Хто є Божими рабами?

Звільнившись від гріха і ставши рабами Бога маєте освячення на вічне життя (Римлян 6:22).

Проаналізувавши всю історію буття, відкривається негативна картина: по-якийсь невідомій причині, людська цивілізація втрачає волю до цілеспрямованого Всевишнім Творцем досконалого життя. А Боже освячення праведним життям замінили на вседозволеність. Змирилися із зловживанням поневолення один одного. Як написав Еклізіаст 8:9 «Запанувала людина над людиною на лихо для неї». З’являються на землі такі потворні системи, як рабовласництво, феодалізм, капіталізм і тоталітаризм. Диявольські системи, породжені звіриною подобою, яку люди чомусь вибрали для себе нормою життя. Апостол засвідчив: «Вони мов звірина нерозумна, народжена природою, щоб ловити і знищувати, зневажають те, чого не розуміють, і в своєму розтлінні загинуть» (2 Петра 2:12). Втративши первозданну якість розуму, дозволяють собі творити зло, не розуміючи основ духовного життя, запропонованого Богом. Живуть як тварини, покорившись тваринним потребам.

Французькій філософ Жан-Жак-Руссо сказав: «Людина народжується вільною, але носить на собі кайдани». Отже, впродовж історії, мільйони людей ніколи не були вільними. Замість того, вони живуть в «кайданах», ув’язнені анти-людськими системами, які позбавляють задоволення від життя. Рабство це праця, за яку не отримується достойна людини винагорода. Немає можливості забезпечити себе необхідним, бо система захопила весь життєвий простір, диктує свою злу волю. А Біблія говорить: «Весь світ у волі лукавого», але пропонує інше: «Малий і великий там рівні, і раб вільний від господаря свого» (Іов 3:19). Тобто, обоє живуть як люди, а не так, що один почувається людиною, а інший принижений на рівень робочої тварини. Чому так відбувається? Написано в книзі Дій апостолів 5:29 «Богові слід коритися більше ніж людині». Ігноруючи волю Бога, посвятили себе тілесному існуванню. З’явилася страшна реальність, безвільний розум до духовних ідеалів виявляє в собі психологію рабів, завжди готових знаходитися під впливом фізичної сили і влади. Так, дружба традиційних релігій з політичною владою стала вигідною для обох. Дала можливість вирішувати проблеми фізичною силою та кровопролитними конфліктами. Хоча апостол застерігав: «…хто дружить зі світом, стає ворогом Божим» (Якова 4:4). Релігія настільки осліпла, що не помічає Божої заповіді «не вбивай». Освячуючи військову структуру влади, оправдує її безбожний засіб – вбивство! Пророцтво: «Хто такий сліпий, як раб Мій?» (Ісая 42:19). Сліпий, бо не досліджує Святе Письмо і не знає Істини. Відтак, узаконений статус ведення війн став рабством для всіх релігій світу за винятком деяких протестантських церков, котрі будь-яку війну вважають беззаконням і не беруть в них участи! Рабство в головах людей народило «мудрість змія» - противника Богу!

Свідчення апостола: «Авраам мав двох синів: одного від рабині, а другого від вільної. В цьому іномовність, бо це два заповіти» (Галатів 4:22-24). Отже, людство живе за двома заповітами. Коли один народжує рабів, то інший дає обітницю свободи. Апостол нагадує: «Браття, ми діти не рабині, а вільної» (Галатів 4:31). Однак це залежить від того, за яким заповітом ми живемо, Божим, чи за людським. Христос нагадує: «До свободи ви покликані, браття, тільки щоб свобода ваша не стала причиною жити по-тілесному, але любов’ю служіть один одному. Бо весь Закон в одному виразі міститься: Люби ближнього, як самого себе. Коли ж ви гризетеся, то глядіть, щоб ви не знищили один одного» (Галатів 5:13-15). Любити ближнього – відноситися до нього як до самого себе, це є нормою життя. Оскільки Божі закони на благо людині, то вони не можуть вважатися рабством, як ми його розуміємо. Рабство там, де діють злочини, фізичне і психологічне поневолення, яке протистоїть волі Божої.

