«Заповів Бог людині…,від усякого дерева в раю ти будеш їсти, а від дерева пізнання добра і зла не їж…, бо помреш» (Буття 2:16,17).
Отже, «дерево добра і зла», посаджене в раю Самим Богом, і не може бути до нього ніяких претензій – воно суть розуміння Законів життя корисних і шкідливих. Бог попереджає; тілесні люди здатні зруйнувати райські умови життя використовуючи знання не лише на добро, але і на зло. Пізнавши силу зла, будуть його творити, накликавши на себе загрозу смерті. В прадавній книзі написано: «Додержуйтеся постанов Моїх і Законів Моїх, виконуючи які – людина буде живою» (Левітів 18:5). Отже, розум людини, для якого виконання Божих постанов є нормою життя - вважається живим. І Христос сказав: «Я є Виноградна Лоза, ви галузки, хто перебуває в Мені, а Я в ньому, той приносить добрий урожай, бо без Мене не можете робити нічого» (Іоанна 15:5). Виноградна лоза - є символом життя Ісуса Христа, яке не вкушає зла. І дерево добра та зла може стати для людини деревом життя, залежно що вона від нього споживає. Життя що не наслідує Закони одухотворені Ісусом Христом, ніколи не створить на землі добра! Порушення Божого повеління, вже привело людську спільноту до втрати знання правди, єдності з Богом і до духовного падіння. Невірно буде сприймати біблійні символи буквально, адже Біблія наукова книга для дослідження суті Істини. І Христос велів всім: «Дослідіть Писання». Тому постають питання для дослідження суті істини.
Чим насправді являється образ дерева?
Які плоди заборонені, а які ні?
Чому вони одна одній відмінні (добро і зло)?
Як виконати Боже повеління в спокусливій ситуації?
Яка ціль існування дерева добра і зла?
І як повернути собі право на дерево життя вічного?
1. ОбразДерева – символізує життя людського роду на землі. Також, окрему спільноту віруючих людей, Церкву, а плоди - їхні досягнення. «…дні народу Мого будуть як дні дерева» (Ісая 65:22). Народ Божий розростається на подобі дерева життя, якщо зло не стає йому на заваді. Пояснення: «…пусте вчення – це дерево» (Ієремії 10:8). Служіння Богу в людський більшості не досягає сенсу, бо не мають для цього необхідних знань. Несвідомий і тому підступний розум «хитрий змій», спокушає «Єву» - Богом дане життя, заявляючи: що «Дерево пізнання добра і зла добре для їжі, приємне для очей, жадане, і дає знання» (Буття 3:6). Наука про матерію корисна для життя, але негідна для вічності. Відбувається явний самообман! Світ перебуває в постійному очікуванні нових знань, котрі спішать використовувати без всебічного дослідження на кінчений результат. Розум людини побачив величезні можливості заховані в матеріальному світі природи. Можна відкривати, добувати, накопичувати і володіти всім цим багатством. Люди надіялися задовольнити всі свої безмежні пожадання, освоївши науку про матерію, котра видавалася бездонним скарбом - деревом добра і зла! Але, в наслідок накопичення матеріального багатства, одночасно, відбувається духовно-моральний занепад, розтління людської суті. «І сказав Бог: ось, Адам став як один з Нас, знаючи добро і зло; і тепер як би не простяг він руки своєї, і не взяв також від дерева життя, і не став жити вічно. І поставлений херувим з вогненним мечем, щоб охороняти шлях до дерева життя» (Буття 3:22-24). Варто знати: Богом поставлені Єдині Закони, Вічна охорона «і ніщо нечисте туди не ввійде, ані ті, хто піддані неправді» (Об’яв. 21:27). Херувими з мечем, суть вісники істини; пророки, апостоли та всі, хто оберігає чистоту слова, яке символізує Божого Меча!
