Який сенс Раю і Пекла?
«Насаджені в домі Господнім у дворах Бога нашого розцвітуть» (Псалом 91:14).
Створену Богом людину необхідно оселити в особливому, доброму місці, де ніщо не заважатиме її зростати за волею Творця. Таким райським місцем сьогодні повинні стати для нас Церкви, мета яких дослідити Євангелію Ісуса Христа. Адже Він приходив навчити відродженню на землі загубленого Божого Раю. Про рай на землі багато написано в Старому Заповіті. Але немає підстави ділити цінність слів Біблії на Старий і Новий заповіти. Павло пише: «Усе Писання Богом натхнене, і корисне для навчання, для докору, для виправлення, для виховання в праведності» (2 Тимофія 3:16). Так само свідчення до Римлян 15:4 «…те, що написано було раніше, написано нам на повчання; щоб через Писання втішалися зберігаючи надію». Патріархи віри, натхнені Богом, створили для нас Біблію. Часто написану словами властивими їхньому сприйняттю, але задля єдиного сенсу – виховання праведності.
Давид проголошує: «Перше ніж з’явилися гори створилася Земля і Всесвіт; од віку й до віку - Ти Бог» (Псалом 89:3). Згідно цих слів Бог завжди був і завжди буде! Як Творець започатковує творення матеріальне, видиме, а як Отець народжує невидиме, духовне. «І поставив на віки вічні; дав всьому Закон, що не змінюється» (Псалом 148:6). Різним може бути людське розуміння – Закон ніколи! Закони видимої Природи досконалі, якщо тільки людина в цілях наживи не втручається в них. Також Бог – Отець постачає премудрість, що відроджує в людині духовну подобу Отця. «Я Премудрість народилася раніше…, коли ще Бог не створив ні землі…, ні початкових порошинок Всесвіту… Тоді Я була при Ньому художницею… радіючи на земному колі Його, і радість моя була із синами людськими» (Притчі 8:25-31). Сприйняття Божої Премудрості тілесною людиною є її найбільшим досягненням, «раєм для свідомості». Бо ніхто не може існувати, духовно розвиватись поза межами єдиних, незмінних Законів. Їхньою премудрістю здійснюється богоугодний сенс життя. Але оскільки існує необхідність райського буття, якого більшість не розуміє, то мусить бути цьому причина і місце явлення його.
Однак, чим глибше астрономи проникають у Всесвіт, тим більшим він виявляється. Тому його називають безмежним. Такий самий принцип безмежності стосується Бога. Але в людей склалися два погляди на існування творіння. Перший – Всесвіт створений Живим, Розумним Творцем – погляд віруючих. Другий – що він виник випадково з неживої матерії і без будь-якого керівництва. І земна наука частіше підтримує другий погляд, бо інакше вони мусили б визнати існування Всевишнього Творця, Якого не можуть повністю зрозуміти, заявляючи про відсутність доказів. Хоча існування Всесвіту і є доказом існування Його Творця! «…Бо всякий дім будується ким-небудь; а Той, Хто збудував усе, є Бог» (Євреїв 3:4). Людям без віри і надії властивий образ так званого «Хоми невірного». Їм надзвичайно важко прийняти Бога, як Духовну Премудрість і стати співтворцями Його.
Варто знати, є речі, що з’являються ніби самі собою без будь-якого втручання, але і вони мають свій початок від волі Всевишнього. Чи можна взагалі сподіватися, що земна наука відкриє все про Особу, Яка є настільки незвичайною і величною, що змогла створити Всесвіт з його складною світобудовою і безмежними просторами. Також розумну людину, яка є унікальним явищем буття. Ствердження Сіраха 43:29 «Багато чого ми можемо сказати, однак же не осягнемо всього, а кінець слів: Він є усе!». Тобто, Бог - все видиме і невидиме, існуюче і те, що задумане для майбутнього існування. «Бо хто може виміряти Силу Величі Його? Неможливо дослідити дивні діла Господа. Коли людина закінчить, там початок… Він викриває і напоумляє, повчає і навертає як Пастир стадо своє» (Сіраха 18:4,6,13). Бог творить Істину, якою є Сам для існування її в людині, по всій землі та безмежних просторах Всесвіту.
