Господня трапеза
«…ніхто з запрошених не покуштує Моєї вечері, бо багато званих, та мало обраних» (Луки 14:24).
Грецьке слово трапеза означає буквально, споживання їжі. Але Біблія книга духовна і використовуючи буквальне, вчить духовному. Тому слово трапеза, це біблійне слово, яке містить в собі образ духовної трапези. А саме, споживання духовної їжі від Бога. «Ісус сказав їм: істинно, істинно кажу вам: не Мойсей дав вам хліб з неба, але Отець Мій дає вам хліб… Бо хліб Божий є той, який сходить з небес і дає життя світові» (Івана 6:32,33). Хліб – духовні закони життя, постійно існуюча даність від Бога. Тільки б вони не відмовлялися: «Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зі Мною» (Об’явлення 3:20). Як почути голос Бога!? Не важко зрозуміти, що це велика проблема земного людства. Вечеряти з Богом – це споживати Божу Мудрість в середовищі бездуховної темряви. Адже вечір це образ темряви людської свідомості. Необхідно піднятися на рівень сприйняття і розуміння Бога. Господня трапеза відновлює в людині досконалість і розуміння сенсу життя. «І кожний хто просить, - отримує; а той хто шукає, - знаходить, і тому, хто стукає, - відчинять» (Матвія 7:8). Христос навчає шукати єдності з Богом, яка є ціллю нашого життя. Бо коли Бог, через Своє Слово звертається до людей і наражається на людську байдужість, то трапеза Господня не відбувається. І Бог для них стає далеким, незрозумілим і навіть чужим! Читаємо приклад, коли через навчання Божий хліб дається людям. «Ісус взяв п’ять хлібів, звернув погляд до неба, поблагословив, і переломивши, дав хліб учням, а учні - людям» (Матвія 14:19). П’ять хлібів – взяв на Себе виконання Божої місії. Погляд до неба – постійно звірятися з Божою Істиною. Поблагословив – визнав благом для життя людей. Ламати хліб – досліджувати істину разом з учнями, котрі в свою чергу навчатимуть тих, хто виявить до цього потребу..
Давид ставить символічне питання – відповідь. «І вони говорили проти Бога (не розуміли Бога): Чи може нам Бог приготувати трапезу у пустелі? Чи може Він дати хліба? Чи приготує м’яса народу своєму? Не вірили Богу! А Він наказав хмарам і відчинились двері неба. Послав їм манну, хліба небесного дав їм. Але серце їх не було правдиве перед Ним, і завіту Його вони не виконували. Він же, милосердний, прощав гріхи їхні багато разів. Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що проходить і не повертається. Вони випробовували Бога, зневажали Святого Ізраїлевого!» (Псал. 77:19-41). Випробовували, коли називали себе віруючими, але гріховним життям зраджували Бога. Адже бажати «м’яса» символізує бажати подобу звіриного життя. Проблема людини в тому, що вона надіється на земне і бажає в першу чергу земного. Марновірство було, коли євреї виходили з єгипетського полону. Воно і сьогодні процвітає. Особливо коли християни звертаються не до Бога, не до Святого Письма, а шукають правду для споживання в земних кумирів. На щастя, Бог краще знає людину, ніж вона сама, тому й милосердний! Людині властиво задумуватися над своїм життям, духовно прозріти, щоб шукати тих, хто благовістить справжню Істину. «Бог наказує хмарам», тобто посилає мудрість багатьом. Але не всім вдається прийняти, не всі готові зрозуміти. На шляху до Бога є багато земних посередників про яких написано: «Горе вам, законникам, що ви взяли ключа розуміння, але самі не ввійшли, і тим, хто хотів увійти, боронили» (Лука 11:52). Ці слова попереджають усіх бути уважними у виборі духовних наставників. Чи вони ті, за кого себе видають? Куди вони можуть нас привести? І якою трапезою, - накормити? Адже в більшості вони самі не стали учасниками Господньої трапези.
