Невірний управитель – Притча.

Луки 12:48 «Кому багато довірено, багато будуть і вимагати від нього».

Ще в Старому Заповіті написано: «…нині дай мені мудрості і знання, бо хто може управляти цим великим народом Твоїм» (2 Хронік 1:10) Неперевершене знання Божої мудрості, єдине, що дозволяє найкраще управляти життям народів. Тому Соломон визнаний мудрим царем ізраїльського народу. Людина, володіючи творчим потенціалом, даністю мислення, може пізнавати Божу волю. Поєднатися з Творцем в Дусі Премудрості для відродження духовності на землі. Павло нагадує: «…те, що можна знати про Бога, явне для них, Бог відкрив їм…» (Римлян 1:19). В світі завжди існували носії Божої Премудрості, яка з часом записувалася в книги пророцтв, притч та повелінь. Бог надає великого значення управлінню людським життям. Бо користуючись лише земними правилами, люди віддаляються від Першоджерел – втрачають Істину! Апостол говорить: «Коли хто не вміє управляти власним домом (життям),  то як він зможе дбати про Божу Церкву». (1 Тимофія 3:5). Виникає питання: Хто може вірно управляти своїм життям? Той, хто знає своє призначення, виконує Божу волю і дбає про істинне служіння Церкви!

Притча розповідає: «Був один багатий чоловік, що мав управителя, якого звинуватили, що він розтрачує його майно» (Луки 16:1). Варто знати: Притча Христа вимагає відкриття істинної сутності. Сприйняття правдивого, розумного значення притчі. Всевишній Бог ставить управителів над своїм творивом. Як написано: «Він поставив одних апостолами, інших пророками, а ще інших благовісниками, пастирями та вчителями для справи служіння». (Єфесян 4:11) А хто повідомляє Бога про невірного управителя? Совість, не зіпсованої беззаконням людини, вміє спостерігати і розуміти реальне становище світу. Звідси і повеління Христової притчі: «Дай звіт за своє управління, бо більше не зможеш керувати!» (Луки 16:2). Звіт управителів – в якому стані знаходиться віра на Землі? Це звіт перед Істиною Божої Премудрості. Христос говорив: «Шукайте найперше Царства Божого, а все інше вам додасться!» (Матвія 6:33). Повеління створити життя, яке не порушує Духовних Законів Божого Царства. Коли розум людини налаштований шукати сенс духовного життя.

Далі притча свідчить: «Господар мій відбирає в мене управління домом. Копати я не можу, просити соромлюся» (Луки 16:3). Із цих слів бачимо; управитель не кається в невірності, лише хоче уникнути звіту перед Богом. Хоча Христос навчав молитися: «Отче прости нам провини наші, як і ми прощаємо боржникам нашим» (Матвія 6:12). Отже, прощати є вірний духовний спосіб заслужити собі прощення. Нажаль, церковний управитель, заглиблюватися і дослідити Істину сам не може, а попросити і навчитися у тих що мають духовне надбання, не дозволяє гординя. Таких управителів багато на землі, тому Христос через притчу закликає всіх до розуміння суті. І невірний управитель говорить: «Знаю, що зроблю: коли буду відсторонений від управління, щоб прийняли мене до своїх домів» (Луки 16:4). Він знає, що невірно служить Богу, але щоб залишатися провідником людей, буде улесливо догоджати, виправдовуючи людське небажання відроджувати в собі досконалість та вірність Божим заповідям.

Наприклад: «Покликавши боржників свого пана, запитав першого: Скільки винен ти моєму господарю? Той відповів: Сто мір оливи. Візьми свою розписку і напиши – п’ятдесят!» (Луки  16:5,6). Духовне розуміння: боржники – люди, які завинили перед Богом, а він береться списувати вину, установивши для цього обряд, - сповідування гріхів за певну плату. Замість покаяння, визнання вини і виконання Божого повеління, управитель запроваджує платний обряд для власного зиску. Тоді як олива – образ служіння в дусі і любові! Невірний управитель понижує вимоги Божої волі. Замість істинного, запроваджує половинчасте служіння і породжує духовних боржників. Далі читаємо: «Запитав другого: А ти скільки винен? Відповідає: Сто мір пшениці. Візьми розписку й напиши – вісімдесят» (Луки 16:7). Пшениця – образ духовного хліба, знання від Бога! Духовні цінності понижуються в людському житті. Управитель пішов на компроміс з Істиною. Тому і назвав його Христос – невірним! Однак, як сприймати подальші слова притчі? «І похвалив господар невірного управителя, бо сини цього світу мудріші від синів світла у своєму роді» (Луки 16:8) (в практичному житті). То за що ж похвалив? Поступив догадливо, заслужив визнання людей за чужий рахунок? Щоб ствердитися і вижити у цьому світі, люди, не шкодують сил, часу і здоров’я, використовують все своє уміння для здобутків матеріального майна. Не лише для себе, але і для своїх дітей і навіть внуків. Тільки для Бога воно непридатне. Щоб заслужити похвалу Бога, необхідно з такою ж любов’ю зберігати і примножувати «Боже майно» - духовну премудрість життя визначену для всього людства!

