«Відкиньте тлінну людину з попереднім способом мислення, аби ваш розум оновився духом в нову людину, у праведності та святості істини» (Єфесян 4:22,23).
Для оновлення життя відкритого Ісусом Христом, рекомендується замінити язичницький образ мислення, очистити свідомість від безнадійних, застарілих релігійних передань і несвідомих звичаїв. Тоді людина придбає достойне християнина світосприйняття, по новому зрозуміє сенс життя. По суті, відродиться іншою людиною. Уперше вислів «народження згори» вживається в Євангелії. Описується розмова між Ісусом та релігійним учителем в Єрусалимі. Не лише заради розмови – тогочасного вияснення, але і для нас актуально, щоб розібратися і знайти в ній сенс - стати їхніми співрозмовниками. «Якось він прийшов до Ісуса і сказав: Учителю, ми знаємо, що Ти – посланий Богом, бо якщо Бог не підтримує людини, вона не може виконувати таких чудес. Ісус промовив: Якщо людина не народиться знову, то не зможе побачити Боже Царство» (Іоанна 3:1-12). Отже, справжнім чудом нашого життя є народження згори – наполягає Христос. «Никодим запитав: Як може хтось народитися, він же не може вдруге потрапити в утробу матері? Ісус відповів: Якщо людина не народиться від води й духу, то не зможе увійти в Боже Царство. Народжене від тіла є тілесним, а народжене від духу – духовним. Не дивуйся моїм словам, бо ви повинні народитися знову! Вітер дме куди хоче, а ти чуєш його шум, хоча й не знаєш, звідки та куди він дме. Подібно є з кожним, хто народжений від духу. Тоді Никодим запитав: Як таке можливо? А Ісус відповів: Невже ти, вчитель Ізраїлю, не знаєш цього? Якщо ви не вірите, коли я вам розповів про земне, то як повірите про небесне?» Ця оповідь розкриває важливу проблему людства, недосконалість людини, яка не знає сенсу тілесного життя, не кажучи вже про духовне. Дослідження цієї біблійної теми, на мою думку, ставить перед нами сім запитань, на котрі слід дати відповіді.
Перше: В чому причина необхідності другого народження?
Друге: Наскільки воно важливе?
Третє: Чи залежить це тільки від особистого вибору?
Четверте: Яка його мета?
П’яте: Як воно відбувається?
Шосте: Які зміни приносить народження згори:
Сьоме: Чи народження згори відбудеться?
Перше питання: В чому причина? Першим творінням Божим було «Небо» - Висота богоподібного розуму, вільної волі та духовної творчості. Для такої високої, благородної якості життя треба було створити носіїв - виконавців його. «І сказав Бог створімо людину за образом Нашим і за подобою Нашою» (Буття 1:26). Людина стала єдиною із багатьох створінь, наділеною Божими якостями, щоб вільно сприймати і втілювати Його Волю. Якщо ж вона перестане діяти в унісон з Божою волею, то як написано: «Ворожнечу покладу між тобою і жінкою» (Буття 3:15). Почнеться війна на знищення між правдою і неправдою – між добром і злом, природою і людиною! Людське протистояння Богу породить смерть і втрату Божої подоби. Тому і виникне необхідність відродження богоподібного вічного життя. Адже Бог створив життя не для смерті. Так і написано: «Перша людина – Адам – став живою душею, а останній Адам – дух, що оживляє» (1 Кор. 15:45). Оживляє – воскрешає людину з тілесного стану до живого – нетлінного! Адже Адам утратив духовну досконалість, залишаючись лише до часу живою душею. По цій причині і має народитися другий «Господь з неба». Котрий втілить вічні принципи життя на основі Божого Духа і відкриє таємницю другого народження.