2. Заборонені плоди. Визначення плодів зла, беззаконня, погане не лише в матеріальному плані. Воно вказує на щось дуже шкідливе, злобне, бездуховне – руйнує і спотворює християнське віровчення. Життя людей складається із добра і зла, призначене насамперед для вибору, досвіду та відродження свідомості. «Немає доброго дерева, що родило б поганий плід, і поганого дерева, що родило б добрий плід. Кожне дерево пізнається за своїм плодом» (Луки 6:43,44). Отже церкву можна оцінювати по духовності її прихожан. Невірне розуміння Бога стало звичайним явищем. Зникає спорідненість з Богом, відчужуються від розвитку повноти святості, розростається темрява беззаконня, підміна християнських цінностей і смерть Божої подоби в людині. Людина здатна сама себе вигнати з райського життя, адже Рай – є символом блаженного стану, самосвідомість, яка перебуває в повному єднанні з Духом Божої Премудрості. Апостол свідчить: «Як через одну людину гріх увійшов у світ, а з гріхом смерть, так у всіх людей увійшла смерть бо всі згрішили!» (Римлян 4:15). Через невірний вибір продовжується бездуховне життя. Заборонені плоди вирощені нашим життям описані в послані до 2 Тимофія 3:2-7 «Люди будуть самолюбні, грошолюбні, горді, обмовники, неслухняні, невдячні, нечестиві, недружелюбні, непримиренні, жорстокі, бо не люблять доброго, зрадники, нахабні, що більше люблять розкоші, аніж Бога, вони лише мають вигляд благочестя, але сили його відреклися. Вони завжди вчаться, та ніколи не можуть прийти до пізнання істини». Мова йде про релігію, котра підмінила Боже знання на науку змішану з язичництвом, і тому, весь негатив озвучених апостолом слів лежить на їхній совісті!
Пророцтво: «Народ Мій запитує своє дерево (своє життя), і жезл його дає відповідь: дух блуду ввів їх в оману, і, блудодіючи, вони відступили від Бога свого» (Осія 4:12). Жезл – сенс богоугодного життя, споглядаючи нинішні умови, можна побачити, як хитрий розум «злий дух» заводить людей у блуд на подобі Адама. Спокусивши до порушення, зробив людей противниками Божої Волі. Апостол запитує: «Який же плід ви маєте? Його ви нині соромитеся…» (Римлян 6:21). Коли християни починають досліджувати духовний зміст Святого Письма, їм стає соромно за свої нехристиянські поступки. А безсоромність і фарс властиві фарисеям всіх часів, бо Церква, яка не кається і не відроджує духовності може бути привабливою зовні, але гниє як дерево з середини. Заручившись підтримкою влади, канонізують собі право на первосвященництво, демонструючи гординю непогрішності у виборі форми поклоніння. Апостол дорікає: «Тоді, не знаючи Бога, ви служили тим, що за своєю природою не є богами!» (Галатів 4:8). Посвячували своє життя для вирощування плодів недосконалої віри, замінивши Істину на ідольські форми, прикрашаючи їх художніми виробами. Ідолослужіння стало величезним деревом добра і зла. Коли зовнішня форма прекрасна, але порожня сутність плодів життя.
3. Відмінність добра від зла вказує, що така ж сама відмінність існує в релігії. Як колись люди Божої віри виявляли гріхопадіння, так і сьогодні дозволяють собі грішити. Добро і зло поруч, йдуть рука-об-руку! Наприклад: наука ведення війн, одна з найбезбожніших речей створених людиною. Святе Письмо називає її «силами піднебесного зла»! Основна місія релігії, поставити це ганебне явище, негідне людини розумної – поза-законом! Але ось парадокс: у всі часи, релігія, прямо чи-то опосередковано, була причасною до військових дій. Війна стала причиною створення релігійного свята «Покрови», яке нині визнається покровителькою військових формувань. Узаконені владою, армійські баталії виявилися під покровом несвідомого християнства. Більш того, вони і самі рвуться на службу - капеланами. Змішавши зло з добром, ігнорується Божа Заповідь «не вбивай», і оправдується безбожна військова система всього світу! Війна – зло, в якому Бог не помічник.
Давид засвідчив: «…погляньте на діла Божі, які чуда вчинив: Він спинив війни до країв землі, поламав лук, знищив зброю і колісниці попалив вогнем!» (Псалом 45:9,10). Ось які діла заповідані Церкві творити в честь Бога. Відмовитися від ідеології війни як такої, адже вона зло обоюдне, в якому немає переможців, лише жертви диявола. Прославляти святками перемогу в будь-який людиновбивчий війні - нонсенс, або ж є таке старослов’янське слово «скверна». Шкода, бо вірність духовним принципам сприймають як слабкість, непристосованість до жорстоких реалій, а дія зла, як необхідна справедливість «відплачувати злом за зло». Така «справедливість» має погані наслідки. Варто знати, що будь-яка війна розв’язується диявольськими силами зла. Гріх називати її «священною війною»! Християнська віра повинна очистити себе від суперечностей «добра і зла», навчитися слухати один одного, визнавати помилки та відроджувати духовне життя.
