому світі! Наприклад, дитині сказали що людина може плавати на воді. І якщо в її розумі народиться бажання плавати то вона буде тренувати своє тіло. Заставить його вчитися, щоб досягти цього. А в Бога народилася ідея створити досконалих людей. І кому це стає відомо, той народжує Божу ідею в собі. Повіривши, стає спільником Бога. Починає впливати на своє життя виконуючи Божу волю. «Створювати людину за образом Нашим і за подобою Нашою!» (Буття 1:26). Отже, спочатку народження тілесне, а потім зростання людини за подобою Божої Мудрості.

Далі духовне бачення Давида: «Повстануть царі проти Господа, і змовляються проти Христа Його. Господь сказав: Ти Син Мій, Я нині породив Тебе, даю Тобі народи у спадщину, у володіння Твоє» (Псалом 2:7,8). Отже, йдеться про духовне народження, досягнення Ісуса Христа, готового виконувати волю Отця. Відроджувати і оновлювати віру народів від засилля язичництва та войовничості. Відтак, і Аврааму зараховано в праведність, не готовність на жорстокий, нелюдський, тому безбожний ритуал спалення свого сина, але готовність вийти з язичницького невігластва, і посвятити для цього своє життя і життя свого сина. Насправді, ритуал спалення символізує обрізання ідолопоклонства! Бог забороняє виконання жорстоких та будь-яких видовищних ритуалів, нібито Йому в угоду. «Бог злом не спокушається і Сам не спокушає нікого!» (Якова 1:13). Віра має славитися здоровим глуздом, генерувати Мудрість, а не дикі ритуали та фанатизм! Тому написано: «Бог забажав і породив нас Словом Істини, щоб ми стали наче початком Його творіння» (Якова 1:18). Сьогодні кожному доступне Слово, яке було на початку у Бога, і народжує духовну свідомість. А людина – це те, про що вона думає, чого навчається, на що надіється в майбутньому!

Апостол свідчить: «Все творіння з надією очікує з’явлення Божих Синів. Адже воно підкорилось марноті не добровільно, а через того, хто його підкорив, з надією, що саме створіння буде визволене від рабства тління для свободи дітей Божих» (Римлян 8:19-21). З’явлення Божих Синів – Духовних вчителів людства, підсвідомо чекає весь світ, котрий безупинно скочується у безодню бездуховності та насильства. Бездуховному образу мислення, основаному на фальшивих цінностях, світ підкорився недобровільно, а силою безбожників, які нав’язали свою філософію життя. Коли потреби побуту визначають стан свідомості. Розум людини вони поставили майже на рівень тварин, коли матеріальні потреби народжують свідомість. Очевидно це і є тією марнотою, рабством тління, від чого апостол радить самим звільнятися. Оскільки тілесна людина не вічна, то слід задуматись, знайти час і мудрих вчителів, які відкриють філософію Христа. Коли духовність визначає богоподібну свідомість Божих дітей! Тобто, необхідно визволитись з рабства своїх же приземлених, тілесних бажань, заради народження нетлінної духовної свідомості! «Той, Хто покликав вас, є Святий, будьте і ви святі у вашому житті» (1 Петра 1:15). Святість людини визначається визнанням заповідей, адже Той, Хто їх нам призначив, - є Вершиною Святості! Нашим Богом!

Апостол Христа стверджує: «Не тілесні діти є Божими дітьми, а діти обітниці вважаються за потомство» (Римлян 9:8). Втім слід вияснити, хто такі діти обітниці? З якого вони потомства? Апостол пояснює: «…обітниця, - щоб була з благодаті…, непорушною для всіх нащадків віри; не тільки для тих хто від закону, а й для тих, хто з віри Авраама, який для нас усіх є батьком» (Римлян 4:16).  Закон був відкритий народу Божому, однак передається і духовному потомству, як власне і віра для нащадків по духу. «Бо не всі, що від Ізраїлю, є Ізраїлем. І не всі нащадки Авраама є його дітьми» (Римлян 9:6,7). Спадкоємство Божої благодаті відкривається для всього людства! Піднятий на рівень любові Закон, стає більше ніж законом, нормою життя – виконувати як дихати. Отже, стає духовним, не карає дітей Божих, а навчає. «Суд Мій, як світло, що сходить» (Осія 5:5).

Віра - це впевненість у тому, на що сподіваєшся. Надія на існування чогось істинного, невидимого, недоступного для споглядання людськими очима. Це переконання на рівні розуму! Народження через віру, через духовне бачення істини, котре було раніше недоступним, але необхідним для досягнення повноти Ісуса Христа. «Бо з Його повноти ми всі одержували благодать за благодаттю. Закон був даний через Мойсея, а благодать та істина з’явилися через Ісуса Христа» (Іоанна 1:16,17). Віра і Закон, одухотворені повнотою Премудрості Христа, стають незамінним благом для народжених від Бога. Адже це вони діти обітниці, щоб отримувати усиновлення на подобі Ісуса Христа! Як написано: «Ми за Його обітницею чекаємо нових небес і нової землі, в яких проживає праведність» (2 Петра 3:13). Чекаємо утвердження Нової Божественної Праведності, яка відродить життя людства і кожної людини зокрема. Оскільки духовне народження від Бога у кожного особисте, тому апостол закликає: «Зростайте в благодаті і пізнанні нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа. Йому Слава і нині, і в день вічності» (2 Петра 3:18). Ісус Христос народжує і одночасно спасає християн через благовіст Євангелії. Амінь!