Хрест Христа.
«Коли хто хоче йти за Мною, хай зречеться самого себе, візьме свій хрест і йде за Мною» (Матвія 16:24).
Згідно цих слів, необхідно, не лише освідомити в чому полягає істинний хрест Христа, але підняти свого і понести за Ним. Зректися себе – відмовитися від зовнішніх знаків відмінностей, які роз’єднують нас один з одним, викликають непорозуміння, ворожнечу і втрату гармонії життя. Христос говорить: «…хто не піде слідом за Мною, той недостойний Мене» (Матвія 10:38). Для чого йти за хрестом Ісуса, котрий приніс Йому стільки страждання? Написано: «…радійте співучасники Христового страждання. Ви блаженні, коли вас зневажають за Христа… з вами Божий Дух Слави. Ними Христос зневажається, а вами прославляється… Який кінець тих, що противляться Євангелії» (1 Петра 4:13-17). Виявляти спротив Євангелії це все одно що йти проти Христа і основної цілі Його приходу. А терпіти людську зневагу і не озлобитися, ось хрест Христа, який також є основою для Його послідовників. Христа зневажають ті, хто істинне служіння підмінили на культи, форми, обряди. Павло каже: «На сидінні Мойсея посідали книжники та фарисеї. Вони в’яжуть важкі тягарі на плечі людей» (Матвія 23:2,4). Тобто нав’язують свої догмати служіння, а не духовні цінності. Поневолюють свободу і роблять важким вибір людини. «Життя і смерть запропонував Я тобі, а ти обери життя» (Повт. Закону 30:19). Вікові язичницькі традиції, заполонивши християнство, майже не залишили людям вибору. І віра стає мертвою, через відсутність дослідження духовних чинників в Божому Слові. Написано: «Тепер відкрилося, через з’явлення Спасителя, Який знищив смерть, а життя і нетління освітив Євангелієм, для якої я поставлений проповідником, апостолом і вчителем язичників» (2 Тимофія 1:10,11). Наука Спасителя піднята апостолами відкрилася великим благом, перемагає мертвий стан людського розуму, відроджуючи живий світогляд християн, засліплених язичництвом. Вона (наука) була хрестом Христа, Його апостолів і нашою має стати, незважаючи на протиріччя цього світу. Павло стверджує: «…що нинішні тимчасові страждання нічого не варті порівняно з тією славою, яка відкриється в нас» (Римлянам 8:18). Хоча страждання не є самоціллю для послідовників Христа, але в бездуховному світі так трапляється. І тих, хто прославляють справжнього хреста Христового, а не ідола – переслідують.
В нагірній проповіді проголошено: «Якщо Мене переслідували, то і вас будуть переслідувати» (Іоанна 15:20). Зневага до земної місії Христа, котра була Його хрестом, почалася ще за життя Ісуса. Згадайте: «Пілат запитує: Чи вашого царя розіп’яти? Відповідають первосвященики. Ми не маємо іншого царя крім кесаря! Несучи Свого хреста вийшов на Голгофу!» (Іоанна 19: 15-17). Сумно, що для первосвящеників визначною була лише воля кесаря. І наслідком невизнання хресної місії Ісуса – стала Голгофа. «Якщо ти Син Божий, то зійди з хреста! Глузуючи говорили первосвященики» (Матвія 27:40,41). Будучи формалістами, вимагали надприродних чудес. Вони не знали про існування Сили Святого Духа, яка спасає не тіло, а свідому суть людини. Павло говорить: «Ті, що бажають хвалитися тілом, змушують вас і обрізатися, щоб не бути переслідуваними за хрест Христа. В Ісусі Христі не має значення ні обрізання, ні не обрізання, але нове творіння» (Галатів 6:12,15). Релігійні діячі спотворили саму суть хреста Христового. Принизили високе призначення Його місії до рівня культового поклоніння, яке не має ніякого значення в новій християнській вірі. «Бо Христос не посилав мене хрестити, але звіщати Євангелію, і то не в премудрості слова, щоб не був позбавлений сили хрест Христа. Бо слово про хрест є безумством для тих, що гинуть, а для нас, які спасаємося, Божа Сила» (1Кор. 1:17,18). Воля Христа занурити нашу свідомість в Євангельську, доступну кожному науку. Бо ми спасаємося не преклонінням перед буквальними хрестами, чи-то обрядовим хрещенням, а духовною силою Божої мудрості. Чи може бути позбавлений сили хрест Христа? Аж ніяк! Сила його освіти непереможна! Але, деякі люди, підмінивши освіту на ідолопоклонство, позбавили себе спасаючої сили і набули подоби безумства.