В Старому Заповіті читаємо: «Сказала Сара Аврааму: ось, Господь закрив утробу мою, щоб я не народжувала» (Буття 16:2). Сара – образ спільноти віруючих людей, не може бути визнаною як така, що відроджує істину, аж до часу свого вдосконалення. І апостол стверджує: «Бо не тілесні діти є Божими дітьми, а діти обітниці вважаються за потомство. Цієї ж пори прийду – і в Сари буде син!» (Римлян 9:8,9). Діти обітниці підпорядковані чистоті Авеля, вірі Авраама, заповіту Мойсея і мудрості Христа! Боже потомство… Але люди, як колись так і сьогодні, розділилися на тих, хто беззаперечно виконує волю Божого Слова, і на тих, хто не знає Слова. Замінивши дослідження на формальне служіння релігійним культам, створили причину необхідності народження згори, від Премудрості Отця. Руйнація духовності людини прирекла себе на знищення, навіть і в фізичному розумінні. Апостол сказав: «…що тілесні задуми (неминуче) приведуть до смерті, і лише духовне мислення (зберігає) життя і мир!» (Римлян 8:6). Отже, найбільша причина у відсутності морально-духовної освіти і занепад богоугодного життя.
Друге питання: Наскільки воно важливе? У розмові з Никодимом Ісус наголосив: «Якщо людина не народиться знову, то не може побачити Божого Царства». Наприклад, скажемо так: Якщо Сонце не зійде, то день не настане. Необхідна умова, аби настав новий день – схід Сонця. Так само народження знову є необхідною умовою, щоб побачити Боже Царство, стати іншою людиною. Послання апостола: «Діти мої, я знову в муках народження, доки не відобразиться у вас Христос!» (Галатів 4:19). Оскільки люди в більшості відображають життя Адама, то Павло просвіщає необхідність, щоб відобразився в нас Христос. Хіба це не є найважливішим для християн? Через історичну кризу в образі Адама, духовна наука Христа виявиться єдиною істинною силою, здатною вивести людство на новий шлях, спасаючи від багатовікових блукань в темряві невігластва. А друге народження настільки важливе, що виправдовує всякі труднощі - цьогосвітні муки народження. Саме тому християнам треба переконатися, чи вони правильно розуміють про яке відродження йдеться і наскільки воно важливе?
Третє питання: Чи залежить це від особистого вибору? Уважно проаналізувавши слова Ісуса, можна зробити висновок: народження знову походить згори. Ствердження: «…кожний досконалий дар походить згори, від Отця Світла. Він забажав і породив нас Словом істини» (Якова 1:17,18). Бог подарував нам Своє Слово, як повеління згори. І коли народження не залежить від нас, то чому Христос сказав: «Ви повинні народитися знову»! Деякі релігійні громади заявляють, що народженими згори вважаються лише позначені символічним знаком 144 000. Але слова Христа: «якщо людина не народиться згори» - звернені до всіх людей. Пророцтво: «Запитайте і розсудіть, чи народжує чоловік? Чому ж Я бачу у чоловіка руки на стегнах його, як у жінки при пологах?» (Ієремія: 30:6). Пророк каже: розсудіть, яким чином народжують біблійні чоловіки? Пояснення апостола: «Зв’яжіть стегна вашого розуму…бо відроджені ви не з тлінного насіння «тіла», а з нетлінного, - Живим Божим Словом, що перебуває вічно!» (1 Петра 1:13,23). Друге народження це зусилля людського розуму і дар Божої Мудрості об’єднані для однієї цілі. Отже, залежить це від людських особистостей, стверджених на Божій Премудрості, як жінок так і чоловіків. Адже кожний сам народжує себе Божою людиною!
Четверте питання: Яка його мета? Христос сказав: «Якщо людина не народиться знову, то не зможе побачити Боже Царство». Отже, мета увійти і побачити Боже Царство. А Біблія відкриває нам розуміння Божого Царства в трьох виразах, - духовна суть яких одна. В особистості людини, яка добровільно підпорядкувала себе всім Божим принципам. Як написано: «Царство Боже в середині вас» (Луки 17:21). На землі, коли воля Божа прийнята всім світом і утверджена духовними просвітителями. «Він зробив нас служителями Божими і ми будемо царювати на землі» (Об’яв 5:10). І Царство Боже в вічності – перемога Духа Правди і всіх Божих Задумів, в людині, на землі і в вічності! Так ми і молимося: «Хай прийде Царство Твоє, хай буде Воля Твоя і на землі як на небі…» (Матвія 6:10). Як бачимо, необхідно підготувати людей, достойних благовісників Правди. Християни мають знати сенс свого життя, щоб не кидатися від однієї церкви до іншої. Бо основна мета християнина – досягнення досконалості гідної Бога!