Але якою є роль людини? «І насадив Бог рай в Едемі…, і оселив там людину, яку створив…» (Буття 2:8). Також: «І благословив їх Бог, і сказав: плодіться і розмножуйтеся і наповнюйте землю…» (Буття 1:27,28). То хіба ж людина створена лише для розмноження? Плодитися, це вирощувати в собі плоди праведного життя. Біблійний Едем означає: досягнення духовної висоти, довершеності, перебування в повному єднанні вашої свідомості з Духом Божим. І неодмінно передавайте наступним поколінням. Апостол засвідчив: «Знаю чоловіка… що був підхоплений у рай і почув невимовні слова… (2 Кор. 12:4). Отже, Павло називає раєм внутрішній стан людини, яка захоплена духовним, невимовним відкриттям Божого Слова. І практична порада: «Докладіть усі старання, покажіть у вашій вірі чесноту, розсудливість, стриманість, терпеливість, побожність, братерство і любов, бо коли це у вас є та примножується, то ви не залишитися без успіху і плоду…» (2 Петра 1:5-8). Бог благословляє людські плоди, тобто духовні досягнення віри, щоб розмножувати їх і наповнювати ними землю. Так досягається одухотворення людської природи і підпорядкування Божому Духу Премудрості. Рай – гармонія єднання Бога і людини на рівні духовної мудрості Слова.
Оскільки людська бездуховність не може освідомити значення раю, то своїм примітивним мисленням вважає його звичайним садом; де співають птахи, цвітуть квіти і дозрівають надзвичайно смачні ягоди та фрукти. Такий сад приносить велике емоційне задоволення тілесному єстві. Тоді як Божий рай це духовний стан свідомості, волі і сумління, вирощений в самій людині. Для чого? «…щоб мати їм право на дерево життя…» (Об’яв 22:14). Тобто споживати від дерева вічного життя. Райської гармонії Царства Божого. Апостол добавляє: «Бо це – не їжа й не пиття, а праведність, мир і радість у Святому Дусі» (Римлян 14:17). Які безумовно стануть найвищим вираженням, здійсненням Божої волі. Явним прикладом здійсненим великою Людиною Ісусом Христом! Він сказав: «Дослідіть Писання! Бо це ваша надія, через них мати вічне життя, - вони ж свідчать про Мене» (Іоанна 5:39). Земне життя Ісуса Христа, при дослідженні, відкриває неперевершену висоту духовності, внутрішнє блаженство. Опанувати істинним життям – рай для людини!
Читаємо пророцтво: «Господь утішить Сіон і усі руїни його, пустелі зробить як рай, і степ, як сад Господа; радість і веселість буде в ньому…» (Ісая 51:3). Втрачена духовність життя чекає свого відродження. Беззаперечно, рай є Божим промислом. Але яким чином твориться? «Я вкладу Слова Мої у вуста твої, і тінню руки Моєї покрию тебе, щоб упорядкувати небеса і утвердити землю та сказати Сіону: ти Мій народ» (Ісая 51:16). Божі Слова в устах народу розмножаться і наповнять землю. А тінь Його руки це непомітні нами Його дивні діла. Бо який би спротив не чинили люди, в кінці буде те, що задумано Творцем. Гора Сіон означає досягнення висоти Премудрості і підпорядкування Божому Закону. Тоді і здійсниться упорядкування людської духовності «небес», і втілення «утвердження» в земному житті народу Божого. Далі пророк провіщає: «…назвуть їх сильними Правдою, насадженням Господа на славу Його» (Ісая 61:3). Сила правди – прославити Бога незаперечним виконанням Його волі. Відродити Людину такого рівня духовності, який визначений Всевишнім Творцем від початку. Це і є сенсом райського існування! Амінь!
