Де знайти свободу

 «Дух Господній на Мені; проповідувати полоненим визволення, сліпим прозріння, відпустити пригноблених на волю» (Луки 4:18).

Свобода завжди цінувалася людьми. Хто не бажає бути вільним, щоб виражати свої погляди? Самому вирішувати де і як жити, вибирати собі роботу, релігію, друзів. Для нормальної людини тяжко жити в такий системі де немає волі вибору. Але чи існує на землі повна свобода? Якщо подумати то вся видима матерія Всесвіту обмежена фізичними законами. І жодна жива істота, а також людина, не мають цілковитої свободи. Ми, наче у в’язниці, обмежені своїм тлінним тілом з якого вийти не можемо! Як говорить Павло: «Пам’ятайте в’язнів, ніби і ви з ними були в кайданах, і тих хто страждає, бо і самі знаходитесь у тілі» (Євреїв 13:3). Приходячи у цей світ, ми стаємо залежними від нього і від законів, по яких людям приходиться жити. «Запанувала людина над людиною на лихо для неї» (Єклізіаст 8:9). Нас поневолюють великі світу цього. Ми поневолені злом, убогістю, хворобами, страхом війни та смерті. Навіть релігія нерідко поневолює людину, нав’язуючи їй людські канони. Тобто людину обмежують церковними не біблійними правилами і вона невільна думати і творити. А всяке бажання вийти за рамки церковних порядків, - осуджується і присікається. І так майже у всіх релігіях. Люди хотіли б звільнитися від такого обмеженого життя. Та не знають де знайти свободу? І якщо цей світ такий обмежений, то чому ж тоді людина народжується з бажанням бути вільною? Звідки у нас таке велике прагнення волі?

Говорить апостол: «Господь же – то Дух, а де Дух Господній – там і свобода!» (2 Кор. 3:17). Як бачимо, Дух Божої Істини нічим не обмежений. І нас Бог такими створив на Свій образ і подобу. Дав нам безмежну духовну свободу діяльності від самого початку. Отже, людина у своєму почині була в райському стані свободи, під охороною Божої Волі. Вона не мала обмеження вкушати від дерева «життя вічного»! Але духовної волі людському розуму здалося замало. Захотілося свободи тілесної. А тілесна свобода, нажаль, має таке негативне явище як себелюбство. І люди вкусили цей «заборонений плід» - життя без Божої волі, але по волі тілесних потреб. А тіло, як відомо, любить лиш себе. Як говорить приказка: «Своя сорочка ближче до тіла». Тоді як Божа Воля: «Любити ближнього як самого себе», і це принесе користь і добро всьому світові. «Кажу це вам на вашу користь: не з тим, щоб накинути на вас пута, а щоб ви благочинно і ревно служили Господові» (1 Кор. 7:35). Адже в житті, яке задумав Бог для людей, нема місця поневоленню. Відмовившись від такого життя, ще перший людський рід попадає в рабство гріха і смерті. Павло говорить: «Смерть панувала від Адама аж до Мойсея і над тими, хто не згрішив» (Римлян 5:14). В середовищі грішників, не рідко праведники вмирають за правду, однак мають надію на воскресіння. Життя грішників вважається мертвим. Як написано: «А (гріховна людина) що розкошує, - померла ще за життя» (1 Тимофія 5:6). В неволі смертного тіла, вмирає не відродившись духовна свідомість єства.

Пророцтво: «Я Бог, Я не змінююсь; з днів батьків ваших ви відступили від уставів Моїх і не дотримуєтесь їх; наверніться до Мене, і Я навернуся до вас!» (Малахія 3:6,7). Бог не збирається змінювати Свої Закони, не тілесні, ні духовні. І по-яких Законах ми живемо, такі ми і є. Нажаль, мало людей готових духовно спілкуватися з Богом через дослідження Святого Письма. Тому, до цього часу панують гріх і смерть на землі. Як і попереджував Бог: «Вкусиш, - смертю помреш». Написано: «Усіх же днів життя Адамового було 930 років; і він помер» (Буття 5:5). Отже за цей умовний час, тілесна воля руйнувала в земних людях – Божу Волю. І життя на землі ставало все жалюгіднішим, беззахисним, бездуховним і поневоленим. Від однієї катастрофи до іншої, від однієї війни до іншої, від однієї хвороби, або ж епідемії до іншої. І хоча розум людський всіма силами захищав свою свободу, вибираючи собі мудрих правителів, утримуючи чисельні армії, набуваючи великих технічних та лікувальних знань, а також поклоняючись різним богам. Та ніщо не може зробити тілесну людину вільною від страху біди і смерті!

