Ціна Любові
«Більше за все вдягніться в любов, яка є сукупністю довершеності» (Колосян 3:14).
Справжня цінність любові, ще не визначена і багатьом не зрозуміла до кінця. Найбільші таланти на землі, віддавали їй належне. Оспівували її поети і музиканти, письменники і художники та філософи. Бажають і шукають любові всі люди на землі! Хоча, звідки вона приходить і для якої цілі існує, повної і єдиної відповіді ще немає. Одні говорять, любов котру оспівують це видумка. Інші кажуть, що вона таки існує, та досягають її одиниці – особливі, непересічні люди. Отже, справжня любов це духовна висота на котру земним людям чомусь важко підніматися. Христос застерігав: «Через збільшення беззаконь охолоне любов у багатьох» (Матвія 24:12). Високий Божественний стан любові був втрачений людьми ще на початку. Якщо любов охолола від беззаконь, то Христос любов узаконив, «Кажучи: полюби Бога всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім твоїм розумом. Це перша і найбільша заповідь. Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки» (Матвія 22:37-40). Христос, як Автор християнства, стверджує: що всі Закони Божі і Святе Письмо дане людям для відродження любові. Христос не відмінив закони, а виконавши їх, одухотворив Своєю любов’ю. Таким чином, Він показує для всіх нас приклад: Любов до Бога і до людини доказується – виконанням Закону.
Свідчення: «Блаженні ті, які дотримуються заповідей Його, щоб мати їм право на дерево життя і ввійти в місто (Господній Єрусалим) – воротами. А зовні – пси і чародії, і перелюбники, ідолослужителі, і всякий, хто любить і чинить неправду» (Об’яв. 22:14,15). Що означає ввійти воротами? Осмислити, осудити і залишити зовні християнської віри любов лукаву. Адже Закон вимагає: «Не чини перелюбу», не люби служіння ідолам, обрядам, містичним чародійствам, та всім тим, що надумане релігією зовні Слова Божого (за воротами). А право на дерево життя слід розуміти як існування в вічності. «Не любіть зло а полюбіть добро, і відновіть біля воріт правосуддя» (Амос 5:15). Тобто, навчитися розрізняти любов і осудити таку, яка не годиться для християнина. Адже нерідко любов шукає вигоду. Христос навчає: «Щоб ви не поводилися із братом своїм користолюбно. Бо покликав нас Бог не до нечистоти, а до святості, і дав нам Духа Свого Святого» (1 Солунян 4:6-8). Користолюбна любов названа нечистою, бездуховною. Християни покликані до щирої любові, відкритої, не такої, що на словах любить, а в душі ненавидить. Нажаль, людям легко любити лише тих, хто їх любить. «А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас, щоб ви були синами Отця вашого. Він сонцем своїм світить на добрих і злих, посилає дощ на праведних і на не праведних. Бо коли ви любите тих хто любить вас, яка вам нагорода? Чи не так само і язичники чинять» (Матвія 5:44-47). Люди чомусь завели такий порядок; як любити, то свою рідню, свою націю, свою церкву. Це любов егоїстична, недосконала духовно. Адже любов повинна бути на порядок вища. Ніколи і нікому не ставати ворогами. Бути християнином, це досягати справжньої любові. Адже любов необхідна нам тому, що вона прекрасна, а не тому що вигідна. Такий рівень співіснування визначений нам Богом.
Павло написав гімн любові: «Любов довго терпить, милосердствує, любов не заздрить, не вихваляється, не безчинствує, не шукає свого, не гнівається, не радіє з неправди, а радіє Істині; усе покриває, всьому йме віру, всього сподівається» (1 Кор. 13:4-7). Неможливо переоцінити таку любов, неосяжну духовну суть. Щоб хоч якось світ зрозумів суть любові; спробуємо намалювати в своїй уяві дві картини.
Перша – це світ без любові. Земля і все, що живе на ній – порожнє від любові. А порожнеча, як відомо, має властивість заповнюватись. І місце де немає любові заповнюється ненавистю, протилежною любові. Зло для людей стало любов’ю, їм подобається виявляти гординю, ненависть і зло чинити. Це страшна картина, яку можна назвати – «безумством пекла»! «Гордовита людина, як вино, що бродить, і не заспокоюється, розширяє душу свою, як пекло, як смерть, вона ненаситна, і збирає до себе всі народи, і захоплює собі всі племена» (Авакум 2:5). Творити зло стало великою спокусою і навіть потребою. Характерні елементи такого життя, сьогодні досягли свого апогею! А могло б бути інакше, якби люди навчилися – жити в любові.