А хто створив пекло і який у ньому сенс? Визначення слова «пекло» можна знайти в багатьох перекладах Біблії. Мовою оригіналу звучить «шеол» - єврейське слово і грецьке «геєна». Також використовується слово «ад» - палаючий. В багатьох релігіях світу навчають, що пекло це місце населене демонами, де після смерті відбувають покарання грішники. Вважається, що там вони зазнають пекельних мук. Але що насправді, згідно з Біблією є карою за гріхи? Відповідає апостол Павло: «Заплата за гріх - смерть» (Рим. 6:23). А людина після смерті і далі підлягає покаранню за свої гріхи? Знову відповідає апостол: «Хто вмер, той звільнився від гріха» (Рим 6:7). Отже, згідно цих слів, смерть звільняє від покарання. Але про яку смерть йдеться? Свідчення апостола: «…вважайте себе мертвими для гріха і живими для Бога. Хай гріх не панує у вашому смертному тілі» (Римлян 6:11,12). В смертному тілі людина вважається живою, якщо гріх мертвий. Але, коли вона віддалена від пізнання Бога нерідко знаходиться у власному психологічному пеклі. Не може змиритися з тілесною смертю, мучиться, вдається до алкоголю, або впадає в депресію. Читаємо в Прем. Соломона 17:12,13 «Страх є ніщо інше, як позбавлення допомоги від розуму. Чим менше надії в середині (в свідомості), тим більше уявляється невідомість причини, що породжує муки… нестерпного пекла». Не мають надії, бо не знають причини, не ведеться духовне дослідження Святого Письма. І для того, щоб тримати людей в постійному страху перед Богом, лякають потойбічним пеклом.
Говорить Еклізіаст 9:5 «Знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають… Все, що в силі чинити рука твоя, те і роби, бо немає в шеолі, куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрості». Живими вважаються ті, що знають сенс свого життя. Знають як вірно скористатися тілесним життям, щоб оживити в собі нетлінну свідомість. Народитися згори! І тоді невідворотність тілесної смерті не стає для них безнадійним пеклом. Володіють духовним знанням на відміну від «померлих, що нічого не знають». Тілесно живих, а духовно мертвих. Давид каже: «Прийде на них смерть; і зійдуть до шеолу живими бо зло у них в середині» (Псалом 55:16). І в Новому Заповіті апостол підтверджує: «А та, що розкошує; померла ще за життя» (1 Тимофія 5:6). Як бачимо існує смерть духовна набагато страшніша для людини ніж тілесна. «…зійдуть грішники в пекло – всі народи, що забули Бога» (Псалом 9:18). Отже, сенс, або образ життя безбожників-грішників це вже пекло – мертві для Бога. Чи може бути ще якась більша кара для людини?
Читаємо молитву Іова: «О, якби Ти в пеклі приховав мене, доки пройде гнів Твій, на термін, а потім згадав мене» (Іов 14:13). Гнівом Божим вважають нестерпне життя, якому піддався Іов. Насправді це факт Божого довготерпіння. Він почув молитву Іова і зберіг його для духовної праці. Адже Сам свідчив за нього. «…муж непорочний, справедливий і віддалений від зла» (Іов 1:8). Такі в пеклі не пропадають! Чому? Бо написано: «Ти маєш владу життя і смерті, опускаєш до воріт пекла, і підносиш (до раю)» (Прем. Соломона 16:13). Незрозумілою для багатьох релігій є Божа влада на землі, - повна свобода діяльності, надана людині! Це слід розуміти як повагу до людини, коли вона добровільно вибирає волю Божих заповідей, керується ними, щоб не опускатися до пекла. Апостол пояснює: 1 Петра 2:16 «…вільні не ті, хто використовує свободу для прикриття зла». І хто: «Розумом служить Божому Законові, а тілом – законові гріха» (Рим 7:25). Такі в рабстві гріха. Але очевидно і те, що Бог допускає прохід тіла і душі людини через пекельний стан. Приклад Ісуса Христа, який пройшов через невизнання, катування та мученицьку смерть.
Давид в молитовних псалмах говорить: «Бачив я Господа… І Ти не залишиш душі моєї в пеклі… знаючи, що Бог клятвою пообіцяв з нащадків Давида підняти Христа за тілом… говорив про воскресіння Христа і що Він не залишиться в пеклі…» (Дії 2:25-31). Давид жив задовго до народження Христа. Духовно піднятий на висоту розуміння Бога, бачив народження Христа і Його воскресіння із тлінного пекла. Згідно цих слів Давид як і його нащадок Ісус Христос бачили пекло. Але, завдячуючи Христовому воскресінню, Давид має надію не залишитися в цьому страшному середовищі. Тому апостол попереджає нас: «Коли ми добровільно грішимо навіть після того, як одержали пізнання істини, то за гріхи немає більше жертви, а є якесь страшне очікування суду і палаючого вогню…» (Євреїв 10:26,27). Хто став християнином, прийнявши духовне хрещення (занурення в Його знання), розуміють свою вину, знаходяться в стані найбільшого самоосуду.
