Господнє жниво.
«Зерно, - Слово Боже, що впало в добру землю» (Луки 8:15).
Слова засівання і жнива часто служать застереженням, або благом. Написано: «Оскільки вони сіяли вітер, то пожнуть бурю» (Осія 8:7). Адже зло породжує ще більше зло. Однак, жнивом Божим, або осіннім жнивам, передує весняна сівба і літнє дозрівання. Це узгоджується зі словами Соломона: «Відпускай хліб твій за водою… Після багатьох днів знову знайдеш його» (Єклізіаст 11:1). Тобто: «Якою мірою ви міряєте, такою ж відміряється вам» (Луки 6:38). Продовжуйте сіяти добро та правду, щоб Бог послав вам благодатне жниво.
Людина, - образ землі, в котрій засівається і народжується духовний плід. Але, якщо прослідкувати і проаналізувати історію християнства від початку і аж до цього часу, то виникає питання: Чому історія християнства була такою нехристиянською, войовничою та жорстокою? Багато думаючих людей задають це питання. Хоча майже 2000 років тому, Ісус Христос відповів на це питання у притчі. Він образно розповів: «Про господаря, що посіяв був добре насіння на полі своїм. А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницею насіяв….» (Матвія 13: 24,25). Зважаючи на цю притчу, а також досліджуючи історію християнства ми вже не дивуємося тому, що були такі християнські об’єднання, які протягом століть безчестили ім’я - християнин. Криваві, так звані христові походи, жорстока інквізиція середньовіччя, підтримка християнами світських влад, які вели загарбницькі, варварські війни, як в далекому минулому так і в недалекому і навіть в сьогоднішньому часі. Шкода, але традиційне християнство освячує, оправдує військові структури і посилає туди своїх християн вбивати і самим гинути. Виявляється не вірне розуміння Божої Волі.
Пророцтво стверджує: «Хай буде слово Моє вірно. Що спільного у полови з чистим зерном?» (Єремія 23:28). Вірно зрозуміти Слово Боже, щоб стати причасними Господнього Жнива. Але нажаль, цвіте і буяє кукіль на християнському полі. Можна, звичайно, і є за що осуджувати християнство в своєму загалі. Та справедливіше буде коли кожний провірить особисте поле-життя, а також життя своєї церкви. Що там росте? На щастя історія знає окремих осіб, які готові були погодитися на ув’язнення, тортури і навіть смерть, аніж йти на компроміс із біблійними принципами. Добре насіння, посіяне Добрим Господарем, не пропало. Воно серед людей вирощується, дай Боже в кожній церкві засіяти його.
В пророка написано: «Минули жнива, закінчилося літо, а ми не спасенні» (Ієремії 8:20). То що ж сталося з людським життям-урожаєм? Чи то не встиг дозріти на людському полі-житті? Чи то виросло щось негідне для збирання? І тому загинути мусить, бо ніхто його вже не буде спасати! Кожний рік ми бачимо, або приймаємо участь в збиранні урожаю на полях. Це найвідповідальніша літня робота. Бо якщо не поспішити зібрати вчасно, то цьогорічний врожай для всіх загине назавжди. На другий рік можна буде ще сіяти і вирощувати інший. Але цей, незібраний навіки загине! Його вже не повернути ніколи і нікому. Звичайно ж, пророчі слова Ієремії не мають ніякого відношення до збирання врожаю на полях. Але врожай для людського життя настільки важливий, що він був використаний в Біблії як образ збирання великого духовного урожаю в кожній людський особистості.
Написано: «Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Господніх» (Матв. 4:4). Як бачимо життя людське залежне більше від хліба Божого. Ось чому так важливо засіяти, виростити і вчасно зібрати Хліб Господній, щоб не загинути в полі-житті на віки вічні. Але, чи зможуть люди самостійно виростити духовний урожай для вічності? Павло говорить: «І я, браття, не міг говорити до вас, як до духовних, але як до тілесних, як до немовлят у Христі. Я вас годував молоком, а не твердою їжею, бо ви не могли її їсти, та й тепер ще не можете, бо ви ще тілесні. Бо коли заздрість, суперечки та розділення між вами, то чи ж ви не тілесні, і хіба не по-людському робите?» (1 Кор. 3:1-3). Які повчально-правдиві слова! Духовне молоко це зростання в християн: терпіння, смирення, любові та миру. От би сьогоднішнім вчителям християнських церков, засвоїти і впровадити ось таку освіту Павла. То не було б поділення, і зростали б між людьми духовні поступки, а не тілесні.