Друга картина є зовсім іншою. Коли весь земний світ заповнений до остатку любов’ю. Така картина викликає захоплення, радість, надію. Прекрасне життя, що дарує людям благочинство, братерство, мир. Ніхто нікому не зробить найменшого зла, бо зла не існує! Бо на його місці любов один до одного, а також до Божої Істини. Життя набуває гармонії та довершеності. Таку картину можна сміливо називати – «райським життям». Чи зможе людство колись побачити таку картину? «Господь утішить всі руїни і зробить пустелі як рай, степ як сад Господа: радість і веселість будуть в ньому» (Ісая 51:3). Відродження такої любові можливо через прийняття Божих цінностей! Павло стверджує: «А надія не посоромить любов Божа влилася у серця наші Духом Святим, даним нам. Бог же Свою любов до нас доводить тим, що Христос помер за нас, коли ми були ще грішниками» (Римлян 5:5,8). Апостол свідчить, що в нас є надія змінитися через наповнення святістю Божої Любові. Щоб відродити любов, Бог посилає Ісуса Христа як Пастиря, Вчителя для людей, які загубили любов. Він говорить: «Немає більше від тієї любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх. Ви друзі Мої, якщо виконуєте те, що я заповідаю вам» (Іоанна 15:13,14). Продовжує: «З того знатимуть усі, що ви Мої ученики, якщо будете мати любов між собою» (Іоанна 13:35). Він явив нам Свою Любов, коли віддавав життя, щоб показати приклад і навчити нас справжньої любові. Християнами стають лише ученики Христа, які навчаються досягати такої любові. Виконуючи на землі Місію Бога, Христос не відступив від Істини навіть перед загрозою Голгофи. Таку ж відданість і любов до Бога Він заповів учням та всім християнам.
Досліджуючи Біблію ми розуміємо, що існують два основні види любові. Любов тілесна і любов духовна. Щоб вірно осягнути ціль любові духовної, треба знати ціль любові тілесної. Любов тілесна існує для того, щоб продовжувалося життя тіла, а духовна – для народження в тілі духовної свідомості. Апостол пояснює: «…є тіла небесні і є тіла земні» (1 Кор. 15:40). Як народжуються небесні тіла? Відповідає: «Нерозумний! Те, що ти сієш, не оживе, якщо не помре. І коли ти сієш, то сієш не тіло майбутнє, а голе зерно» (1 Кор. 15:36,37). Земне життя людини, дорівнює життю зернини кинутої в землю, доки не відродиться нова суть. Варто знати, що тілесні здобутки необхідні лише для тілесного вжитку. Вони непотрібні для майбутнього. Голе зерно – чиста Істина, яка засівається в людському єстві, бо для майбутнього життя необхідно виростити в собі духовні плоди любові. Як написано: «Плід же Духа є: любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра» (Галатів 5:22). Ось такі складові любові, досягнення духовної висоти, які виховують невидиме, нетлінне, довершене тіло майбутнього, свідому суть. «Браття, радуйтесь, удосконалюйтесь, будьте однодумні, мирні, - і Бог любові буде з вами» (2 Кор. 13:11). Безумовно, це велика радість знати ціль життя. Відкривається можливість вибирати досконалість, виявлену Словом Божим і виконати Волю Всевишнього. Написано: «Не залишайтесь винні нікому нічого, крім взаємної любові; бо хто любить іншого, той виконав закон» (Римлян 13:8). Для кого любов стала нормою життя, той ніколи не зможе порушати жодної заповіді.
Павло говорить: «Щоб істинною любов’ю всі зростали в Того, Який є голова Христос. З Якого все тіло, (все земне християнство) складається і з’єднується всякими зв’язками, що взаємно скріплюються, при дії кожного учасника, і тоді одержуємо приріст для створення самого себе в любові» (Єфесян 4:13-16). Необхідно відкинути всі емоційні непорозуміння, чвари, війни, котрі принижують земну релігію, а об’єднатися для взаємної праці під керівництвом любові Христової. Адже вона дає приріст на створення Всесвітньої Духовної Церкви. Духовність зростає взаємною любов’ю один до одного. Але не тілесною любов’ю, котра сьогодні любить, а завтра розлюбить і зрадить. І не любов’ю почуттів, котрі сьогодні з’явились, а через деякий час – зникли. А вічною любов’ю благо дійства, де існує порядок і гармонія, а не чвари і безлад. Де любов’ю живе душа і бажає творити добро. Де існує християнська самоповага, котра ніколи не принизиться до ненависті навіть ворога! Нажаль, лише одиниці досягають цієї найвищої якості любові, яка є однією із цілей людського буття на землі! Написано: «Улюблені! Будемо любити один одного, бо любов від Бога, і кожен, хто любить, народжений від Бога і знає Бога. Хто не любить, той не пізнав Бога, тому що Бог є Любов» (1 Іоанна 4:7,8). Тобто, коли ми любимо один одного то вірно розуміємо Бога, і народжуємося як Його подоба. Адже Бог – є джерело Істинної любові! Хто не має любові, то чим би він не хвалився, що б не говорив, він не знає Бога!
