Дев’ята Заповідь.

Не свідкуй неправди на ближнього твого! (Вихід 20:16).  Якщо Бог поклав ці слова до Свого Закону то тому, що вони є дуже важливими. Бо існує правда і неправда, як існують добро і зло. Джерело добра відроджує істину, а джерело зла, - оману. І дев’ята заповідь вимагає шукати і користуватися свідченнями лише з доброго, правдивого джерела. Отже, що таке правда і не правда? І як вони діють на наше життя?   Правда, - це духовний стандарт, або ж еталон Божої Істини, яку необхідно відкрити, пізнати і тоді лише свідчити іншим. А Давид називає Бога:  «Богом Правди» (Псал. 30:1). Божа Правда є основою всякої людської правди. А ось неправда це також правда, яка може бути на пів правдою, спотвореною правдою і взагалі протилежною Божій Правді. Такою правдою також користуються люди. Вони не знають і не хочуть визнавати Божої Правди, бо їхня правда їх задовольняє. Як бачимо, у різних людей буває різною правда. Згадаймо, як Понтій Пілат запитав Христа: «Що є правда?» Бо Христос говорив: Я на те народився, і на те прийшов у світ, щоб засвідчити правду» (Іоанна 18:37,38).  Христос говорив про правду, джерелом якої є Бог. Тоді Пілат вийшов з приміщення допиту, йому правда Христа стала байдужою. Він був цинічним, честолюбним кар’єристом. Його правда це влада, яка дозволяла йому насаджати свою правду. Христос для нього не являв загрози, бо вони були надто далекими. Образно кажучи, знаходилися на різних полюсах правди. Подібно як сьогоднішній світовий атеїзм поблажливо відноситься до віри людей в Бога, але не вірить в кінцеву перемогу Божої Правди над неправдою. Вони шукають правду через власні помилки, які коштують людству дуже дорого. Безбожна наукова правда, часто стає згубною екологічною катастрофою. Так само релігійна спотворена правда стає для християн катастрофою бездуховності.

Павло написав: «З усякою оманою неправди тих, які гинуть, бо вони не прийняли любові істини для свого спасіння. І за це пошле їм Бог дію омани, і вони віритимуть неправді. І будуть засуджені всі, що полюбили неправду» (2 Солунян 2:10-12). Як бачимо, не всі шукають духовний еталон Правди. Більшість людей задоволена тим способом поклоніння Богу, який їм нав’язала їх релігія. А що означає «будуть засуджені»? Це коли виясниться; все що вони проповідували протилежне Божій Правді. Тоді настане суд совісті перед Богом. Адже совість людини є послом Божим, якщо вона звичайно ще жива. Тому: «Не давайте себе гріхові як знаряддя неправедності, - але як ожилі з мертвих віддавайте себе Богові… як знаряддя праведності» (Римлян 6:13). Отже гріх вбиває совість – Божого посла в людині, без якого не можна ожити, воскреснути з мертвих. Христос сказав: «Кажу бо вам, якщо праведність ваша, не перевершить праведності книжників і фарисеїв, то ви не ввійдете до Царства Небесного» (Матвія 5:20). Для того, щоб підняти праведність єврейського народу і вказати їм джерело правди, Давид писав: «Правда Твоя - Правда вічна, і Закон Твій – Істина! І правда свідчень Твоїх, - вічна!» (Псал. 118:142,144). Той, Хто створив життя на землі, створив і правдиві Закони для вічного користування. Не можна створити правдиву релігію, чи-то правдиву науку, або життя на землі, не спираючись при тому, на основи Божих Законів життя. «Істина від землі засяяла, бо Правда з неба зійшла. І земля дасть плід свій» (Псал. 84:12). Всяку людську правду необхідно просвітити Словом Божим, щоб бути впевненими в Істині.