Христос сказав: «Що тільки хочете, аби робили вам люди, те саме робіть їм і ви» (Луки 6:31). Запроваджуйте гармонію вірності і рівності на землі! Адже згідно притчі, Сини світла (церковна еліта), не оправдують надії Бога. Порушують і не хочуть відновлювати угоду з Богом, піднімати віру до рівня досконалості. Вирішили можливим понижувати відповідальність людей перед Законом. Також виявляють войовничість, гординю, між різними напрямками віри. Не шукають мирного виходу. «Бо кожний шукає своє, а не те, що Ісуса Христа» (Філіпян 2:21). Не досягають рівня справжнього Пастиря за образом і подобою Христа! Натомість досягають похвали у своїх земних господарів, ієрархів за ревність до Бога, але нерозумну. Стверджену на примітивному театральному рівні. Павло говорить: «Свідчу їм, що вони мають Божу ревність, але нерозумну. Не розуміючи Божої праведності і силкуючись встановити власну праведність, не підкорилися  Божій праведності» (Рим. 10:2,3). Тобто, на релігійних соборах настановили істинними свої канони і правила. Невірний управитель це фізична ревність, показова при відсутності надбань духовної свідомості.

Далі читаємо: «Кажу вам, здобувайте собі друзів з багатства неправедного, щоб коли його не стане, прийняли вас до вічних осель» (Луки 16:9). Яким чином, через неправедне багатство можна приєднатися до вічних осель? Неправедним його вважатимуть невігласи від релігії, колишні і нинішні фарисеї. Христос сказав: «Бо де ваш скарб, там буде і ваше серце» (Матвія 6:21). Тобто, що вважаємо сенсом життя? Матеріальне багатство не повинно заволодіти нашим розумом і серцем. А мірилом є любов до ближнього, котра не дозволяє збагачуватися без міри в середовищі убогих. Вічні оселі – життєдайне джерело премудрості і святості в якому живуть Божі праведники. Поєднати свою свідомість з мудрістю біблійних управителів, пророків та апостолів Христа і ввійти в нетлінні оселі життя! Діючу силу Божих Законів. Адже розділяти праведне від неправедного прерогатива Бога, а не титулованих Ієрархів. Читаємо послання: «Даровані нам дорогоцінні обітниці, щоб через них ви стали учасниками Божественної природи, уникнувши морального розтління, що у світі» (2 Петра 1:4). Божественна природа – свідомість, зорієнтована на духовні цінності, захищає християн від невірних управителів. І робить синів цього світу мудрішими.

Написано: «Вірний у найменшому – і у великому вірний; несправедливий у найменшому – і у великому несправедливий» (Луки 16:10). Великим, вважається духовне життя, бо вірності Божому Духу передує виховання людської гідності. Адже нечесний в щоденному житті – бездуховний у вірі! Свідчення апостола: «То ж коли в неправеднім багатстві ви не були вірні, то хто вам довірить справжнє?» (Лука 16:11). Результат невірності – відсутність єдності з мудрістю справжнього життя. Отже, коли не відроджене духовне життя християн у цьому світі, хто довірить їм життя вічне?! Біблійний праведник запитує: «Хто керує всім Всесвітом?» (Іов 34:13). Давид відповідає: «Ти, Господи керуєш всіма племенами на землі» (Псал. 66:5). Хоча Бог і наділив людей свободою волі, але ніхто не зможе відмінити дію Божої волі, призначену для відродження досконалого служіння.  Притча каже: «Не можете, служити Богові і Мамоні!» (Луки 16:13). Мамона – язичницький бог матеріальної наживи. Служити Істинному Богу – поставити пріоритети духовні на перше місце в житті. Але дехто поміняли на «мамону». Коли життя Церкви поставили в залежність матеріальних цінностей, бо її слава, не духовна вірність мирян, а високі чини управителів та блиск і позолота храмів!

Притча розкриває: «Чули все це фарисеї, що були грошолюбами, - і глузували з Христа. Він сказав: Ви вдаєте себе праведними перед людьми: Бог же знає ваші серця, бо те, що серед людей високе, - огидне перед Богом» (Луки 16:14,15). Створюють видимість праведності перед християнами. Фарисеї чули, про велику вірність Богу Ісуса Христа. Однак, релігійні структури як колись, так і сьогодні, цінують церковне управління по матеріальних здобутках та величних храмах. А духовна наука Христа, яка має управляти життям людей, відводиться на другий план. Таким чином ігнорують, глузують, розтрачують «Боже майно». То як насправді, ми маємо управляти своїм життям, щоб воно стало Богоугодним? Адже, для кожного з нас настане час повеління – дай звіт! Порада апостола: «Служіть один одному – кожний тим даром, якого одержав, наче добрі управителі різноманітної Божої благодаті» (1 Петра 4:10). Бог наділив нас розумом, здібністю мислення, сприйняття Божої волі. Одержали в дар Святе Письмо, щоб не відхилялися з шляху для нас визначеного, і щоб не забаганки тіла, а Премудрість Божа управляла нашою свідомістю. Бо лише духовні дари благодаті по-справжньому збагачують нас, дають силу і приводять до Божої цілі, яка зберігається для відкриття в Христових притчах!  Амінь!

Опрацювала Шагіна Надія.