Чому малюють смерть з косою? Хто винний, що вона щоденно жнивує на землі, скошуючи багатий урожай. Відповідає апостол: «Вони повні неправди, лукавства, повні заздрощів, убивства, суперечки, омани, лихих звичаїв, обмовники, наклепники, богоненавистники, винахідники зла, зрадники та немилостиві. Вони знають присуд Божий, що ті, хто чинить таке, варті смерті, а проте не тільки самі чинять, але й хвалять тих, хто робить таке?» (Римлян 1:29-32). Такі негідні справи засіваються людським життям. Не Бог посилає смерть, а ми самі сіємо її на землі. На щастя існують інші жнива, про які також свідкує Павло: «Вчасно почув Я тебе, - і в день спасіння допоміг тобі! Ось тепер час благодатний, ось тепер день спасіння!» (2 Кор. 6:2). Кожний християнин має поставити собі питання, чим закінчиться моє земне життя? Пророцтвом Ієремії: «що ми не спасенні». Чи може свідченням Павла: «ось тепер день спасіння!». «Жнива – кінець віку, а женці – Анголи» (Матвія 13:39). Господнє жниво приходить в кінці нашого життєвого віку. І праведник буде відділений від грішника як пшениця від куколю. Бо пояснюючи притчу Христос сказав: «…добре пшеничне зерно, - це сини Божі, а кукіль – сини лукавого» (Матвія 13:38). «Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу Я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов’яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю спровадьте в Мою житницю» (Матв. 13:30). Пшениця та кукіль мають досягти повноти дозрівання, щоб не залишилося ніякого сумніву. Підтвердження: «Неправедний хай чинить неправду ще, і поганий хай ще опоганюється. А праведний – хай ще чинить правду, а святий - хай освячується!» (Об’яв 22:11). Праведники та грішники мусять дозріти дітьми Божими чи-то дітьми лукавого.
Важливо знати: Христос з апостолами засівали Живе Слово, чисте зерно Правди та Істини. Але ж і лукавий не спить. Він також сіє з великою потужністю. Особливо тоді, коли християни знаходяться у стані символічного сну, адже написано: «коли спали то прийшов ворог». Стан сну це безвідповідальне, байдуже, недбале та ліниве відношення до Слова Божого. Не бачить людина, як сіється кукіль у серці її, аж доки він забуяє всілякою нечистотою. Ми не повинні вірити тим проповідникам, які навчають, що слово, сказане Христом на Голгофі, «звершилося» означає, що Він все за всіх зробив. Сам посіяв, Сам вирощує і Сам буде збирати. А християнам лишається тільки ждати жнив. Ось таким чином присипляють християн.
Христос говорив: «Жниво справді велике, та робітників мало, тож благайте Господаря жнив, щоб на жниво Своє Він робітників вислав» (Матв. 9:37,38). Пшенична нива, яку Христос засіяв і виростив, це Його учні. У них воскресло і проросло живе насіння Христа! І якщо Христове насіння, Слово впаде на наше серце, розум, совість, то вродить пшениця, яку Христос сказав: «…спровадити до Його житниці». Пояснення: « Послухом правді очистите душі свої, бо народжені ви не з тлінного насіння, але з нетлінного, Словом Бога Живого. Бо кожне тіло – немов та трава, і всяка слава людини – як цвіт трав’яний: засохне трава – то й цвіт обпаде, а Слово Господнє повік перебуває!» (1 Петра 1:22-25). Тлінне насіння – обряди, традиції, забобони, все те, чого у Слові Божому немає. Це символічний кукіль, що використовується багатьма релігіями, та не впливає на відродження в людині Божої подоби. Давид каже: «Боже, прийшли язичники в насліддя Твоє, осквернили Святий Храм Твій» (Псалом 78:1). Самовільно впроваджене в церквах язичництво, опоганило справжнє віросповідання, котре є внутрішнім процесом росту і яке замінили на ідолопоклонство.