Христос говорив: «Пізнайте правду, - а правда вас вільними зробить» (Іоанна 8:32). Бути вільними від неправди, є великим і мудрим здобутком християнина. «Бог хоче, щоб всі люди спаслися, і досягли пізнання правди. Таке свідчення є, на що я поставлений за апостола і вчителя язичників у вірі та правді» (1 Тимофія. 2:4-7). Відомо, що без знання правди, життя людей духовно занепадає. А Христос поставив апостолів, щоб вони свідчили і навчали всі народи. Бо коли самарянка запитала в Ісуса: В кого правда, і яке поклоніння є праведним? Ісус їй відповів: «Настане час, і нині вже є, коли справжні поклонники поклонятимуться Отцеві духом та істиною, бо таких поклонників шукає Отець Собі» (Іоанна 4:23). Правда Божа там, де народжуються її поклонники, де її добровільно приймають як духовне поклоніння, а не формальне. Бо далі апостол свідчить, що на землі має місце спотворене поклоніння. «Вони замінили Божу правду на не правду, поклонялися творінню більше, ніж Творцеві» (Римлян 1:25). Люди створюють собі видимі божества і поклоняються їм більше, ніж Самому Творцю. Це та неправда, яку Закон Божий забороняє! Але вона, нажаль, продовжує існувати в релігійному середовищі. Виникає питання: Яким чином можна об’єднати людей у яких різні погляди на правду? «Хай всі народи зберуться. І кому відкриється, хай проголосить. Що було від початку? І хай поставить свідків від себе, щоб зрозуміло було. Це правда! Бо Я сказав; а іншого немає у вас. І ви – свідки Мої, що Я Бог» (Ісая: 43:9-12). Проблему відродження на землі Правди Божої, можна вирішити при спілкуванні людей з різними поглядами.  Згадаймо, Христос говорив: «Істинно кажу вам; якщо двоє з вас дійдуть згоди на землі… То чого б вони не попросили, буде їм, від Отця Мого. Бо де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них» (Матвія 18:19,20). Необхідна взаємна любов і повага до тих, хто свідчить про Бога. Бажання не тільки говорити, але навчитися слухати. Бо сьогодні проблема не лише в тому, що хтось помиляється. Але більша проблема в гордині, самовпевненості і небажанні визнати в собі неправду.

Постає питання, звідки взялася неправда на землі і де її початок? Ісая каже: «Хто відкриє, що було спочатку, хай поставить свідків». Мойсей свідчив: «…змій був хитріший за всю польову звірину, яких створив Бог» (Буття 3:1-6). Бо найперше він зародив в «жінці»; тобто в перших людях, сумнів до Божого Слова.  Кажучи: «Чи правду сказав Бог?»  Жінка відповіла: З плодів дерева, що в середині раю, - Бог сказав: «Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, - щоб вам не померти». І коли вже була посіяна недовіра до Бога в сумлінні людей, - змій запевняє: «Вмерти не вмрете. Лише очі ваші розкриються, і станете ви немов боги, знаючи добро і зло. І побачила жінка, що дерево добре для їжі, приємне для очей і корисне, бо дає знання. І взяла з його плоду, і дала чоловікові». Так на початку з’явилося два свідчення. Бог свідчив: не доторкайся, щоб не вмерти. А змій сказав: не вмреш, але будеш мати знання добра і зла. І в деякий мірі свідчення змія не було обманом. Бо і сьогодні світ людський гордиться своїми знаннями, відкриттями складних наукових праць. Вважають це великим добром, яке нерідко перетворюється у велике зло. Добром являється дешева атомна енергія, хімія та багато інших здобутків людства. Але все це веде до загибелі життя на землі. Назавжди зникли з лиця землі, мільйони видів рослин і тварин. Хворіють і вмирають молоді люди. Хворою  стала земля – цей Божий рай, який неспинно рухається до своєї загибелі. І вже не волею людини, а лише волею Бога можна зупинити загибель людства. Як бачимо, свідчення Бога від початку було Правда і Істина. А свідчення символічного змія (тілесний розум людини) фальшиве! Бо це гординя, вседозволеність, самозвеличення, яке привело до протистояння Самому Творцю.

Апостол написав: «Помисли плотські, - то смерть, а помисли духовні – життя і мир, бо помисли плотські – це ворожнеча проти Бога, бо Законові Божому не підкоряються, та й не можуть» (Римлян 8:6,7). Зміїні помисли тілесного розуму протиставили себе Богові і не просто не хочуть, але вже і не можуть відновитися. Повна загибель духовності! Свого часу пророк зробив свідчення: «Дивне і жахливе відбувається на цій землі. Пророки віщують неправду, і священики панують, а народ Мій любить все це. То що ж ви будете робити при цьому всьому?» (Ієремія 5:30,31). Фальшиве свідчення земних проповідників і священників панує над усім світом. А Христос відповів на питання, що нам робити? «Залишіть ви їх; це сліпі поводирі для сліпих. А коли сліпий веде сліпого, - обидва впадуть у яму» (Матвія 15:14). Ось чому слухаючи земних свідчень потрібно для підтвердження правди, знайти свідка Божого в Святому Письмі. «Хто сіє неправду, пожне біду» (Притчі 22:8). Також: «Метою нашого свідчення є любов від щирого серця і доброго сумління та нелицемірної  віри. Деякі відступивши від цього вдалися до марнослів’я. Бажаючи бути вчителями Закону і не розуміючи ані того, що говорять, ані того, на чому наполягають» (1 Тимофія 1:5-7). Неправдиве свідчення стало великою бідою релігії. Людські канони, догми, не біблійні правила та устави Христос вважає марнослів’ям, бо несуть ворожнечу не сприйняття один одного. Без любові до Божого Закону і духовного дослідження Слова Божого, не буде праведного життя. Закон є вічним завітом між Богом та людиною!  