Написано: «Підуть навічне покарання – (відрізання) (Матвія 25:46). «…від Господнього обличчя і від слави Його сили» (2 Солунян 1:9). Відбувається відсторонення людини від Бога. Апостол дає алегоричну пораду, яке відрізання для нас важливе. «Якщо спокушає тебе твоя рука (гріховні бажання) – відрубай її… А якщо нога (неправедна хода в служінні Богу) – відсікай її… І якщо око (маєш невірне бачення правди), вибери його: краще з одним ввійти до Божого Царства, ніж бути вкиненим у вогняну геєну, де їхній черв’як не гине і вогонь не гасне» (Марка 9:43-48). Для освідомлення, що означають вогняна геєна і незнищенний черв’як, існує історична довідка. За мурами Єрусалиму лежала долина Гінном, пізніше названа Геєною. Бо грецький вираз: «Геєнан тоу пірос» перекладається «Геєна вогняна». Адже ця долина була місцем язичницького ідолопоклонства, дикого жертвоприношення тварин і дітей. А у першому столітті нашої ери почала використовуватися для спалення сміття з Єрусалиму. В долину для спалення скидали також трупи тварин та страчених злочинців, котрих вважали негідними культового поховання. А для кращого згорання додавали сірку.
Долина Гінном стала негативним символом людської діяльності, виявом духовного невігластва. Пророчить Ієремія 7:31 «…влаштували висоти Тофета, що в долині Бен-Гіннома, синів Енномових, щоб спалювати синів своїх і дочок на вогні, чого Я не наказував…». Іудеї відступники занапастили віру Авраама язичницьким (чуждим) вогнем культових ритуалів. Протиставили себе Богу Істинному! Ісус Христос застерігає: «Бійтеся тих, хто може і душу, і тіло погубити в геєні» (Матвія 10:28). Знищити всяку надію на вічне життя. Геєна – духовна смерть, коли життя людини спалене – негідне Бога. А те, що не згорить черв’як перетворить на землю, бо наділений такою властивістю. Тому і сказав Бог Адаму і всім відступникам: «…у поті лиця твого будеш їсти хліб свій, доки не повернешся в землю, з якої ти взятий…» (Буття 3:19). Гріх, на подобі черв’яка, перетворює людину, створіння Боже на непотріб. Тоді як праведність багата на доброту, благочестя і мудрість, створює людину духовною подобою та образом Божим. Тому слід відсікти, осудити негідну частину нашого життя, покаятися і почати нове життя за освітою Ісуса Христа.
Написано в Сіраха 49:16-18 «Не було на землі подібного до Еноха – він був узятий від землі, не народився такий муж, як Йосиф, опора народу… Прославилися між людьми Сим і Сіф, але вище за все живе у творінні - Адам». Ці слова означають, що Людина завжди була і є останньою формою, розумною сутністю, тілесного і духовного творення Всевишнього! Найвище, що створив Бог – створив розумних людей. Земний рай дозволяв їм великий вибір розвитку – повну свободу, але не маючи досвіду, і не дослухаючись до волі Творця, люди розгубилися і вибрали не найкращий спосіб, що врешті привело їхнє життя до падіння. Таким чином людство вилучає себе з райського збереження, пізнає все, про матеріальне добро і зло, але втрачає життя по Духу Божому. Імена Еноха, Йосифа, Сима і Сіфа прославилися як такі, що почали відроджувати початкову висоту Адама. Символізують «остаток» тих, хто не зраджують свого Творця.
