Незмінний Бог і Вічні Заповіді

Якова 1:16,17 «Не обманюйтеся брати мої! Кожний досконалий дар походить від Отця Світла, в Якого немає змін, ні тіні перемін».

Визнаючи Бога Вічним Творцем, слід сприймати вічними і незамінними Його Заповіді. Адже Бог, всьому дає Закон. Виконуючи заповіді, ми віддаємо належну пошану і честь волі Всевишнього. Але від якого самообману остерігає християн апостол? Від спотвореного розуміння Бога і Його волі. Відомо, ще фарисейські закони навчали, що Бог є не тільки джерелом благ, але може бути жорстоким карателем. Так з’явилося викривлене служіння ізраїльського народу, котрий називає себе – народом Божим. «Свідчу їм, що вони мають Божу ревність, але не розумну. Бо нерозуміючі Божої праведності силкуються встановити власну праведність, вони не підкорилися Божій праведності» (Римлян 10:2,3). Ревність – буває емоційна, душевна, сліпа, не одухотворена боговіданням, створює видимість праведності в обрядовому служінні. Тому Бог і Його неперевершені заповіді стають такими, наскільки вірно ми їх освідомили і як відносимося до Них.

Соломон запевняє: «Серце розумного шукає знання, нерозумні споживають неправду» (Притчі 15:14). Незнаючі суті Божої праведності, наділяють її земними рисами, які притаманні душевній, емоційній людині з її язичницьким образом мислення. Павло говорить: «…називаючи себе мудрими стали нерозумними, а славу нетлінного Бога замінили на подобу образу тлінної людини» (Римлян 1:22). Поклоняються ідолу, а не Живому Богу. Самовільно замінили волю Божих заповідей, на котрих виховуються справжні християни, на закони, що ведуть до тління. Христос, виконавши заповіді Отця, Своїм прикладом відкриває нам благодать від Закону Божого – усиновлення! Тоді як фарисейське розуміння закону не змогло і не привело євреїв до християнства. Чому? Бо вони ввели в свої поклоніння «чуждий вогонь»: побиття камінням, око за око, зуб за зуб та жертвоприношення. Ці закони, спотворені фарисеями, сприймалися по-букві. Буквально калічили і вбивали людей своїм рішенням. А пророк говорить: «Суд Мій, як світло що сходить» (Осія 6:5). Також, «Коли суди Твої відбуваються на землі, тоді ті, що живуть у мирі, навчаються правди» (Ісая 26:9). Отже, людські суди, як правило, відмінні від Суду Божого. В них відсутнє не лише боговідання, але і звичайна людяність та доброта. Але найбільше визивають занепокоєння церковні устави, які не співпадають зі Святим Письмом. Тому суд краще залишити Богові!

Фарисейству всіх часів Христос дає оцінку: «…ви замінили Заповідь Божу переданням людським» (Марка 7:8). Пророцтво: «Ви говорите: ми мудрі, і Закон Божий у нас. Ні, бо перо книжників перекручує його в неправду» (Ієремія 8:8). Релігійні догми, не спираючись на Божу Мудрість і Закони, надають більшого значення язичницьким звичаям ніж заповідям. Тому людське розуміння праведності приписують Богу! Пророк закликає: «Звертайтесь до Закону відкриття. Якщо говорить не так, як це Слово, то нема в них правди» (Ісая 8:20). Духовне відкриття стверджує, що будь-яка релігія має звіряти свою праведність з Божим Законом, а всяке слово не повинно суперечити Духу Його Істини. Давид сказав: «…заповіти Твої Істина, що їх навіки встановив Ти» (Псалом 118:151). Істина – духовна висота, котра не може викликати ніякого сумніву. Пророцтво: «…від Єрусалиму нечестя розповсюдилося по всій землі» (Ієремія 23:15). Народ Ізраїлю був покликаний стати світочем для всього світу, нести людям віру в Єдиного Бога, але втративши правду, став неспроможним вірно свідчити про Бога. Христос дорікає: «Якби ви вірили Мойсеєві, то повірили б і Мені бо він писав про Мене. Коли ж його Писанням не вірили, то як повірите Моїм Словам» (Іоанна 5:46,47). Віра Мойсея в Істинного Бога втратила чистоту праведності в результаті людської діяльності, а Христос приходив відродити її початкову якість. Відкрив шлях Божій волі – «блага звістка». Втім, гріховне людство завжди було важким для оновлення праведного життя.