Пророк сказав: «Знаю Господи, що не у волі людини путі її, що не у владі того, хто йде, давати напрямок стопам своїм. Карай мене, Господи не у гніві Твоєму, але за правдою» (Ієремія 10:23,24). Тілесна природа людини безсила дати свободу і без Бога змінити наше життя. Люди самі покарали себе, завівши в рабство як тіло, так і дух, відкинувши волю Творця! І тоді Бог, через Мойсея дає людям нову Свою Волю, - Десяти Заповідей. Апостол пише: «Хто вникне в Закон свободи і перебуватиме в ньому, будучи не слухачем, а виконавцем, блаженний в своїй діяльності» (Якова 1:25). Знову у людей з’явилася можливість вибирати. Між Божими Законами Свободи і людськими, що поневолюють свободу. І люди чомусь не спішать ставати виконавцями,  а деякі навіть і слухачами. Бо не лише не виконують Божих Законів, але навіть не хочуть розуміти цілі існування їх. Павло пояснює: «Невже ви не знаєте, що кому віддаєте себе за рабів на послух, того ви і раби, кому підкоряєтесь: чи то ви раби гріха – на смерть, чи то послуху – на праведність?» (Римлян 6:16). Адже, Законами Божими створюється на землі праведне, гармонійне життя – вільне від гріха та духовної смерті.

Свідчення: «Раби гріха вільні від праведності. Плоди ваші такі, яких тепер самі соромитесь. А нині, звільнившись від гріха, стали рабами Богові, маєте плід на освячення – в життя вічне» (Римлян 6:20-22). Отже, кожний християнин, мав би задати собі питання: «Чий я раб?» Хто найбільше керує моїм життям? Воля Божа чи воля цього світу? Кого я слухаюсь, Бога чи людей? Які мої плоди – для смерті, чи для освячення – в життя вічне? Павло говорить: «Усе мені дозволено, та не все на користь; усе мені можна, та не все повчає» (1 Кор. 10:23). Як би Бог був поневолювачем, хіба дозволив би людям робити все, навіть зло? Апостол пише: «Поводьтеся як вільні, не як ті, хто використовує свободу для прикриття зла» (1 Петра 2:16). Парадоксальне явище; людина, творіння Боже, стає противником Божим на землі! Порушує заповіді. Звернення Ісуса Христа: «До свободи ви покликані, браття, тільки щоб свобода ваша не стала приводом догоджання плоті, але любов’ю служіть один одному» (Галатів 5:13). Слово Боже вчить не зловживати свободою волі, якою нас наділив Бог. Якщо вже все нам дозволено, то живімо мудро, по – християнські, не як раби зла, але як ті, що мають обов’язок поважати один одного. Лагідно і тактовно спілкуватися з християнами різних напрямків віри. Оскільки це єдино вірний шлях до свободи.

Пояснюючи свободу вибору Павло пише: «Тільки кожен роби так, як визначив йому Бог. Так Я наказую по всіх церквах. Чи покликаний хто обрізаним, не ховайся; чи покликаний хто не обрізаним, не обрізуйся. Бо це ніщо, а все в дотриманні заповідей Божих. Чи рабом ти був покликаний, не турбуйся, але якщо можеш стати вільним, то скористайся кращим. Бо раб, покликаний у Господі; є вільний у Господі; так само і покликаний вільним є рабом Христовим. Ви куплені дорогою ціною: не ставайте рабами людей» (1 Кор. 7:17 – 23). Бог дав однакове визначення усім церквам, виконувати Його волю дотримуючись заповідей. Ми дорого куплені, Христос заплатив своїм життям, щоб показати нам приклад вірності. Тому не дозволяймо собі ворожнечу між християнськими церквами. Що краще, обрізання чи не обрізання? А бо ж яким культам віри давати перевагу?  Це формальне служіння, обрядове, рабське – воно ніщо. Тобто, така релігійна діяльність не має в собі ні добра, ні зла. Але якщо хто може звільнитися і служити Богу духовно, то це набагато краще. «Бог шукає таких поклонників, які будуть служити в Дусі та Істині» (Іоанна 4:23). Ось чому сказано: «Не ставайте рабами людей», не міняйте Боже, на людське.