Новий Заповіт застерігає: «…дивлячись на Вершителя віри, Ісуса, Який перетерпів хрест і сів праворуч Божого престолу. Щоб ви не знемоглися та не ослабли вашими душами» (Євреїв 12:2,3). Христос показав можливості християнської віри, винести всі незгоди нашого життя і не впасти духом. А праворуч престолу - визнаний правовірним Богу, відкривши для нас науку про хрест. Не буквальний знак, а жертовний шлях життя. Заявивши: «Хай спрямує Господь ваші серця до Божої любові та до Христової терпеливості» (2 Солунян 3:5). Хрест – повне смирення перед Божою волею, яке Він терпеливо проніс через земне життя, показавши для нас приклад. А саме: «…в одному тілі примирити хрестом обох з Богом, знищивши на ньому ворожнечу» (Єфесян 2:16). Підпорядкувати розум і тіло для відродження на землі довершеного, миролюбного християнства. Бо коли церковні знаки та канони розділяють одних від інших і викликають ворожнечу, то вони, безперечно, не від Бога. Христос несе мир і любов між всіма людьми. Всі однакові перед Богом – «Бог не зважає на особу» (Єфесян 6:9) - не по зовнішніх знаках нас оцінює. А по готовності наслідувати Христову вірність. Нести свій хрест, бути чесним, порядним в своєму середовищі, відноситися з належною пошаною до людей, котрі зустрінуться на життєвому шляху. Мудрість такої позиції не повинна бути тягарем для християнина, але нормою життя. У сучасних перекладах Біблії, грецьке слово «Стаурос» - хрест, означає і стовп мук. Адже Христа не просто вбивали, але піддавали нестерпним мукам, бажаючи зламати силу Духа, через тілесні болі. Отже, світ протиставив себе духовної місії Христа, і всі гріховні тягарі людства, весь негатив світової недосконалості, впали на Нього! Хоча написано: «Не знайшлося в Ньому ніякого гріха» (1 Петра 2:22). Але Хрест Христа відкрив символічний гнійний нарив і показав жорстокість, ницість в людині. Але існує попередження: «Кожний нестиме власний тягар!» (Галатів 6:5). Безгрішний, своїм жертовним життям показав приклад, що буде з грішними, які не покаються і не відродять духовність. Хрест – тягар життя в бездуховному світі.
Пророцтво: «Безумствує усяка людина в своєму розумі, осоромлює себе плавильник істуканів, це неправда, бо немає в ньому духу. Повна порожнеча, діло омани, підчас відвідин (істини) – зникають!» (Єремія 51:17). Люди будуть поклонятися істуканам, доки не відкриють Правди. І неможна звинувачувати тих людей, провідники яких не досліджують духовність Божого Слова. Вони приписали буквальним хрестам статус святині. Однак Павло засвідчив: «…знищивши розписку стосовно нас, Він забрав її з-поміж нас і прибив до хреста» (Колосян 2:14). В новій християнський вірі, Христос відмінив всі небіблійні культи. Своїм життям і духовною наукою, символічно прибив, тобто визнав негідними Богу, адже цьому нікого не навчав! Тому хрест Христа стає осудом для тих, хто не зрозумів його духовне значення, перемогу над смертю, через відродження Божого начала в людині! Що було основою хреста Христового? Про це сказано було ще дванадцятилітнім Ісусом: «Хіба ви не знали, що Мені належить бути при справах Мого Отця» (Луки 2:49). Його істинним хрестом була Воля Отця, показати і підняти людство на духовний рівень життя, а оскільки цього ще не сталося, то осуд падає на невірних провідників релігій.
В законі написано: «Не роби собі ніякого тесаного кумира, і ніякого зображення… Не поклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій…» (Вихід 20:4). Закон вимагає поклонятися Живому Богу Духу, а не мертвим формам. Божий Закон – «А його заповіді не тяжкі для тебе» (1 Іоанна 5:3) – є духовним хрестом, котрий треба нести по життю з честю! І це не хрест матеріального забезпечення, безмірних тілесних забаганок, які стають для нас непосильним рабством та відволікають свідомість від боговідання. Існують тягарі, як даність від Бога: «Моє ярмо любе і Мій тягар легкий» (Матвія 11:30). Слово «тягар» може означати лише як тягар, то яким же чином він стає легким? Очевидно, що згідно його великої духовної цінності. В світі беззаконня та гріховності, дорога до Бога, відкрита Ісусом Христом, названа: «вузькою і трудною». Щоб відірвати людину від приземленого мислення, підняти на духовну висоту і відродити досконалість. Вона необхідна християнам як хліб, як повітря, як існування. Ось чому ми не вважаємо її тягарем, але благом! Але в багатьох християнських конфесіях, зображений хрест став знаком поклоніння. В його честь створено багато свят, культових ритуалів. Ними благословляють молодих людей на війну і на військове навчання професії вбивці. Тому питання: хто впровадив лжевчення в християнські церкви? Адже, Голгофський хрест розпинання Духа Христового став перемогою над силами зла! На основі цієї незаперечної перемоги ми навчаємося розпинати свої гріхи та порочні нахили, наслідуючи Ісуса Христа.