Пророцтво: «Ви зневажаєте Бога кажучи: трапеза Господня не варта поваги, і здобуток від неї – їжа жалюгідна. Притому говорите: ось скільки праці! І нехтуєте нею, а приносите крадене, кульгаве і хворе. Такої якості приносите хлібний дар: чи можу з благоволінням прийняти це з рук ваших?» (Малахія 1:12,13). Зневага до Бога проявилася в неякісній «трапезі» віросповідання. Коли традиційне споживання їжі для тіла стало культом - символом віри і наділено ритуальним таїнством. Релігія ввела безліч кулінарних обрядів, які пророк Малахія образно називає: хворими, кульгавими і навіть краденими. Адже вони по суті обікрали християн, ставши грубою підміною! А Господня трапеза, служіння Богу духом правди, стала не вартою поваги. Бо немає матеріальної користі, не дає здобутку, але вимагає духовної праці, вдосконалення свідомості. Тоді як традиційна їжа завжди корисна для тіла. Насправді це служба тілу, а не Богу! І на біду, людям все це дуже подобається. Як написано: «Народ сів їсти та пити, і встали, щоб забавлятися» (1 Кор. 10:7). Також пророцтво: «Ось радість і втіха: убивають худобу велику, та ріжуть худобу дрібну, їдять м'ясо, і п’ють вино викрикуючи: будимо їсти і пити, бо завтра помремо!» (Ісая 22:13). Такі святкові трапези, нібито на честь Бога приготовлені, приносять земним людям радість і втіху. Але вони не дають їм надії на майбутнє. Це ж глухий кут, шлях в нікуди, якщо завтра помремо!
Христос попереджував: «Не можете пити чашу Господню і чашу бісівську; не можете бути учасниками трапези Господньої, (а це духовне відродження) і трапези бісівські (святкові гульбища)» (1 Кор. 10:21). Також: «Не можете (одночасно) служити Богу і Мамоні» (Луки 16:13). Бісівська чаша – одержимість духом неправди. Як написано: «…буде трапеза їхньою сіткою, і тенетами, і петлею на відплату їм» (Римлян 11:9). Як бачимо, замість Господньої трапези люди попалися на фальшивку, наче в петлю! І це стало відплатою їм за байдуже відношення до Слова Божого, яке не бажають досліджувати. Хоча Христос повелів: «Дослідіть Писання бо маєте надію через нього на вічне життя» (Іоанна 5:39). Дослідити, не означає лише читати, а, спираючись на Божий Закон, відкривати духовний зміст. Пророцтво говорить: «Ось дні настають, - і голод пошлю Я на землю. Не голод на хліб, і не спрагу на воду, але голод почути Господні Слова!» (Амос 8:11). Відсутність Господньої трапези на землі це страшний духовний голод. Адже, не спілкуючись з Богом через Слово, людина віддаляється від Бога. Втрачає істинне, правдиве, чисте джерело поживи духовної. Ісус Христос приходив на землю, щоб спасти людство від духовного голоду.