Як нам зрозуміти слова апостола: «Вільний, але покликаний рабом Христовим.» Павло пояснює: «Я, в’язень ради Господа, благаю вас поводитися гідно звання християнин, до якого ви покликані» (Єфесян 4:1). Безумовно, земний, добровільний шлях Ісуса Христа є повною покорою Отцю Небесному. І хто вибрав по своїй волі цей шлях, змушений йти так, як Христос – через страждання. Боротися з рабством невігластва, прикладаючи велике зусилля, щоб не порушувати Божу Істину. Боже повеління, постійно вчитися, зорієнтувавши розум на відродження благочестя. Цей шлях для багатьох здається надто важким, рабським. Однак, він веде людину до повної свободи! «Якщо будете у Слові Моєму, то ви будете моїми учениками; і пізнаєте істину, і істина визволить вас. Іудеї сказали: Авраамів ми рід, і ніколи не були рабами нікому, як же Ти кажеш: станете вільними? Ісус відповів: Кожен, хто чинить гріх, є раб гріха. Отже, якщо Син Божий визволить вас, то справді будете вільними» (Іоанна 8:31-36). Наша християнська віра, так само як і стародавня віра Авраама, не дає ще нам права рахувати себе вільними, якщо християни не стали учениками Христа і не навчилися не грішити. Сам Христос виконав Божу Волю на землі і показав шлях до визволення з рабства. Він сказав: «Не шукаю Своєї волі, але Волі Отця,  Який послав Мене» (Іоанна 5:30). Як бачимо, Христос не бажав, не шукав, і не мав іншої волі крім Волі Отця. Воля Отця була і Його Волею.

Як же нам сьогодні зрозуміти, якою повинна бути наша воля? Де знайти таку волю, що захистить нас від рабства і дасть повну свободу? Відповідає апостол Павло: «Бог відкрив нам тайну Своєї Волі, вложивши її в Сина Свого. Постановив у Самому Собі, щоб усе об’єднати в Христі що на небі і що на землі» (Єфесян 1:9,10). Для багатьох християн залишається таємницею, що Христос приніс на землю нову науку для всіх. І ця нова наука, відкриває можливість повернути собі втрачену свободу. Адже вона навчає добру, яке ніколи не стане рабством. Давид виголошує: «Блажен муж… що не стає на путь грішників… Але в Законі Господа воля його…» (Псалом 1:1,2). Підпорядкувавши своє життя Богу, все об’єднується під захистом Всевишнього Творця – земне і небесне. Воля тілесна і воля духовна. А все підпорядковане волі Творця, визволяється з любого ярма! Людина стає вільною навіть від смерті. Її вже не буде турбувати і лякати думка про фізичну смерть. Адже вона звільнила свою свідомість від смерті духовної!

Апостол написав: «Створіння підкорилося суєті не добровільно, а з волі того, хто його підкорив, у надії, що саме створіння буде визволене від рабства зотління на свободу слави дітей Божих» (Римлян 8:20,21). Ми приходним у цей тлінний, суєтний світ не добровільно. Такою є воля Творця! Але не забуваймо, Бог задумав життя досконалим. Люди самі зруйнували гармонію життя, і воно стало суєтним, гріховним, рабським. Та все ж велика любов Бога до людей дає надію поневоленим визволитися. І стати не лише створіннями тілесними, але по духу - дітьми Божими! Чомусь релігія до цього часу не навчила людей терпіти недосконалість світу як життєву даність. А боротися за визволення з рабства гріха Божим Словом Істини. Христос сказав: «Хто ж витерпить до кінця, - той спасеться» (Матвія 24:13). Він не лише сказав, але і показав приклад тілесного смирення і духовної боротьби. Навчитися терпінню і не платити злом за зло, означає набути мудрості. А мудрість це такий рівень свідомості, який робить людину вільною навіть в поневоленому, недосконалому середовищі. Як засвідчив Павло: «Не я живу, а живе в мені Христос» (Галатів 2:20)! Апостол добровільно приймає і не відступає від Христових принципів життя. Адже Бог, ще в першій заповіді говорив: «… Я виводжу людей із всякого земного ярма». Він Єдина, Вічно – існуюча Суть, Котра нікого не поневолює злом! З Ним поєднавшись, християнин набуває вічного життя і повної свободи. Адже Бог; джерело справжньої свободи!  Амінь!

Опрацювала Шагіна Надія.