Бог, задіявши Мойсея виконавцем Своєї волі, виводить євреїв з рабства язичницької віри, яка символізує життя без Бога, без істинних законів та принципів. Життя, якому чужі основи духовності. Там процвітає система насильства з видовищними культами. В Єгипті відбулося народження рабства, ганебне явище, коли поневолювалися цілі народи за підтримкою релігійних ідеологів нації – жерців. Тоді як Божа воля пропонується людині, а не нав’язується. Бог домовляється з народом, виявляє Свою повинність через десять заповідей задля загального добра. «…щоб тобі увійти в завіт Бога, який нині укладається, щоб зробити тебе Його народом, як і клявся батькам вашим Аврааму, Ісааку та Якову. І не лише з вами укладаю цей клятвений договір, але із тими, яких ще немає нині» (Повт. Закону 29:12-15). Замість язичницького рабства, пропонується повинність служіння істинній вірі, відкритої Авраамом і наслідуваної його спадкоємцями, Ісааком та Яковом. Варто знати, що Бог укладає договір із кожною людиною, яка коли-небудь народиться на землі. Для цього Христос проголошує повеління: «Досліджувати Писання», щоб розуміти.

Пророцтво: «Він, Праведник, Раб Мій, виправдає багатьох і їхні гріхи на Собі понесе» (Ісая 53:11). Чи слід вважати Ісуса Христа Божим Рабом? І яким чином Він понесе, наче Раб, гріхи багатьох. Егоїсти від релігії вважають, якщо Христос постраждав, то їм тепер всі гріхи автоматично будуть прощенні. Але, оскільки люди відмовилися бути рабами Божими, виконувати Його волю, то Христос, Своїм життям, змушений був доказувати необхідність цього. Його бездоганне життя стало осудом для грішників, докором сумління. Бог не відмінив Своїх законів, а через Ісуса Христа показав як треба їх виконувати! Він виправдає багатьох тоді, коли і вони, незважаючи на будь-які страждання, навчаться смиренню до всіх Божих повелінь. «Людина народжується на страждання, як іскри, щоб підніматися вгору» (Іова 6:7). Підніматися до рівня Христа, або, як сказав апостол Павло: «…щоб життя Ісуса проявилося в нашому смертному тілі» (2 Кор. 4:11). Слід унаслідувати в собі життя земного Ісуса.

У посланні написано: «Ти Мій Син, Я сьогодні породив Тебе» (Євреїв 5:5). Яким чином, в Сині Людському народжується Син Божий? Оскільки Бог є безтілесний Дух, то і «…народжений від Духа є Дух» (Іоанна 3:6). Також написано: «…ви одержали Духа синівства» (Рим. 8:15). Отже, народження від Святого Духа не лише привілей Ісуса Христа, але є сенсом життя для всіх людей. Свідчення: «Хоч був Він Сином, проте навчився послуху… Досягнувши досконалості, став причиною вічного спасіння для всіх, хто Йому покірний» (Євреїв 5:8,9). Покірність народжує досконалість і веде до усиновлення. Тобто народження Божого Сина не біологічне, а духовне - від Духа Божої Премудрості! «Бог послав у наші серця Духа Свого Сина… Тому ти вже не раб, а син, - спадкоємець Божий через Ісуса Христа» (Галатів 4:6,7). Духом Божого Сина є Євангелія, наука Христа, котра відроджує в людині довершеність, щоб не залишатися постійно рабами. Адже раб виконує волю Божу через страх при відсутності свідомості. Тобі як свідомість Сина досконала на духовне служіння.

Христос говорить: «Я є дорога, правда і життя! Ніхто не приходить до Отця, якщо не через Мене» (Іоанна 14:6). Христос відродив у Собі такі духовні якості, які Бог хоче бачити в кожній людині. Також Він відкрив світові Бога, ставши уособленням Його Премудрості та Святості! Сказав: «Хто бачив Мене, той бачив Бога». І Павло говорить: «Він є Образ Невидимого Бога, народжений перше усякого творива» (Колосян 1:15). Все-таки не Сам Бог, а Його Образ, достойна Бога Премудрість. Народжений бере Свій початок в Божих планах та задумах. Коли народжувалася велика творча ідея – Слово, що було спочатку, щоб втілитися в життя Людського Сина. Павло повідомляє: «В Ньому тілесно живе вся повнота Божества!» (Колосян 2:9). Бо Він достойно представляє Бога на землі. Тому ми називаємо Його Господом, як називали апостоли.

Оскільки Христос «дорога, правда і життя», то Він вказує на розвиток людини від раба, через усиновлення, до Божої подоби. Мойсей написав: «Створімо людину за образом Нашим і за подобою Нашою». (Буття 1:26). Вся Божа Премудрість зорієнтована на людське пізнання, на наш розум. Відкрита через пророків, апостолів та Ісуса Христа для створення духовної людини. Однак слово «рабство», саме по собі, має негативне значення і використовується Біблією, щоб показати різницю між тими хто служить добру і тими хто служить злу. «Кому віддаєте себе на послух, того ви і раби, кому підкоряєтесь» (Рим. 6:16). Бажаючи творити добро, милосердя, братерство, створюємо в собі життя, заповідане Богом. А коли – гнів, жорстокість, жадібність – це рабство зла і гріховності. Отже, закони буквального рабства встановлені недосконалими людьми, мають в Біблії символічне значення.