Оскільки висота Духа Христа протиставляється Адаму, бо Христос досягнув рівня Богоподоби, з якої впав Адам; а Іоанн Богослов отримує відкриття: «…що смерть і ад йшли слідом… і дано їм владу… щоб убивати мечем і голодом, моровицею і земними звір’ями» (Об’яв. 6:8). Ці слова говорять, що смерть і ад супутники земного життя, перебувають при владі. Вбивство мечем, голодом, моровицею і звіряче відношення до підлеглих, є людською системою життя, яка насаджається безбожною владою. Втім Христос сказав: «Я маю ключі від смерті і від аду» (Об’яв. 1:18). Мати ключі це відкрити людині розум, щоб вона побачила «геєну», в яку себе завела. І закрити ад і смерть через прозріння досконалих. Подібно до пророка Іллі, котрий міг «…закривати небо і дощу не було, потім помолитися – і небо дало дощ, а земля зростила плід» (Якова 5:17:18). Через молитву, тобто єдність з Богом, Ілля закриває фальшиву духовність Ваала, а відкриває Істинного Бога Духа! Так само силою духовної освіти, Христос осуджує життєве пекло і відроджує нове богоугодне життя.
Варто пам’ятати, що постійно існує загроза спокуси: «…хто поклоняється звірові та його образу, приймає знак на своє чоло (звірині мислі), або на свою руку (такі ж самі діяння)… буде покараний у вогні і сірці перед святими ангелами та Агнцем. І дим їхніх мук піднімається на віки віків» (Об’яв. 14:9-11). Поклонятися звірові – підтримувати агресивну владу, котра запалює війни, знищуючи людей. Її образом стає релігійне керівництво, розпалюючи нетерпіння і міжконфесійну агресію. Це релігійна блудниця, що блудить між язичництвом і християнством та матеріальним багатством. «Бо вином своєї розпусти напоїла всі народи, і царі землі з нею розпусту чинили, і купці від її розкошів збагатилися» (Об’яв. 18:3). Освячує, благословляючи і захищаючи розкоші багатих, а народ знаходиться в смертній бездуховності. Покарання у вогні та сірці – викриття їхньої вини, прийде прозріння і визнання порушення святості Божого і Христового повеління визначеного в Слові та про повіданого благовісниками. Каяття і жалість будуть як дим роз’їдати сумління, бо мали розум та не досягли мудрості. Це будуть пекельні муки совісті і незворотність для виправлення! А вічний дим – це ще й негативна пам'ять і негативний досвід життя негідний нікому. Істинний Бог не міг створити таке життя, яке виявиться негідним. Читаємо Об’явлення 20:10 «А диявол, що зводив їх був кинутий у вогняне й сірчане озеро, де і звір, і лжепророк…». Будь-яка сила, чи-то фізична, чи духовна, що протиставляється Духу Божої Волі, - називається диявольською силою. Такою силою сповнюються безбожники, грішники та лжепророки. А вкинена у сірчане озеро, - віддана на вічне осудження! Пророцтво: «…і будуть вони мерзотою для усякої плоті!» (Ісая 66:24). Амінь!
P.S. Бог – в райському світлі, де зароджується життя. Безбожність – темрява, безплідна до праведного життя.
Ісус Христос – «Дорога, Правда, Життя». Його дорога є виходом у безвиході пекла, в якому знаходяться народи світу.
Любов – найкраща сутність всього існуючого в природі речей – рай. Ненависть – падіння на рівень тваринних інстинктів – пекло.
Мир Божий – в мирі як в раю, в радості духовного життя, якому ніщо не загрожує. Будь-яка війна несе ад і смерть!
Християнська Церква - братерство рівності і поваги, гармонійне життя. Нерівність породжує заздрість, чвари, розділення і є палаючою геєною, що спалює духовне начало в людині.
Закон Божий – при виконанні є гарантом перемоги над рабством гріха. Беззаконня – є роботою пекла, діяльністю проти Бога!
Слово Боже – духовний путівник життя, пожива для свідомості. Нажаль знайшли заміну для нього в ідолопоклонстві, театральних видовищах та видимих формах поклоніння. Пророчить Ісая 31:7 «У той день (день прозріння) викине кожна людина своїх срібних і золотих ідолів, яких руки ваші зробили вам на гріх». Все, що зроблене людиною і вимагається поклоніння на рівні з Богом є спотворенням істини, а отже, гріхом. Посередництвом гріха людина виганяється з раю і заводиться до пекла – постійного незадоволення життям! Добро і зло – як рай і пекло, там і там слід вести себе благородно як Христос! Амінь!
Дослідження сестри Надії
|