4. Як виконати повеління в спокусливій ситуації? Тобто в тілесному житті. Стародавня книга повідомляє: «Починається очищення Юдеї та Єрусалима від посвячених дерев і вирізьблених ідолів» (2 Хронік 34:3). Ці слова як нагадування нинішнім світовим релігіям, котрі посвящають своє служіння не духу істини, не миролюбності та братерству, тому мусять нарешті розпочати процес очищення віри. «Бо така Божа Воля, щоб добрими вчинками приборкувати неуцтво бездуховних людей» (1 Петра 2:15). Виконанню Божого повеління необхідно навчитися у пророків і апостолів, бо вони засвідчили знання добра своїм життям. «…подавай себе як приклад добрих діл у постійному навчанні» (Тита 2:7). Слід не просто бути прихожанами якоїсь церкви, але стати учнями Божого Слова, просвітити розум і тоді він не буде спокушати людину на зло. А вкусити заборонений плід знань, це дати волю існуванню неправди, протиставити себе чистоті Божої Мудрості. Найбільший Вчитель заповів: «Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я лагідний – і знайдете спокій своїм душам» (Матвія 11:29). Взяти приклад і продовжити місію Христа, залишаючись вірним християнином. І Церква принесе плоди мудрості тоді, коли пройде виховання наукою Христа. Сьогодні людям бракує справжньої християнської віри, не обрядової, нав’язливо-догматичної та фінансово-корисливої, але вільної, котра живе за законами Божої святості і очищає віру від церковних «міняйлів», які підмінили знання Бога платними ритуалами. «Благословенна людина, яка надіється на Бога. Вона буде як дерево, посаджане біля води, коріння пускає біля потоку, не боїться засухи, листя його зелене, і не перестає приносити плоди» (Ієремія 17:8). Живе в християнський спільності, споживає духовні знання, і приносить живі плоди духа. «Плід Духа – любов, радість, мир, доброта, милосердя, стриманість. На таких нема Закону» (Галатів 5:22,23). Такі не мають вини, бо їхні плоди від пізнання Духа Любові. Дух – здобуток, або плід розуму. Коли розум натхнений освітою Слова, то в ньому народжується духовна сила, яка нейтралізує силу зла і дозволяє виконати повеління Бога.
5. Яка ціль існування дерева? Може виникати питання, чому Бог створив життя, яке спокушається злом? Чому треба було вирощувати «дерево пізнання» матеріального світу, а потім забороняти вкушати ці знання? Отже, донині світ не розуміє Бога! Читаємо премудрість Сіраха 4:18-21 «Спочатку премудрість піде з ними путями звивистими, наведе на них страх і буде мучити своїм водінням, доки не упевниться у їхній душі і не випробує своїми уставами; тоді вийде на прямий путь, і відкриє таємниці свої». Згідно цих слів ми бачимо, наскільки складний шлях до відкриття істини. Вона видається настільки високою і недосяжною, що викликає страх не зрозуміти суті. Ось чому християнська більшість знаходиться в таких Церквах, де не вимагається логічного мислення, дослідження і відкриття духа істини. Забули, що Царство Мудрості відкривається тим, хто прикладає до цього зусилля! «Багато великих, але таємниці відкриваються смиренним». – нагадує нам Сірах 3:19. Смиренні це випробувані Божими постановами, щоб виходити на прямий путь пізнання Бога.
Молитва Давида: «Ти усмирив нас у землі зло-страждань і тінню смерті покрив нас» (Псалми 43:20). Тобто створив тлінне життя, передусім керуючись далекоглядним Задумом залучити людину до творчості. Відновлювати генетичну пам'ять, котра постійно піддається мутації, через примітивний, побутовий стан віри. Вона не росте, не культивує вищі принципи Боговідання. Дерево життя необхідно прививати в собі. Як написано: «…а ти, будучи дикою, прищепилася і живишся з кореня та соку оливкового дерева, пам’ятай від якого кореня» (Римлян 11:17,18). Коренем і джерелом життя - є Бог. Оливкове дерево – образ досконалого життя, а здичавіле, бездуховне - необхідно прививати. Давид стверджує: «Правда з неба зійде і земля дасть плід свій» (Псалом 84:12). В Церкві має народитися і жити Божа Правда! « І хоч буде число синів Ізраїлю, як піску в морі, але спасеться остаток» (Римлян 9:27). Пророцтво: «Я зберу залишок стада Мого з усіх країн. Поставлю над ними пастирів… і не загубляться…» (Ієремія 23:3,4). Остаток добровільно вибраних християн, що відроджені духовними провідниками, на фоні світового гріхопадіння.