Читаємо повеління Бога до Мойсея: «Ось закони, які ти оголосиш їм: коли купиш раба єврея, хай працює шість років, а сьомий вийде на волю. Якщо прийшов одружений, - хай вийде з ним і дружина. Коли ж господар дав йому дружину і вона народила дітей, то дружина і діти залишаються у господаря. Але якщо раб скаже: люблю господаря, дружину і дітей моїх, не піду на волю, - то господар поставить його до дверей, і проколе вухо шилом, і він залишиться рабом його повік» (Вихід 21:1-6). Буквальний зміст цього закону, безумовно, викликає протест і сприймати його треба як алегорію. Раб єврей символізує ізраїльський народ, котрий добровільно визначився з вірою у Справжнього Бога. Як написано: «Ти народ святий, тебе обрав Бог, щоб бути Його народом з усіх народів на землі» (Повт. Закону 7:6). Обраний стати взірцем віри для всіх народів. «Благословенний Бог Ізраїля від віку і до віку! І весь народ сказав: амінь! алілуя!» (Хронік 16:36). Умова Божа була прийнята народом «І їм були довірені Слова Божі» (Рим. 3:2). Тобто їм стала відомою воля Божа, але чи виконувалася?

Біблія книга духовна. Заглиблюючись в дослідження Слова, маємо зрозуміти щось набагато важливіше і мудріше ніж звичайне рабство. Підтверджуючи, апостол пише: «…не тому, що ми самі спроможні роздумувати, але наша спроможність – від Бога, Який і дозволив нам стати служителями Нового Заповіту (оновленого розуміння Його волі) – не букви, але Духа; буква вбиває, а Дух оживляє» (2 Кор. 3:5,6). Через неспроможність багатьох християнських церков дослідити буквальний текст Писання, апостол дорікає: «…їхнє сприйняття закрите. Бо до цього часу, під час читання Старого Заповіту залишається не знятим покривало Мойсея, а воно знімається в Христі» (2 Кор. 3:14). Тобто, духовно освіченими християнами! Відтак, коли ми читаємо Мойсеєві закони про рабів, необхідно зняти покривало буквального змісту, щоб усвідомити, в Бога немає рабів подібних людським. Він Володар Істини, а не рабовласник! Досліджуючи старозавітні закони рабів, знаходимо цьому пояснення. Кожна людина за власною волею приходить до Бога на подобі єврея. «Бо не той єврей, хто за тілом, а той, що в серці за Духом Божим» (Рим. 2:28,29). Бог дає всім повну свободу вибору, без будь-якого обмеження. Вийшовши з беззаконного життя, людина може вільно повернутися знову до нього. Але не може забрати з собою набутої жінки та дітей. Тобто втрачає богоугодне життя і залишає плоди праведної віри. Повертається до безбожного життя.

Христова притча свідчить: «…жодний раб не може служити двом панам» (Луки 16:13). Слід розуміти, що він не повинен допускати служіння ніяким земним авторитетам, які претендують на істину. Поряд з Богом, або замість Премудрості Бога поклонятися штучним божествам, людським догмам та канонам. Христос сказав: «Богу поклонятимешся і Йому Єдиному служитимеш!». (Матвія 4:10), щоб не стати порушником першої і другої заповіді. А поставити до дверей і проколоти вухо шилом – визнати неможливим повернення своєї свідомості в рабство беззаконних ідеологій світу. Образ вуха - слухати Бога і любити життя, побудоване на Його цінностях. Євангелія запитує: «Хто ж є вірним і мудрим рабом, що його поставить пан над своєю челяддю, щоб вчасно давати їм їжу? Блаженний той раб… що так робить» (Матвія 24:45,46). Чому пан так хвилюється, щоб накормити своїх домочадців? Бо наступила не землі велика духовна криза! Порушення життя в єдності з Божою волею. Пошук буквального хліба і матеріальних цінностей замінило пошук духовного. Необхідна велика праця по відновленню визначеного Богом статусу людини. Бог сказав: «...в поті лиця твого будеш їсти хліб» (Буття 3:19). З великими зусиллями, в смиренні та терпінні будуть шукати і споживати безцінний хліб для відродження Божої людини.