П’яте питання: Як воно відбувається? Спілкуючись з Никодимом, Христос наголосив: «Якщо хто не народиться від води і духу…». Вияснення другого народження ускладнюється символічними словами «вода, дух». Згадаймо реакцію на проповідь апостола Павла в Афінах записану в книзі Дій апостолів 17:11,19 «Не можемо зрозуміти, що це за нова наука, яку ти проповідуєш»? В цих словах бачимо небажання зрозуміти. Не можемо – рівноцінне не хочемо. А ось інша поведінка: «Вони приймали слово з усією ревністю, щоденно розбираючи Писання, чи точно це так» (Неємія 8:8). Писання слід розбирати, тобто досліджувати, а не сприймати буквальним символічним текстом. Що означає народження від води і духа? Іоанн Хреститель сказав: «…я хрещу вас водою на покаяння, а Той, Хто прийде після мене; Він вас хреститиме Духом Святим і вогнем» (Матвія 3:11). Хреститися на покаяння – це оновлення віри, яке починається з покаяння, смирення і вірності, адже проповідь Іоанна порівнюється до омивання водою. Вода в біблійному розумінні означає вчення і науку, через котру відбувається духовне очищення. Іоанн хрестив, занурював у пізнання мудрості Старого Заповіту. Христос хреститиме Духом Святим – заглиблюючи в пізнання Істини! Дух – діюча і керуюча сила добра в людині, в її розумі.
Хрещення вогнем – самовіддане служіння Правді, Миру і Любові! Адже: «Віра чинна любов’ю». І вона немає нічого спільного з язичницьким обрядом занурення у буквальну воду, яка кишить тисячами мікробів. Після такого обряду з людиною нічого доброго не відбувається, бо гріховна натура людини очищається іншим чином. Бог сказав: «Хто спраглий, хай приходить, і бере воду життя…» (Об’явлення 22:17). Навчається духовного життя. Адже: «…з’являється інший священик, Який став таким не за тлінним Законом (людським повелінням), а за силою незнищенного життя» (Євреїв 7:15,16). Отже, з’явилась можливість переродження тілесної людини на духовну – нетлінну! А Христос пояснює: «Дух як вітер, дихає де хоче, і його голос ти чуєш та не розумієш звідки він… Так буває з кожним народженим від Духа» (Іоанна 3:8). В цих словах подоба великої сили і свободи Духа. Як свідчив апостол: «Бог є Дух, а де Господній Дух, там свобода» (2 Кор. 3:17). Силу Божої Премудрості ніхто не обмежить рамками своєї церкви і не привласнить. Вона не належить нікому особисто, але разом з тим належить всім! Тому слід вибирати: Поєднати себе з духовною силою, чи відмовитися, хоча прийшла пора, наступило віяння часу для народження згори. Отже, народження відбувається там, де не бояться труднощів самовдосконалення свідомості.
Тоді стає доречним шосте питання: Які зміни приносить народження згори? А біблійний Никодим незадоволено запитує: «Як таке можливо? Ісус відповідає: Невже ти, вчитель Ізраїлю і не знаєш цього?!» Докір Ісуса Христа Никодиму, це докір усім хто не знає, а ще гірше і не хочуть знати! Христос на подобі Свого народження згори показує приклад: «Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього тебе огорне; і Святе, що народиться, назветься Сином Божим» (Луки 1:35). Божою духовною освітою в тілесній людині народжується нове життя, за волею Всевишнього. Тому Бог і називається Отцем людської суті, богоподібного інтелекту, а не тіла. Тіло народжується по закономірностям матерії закладеної ще у Почині Задумів Творця! В Старому Заповіті написано: «…що навіть неплідна народжує сім разів, а багатодітна знемагає» (1 Царств 2:5). Мова йде про те, що навіть маленька церква, невелике братство християн здатне відкрити суть народження згори, тоді як багато-чисельна немає такої можливості. Захоплена красотою язичницьких обрядів, не знає істинної святості Духа. Ще прадавній народ мав розуміння про народження плодів духа. Христос в розмові з Никодимом сказав: «Народжене від тіла є тілесним, а народжене від духа - духовним». «…маючи задаток Духа, ми самі в собі стогнемо, очікуючи усиновлення» (Римлян 8:23). Усиновлення – це та переміна життя, котра відкриває вічність Божого Царства! І кожна людина отримала від Бога в задаток силу волі, розумові здібності, і совість – аналітика праведності, щоб зробити вірний вибір і набути усиновлення на подобі Ісуса Христа.