Істинне знання про хреста Христового необхідне для кожної людини, а тим більше – християнина! Бо виникла мовчазна згода релігійних провідників людства, щоб з допомогою обману тримати людей в невідомості, відносно Істини Христа. Для цього і був піднесений предметом поклоніння буквальний хрест. Переможений ворог, це людський спротив Христу і невіра Богу, взяв символ своєї поразки і зумів зробити з нього владу темряви і бездуховності. Із хреста зробили ідола! Замість того, щоб просвіщати мирян знанням Божої волі - замінили ідолопоклонством! Результатом цієї заміни, хрест стає знаком воюючої церкви. Вона постійно шукає собі ворогів, щоб боротися і проливати кров. Цей знак викарбуваний на щитах хрестоносців, приніс смерть і сльози багатьом народам. Отже, на ньому кров не лише Ісуса! Хрест, стає знаком інквізиції, красуючись на мантіях катів. Його виносять перед спаленням людей на вогнищах. Він став показовим знаком католиків в Варфоломіївську ніч, коли тисячі християн протестантів були вбитими на вулицях Парижа. Навіть фашисти використали його в орденських знаках, нагороджуючи вбивць. Голгофський хрест, який символізує свободу у віросповіданні, стає знаком вбивства, релігійного лицемірства, насильства і марновірства. Форми хрестів заплямовані людською кров’ю, донині знаходяться на найвищих щаблях почестей. Хоча вони не принесли в християнські церкви миру і спокою. Фактично, хрест асоціюється з вбивством Ісуса Христа. Буквальний хрест виявився знаряддям Його вбивства. То який сенс обожнювати і відноситись до нього, як до святині та прикривати ним своє небажання зрозуміти істину?
В релігії існує багато парадоксів. В більшості, відсутня розумна логіка поступків і знання суті. Апостол говорить: «Будьте моїми послідовниками брати, беріть приклад з тих, що поводяться згідно з нашим взірцем. Бо багато хто, - поводяться, як вороги Христового хреста» (Філіпян 3:17,18). Також: «Вони Божу Правду замінили на неправду, і честь віддавали і служили створеному більше, як Творцеві!» (Римлян 1:25). Їх захоплює преклоніння перед культовими формами, а не Духом Премудрості Христа. А Воля Ісуса Христа нести, наче хрест, Слово Правди. І коли християни не виконують цього, то стають ворогами, противниками Його Волі. Постає питання, доки християни будуть прославляти мертвого Христа на розп’ятті? «Таємниця захована від віків та поколінь, тепер відкрита: Христос у вас надія слави» (Колосян 1:26,27). Живий Христос є надією і славою, коли керує і направляє наш розум на благі діла. А Христос на розп’ятті є злочином світу, який посмів підняти руку на життя Божого Сина. Розп’яття – вічний стид, вічна людська вина перед Богом і порушена заповідь «Не вбивай». Люди розп’яли, але Бог воскресив, Слава Богу, а не розп’яттю!
Учні сказали: «Ось ми залишили все й пішли за Тобою, Ісус відповів: Запевняю вас: немає такого, хто залишив би все – ради Мене і ради Євангелії – і при тому не одержав би значно більше вже тепер, а в майбутньому віці – вічне життя» (Марка 10:28-30). Вони стають багатими вже тепер, духовним багатством, котре дає їм право переходу у вічне життя! Нашим хрестом повинно бути, не поклоніння рукотворним предметам, та небіблійним канонам зарозумілих Ієрархів, а відродження в собі подоби вірності і жертовності Ісуса. Не хрестик на шиї, який ніяким чином не впливає на гріховну натуру, а мудрість Євангелії, котра підіймає життя людей на рівень досконалості, здатна спасти світ від самознищення! Адже написано: «Будучи завжди живим, Він може спасати тих, що приходять до Бога через Нього» (Євреїв 7:25). Живою є розумна особистість Ісуса Христа, діяльність котрої підпорядкована Божому визначенню. Амінь!
Опрацювала Шагіна Надія.
