Храм Божий
«Коли чиєсь діло, яке він збудував устоїть, той одержить нагороду» (1 Кор. 3:14).
Чому люди відчувають таку велику потребу будувати храмові споруди? Скоро, не залишиться на землі ні одного міста і села, де б вони не вивищувалися і не обожнювалися. Можливо це тому, що великий пророк написав такі слова: «Небо – престол Мій, а земля – підніжжя ніг Моїх; де побудуєте ви дім для Мене, і де місце спокою Мого? І на кого Я спогляну: на смиренного, сокрушенного духом, і трепетного над Моїм Словом» (Ісая 66:1,2). Отже, коли Бог буде приймати і оцінювати збудовані людьми храми, то не на матеріальну красу і велич будівлі буде дивитися, а шукатиме в храмі смиренного християнина, здатного сокрушати в собі бунтівний дух, і трепетного над Божим Словом. Дивно, чому більшість християн цього не знають і продовжують хвалитися один перед одним, - своїми величними культовими спорудами? Хіба не так само учні Христа хвалилися Єрусалимським храмом? «…говорили Ісусу про храм, що прикрашений коштовностями та дарами, Він сказав: Настане час, коли з того, що ви бачите, не залишиться і камінь на камені, який не був би зруйнованим» (Луки 21:5,6). Мова йде не про буквальне руйнування, хоча і це відбувається. Зруйнується в людській свідомості цінність позолочених споруд, коли християни зрозуміють справжню суть Храму.
Ізраїль став, як написано: «…вводити синів чужої, необрізаних серцем, щоб вони оскверняли Храм Мій, і руйнували Завіт Мій усякими мерзотами вашими» (Єзекиїль 44:7). Люди, не повинні привносити в служіння щось своє, не властиве задуму Бога, бо це приводить до втрати єдності з Богом. Звичайним явищем юдаїзму, стали порушення закону, ідолопоклонство, жертвоприношення. Вони були байдужими до пророцтв, виявляли ворожість до самих пророків, а потім і до апостолів. А ті правдиво навчали, що будівництво Божого храму слід розуміти як будівництво устрою праведного життя. Як свідчив Павло: «Яка сумісність між Божим храмом та ідолами? Адже ми – храм Живого Бога, як сказав Бог: Оселюся в них, і буду їхнім Богом, а вони Моїм народом! Тому вийдіть з - поміж них і відділіться, - і не доторкайтеся нечистого і Я прийму вас» (2 Кор. 6:16,17). Самі апостоли названі Божим Храмом, будували нову віру, відділяли християнство від ідолопоклонства. Так і ми сьогодні повинні захищати християнство від залишків язичництва, а духовні цінності від матеріальних. Тоді тільки побудуємо істинно храмове служіння.
Написано: «Хіба не знаєте, що тіла ваші є храм Святого Духа, який живе у вас… Прославляйте Бога в тілах ваших і душах ваших, які є Божі» (1 Кор. 6:19,20). Коли тілесне життя людини посвячене Богу, воно своєю духовною чистотою прославляє Бога. Згадайте, учні Христа називали період будування 40 років. І в цьому є негативна логіка, адже будували необрізані серцем юдеї. Вони навіть за 40 років не збудували такого храму, в якому оселився би Святий Дух. Тому Ісус виголосив: «Ось, залишається вам, ваш дім порожнім» (Матвія 23:38). Порожність – відсутність справжнього віросповідання. Христос збудував храм за три роки служіння! І при тому, не керував будівництвом жодних архітектурних споруд. Будував храм в тілах і свідомості Своїх учнів, приготовляв їх для оселення Святого Духа, що і відбулося в п’ятидесятницю. Святий Дух – проявлення в людині Божої Сили. Благоговіння і розкриття душі, визнання над собою чогось Вищого ніж ми самі. Єднання з цим Вищим, утворює єдино цілісне перебування в особливому стані – нерукотворному Храмі Бога!
Павло попереджає: «Якщо хто зруйнує храм Божий, того покарає Бог, бо храм Божий Святий, а храм цей – ви» (1 Кор. 3:17). Це попередження земним провідникам віри, які замінили науку праведності на релігійні вистави. Приклоняються перед художніми картинами, мертвими мощами своїх святих, та культовими речами. Насправді, треба прославляти праведне життя, а не мертві кості. Живого Бога, а не культові речі. Апостоли свідчать: «Будучи з Божого роду, ми не повинні вважати, що Божество подібне до золота, срібла, каменя чи мистецького витвору та вигадок людини» (Дії. 17:29). Проти Божої волі, люди створюють недостойні божества і приклоняються перед ними. Чому? Відповідає апостол: «Виявиться людина беззаконня, син погибелі… Він у Божому храмі сяде (як Бог) і видаватиме себе за Бога. Його прихід буде з усякою силою, ознаками, фальшивими чудесами» (Солунян 2:3-9). Отже, виявиться церковне самозвеличення, гординя, бажання затьмарити собою інших. Звідси і фальшиві чудеса, визнання вибраності, вищості над іншими. Бог не любить гордих, самовільно звеличених. «Христос сказав їм: дім Мій домом молитви назветься; а ви зробили його вертепом розбійників» (Матвія 21:13). Храм, це стан смирення, любові і єдності всіх християн. Тоді як чвари, непорозуміння, анафеми виявляють розбійницьку подобу. Апостоли підтвердили: «Всевишній проживає не в рукотворному храмі…» (Дії 7:48,49). Бог знаходиться в молитовному умиротворені дітей Божих, в середовищі милосердя і любові духовних людей.