Давид заявляє: «Коли піду навіть долиною смертної тіні, не боятимуся зла, бо Ти при мені – Твій жезл і Твій посох, втішають мене» (Псалом 22:4). Наше життя Давид називає «долиною смертної тіні» і це правда, адже смерть як тінь нависає постійною загрозою. Втім, Давид послідовник Божої Волі, тому і не боїться смерті, бо «жезл і посох» - сенс життя, або дерево життя вічного, вказує йому вірний напрямок. «…видиме – тимчасове, а невидиме - вічне» (2 Кор. 4:18). Отже слід використати це тимчасове життя за його призначенням. Тілесне життя створене для набуття досвіду, а, скуштувавши добра і зла, люди навчаються на власних помилках, вміють розрізняти що є справжнім добром, і стануть його більше цінувати. Тимчасове - створене для досягнення мети, поставленої Богом, та засвідченої в Новому Завіті Христа. «Перебуваючи в наметі (умовах тілесного життя) зітхаємо під тягарем, щоб смертне було поглинуте життям. І Той, Хто створив нас дляцього, дав нам завдаток Духа» (2 Кор. 5:4,5). Для перемоги над смертю, необхідна єдність з Духом Божої Премудрості, яка перероджує тілесну людину, спрямовуючи духовне знання на розум і серця християн. Завдаток Духа – можливість створити духовну природу єства, підпорядкувавши свою волю святості Божої Волі. Одним словом, Бог бажає бачити людину творцем своєї суті. І Він не забороняє пізнавати життєві шляхи добра і зла, однак попереджає про велику ймовірність духовної смерті.
Читаємо Євангелію: «І вийдуть ті, що робили добро, у воскресіння життя, а ті, що робили зло, - у воскресіння суду» (Іоанна 5:29). Воскресіння суду – завершена стадія тілесного буття, своєрідні терези, що покажуть вагу добра і вагу зла. «І поставлю суд мірилом, а правду терезами. І союз ваш зі смертю зруйнується» (Ісая 28:17,18). Мірило правди – це суд совісті, адже відкриється вся правда життя і ніхто не зможе оправдуватися, лише визнавати свої провини. А руйнування союзу зі смертю – вихід з тлінного життя. Давид стверджує: «Бог охороняє вхід твій і вихід твій нині і у вічність» (Псалом 120:8). Бог є гарантом для духовної свідомості, вирощеної на християнських цінностях. Тому: «Бога бійся й чини Його Заповіді, бо належить це кожній людині! Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне, - добре воно, чи лихе?» (Єклізіаст 12:14). Висновок: зробивши вірний вибір життя, можна не боятися суду! Ціль існування дерева:«Бог вибрав нас раніше створення світу, щоб ми були святі і непорочні перед Ним, наперед призначивши усиновити нас через Ісуса Христа» (Єфесян 1:4,5). Звичайні дерева приносять плоди людям, а люди вирощують плоди святості і непорочності перед Богом, на подобі Ісуса Христа. В цьому сенс нашого життя, образно – дерева.
6. Як повернути право на дерево життя?«Дух говорить Церквам: тому, хто перемагає, дам споживати від дерева життя, яке посеред Божого Раю» (Об’явлення 2:7). В райському блаженстві перебуватимуть ті, в кого відкриється потреба виходити на духовну дорогу відродження образа і подоби Бога. Божа людина – дерево плодовите, вирощене на основі райської гармонії, мудрості і любові. Вони переможці над спокусами зла. Але написано: «Горе тим, що пішли дорогою Каїна…, вони безплідні осінні дерева, двічі померлі, вирвані з кореня» (Юди 1:11,12). Безплідно прожите життя і його наслідок, не лише смерть тілесна, але і духовна – повний розрив з Богом! За все життя, людина не знайшла в собі сили повернутися до Бога, як це зробив Блудний син. Згадайте слова Ісуса Христа на Голгофі: «Боже Мій, Боже Мій, чому Ти Мене покинув?» (Матвія 27:46). Хіба Бог може покинути Свого Сина? Звісно що ні! Христос взивав до Бога не за Себе, а за майбутніх християн – Церкву, яка залишається на землі Його тілом, бо не всі пройдуть випробування на вірність. Голгофа – Лобне місце – Перемога і Торжество Мудрості над злом, або ж жертви злого розуму, які програли боротьбу за добро! В цьому різниця між Ісусом Христом і розбійниками, хоча вони страждали на одній Голгофі. «Ніхто з вас хай не страждає як убивця, як злодій, як злочинець… А коли страждає як християнин, то не соромтеся, а прославляйте Бога… Бо ті що терплять творячи добро, вручають свої душі Творцеві!» (1 Петра 4:15-19). Добро винагороджується вічним життям. Написано: «Для дерева, залишається надія, що воно оживе» (Іов 14:7). Для тих, хто живе в оточенні добра і зла є надія воскреснути як Христос від смерті у життя вічне. І на подобі звичайного дерева, що росте по закономірностях встановлених Богом від початку творення, так само і свідомість людини має «рости» за Божою Волею невкушаючи зла! Амінь!
