Єврейське слово «Нефеш» та грецьке «Психе» в перекладі означають душа. Як ми реагуємо на зовнішні подразники? Плачемо, радіємо, гніваємося або захоплюємося красотою. Все це людина відчуває, робить висновки, визначає добро і зло завдячуючи своїй душі. Такими створив нас Отець, але зверніть увагу: «І створив Бог риб великих і всяку душу тварин – за родом їх» (Буття 1:21). Отже, слово «душа» застосовано і до людей і до тварин, як дихання життя. Все ж на відміну тваринам, людей Бог наділив можливістю розвинути високий рівень розуму. Розвинутий на духовних принципах Божого Закону – контролює і направляє душу у вірне русло. Безконтрольна, - вона стає бездумною, як душа тварин. «Бог відкриває Свої настанови, щоб відвести душу від могили, освітити її світлом живих» (Іов 33:16-30). Дає науку для душі, відроджує людську свідомість посередництвом благовісників, які оволоділи духом істини. Отже, на основі душі і Божої Мудрості починається процес розвитку.
Написано: «Сіється у тління, встає в нетлінні… Сіється душевне, встає духовне. Перший чоловік Адам став душею живою, а останній Адам є дух животворчий (Тобто, співпрацює з Богом). І як ми носили образ земного, так будемо носити образ небесного» (1 Кор. 15:42-49). Душевне існує для засівання на його основі духовного і образ життя Адама має бути замінений на образ життя Христа. В нашому світі не має нічого існуючого безцільно. Душа постійно еволюціонує – одухотворяється, щоб не залишатися бездуховною. В чому причина такого задуму? Біблія нам говорить: «Сину Мій! Якщо ти приступаєш служити Богу, то приготуй душу твою до спокуси» (Сіраха 2:1). Слід пам’ятати, що душа легко піддається спокусам, не дивлячись на те, що Бог її створив для іншої цілі. І Христос стверджує: «Горе світові від спокус, бо мусять прийти спокуси, однак горе тій людині, через яку спокуси приходять» (Матвія 18:7). Спокуси приходять через людську недосконалість, а людей нажаль це зовсім не тривожить, при наймі, мало хвилюються таким станом. Апостол пише: «Бажання добра є в мені, але щоб виконувати, того в собі не захожу» (Римлян 7:18). Результат падіння душі! Воля і совість не реагують на бездіяльність душі.
Павло каже: «…в них нечисті і розум і сумління. Твердять, що знають Бога, але не здатні до жодного доброго діла» (Тита 1:15,16). Не мають сили волі, щоб надихнути душу на пошуки істини. Адам, перша людина-душа, через яку прийшли спокуси, не втримався на духовній висоті, на яку поставив його Бог. Розумне створіння не виправдало довіри Творця і загубило душу, без якої нездатне відродити істину. Необхідно починати все спочатку: піднімати, приготовляти душу для сприйняття Божої Премудрості. Апостол дорікає лжевчителям: «Маючи очі повні перелюбу і неспинного гріха, користолюбства, вони зваблюють нестійкі душі, це – сини прокляття» (2 Петра 2:14). Мати такі очі означає не мати духовного знання щоб навчитися. А слово «прокляття» несе в собі смислове навантаження, як роз’єднання недосвідчених душ зі Своїм Творцем.
Чому таке відбувається? Адже на початку написано: «І створив Бог людину з пороху земного. І вдихнув в лице її дихання життя, і стала людина душею живою» (Буття 2:7). З пороху земного - слід розуміти: тіло, відповідне всім елементам матерії. Вдихнув життя – спрямував Свою Волю пізнавати і сприймати Премудрість Законів Життя, створити і ствердити духовний образ. Але чому в лице? Лице – дзеркало душі, може відображати те, що знаходиться в середині. Стала живою душею – почала довгий шлях тілесного існування на землі. Відсторонені від Бога, люди перестали бути Божими дітьми, занурилися всією душею у негативний, загрозливий образ життя. Апостол наполягає: «Утішайте пригнічені душі» (Солунян 5:14). «…усяка душа властям вищим хай кориться» (Римлян 13:1). Також, нагадування нам: «…всього вісім душ – врятувалося від води» (1 Петра 3:20). Вода тут символізує світову, безбожну ідеологію життя, яка безжально топить чисті людські душі. Душа, це людина з її емоційним, душевним станом. Вона пригнічується, кориться сильнішому, впадає у спокуси і живе за законами земними, які диктують своє: «…а не те, що Боже» (Філіпян 2:21). Тому і стає малодушною, блудить, попадає в рабство гріха.
