Ціль прощення

«Прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим»

(Матв. 6:12).

В чому ж ціль прощення? По-перше, це обов’язок жити за високими моральними нормами. По-друге, це молитовна віха, яка виражає гармонію доцільності всіх довершеностей Буття. Молитва «Отче наш» створена Ісусом Христом бути досконалою дорогою у вічне життя! Але хто вказує нам на наші провини, або невірний вибір життя? Написано, що: «Христос призначений Богом, як Суддя живих і мертвих. Про Нього свідчать усі пророки, і кожний хто вірує Його Ім’ям, отримує прощення гріхів» (Дії 10:42,43). Суддя від Бога не позбавляє людей свободи, або життя, але навчає і розділяє духовно-живих від духовно-мертвих. Вірити Його Ім’ям – це прийняти Його вчення про істинну віру, і прощення гріхів після щирого визнання провини. Читаємо послання: «Коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа – Праведника. Він – примирення за наші гріхи, і не тільки за наші, а й за гріхи всього світу» (1 Іоанна 2:1,2). Чомусь так прийнято вважити, що для примирення необхідно принести Богу достойну жертву. І чим більший гріх, тим більшою має бути жертва. А після того, як апостол Павло сказав: «…без пролиття крові нема прощення» (Євреїв 9:22). То майже всі сприймають розп’яття Ісуса Христа достатньою жертвою Богу, за всі гріхи людства. Хіба може бути задоволеним Отець від такої жорстокої, мученицької смерті Улюбленого Сина? Хто-небудь про це подумав? Адже далі апостол пояснив: «…щоб подоби небесного так очищалися, а саме небесне – жертвами, які кращі від цих» (Євреїв 9:23). Людська недосконалість ще має примітивне розуміння жертви – фізичне вбивство, запроваджене язичництвом. Оправдуючи злочин людства, проповідники Церков, не звертають уваги на пояснення Давидом богоугодної жертви. «Жертва Богові – це дух упокорений, серцем смиренним Ти не погордуєш» (Псалом 50:19). Смирення, покаяння і прощення; ось таку жертву слід посвятити Богу, а не вбивати Його Сина?

Шановні, Біблію слід читати не буквою, а духом. Як написано: «Бог дозволив нам стати служителями Нового Завіту – не букви, але Духа; бо буква вбиває, а Дух оживляє» (2 Кор 3:6). Отже, не буквальна кров Христа, благо і примирення, якраз напроти, за неї слід просити прощення у Бога всьому світові. Примирення – через величний приклад духовного життя, яким Він просвітив нас. Свідчення апостола: «В Ньому маємо викуплення Його кров’ю, прощення переступів, згідно з багатством благодаті, яку Він безмірно помножив в нас у великій мудрості і розумінні» (Єфесян 1:7,8). Викуплення кров’ю це очищення Його жертовним життям, посвяченим Богу. І коли наслідуємо Богоподобу Христа, то досягаємо прощення згідно благодаті Істини, яку Він «пролив» на землі і яка примножується в нас. Здатність прощати є шляхом до досконалості. А пролиття крові, не може бути ані благом, ані примиренням, адже Бог сказав «не вбивай»!

Читаємо книгу Дій 5:30,31 «Бог батьків ваших воскресив Ісуса, Якого ви вбили, повісивши на дереві. Бог підняв Його як Спасителя щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів». Подібне читаємо в Старому Заповіті: «…ось ви замишляли проти мене зло; але Бог перетворив це на добро…» (Буття 50:20). Божий промисел діє непомітним образом, а добре видимими є негативні діла людства. Вбивши Ісуса, люди цим самим повісили на «дереві життя» свою гріховність, для всесвітнього осудження. Читаємо пророцтво Ізекиїля 24:6-8 «Так говорить Бог, горе місту крові. Я залишив кров його на голій скелі, щоб вона не сховалася». Скеля – Святість Христа, на фоні якої видима вся наша жорстокість. Тому не існує іншого виходу, як визнати вину. Для цього піднята і воскресла безсмертна Євангелія. Вона стала спасінням Ізраїлеві і не тільки. Бо: «…не всі, що від Ізраїлю, є Ізраїлем» (Римлян 2:6). Тому спасіння через прощення належить Духовному Ізраїлю, для досягнення благородної свідомості в людині.