Написано: «Кожний дім хтось будує, а Той, Хто збудував усе, є Бог» (Євреїв 3:4). Буквальні споруди не святі, а Святий Бог, що створив нас будівниками Істини. Але люди, щоб не будували, завжди мають спиратися на Божу волю, інакше збудоване буде несправжнє, фальшиве. Ще в Старому Заповіті Бог виявив нам символічні зразки, і план побудови храму в образах. І Юдеї будують пересувну «скнію зібрання» для поклоніння, називаючи її «ковчегом завіту». Там зберігаються кам’яні скрижалі, на яких виписані заповіді. Нам необхідно зрозуміти духовне значення кожної частини побудови. Адже, Святе Письмо в буквальних образах храму, відкриває суть духовного!
Перше – огорожа території храму означає відділення від ідеологій безбожного світу. Це перше, що слід освідомити християнину. «І не ввійде до нього ніщо нечисте, і ніхто підданий неправді, а тільки ті, які написані у Агнця в книзі життя» (Об’яв. 21:27). Прописані у книзі Агнця ті, що увійшли в духовну суть Євангелії, і зробили її дороговказом свого життя. Хто під впливом Слова Божого відокремлює себе від безбожних діл.
Друге – зовнішній двір, або спілкування з зовнішнім світом, яке проникає в наше розуміння. Але на рівні свідомості виявляється необхідність відмежуватися від язичницьких культів. Бо хто вже перейшов символічну огорожу, вибрав віру, має неспинно рухатися до рівня Духовного Храму. Павло каже: «Ви збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Христос» (Єфесян 2:20). Духовний Храм будується на освітній твердині Христа, а не з цегли, дерева, чи-то якогось іншого матеріалу. Буквальний храм – не Духовний Храм, а зовнішній двір, в якому обмануті християни можуть залишатися все життя, нічого не знаючи про існування Духовного!
Третє – внутрішній двір, означає очищення, обрізання крайньої плоті серця, тобто всіх крайнощів які заважають ввійти в Духовний храм служіння. Цими крайнощами були також жертвоприношення тварин за гріхи. Але кривавих жертв Бог не бажає. Ніякими ритуалами, ні колишніми, ні сьогоднішніми, людина не очищається від своїх гріхів. Тому, внутрішній двір є образом життя людей в яких вже діє очищення від ритуальних поклонінь. Павло сказав: «Благаю вас брати: принесіть ваші тіла як живу, святу жертву, для розумного служіння» (Римлян 12:1). Присвятити тілесне життя, природні обдарування, для служіння духовного, в Єдиній Церкві зібрання праведників, яка захована (сокрита) між народами. Так званий – праведний останок.
Духовний Храм складеться з двох частин. Святе - слід розуміти праведне. Духовна мудрість чиста від буквалізму. По-Біблії, туди входить лише священик. Тобто це духовний рівень тих, хто знають в досконалості Божу Волю. І не лише самі знають, але і стали вчителями світу. «Він поставив одних апостолами, інших пророками, благовісниками, пастирями та вчителями, щоб приготувати святих для служіння на збудування Христового тіла» (Єфесян 4:11,12). Тобто, збудування духовної, християнської віри на землі. І Павло свідчить: «Земна святиня, збудований перший намет, у якому були світильник, стіл і хліби покладання, який називається Святе» (Євреїв 9:2). Відроджене християнство голосом свідчень та Божим Хлібом. Бо Ісус сказав: «Не Мойсей дав вам хліб, але Мій Отець дає справжній хліб з неба» (Іоанна 6:32). Слід розуміти хліб духовний – Божу Премудрість.
Другу частину храму відділяє завіса. А це; тілесна природа людини, або посудина, яку Бог хоче використати в Храмі на честь. Тому, за завісою знаходиться – Святе Святих. Як написано: «За другою заслоною – намет, що називається Святе Святих; в якому містилася золота посудина з манною, розквітлий жезл Арона і скрижалі Завіту» (Євреїв 9:3,4). Золота посудина з манною, - як образ зібрання праведників, що зберігають в чистоті знання Бога! Розквітлий жезл Арона, - образ дерева життя вічного, під незаперечним керівництвом Первосвященика. І ковчег, – де в чистоті, непорушності зберігається Божа воля. Коли ж духовну людину Біблія називає храмом, то воля Божа має непорушно зберігатися в людський свідомості, серці, совісті – як святиня. «Мої Закони Я вкладу в їхній розум, напишу їх на серцях їхніх і буду для них Богом, а вони для Мене народом» (Євреїв 8:10). Ці слова нагадують нам про високі норми, побудови духовного поклоніння. Також, християни попереджені про небезпеку, духовного і морального занепаду.