Апостол стверджує: «Хто поверне грішника з облудної дороги, спасе свою душу від смерті» (Якова 5:20). Одухотворена Божою Мудрістю душа, здобуває надію на спасіння. Адже Бог, законами духовного творення піднімає душу людини з тлінного стану. Його програма закладається в свідомості і сумлінні, показує жалюгідний стан душі, щоб з’явилася свідома потреба виходу із тілесного, до духовного відродження. Створення в земній людині - Людину за образом і подобою Бога, яка живе вищими принципами життя. Свідчення: «Бо яка користь людині, коли вона весь світ здобуде, а свою душу занапастить? Або що дасть людина взамін за свою душу? Бо коли хто хоче спасти свою душу, той погубить її, а хто погубить свою душу заради Мене, той знайде її» (Матвія 16:26). Кожна людина після земного життя має повернути чисту душу, яку Бог їй дав. Він не прийме від нас нічого взамін благочестивої душі! Душа – незамінний принцип людини, життя без неї було б сірим, нездатним сприймати красоту світу, і відчути перевагу запропонованого Богом відродження. Душею людина не лише відчуває красу навколишнього середовища, вона створена щоб почути і зрозуміти волю Бога. Слово «погубить» слід розуміти: кому посвятить життя, тілесному існуванню, що має початок і кінець, чи Божій програмі вічності? Оманливим спасінням є слава, гроші, влада, які приводять до бездуховності та знівечення людських душ. А погубити душу заради Христа, це обмежити душевну натуру людини з її негативними бажаннями.
Свідчення апостола: «…з’являються люди, що порушують єдність; вони душевні, а Духа не мають» (Юди 1:19). Християнський обов’язок звільнитися від емоційної, душевної нетерпимості, яка заважає набути єдності з Божим Духом. Праведна душа, це совість людини, смирення, терпеливість, жертовність на подобі Ісуса Христа, Котрий не зважав на загрозу Голгофи. Як написано: «Син Людський прийшов… душу Свою дати на викуп за багатьох?» (Матвія 20:28). Величний приклад вірності Богу, діє викупом для тих, хто стали Його послідовниками. Павло заявляє: «Бо немає нікого іншого з такою душею, хто краще подбав би про вас» (Філіп`ян 2:20). Душа Христа була надзвичайним вмістилищем благородства і любові. Але це ще не все, бо Євангелія повідомляє: «Ось Мій Син Улюблений, що Його вподобала Душа Моя» (Матвія 12:18). Виникає питання: Що є Душею Бога? Сутність Бога – Любов, Мир, про Нього написано: довготерпеливий та багатомилостивий по відношенню до людських душ. «В Його руці душа всього, що живе» (Іов 12:10). Вседержитель, здатний прощати і благословляти добрі душі. Коли Біблія нам говорить, що: «Бог не людина, щоб говорити неправду» (Числа 23:19), то на місці душі в Нього вищі принципи Духа Премудрості! Нас же створив «живою душею», щоб підняти від тілесного до духовного існування. Свідчення: «Син Людський приходить не губити людські душі, а спасати їх» (Луки 5:55). Взірцем є Душа Христа, бо Він відкрив нам дорогу до спасіння, і тепер все залежить від нас самих, до чого ми прагнемо, кого слухаємося і чим живе наша душа.
Читаємо притчу: «Скажу своїй душі: маєш вдосталь добра на багато років, їж, пий, веселися. Бог промовляє: Не розумний, цієї ночі душу твою заберуть від тебе, а те, що ти приготував, кому воно буде? Так буває із тими, хто збирає для себе, але не багатіє у Бога» (Луки 12:19,21). Нажаль, люди в більшості не знають цілі свого існування, і що насправді необхідно для вічності. Ведуть себе бездумно, витрачаючи весь свій талант і силу на маловажні речі, зовсім не залишаючи часу для пізнання істини. Написано: «Якщо хто буде їсти кров, яку Я призначив для жертовника, бо вона душу очищає… І душа всякого тіла є кров його; не їжте крові ні з якого тіла; хто буде їсти – знищиться» (Левітів 17:10-14). Душа в крові – символічний образ життя, так як кров дає життя тілу, так и душа оживляє свідомість, тому Біблія застосувала такий символічний образ. Їсти кров – втратити справжню поживу для душі. Кров для жертовника – життя, посвячене на службу Богу, бо жертовність є гідною властивістю душі. А очищає душу споживання Премудрості Знань Божої Волі та праведного життя. Душа знищиться, коли виявиться змарнованою. Сукупність егоїзму, жадності, ненависті, створюють приземлену душу, котра свої здібності і недосконалості ставить на службу дисгармонії, безчестя, вседозволеності. Так знищується Боже призначення душі, яка руйнує свідомість людини!
Пророцтво: «Душа, яка грішить, вона помре» (Єзекіїль 18:20). Хто своїм життям виявляє спротив Божому Закону, мертвий для Бога. Така душа втрачає право на існування, негідна для Божої програми вічності. «За гріхи лжепророків, за беззаконня священників Єрусалиму, які проливали кров праведників, - як сліпі осквернилися кров’ю» (Плач Ієремії 4:13,14). Осквернитися кров’ю, це не те що їсти кров тварин, але посягати на життя, або на його спотворення. І в історії це постійно повторюється, коли відмовляються наслідувати життя праведників. Образно сліпі, бо не досліджують Дух Істини! Святе Письмо чітко показує, ким є людина – тілесно живим створінням. Але, з огляду на сутність людини, тобто на її смертну природу – має потребу у воскресінні. Давид пояснює: «Віднімається дух – умирають, повертаючись до пороху. Приймаючи Духа Божого – творяться…» (Псалом 104:29,30). Дух – на івриті «Руах», це духовна сила Істини. Порох – не лише мертва матерія що відслужила свій термін, але і душевний стан людини, котрий не знає про існування в собі духовного начала, який слід пробудити до життя. Апостол нагадує: «Бо якщо є тіло душевне, то є і духовне» (1 Кор. 15:44). Душевне тіло – здобуток тілесного досвіду для власної користі. Духовне тіло – нетлінна природа Святого Духа, здобуття Боговідання. Це добре видно по тому, що є близьким і милим для душі, і що покладене на вівтар життя, духовні цінності чи матеріальні потреби?