Молитовні слова: «Прости нам, як і ми прощаємо» це єдине, що Христос пояснив. По закінчені молитви добавив: «Якщо прощаєте людям їхні переступи, простить і вам Небесний Отець. Коли ж не прощаєте, то й вам Отець не простить» (Матвія 6:14,15). Ці слова треба розуміти, що кожний вільний в своїх поступках. Адже Богом оцінюється лише результат поступків, котрі принесуть людині, або благо, або відсутність будь-яких благ. Відсутність Божих благ – подоба покарання, адже фізичного покарання, як ми його розуміємо, в Бога не існує! Бог не людина, а Святість Духа Істини! Люди можуть мати великі земні блага, але нічого не матимуть від Бога! Апостол також пояснює: «Кому ви прощаєте, тому і я; я прощаю задля вас перед лицем Христа, щоб нас не перехитрив сатана, бо його задуми добре відомі» (2 Кор. 2:10,11). Сатана – матеріалістичний дух, що володіє світом. Це капітал – земне божество, яке пропонує свої послуги, дає в борг, щоб тільки йому служили. Таким чином віддавали йому борги. Тоді як апостол, перед лицем Христа – Його Мудрістю, говорить про духовні борги, - безкорисне служіння Богу! Хвилюється за християн, щоб в служінні Богу не шукали матеріального зиску, але наслідували подобу життя Ісуса Христа. Виникає питання, чому апостол так сказав: «я прощаю задля вас»? Прощаю – суть утверджую примирення серед вас. Бо люди мають необхідність в постійному прощенні. Пояснення читаємо в Давидових псалмах: «Вони любили вустами, лише язиком корилися, але серце не було праведне і завіту не виконували. А Він милосердний, прощав гріхи і не знищував їх. Бог пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що проходить і не повертається» (Псалом 77:36,39). Ці слова викривають недосконалу релігію світу, яка не взяла на себе відповідальність за своїх прихожан, не навчила і не відродила духовності. Що таке тілесна людина, яка живе в гріховному світі? Знаходиться в таких умовах, що може мимоволі, не бажаючи того зогрішити. Це знає і апостол, і Бог, тому і дана нам така безцінна можливість – просити прощення!

Говорить апостол: «Дякувати Богові, ви, що були рабами гріха, але сприйняли серцем вчення, якому віддалися. Звільнившись від гріха, стали рабами праведності» (Рим. 6:17,18). Бог відноситься до нас на основі того, наскільки ми готові сприймати Його керівником життя. Він може оцінити наше стремління. Будучи милосердним, відкриває шлях для прощення навіть в тих випадках, коли християни спотикаються знову і знову. «Петро сказав: Господи, як згрішить мій брат проти мене, чи маю йому прощати до семи разів? Ісус відповів: не до семи, але до сімдесяти разів по сім» (Матвія 18:21,22). Тобто, слід прощати без будь-якого сумніву і це повинно стати природною нормою життя. Чому Христос так відповів? Написано в Повт. Закону 15:1,2 «У сьомий рік роби прощення. А прощення полягає в тому, щоб кожний, хто дав в борг ближньому, - простив борг брата свого, бо проголошено прощати заради Бога». І написано в Неємії 9:17 «Ти Бог, що любиш прощення!». Прощення це благо, без якого ніхто не зміг би наблизитися до Бога. Тому воно є ціллю єдності з Богом! Безумовно, Біблія не говорить лише про борги матеріальні, існує бездуховність: чвари, нетерпіння, зарозумілість і т.д. Але в людському середовищі має відбуватися обговорення, прощення і братерське єднання!

Читаємо притчу Христа про Царство Небесне, перед яким необхідно розрахуватися зі своїми боргами: Матвія 18:23-25… Під образом Царя притча говорить за Бога, Котрий готовий великодушно прощати гріховні борги усім віруючим. Ця притча служить явним уроком, наскільки важливо і нам прощати. Бо і ми щоденно молимо у Бога прощення. А віддавати борги - це відплачувати добром навіть тим, хто добра не чинить. Можливо це стане і для них добрим уроком. Прощати є духовним рівнем Божих дітей, присутністю Бога в свідомості. Тому по закінчені притчі Христос сказав: «Так і Мій Отець чинитиме з вами, якщо не простите від усього серця кожний братові своєму» (Матвія 18:25). Отже, якою є причина наших поступків, таким буде і наслідок. Але одна справа вибачитися, щоб залагодити якусь неприємну проблему, а інша освідомити, зрозуміти весь негатив, який привів до неї, і щоб це стало уроком на все життя.

Далі свідчення Павла: «Терпіть один одного, і прощайте, коли б мав хто на кого оскарження. Як і Христос вам простив, робіть так і ви! Хай мир Божий панує у ваших серцях, до якого були ви покликані, в одному тілі» (Колосян 3:13-15). Тобто, ми покликані творити мир на землі. А прощення один одному сприяє миру і є ціллю цього миру. Але чи здатні люди зрозуміти прощення Ісуса Христа? Того, Кого зневажили, переслідували, зрештою продали і вбили, і ніхто не спробував заступитися! А Він всім простив! І навіть сьогодні, замість служити Живій Премудрості Його Слова, християни сповідують ідолопоклонство. Ведуть себе як противники Ісуса Христа. Чи всі християни пам’ятають неймовірне прощення Христа на Голгофі! Коли Невинний, Святий, просить прощення у Бога для своїх вбивць. «Боже прости їм, вони не відають що творять»! Якщо ми будемо здатні осмислити прощення Ісуса Христа на Голгофі, тоді і зрозуміємо справжню ціль прощення. А вона – життя вічне!!! Амінь!

Дослідження сестри Надії