Читаємо притчу Христа: «Хто маючи раба, що оре, або пасе, скаже, як він прийде з поля: сідай до столу? Хіба не скаже приготуй поїсти і прислуговуй мені, а тоді і сам їстимеш. Чи подякує він рабові, що виконав повеління? Так і ви, коли все виконаєте, скажіть: Ми раби – зробили те, що повинні були зробити» (Луки 17:7-10). То що християни повинні зробити? Очевидно все, чому навчав і що Сам робив на землі Христос. Коли Божа воля стає волею людини, керує її свідомістю, бажаннями та ділами. Бо якщо немає такої єдності, то з’являються негідні раби, як констатує інша притча: «Злий і лінивий рабе, то ти знав, що Я жну, де не сіяв, і збираю де не розсипав» (Матвія 25:14-30…). Злий і лінивий раб – зловісний образ противника, що не засіває, не благовістить Божу Премудрість, як повелів Христос: «Ідіть і навчіть всі народи…» (Матвія 28:19). Також «Відпускай хліб за водою і опісля знову знайдеш його» (Екліз. 11:1). Тому Христос каже: «Хто багато має, тому ще більше дано буде; а в кого немає, то й те, що має, забране буде А нікчемного раба викиньте в зовнішню темряву». Його місце за межами народу Божого, бо він знав, що Слово Боже дає найкращу їжу для розуму. Але, зловживаючи даною Богом свободою, став рабом примарних здобутків людської мудрості – поступив по-людському. Закопав в собі талант, призначений працювати на досягнення богоугодного життя!

Бог піклується людським розвитком і закликає всіх до Боговідання. Христос сказав: «Я хліб життя» (Іоанна 6:35). Пропонує духовну науку, адже розум треба розвивати духовною їжею. «Не працюйте для поживи, що гине, але для поживи, що залишається вічно… призначеної Богом» (Іоанна 6:27). Тобто, не ставайте лише рабами тілесного існування, адже воно недовговічне. Для повернення досконалого життя, яке Бог показав на прикладі Ісуса Христа, кожний може очиститися від гріхів. Очистити свою свідомість від поневолення примітивними нормами віри, які подавляють і руйнують совість, моральну основу вияснення добра і зла. Слід приймати і жити живим вченням Христа, незалежним від релігійних форм та залишків язичництва. «Бо це добре і до вподоби Нашому Богу Спасителю. Котрий хоче, щоб усі люди спаслися прийшовши до пізнання Істини» (1 Тимофія 2:2,3). Якою є роль Істини в спасінні людини? Пояснення: «…коли правдиві поклонники будуть поклонятися Отцеві в Дусі Істини. Бо Він шукає таких поклонників» (Іоанна 4:23). Він чекає, коли життя і віро-поклоніння будуть виражатися істинним розумінням духовності і будуть благовіститися по всій землі!

В першій заповіді Бог звертається до всього світу: «Я Бог Твій, Який вивів тебе… з дому рабства…» (Вихід 20:2). Звільнення з рабства, виявилося настільки актуальною, важливою справою людства, що стало Законом. Свобода це внутрішня сутність духа, душі і волі, яка дарує вільне мислення, духовне єднання з Всевишнім! «Хто зважає на досконалий Закон Свободи і перебуває в ньому не як слухач, а виконавець – блаженний у своїх ділах» (Якова 1:25). Закон Свободи це така сила, яка звільняє людину від рабства невігластва, темряви, блуду, гріха і смерті. А внутрішній, сакральний зміст заповідей відкривається в Дусі Істини. Оскільки Істиною є Сутність Самого Бога, то існує визначений шлях по її досягненню. Христос сказав: «Пізнайте Істину, а Істина вас вільними зробить» (Іоанна 8:32). Христос пропонує людям повну свободу мислення, на відміну від земних ієрархів, які ставлять перешкоди, на подобі церковних законів по виконанню ритуалів. Тоді як християнам необхідно освящатися Духом Святого Письма. Справжнє віровчення завжди незалежне, вільне від будь-яких людських обмежень. «…аби ваш розум оновлювався духом…у праведності та святості Істини» (Єфесян 4:23,24). Духовність – є творча здібність відроджувати нову людину, взірцем якої був Христос.

Безумовно, раби Божі – люди, котрі добровільно зобов’язали себе добиватися і жити духовними цінностями, Єдиного Бога Творця, Який повелів: «Хай не буде в тебе інших богів» (Вихід 20:3). Також: «Один Бог – Отець, що з Нього походить усе і для Якого є ми» (1Кор. 8:6). Оскільки ми створені Ним і для Нього, то наше рабство має винятковий, Батьківський статус. Раб призначений Отцем стати духовним сином. І для освідомлення цього дав нам розум. Бо лише повинність досконалого розуму досягає єдності з Богом, Джерелом Абсолютної Свободи, найдостойнішої для людини винагороди!!! Амінь!

Дослідження сестри Надії