Світові релігії напрацювали багато різноманітних учень про людську душу. Одні вірять у реінкарнацію, тобто переселення душі від одного тіла до другого. Інші запевняють, що після смерті людини душа не вмирає, а відправляється до пекла або ж до раю. Але ми християни, будемо дотримуватися Христового вчення про воскресіння душі, яке відбувається насамперед в тілесно живій людині – прозріння. Прозріння дає силу єднання, входження в безкінечну творчість Законів Божого Духа! Ось чому сказано: «Хай ваш дух, душа і тіло, бездоганно будуть збережені в цілості до приходу Ісуса Христа» (1 Солунян 5:23). Очевидно, що всяка людська душа змушена зробити свій вибір, служити Духу Божої мудрості, або власному тілу. Божа Воля велить оберігати і направляти своє життя до гармонійного рівня, чистоти помислів, бажань і поступків. А це досягається з приходом освідомлення духовних цінностей Христа. Христос дає пояснення: «Любитимеш Бога всім своїм серцем, і всією своєю душею, і всім своїм розумом. І любитимеш свого ближнього, як самого себе» (Матвія 22:37-39). Ці слова слід сприймати законом для християнина. Для збереження особистості народженої в тілі, душі і розумі, слід підвести її до єдиної цілі. Коли терпіння, смирення, жертовність душі, тіла і розуму, підпорядковані Єдиному Духу Божої Премудрості! Єдино-цілісність людської душі з нетлінним Божим Духом і є воскресіння свідомості!
Христос засвідчив: «Не дивуйтеся цьому, бо надходить час, коли всі що в могилах, почують Його голос; і вийдуть ті, що робили добро, у воскресіння життя, а ті, що робили зло, - у воскресіння суду» (Іоанна 5:28, 29). Воскреснути – піднятися з інертно-байдужої свідомості, осудивши її не життєдайність. Адже недосвідчені у вірі християни, що сприймають Слово Боже по-букві, а не по духу, так собі і уявляють… Мертві душі на цвинтарях вилазять із своїх могил. Результат спотвореного тлумачення Божого Слова. Коли самовільно відміняють закономірності матерії, установлені ще на початку Незмінним Творцем. «…порох ти і до пороху повернешся» (Буття 3:19). Також свідчення Павла: «Ось що кажу, брати: тіло і кров Божого Царства устаткувати не можуть, і тління нетлінного життя не успадковує» (1 Кор. 15:50). Усе матеріальне тлінне і воскресінню не підлягає. А що означає: «в могилах почують голос»? Людина вважається мертвою до тих пір, доки не почує голосу Божого настановлення, яке оживляє нашу свідомість, народжує духовний інтелект особи, необхідний для співпраці з Богом у вічності. Чи може зникнути те, що народилося завдяки Божого Духа Премудрості? Народження згори, відкрите людству Ісусом Христом не для смерті. Христос сказав: «Бог не є Бог мертвих, а живих, бо в Ньому всі живі» (Луки 20:38). Слід пам’ятати, народжується Богом дух від Духа, мудрість - від Премудрості Його Слова, а тіло – по законам матерії, також установленим Великим Творцем!
Послання: «Слово Боже живе і діяльне, гостріше від усякого двосічного меча: проникає аж до поділу душі й духа…судить думки і наміри» (Євреїв 4:12). Отже, Слово перероджує людину, відокремлюючи тлінне від нетлінного. Вказує і осуджує гріховність, цим самим поступово піднімає дух людини. Говорить апостол: «Ви були як блукаючі вівці, а тепер повернулися до Пастиря, Наставника ваших душ» (1 Петра 2:25). В цих словах відчувається повеління для всіх християн, невідкладно звернутися до Того, Хто відкриє нам призначення людських душ! Пісня Давида характеризує душевний стан людей: «Терпляча душа моя уповає на Господа, чекаючи визволення» (Псалом 129:5). Знеможена в беззаконному середовищі людина, з глибини своєї душі звертається до Бога в надії на прощення, і визволення свідомості з недосконалого існування. Христос сказав: «Прийдіть до Мене всі струджені і знеможені, - і знайдете спокій своїм душам» (Матвія 11:28,29). Душа людини – самосвідомість, призначена для народження нетлінних плодів святості. Нової свідомості людини, піднятої над земним, тлінним існуванням до рівня визначеної Богом досконалості! Амінь!