Свідчення Христа: «Я – хліб життя! Отці в пустелі їли манну, - і померли. Я хліб живий, що з неба зійшов… Хто тіло Моє споживає (Моє життя наслідує) та кров Мою п’є, (усвідомлює духовну істину) той має вічне життя, - і того воскрешу Я останнього дня. Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною» (Іоанна 6:48,51,54,57). Важливо вияснити: по який причині євреї вмирали в пустелі, маючи вдосталь манни з неба – Правди Божої? Щоб перемагати труднощі на шляху до Бога, треба мати справжню віру. А вони не повірили в силу небесної манни, яка відкривала їм шлях до спасіння свідомості. Вони слухалися голосу свого тіла, а не Божої мудрості. Тому і померли від духовного голоду! Але все в житті людей має властивість повторюватися. Бо сьогодні знову світ людський знаходиться в бездуховній пустелі. І вже нам необхідна Господня трапеза, щоб не померти в бездуховному середовищі. І Христос нам говорить: «Я хліб живий, що з неба зійшов!» Він і є тією Манною з Неба для нашого спасіння! Тож від самої людини залежить, який хліб споживати. Який хліб вибрати для посвячення Господньої трапези? Найвеличніший приклад земного життя Ісуса Христа, освіту Євангелії, чи формально-культові наїдки? Давид пише: «Змішалися з язичниками і навчилися звичаїв їх…, які стали для них спокусою» (Псал. 105:35,36). Язичницькими звичаями занечистили істинну віру. Можна називати себе християнином і не бажати знати Правду Божу! Адже: «Не у всіх є знання, деякі призвичаїлися до ідолів…їх совість стає немічною, опоганюється…» (1 Кор. 8:7). Нелегко навчити тих, що призвичаїлися до ідолопоклонства. Вже понад дві тисячі років як існує на землі правдива наука Ісуса Христа, а ще й досі люди обожнюють, освячують харчові вироби, надаючи їм культового значення. Таким чином приносять Каїнову жертву.
Читаємо Євангелію: «Ісус сказав їм: стережіться закваски фарисейської та садукейської, не хлібної закваски, а науки їхньої» (Матвія 16:6,12). Фарисейська закваска – це коли релігійні керівники, ієрархи, добавляють до служіння Богу, щось земне не біблійне і надають цьому перевагу. Павло наполягає: «Тому святкуймо не із старою закваскою, лукавою, а з опрісноками чистоти й істини» (1 Кор. 5:8). Що таке чисті опрісноки? Згадаймо останню вечерю Ісуса Христа з учнями. На столі були лише хлібні опрісноки та вино, які несуть в собі велике духовне значення. Опрісноки є образом чистоти Божого хліба; без культових домішок і бродіння. А вино - радість від спілкування з Духом Божої Істини! Виникає питання: Чому ж тоді до цього часу існує підміна духовної трапези на буквальну? Коли обожнюється і освячується не Христова наука, а наука язичницьких звичаїв. Відповідь однозначна: Загубилася на теренах людського життя Божа Істина, а де шукати її не знають.
Говорить Соломон: «Премудрість збудувала собі дім, витесала сім стовпів, принесла жертву, розмішала вино своє і приготувала… трапезу; послала слуг… проголосити з височин міських… Йдіть їжте хліб мій і пийте вино, мною розчинене; залиште нерозумне, і живіть шляхом розуму» (Притчі 9:1-6). Зразу ж виникає питання: А де той дім, що збудувала мудрість? Витесаний на семи стовпах Істинної, Божої Премудрості. Чи він насправді існує на землі? Дім - Свята книга Біблія! Храм Божої Премудрості! Там навіки поселилися ті, хто віддавали в жертву служіння Богу – своє життя. Це вони, поєднували свій розум з Божою Премудрістю. Творили, розчиняли нове вино – духовну науку, яку Ісус Христос довершив найпершим чудом на землі! Створив вино для відродження людської свідомості – духовне чудо! А біблійні пророки та апостоли приготували для людей на всі віки Господню трапезу. Адже споживати Боже Слово це бути учасниками Господньої трапези. «Бо царство Боже – не їжа і питво, але праведність, і мир, і радість у Святому Духові. Хто цим служить Христу, той угодний Богові і гідний схвалення від людей» (Римлян 14:17,18). Цими словами апостол засвідчив найкращий спосіб служити Богу. Освідомити і прийняти його освіту, як приклад для наслідування. Він наш Пастир, а ми Його послідовники, які мають благовістити мир, праведність, справедливість і очищати віру від залишків язичництва. «Христос сказав: Моя їжа – чинити волю Того, Хто послав Мене, та довершити Його справу» (Іоанна 4:34). Господня трапеза, це перемога в земній людині правди над неправдою. Духовне єднання з Богом! Амінь!
Опрацювала Шагіна Надія.