Свідчить апостол: «І я глянув, на хмарі сидить подібний до Людського Сина. Він мав на Своїй голові золотого вінця, а в руці гострий серп…Пошли серпа Твого й жни, дозріло бо жниво землі» (Відкр. 14:14,15). Таким побачив Іоанн Богослов – Суд Божий, який в Біблії образно називається – Господнім жнивом. А Христос у притчі пророчить гріховному світові жнива з вогнем. «…пов’яжіть кукіль у снопки, щоб їх попалити». Більшість християн розуміють це як вогонь буквальний, насланий Богом. «Слово Моє чи не подібне до вогню?» (Ієремія 23:29). Також: «…Хто Моїх слів не приймає, той має для себе суддю – слово, що Я говорив, судитиме останнього дня» (Іоанна 12:48). Правда Слова це вогонь з Неба, які спалять всяку неправду. Бог має намір змінити життя на землі. Християнство буде відділене від язичництва, бо Правда спалить кукіль - релігійний бруд.
Чи хвилює сьогоднішній людський світ Суд Божий, Господнє Жниво? Малоймовірно!!! Земні жнива на першому місці. Бідні переймаються, як матеріально виживати. А багаті, як зберегти і примножити багатство. Нехристиянське, не євангельське життя більшості християн показує, що і вони не переймаються Господнім жнивом! Чи-то вже змирилися так з жнивами тієї, що ходить з косою? Чи-то настільки ще далекий світ людський від знання Слова Божого? І релігія, наче той сліпий поводир, що веде за собою бездуховно сліпий світ. Пророцтво: «Не знають і не розуміють вони, бо їхні очі зажмурені щоб не побачити, і стверділи їхні серця, щоб не розуміти!» (Ісая: 44:18). В результаті такого жалюгідного стану християнської духовності, Христос говорить: «Нині суд цьому світові…» (Іоанна. 12:31). Також: «Суд же такий, що світло на світ прибуло, люди ж темряву більш полюбили…» (Іоанна 3:12). Люди не визнали і не прийняли Христову освіту, як основу щоденного життя, як світло для світу. А Бог не може спасати світ, який не слухає Його і не розуміє. Тому-то світ вже, тепер, осуджується за нехристиянські вчинки. Природні катаклізми, теракти, людські катастрофи, не виліковні хвороби, постійні війни, все це примножується та подвоюється через кожні пів століття. Так показує статистика людського життя. Нині суд бездуховному світові!
Існує і надія: «…суду немає тим, хто ходить у Христі Ісусі не за тілом, а за духом». (Римлян 8:1). Оскільки в нашому недосконалому світі не існує спасіння тілу, то при наймі є можливість спасти свідомість через духовний ріст. Бо бездуховна свідомість негідна для існування в вічності. «Душа яка грішить – вона помре» (Єзекиїля 18:20). Душа – самосвідомість, котру слід одухотворити істинним знанням і поєднати з Духом Божим для співпраці на здійснення Великого Божого Задуму. Створення Людини за образом і подобою Божою по всій землі і у всесвіті! Тож хочуть люди це розуміти, чи не хочуть, але все те, що наш розум вважає найвагомішим і тим життям, яким ми сьогодні живемо, ми вже визначилися, - хто ми і з ким ми? А також, що вирощуємо у своєї суті. Христову пшеницю для вічності, чи кукіль для вогню? Павло сказав найважніші слова, які необхідно знати кожному християнину. «Не обманюйтеся, - Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне! Бо хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне. А хто сіє для Духа, той від Духа пожне життя вічне…Тож, поки маємо час, усім робімо добро, а найбільше одновірним!» (Галатів 6:7,8,10). Найцінніше добро для християн – Слово Боже! Засівайте його в своїх церквах та по всій землі!!! Амінь.
Опрацювала Шагіна Надія.