Залишається відповісти на сьоме питання: Чи народження згори відбудеться? Питання не для однієї людини, церкви чи країни, бо це глобальна проблема всього світу. Адже Бог, ще на початку повелів: «Створімо людину за образом Нашим і за подобою Нашою». Він мав на увазі людство в своєму загалі. Пророчить Ісая 66:8 «Хто чув таке? Чи народжувався народ в один раз, як Сіон, ледь почав пологами мучитися, породив синів своїх». Сіон – є образом старозавітних просвітителів людства, котрі відкрили Божий закон. А народ, який прийняв і поклявся вірності закону, почав називатися народом Божим в тім часі. Виголошує пророк: «Сурміть трубою на Сіоні і бийте тривогу на святій горі Моїй!» (Іоїль 2:1). Гора – духовна висота, до якої закликає Всевишній кожну людину. Але чому бити тривогу? Бо Христос сказав: «Якщо ви не вірите, коли Я вам розповів про земне, то як повірите, про небесне?». Не навчившись жити в гармонії один з одним, не зможуть освідомити задумане Богом нове життя в дусі істини – гармонії з Богом! Народження згори – довгий важкий процес, котрий ще й до того супроводжуватиметься великим спротивом. Про цей великий супротив читаємо в книзі Об’явлення 12:1-18 «І з’явилася на небі велика ознака: жінка…маючи в утробі кричала від болю – терпіла муки родів». Християнство важко народжувалося через гоніння та вбивства і так само важко буде відроджуватися в майбутньому, очищаючись від язичництва.
З’явилася інша ознака: «Величезний дракон… Він став перед жінкою яка мала народити, щоб коли народить пожерти її Дитину» (Об’яв. 12:3,4). Дракон – людське протистояння Богу, яке народилося ще в Адамі і є диявольським духом спротиву і нищення. «А жінка народила Дитину чоловічої статі, що має пасти всі народи. І взяте було її Дитя до Бога» (Об’яв. 12:5). Народився в людській подобі Пастир Добрий! Великий Учитель народів, проти Якого повстав світ, змусивши пройти через Голгофу. Тому написано: «І сталася на небі війна: скинутий був на землю великий дракон, що зветься диявол і сатана, обманює весь світ» (Об’яв. 12:9). Виникає питання: На якому небі війна? Звісно, не там, де пророчив Ісая 66:1 «Небо – престол Мій!». І свідчить апостол: «…що Бог живе в неприступному світлі» (1 Тимофія 6:16). Небесне світло, в якому існує Бог ніякому мракобіссю недоступне! Воно там з’явитися не може. А мова йде за небо, про яке засвідчено: «…небо охоплено полум’ям, зникне, як розжарений попіл розплавиться!» (2 Петра 3:12). Війна на людських «небесах» самозвеличення. Філософських релігійних ідеологій світобачення, вони у своєму розумінні відмінні Істині – породять між собою війну ідей, систем та релігійної нетерпимості, від чого і страждатиме вся земля!