Написано: «І вписав Ісус Навін слова в книгу Закону Божого, і взяв великий камінь, і положив біля святилища. І сказав народу: ось камінь цей буде вам свідком. Він буде свідчити проти вас, щоб ви не сказали неправду перед Богом вашим» (Навіна 24:26,27). Символічний камінь, це Закон Божий, покладений як непорушна святиня!!! Сам Закон стає свідком невиконання Божої Волі. Адже виконання дев’ятої заповіді пов’язане із знанням духовних основ Божої Правди. А християни, які не знають духовних основ правди, завжди будуть свідчити неправду. Навіть якщо вони цього не хочуть! «Брати, не злословте один одного. Бо хто недобре свідчить на брата свого, і судить його. Той встає проти Закону і судить Закон. І він вже не виконавець Закону, а суддя. Є один Законодавець і Судія! А хто ти такий, що осуджуєш ближнього» (Якова 4:11). Помилкова впевненість у своєї правоті, викликає несприйняття. А всяка ворожнеча між християнами, є порушення Божого Закону і втрата духовності. Ми можемо лише свідчити, шукати згоди, але ніколи – судити! І Павло написав: «Свідчу кожному чоловікові, який обрізається, що він є боржником виконання всього Закону. Ви, що законом оправдуєтеся, - залишилися без Христа, відпали від благодаті» (Галатів 5:3,4).  Щоб не залишитися без Христа і не відпасти від благодаті, важливо бути вірним не лише букві Закону, але і Духу Христа. А Дух Христа це Його віра, любов, смирення, не слабкість, а сила правоти, власна відповідність Істині. Неможна виконати закон частково, відрізуючи лише те, що нам не підходить. Відрізати слід всяку неправду, лише так можна піднятися до рівня Христа, бо і Христос так поступав. Він не пішов на зговір, ані з владою, ані з релігією, а виконав волю Отця!

Читаємо свідчення  Євангелії, коли Христос стояв перед людським судилищем: «Якщо ти Христос, скажи нам! Скажу і не повірите, і не відпустите Мене. Тоді всі запитали: Чи Ти Син Божий? А Він їм відповів: Самі ви говорите, що то Я… Вони ж сказали: Навіщо нам потрібне ще якесь свідчення? Адже ми самі почули з Його вуст!» (Луки 22:67,68,70,71). Правдиве свідчення Христа було поставлене Йому в вину. За правду звинуватили і засудили! Звідки ж беруться такі судді на землі? «Я бачив, що жінка була упоєна кров’ю святих і кров’ю свідків Ісусових, і бачачи її, дивувався здивуванням великим» (Об’явлення 17:6). Хіба це не страшне диво? Коли символічна «жінка», а це земна релігія, яка повинна була захищати Божих свідків, апостолів, але вбиває їх. Пророк каже: «Походіть по вулицях Єрусалима, і подивіться, і розвідайте, і пошукайте на площах його, чи знайдете людину, чи немає того, хто дотримується Правди, хто шукає Істину? Я пощадив би їх» (Ієремія 5:1). У всі часи було багато людей які називали себе віруючими, але мало таких, які виконували Божу волю і знайшли правду. Бо правда вбивалася протягом всіх віків, разом зі свідками правди. Але Христос в Нагірній проповіді засвідчив: «Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне.» «Блаженні і ви, як ганьбити і гнати вас будуть, і будуть облудно на вас свідкувати всяке слово лихе ради Мене. Радійте і веселіться бо велика нагорода ваша на небесах! Бо так гнали й пророків, які були перед вами!» (Матвія 5:10-12). Хто може радіти вмираючи за правду? Очевидно той, хто відродив в собі Дух Христа – Силу Його Правди! Амінь!