Написано: «Будемо любити не словом чи язиком, а ділом і правдою» (1 Іоанна «3:18). Згадаймо: «Коли вони споживали їжу, то Ісус каже: до Симона Петра: Симоне, сину Йонин , - чи ти любиш Мене більше, ніж вони? Петро каже Йому: так Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе. Паси вівці Мої! Сказав Христос» (Іоанна 21:15). Чому Христос три рази запитує Петра, чи він Його любить? І три рази Петро відповідає, що любить. Але Христос три рази нагадує Петрові: «Паси вівці Мої!» Хто ж любить Христа більше? Той, хто наслідує на землі Його вчення і проповідує людям. Любов оцінюється працею по відродженню духовності серед людей. Таку любов оспівав Соломон: «Води великі не можуть погасити любові, і ріки не заллють її. Як би хто давав все багатство дому свого за любов, то був би відкинутий» (Пісні пісень 8:7). Якщо тілесну любов можна купити за матеріальні цінності, то духовна не продається, а відроджується як святиня. Соломон пояснив: людство досягне великих наукових висот, та примарних цінностей, але ніщо не може замінити любові. Бо всі досягнення без любові, - не довершені! Істинна любов - безцінна! Вона відкриває в людях такі якості, які світ ще не може осягнути. Бо якби зрозуміли, то давно вже відродили б на землі. Життя без любові – ніщо! Апостол виголошує: «Якщо маю дар пророцтва, і знаю всі таємниці, і маю всяке знання і всю віру, так що й гори можу переставляти, а любові не маю, - то я ніщо!» (1 Кор. 13:2). Тепер ви розумієте якою важливою в людському житті є любов. Любов робить людину людиною, а ненависть – звіром!
Павло говорить: «Любов ніколи не минає, хоч і пророцтва припиняться, і мови замовкнуть, і знання зникне. А тепер ми бачимо ніби у тьмяному дзеркалі, а тоді побачимо віч-на-віч; тепер я знаю частково, а тоді пізнаю, подібно як і я пізнаний. Нині ж перебувають ці три: віра, надія, любов; але більша за них любов» (1 Кор. 13:8-13). Так образно апостол оцінює суть Божої любові. Ми бачимо тільки маленькі частинки, наче в тьмяному дзеркалі. Бо так мало ще в нашому житті справжньої любові. Але чому любов найбільша? Вона є найбільшою і найкращою сутністю, яка існує в природі буття! Знання і пророцтва скасуються тоді, коли людство досягне справжньої любові. Тоді припиниться боротьба зі злом, настане велике умиротворення. Лише любов ніколи не припиниться, адже вона є рушійною силою народження, тілесного і духовного життя.
Як написав древній дослідник: «На все я звернув серце моє для дослідження, що праведні і мудрі і діяння їхні – у руці Божій, а людина ні любові, ні ненависті не знає, що буде перед нею» (Еклізіаст 9:1). Еклізіаст дослідив, що матеріальний світ підпорядкований Божим закономірностям. Якщо ми робимо добро для ближнього, то рано чи пізно воно повернеться до нас таким самим добром. Так само ненависть чи зло, вчинене нами, повернеться назад таким же злом! Але нажаль люди в більшості духовно сліпі, щоб побачити і повірити Божим закономірностям. Мудрий Еклізіаст зрозумів; сьогоднішня людина не може знати, що чекає на неї в майбутньому, все у Божій Волі. Але найважливішими для християн, завжди будуть залишатися оці три: «віра, надія, любов!» Вони ніби притягують досконале майбутнє життя, і роблять його реальним. Ці три, відображають шлях до прекрасного життя, яке знаходиться за обрієм нашого розуміння. Віра і надія на Всевишнього Отця творить і оновлює людину силою справжньої любові.
Апостол Павло, відкривши безмежну велич Божої любові, написав такі слова: «Щоб ви утверджені в любові, могли зрозуміти з усіма святими, що є ширина, і довжина, і глибина, і висота. І зрозуміли любов Христову, яка перевершує розуміння» (Єфесян 3:18). Любов – природа Бога, яка в Ісусі Христі явила Святе Таїнство, народження Богоподоби в людині! Амінь!
Опрацювала Шагіна Надія.