Написано: «Горе тим, що живуть на землі! Бо зійшов диявол до вас у великій люті» (Об’яв 12:12). Як правило, лютують зарозумілі ідеологи неправди, залежні від власної гордині, жорстокої звірячої подоби. Вони вже панують над світом, обманюючи людей. Але невизначеність, невпорядкованість, дисгармонія такого життя виявить його нікчемну вартість і приведе до роздумів про вічне, істинне… Деякі релігії заявляють, що диявольське поріддя кинуте на людські голови. Ким кинуте, Богом?! Того, хто так заявляє треба запитати: А ви змогли б кинути диявола на голови своїм дітям? Якщо ні, то чому ви вирішили, що моральні принципи Бога гірші за ваші?! Слід нейтралізувати дію неправди логікою духовного слова. Далі читаємо: «Почалося переслідування жінки, яка народила… І дано було їй два крила, летіти в пустиню (бездуховний світ), де буде переховуватися впродовж часу, часів і пів часу…» (Об’яв. 12:13,14). Два крила дано Церкві, піднятої над гріховним світом і утвердженої в Бгоговіданні та виконанні Божої Волі, щоб «летіти», тобто стати відомою на всій землі. Християнство народжене на чистоті Духа Істини. Так званий Божий остаток, що переслідувався завжди і донині не сприймається. Бо неправедний, як дракон – гонить праведника. А скільки часу необхідно зберігати і відроджувати істину? Час – визначений Самим Богом для існування матеріального світу. Часи – для становлення Церкви Христа. І пів часу – образ тілесного життя, котрого достатньо, щоб народитися духовною людиною.
Далі написано: «Випустив дракон за жінкою зі своєї пащі воду, наче ріку, щоб її змити. Та земля допомогла жінці…поглинула ріку, яку дракон пустив з пащі своєї» (Об’яв. 12:15,16). Хіба може щось добре вийти із пащі дракона? Запущені бездуховні методи і форми поклоніння, драконівська ідеологія насильства, переслідування Церкви праведників. Апостол каже: «…що він великий наклепник братів наших, який зводив неправду на них перед Богом. Та вони перемогли дракона словом свідчень…» (Об’яв 12:10,11). Спотворення істини, змішана з язичництвом релігія не здається – воює. Релігійний фанатизм, ворожнеча, церковні розділення, означають: «…настала безмовність на небі…» (Об’яв. 8:1), тобто відсутність істинної проповіді в світовій релігії. «Нечестиві – як море схвильоване, води якого викидають мул і бруд» (Ісая 57:20). Войовнича натура дракона намагається знищити справжню церкву, яка сповідує віру в дусі та правді. Христос викрив «диявола-дракона» не як буквально існуючу істоту, а гріховну психологію людини. Звинувачує фарисеїв: «Ваш батько диявол…душогуб від початку в істині не встояв. Коли своє говорить, він батько неправди» (Іоанна 8:44). Людський розум зрадив істині, гординя говорить неправду, тілесна високо-мірність відмовилася жити по Законах Божих, тому і дозволяє собі жорстокість та душогубство. Дракон – стан людства, не відроджує в собі подобу життя Христа, а живе за правилами хижаків. Їхнім батьком стала зловісна натура, якої вони покорилися!
Земля поглинула ріку дракона – тобто терпить в собі релігійну недосконалість, підміну цінностей і так звану культуру, що засіває і породжує гріховне розтління. Але на землі зберігається і мудрість животворної науки - води. Апостол пояснює: «…що пили вони із духовної скелі, а та скеля був Христос» (1 Кор. 10:4). Віра по Духу Христа і віра основана на ієрархічних догматах – подоба світла і темряви. Світло – має джерела – Сонце, Христос, Бог! А темрява - немає джерела, бо це елемент протистояння; обрядова бездуховність; несвідомість людська переважає і дозволяє її існуванню. Ісус сказав: «Чи не дванадцятьох вас Я вибрав? Але один з вас є дияволом» (Іоанна 6:70). Христос називає дияволом людину, свідомість якої дозволила зрадити Мудрість Божу. Відбулася заміна доброго на зле. Диявол – дія зла! Вона діє там, де її до цього спонукають. Лише присутність Бога в свідомості християнина сприяє зникненню темряви – неправомірного спротиву. «Покоріться Богові, протидійте дияволу, і він утече від вас» (Якова 4:7). Відсутність протистояння Істині в людині, церкві, світі необхідна для народження згори дітей Божих! Чи стане це можливим? Бог проголосив через пророка: «Чи доведу Я до пологів і не дам народити? Або, даючи силу народжувати, чи закрию утробу? – Говорить Бог твій» (Ісая 66:9). Через Божого Сина прийшло Відкриття Нового Завіту, яке дає силу другому духовному народженню. Христос, не лише Сам народився від Духа Божої Премудрості, але і нам показав шлях духовному народженню згори! Амінь!