Апостол каже: «…я мов той мудрий будівничий, поклав підвалину, а інший будує на ній. Тож хай кожний пильнує. як будує! Неможна покласти іншої основи окрім уже покладеної, яка є Христос» (1 Кор. 3:10,11). Премудрість як основу, заклав Христос для всіх. Релігія ж будує кожна на свій спосіб, і в результаті немає миру, любові, єдності. Коли ж немає в християнстві єдності, то що ми будуємо? Відступаємо від Христових основ, закладаючи свої? Пророцтво звіщає: «Я потрясу всі народи, і прийдуть коштовності, і наповню цей дім славою… Слава останньому храму буде більшою, ніж першого» (Огія 2:7,9). Освідомлення бездуховності нашого життя, стане потрясінням. Адже прийде прозріння істинних цінностей. Люди змушені будуть відновлювати служіння Богу духовними цінностями. За весь період існування життя на землі, зроблено дві спроби побудови Духовного Храму в середовищі людей.
Перший Храм, - закладали пророки Старого Заповіту. Будували Храм Премудрості, а не споруду. Згадайте, як Соломон просив у Бога мудрості. Історики дослідили, що побудова буквального храму Соломона, і саме життя Соломона – розведені в часі. Адже премудрість Соломона, якою він прославився, а також всіх пророків, це щось набагато вище і вагоміше ніж сама споруда. Христос сказав: «Я кажу вам, що тут є щось більше ніж храм. Коли б ви тільки збагнули, що то значить: Я милості хочу, а не жертви» (Матвія 12:6,7). Бог хоче відродження досконалості в людський суті. Християнство, яке не досліджує духовний зміст Писання, не бачить різниці між святим і звичайним, чистим і не чистим. Тому вони віддають перевагу звичайному, замість святині. То хто ж тоді будуватиме Храм Духовний? І які коштовності наповнять Храм славою? Пояснює апостол: «Ми маємо такого Первосвященика, як служитель святині…, що збудував Господь, а не людина!» (Євреїв 8:1,2). Отже, другий Храм започаткував Христос за Божою волею. Відкрив духовні знання, котрі перероджують людську свідомість.
Сказано: «Приходьте до Нього – живого коштовного Каменя, знехтуваного людьми, але вибраного Богом. І ви самі, мов живе каміння, будуйтеся в духовний дім, щоб приносити духовні жертви, приємні Богові» (1 Петра 2:4,5). Праведне життя знехтуване релігією, є кращою жертвою для Бога, ніж дорогоцінні оздоблення всіх земних храмів, якими говорить апостол: «Вони спотикаються, не вірячи в Слово. Ви – рід вибраний…аби звіщати чесноти Того, Хто вас покликав із темряви до дивного Світла» (1 Петра 2:8,9). Покликав від невігластва, та примітивного служіння до Божого Закону. Адже, ще в Старому Заповіті існує сумне пророцтво: «Коли були закладанні підвалини дому Божого у Єрусалимі, відтоді і донині він будувався і не був завершений» (2 Ездри 6:20). Сумно освідомити, що Духовний Храм на землі донині не завершений! Хоча, ще Мойсеєві було вказано Богом. «Пильнуй, зроби все за зразком, який був показаний тобі на горі» (Євреїв 8:5). Тобто, за Законом Десяти Заповідей. Відійшовши від Божого зразка, відкритого Мойсеем, а керуючись власним розумом, земна релігія до нині не завершила святиню. Щоб завершити, - слід об’єднатися в спільноту людей, живущих Духом мудрості. І на всяку життєву ситуацію, ставити питання: Як Христос вчинив би на нашому місці? І неодмінно слід вірити в сповнення пророцтв.
Пророцтво: «І буде в останні дні, гора дому Господнього поставлена у главу гір, і підніметься, і потечуть до неї всі народи у дім Бога, і навчить Він нас, і будемо ходити дорогами Його» (Ісая 2:2,3). Гора дому Господнього – Висота Премудрості Святого Письма і духовні закони життя будуть поставлені як основа, як сенс нашого існування. Отже, все почнеться з всесвітнього визнання Бога Головною Вершиною Буття, і туди полинуть наші мрії, думки, бажання. Написано: «Ось закон храму: на вершині гори весь простір його навколо – Святе Святих» (Єзекиїль 43:12). Вершина гори – висота Божої Мудрості. Адже, все матеріальне – відносне; Божественне – вічне! Весь світ людський мусить навчитися, аби підніматися над буквальними спорудами і земними законами, щоб відповідати Божественним нормам і законам. Тоді святе служіння заповнить всю світобудову землі. Завершення Божого Храму, це духовне відродження людства! «Бо Христос увійшов не в рукотворну святиню яка є образ істинної, але в саме небо!» (Євреїв 9:24). Безграничний простір Святого Духа Премудрості!!! Амінь!
Опрацювала Шагіна Надія.