Читаємо Об’явлення Іоанна 13:3 «…бачив я, що голова звіра була смертельно поранена, і здивувалась вся земля, бо ця смертельна рана зцілилася». Голова звіра – неправда, яка була головною, але зазнала поразки від мудрості Христа. Однак, знову відновлена вже християнським, відступницьким фарисейством: пастирями, пресвітерами, священиками. Вони і сьогодні проповідують войовничого бога та поганські культи, як колись проповідували духовно сліпі юдейські вчителі Закону. Пророцтво: «Багато хто дивувався, дивлячись на Бога, - настільки був спотворений Лик Його…» (Ісая 52:14). Невірно проповідується Його вчення. Бога відображають в іконах, дорогоцінних металах та різних художніх формах, щораз змінюючи на свій лад. Хоча всі добре знають: Бог невидимий і незмінний – Дух Премудрості і Сила Закону. Він говорить до нас через пророка Малахію 3:6 «Я Бог, Я не змінююсь». Також читаємо в Тита 1:2 «Незмінний в Слові Бог, від початку віків». Безмірна Премудрість, яку принижують матеріальною формою і яка відкривається нам в Дусі Святого Письма і в проваджені Його Законів. Змінює наше життя в кращу сторону, а Сам залишається Незмінним!

Христос стверджує: «Не думайте що Я прийшов порушити Закон чи Пророків, не порушити Я прийшов, а виконати» (Матвія5:17). На відміну спотвореному вченню про Бога, Христове відкриття Закону і Пророків, оживляє, відновлює, повертає до витоків істини. Свідчення: «Я не пишу вам нову Заповідь, але заповідь давню, що ми маємо від початку…». «Знову я пишу нову заповідь, яка є в Ньому і в вас…» (1 Іоанна 2:7,8). Суперечність цих слів зникає при досліджені суті. Давня Заповідь, є Вічним Заповітом Бога! Заповідь оновлюється ствердженням Ісуса Христа, відродженням її непорушності в Собі і в нас. Заповідь від початку слід розуміти Вічним Заповітом, порушеним людиною. Як написано: «…вони залишили Завіт Бога, і стали служити іншим богам» (Повт. Закону 29:25,26). Порушений Завіт втрачає духовність в людському житті, але Божі умови Завіту не втратили своє первинне значення і силу. Христос говорить: «…бо Я навчав їх, як Той, Хто має владу, а не як їхні книжники та фарисеї» (Матвія 7:29). Має владу – право навчати істини, що для людей є найважливішим. Бо за інших пророчить Ієремія 14:14 «Я не посилав їх і не давав їм повеління, бо вони звіщають видіння і мрії свого серця». В іншому місці повторює: «Я не посилав цих пророків, вони самі побігли. Якби вони стояли у Моїй раді, то оголошували б Мої Слова, і відвели б народ від злих діл» (Ієремія 31:22). Свідчити Правду Бог не забороняє нікому, хто дослідив і знає суть істини, а оскільки вони діють на спротив Богу, свідчать неправду – злі діла на землі збільшуються. Апостол описує такий приклад: «Я жив колись без Закону, а як прийшла Заповідь, гріх ожив, а я помер; тому Заповідь дана для життя, спричинила мені смерть» (Рим. 7:9,10). Мова йде про світську людину, котра не звертала ніякої уваги на Закони Божі. Вони для неї не існували, адже жила за законами і потребами, які диктує цей світ. І лише після того, коли їй відкрили важливість Божих Заповідей – зрозуміла, що втратила сама себе. Заповідь дана для відкриття сенсу життя, без якого вона мертва для Бога.

Написано: «Мої Закони Я вкладу в їхній розум, напишу на їхніх серцях і буду для них Богом, а вони Моїм народом» (Євреїв 8:10). Отже, народом Божим стануть ті, хто серцем, розумом і совістю приймуть Єдині Божі Закони для виконання в житті, коли і тіло, і душа, і дух підпорядковані Волі Господа. Чому ж тоді, переважна більшість християнських конфесій не визнають десять заповідей як єдино вірну Волю, написану особисто Перстом Божим. Вічні, незамінні нічим заповіді, котрі виконував Сам Христос – замінили вірою! Але ж ті, хто не виконують Божої Волі – Йому не належать! Христос сказав: «…кому віддаєте себе на послух, рабами того ви і є…» (Римлян 6:16). Рішення замінити десять заповідей вірою прийняли, посилаючись на апостола Павла, але, застерігаючи християн від такого невірного рішення Петро повідомляє: «…любий брат наш Павло, за даною йому премудрістю писав у своїх листах. В них є дещо трудне для зрозуміння, так що неуки та не стійкі у вірі перекручують їх, як і інші Писання на власну загибель» (2 Петра 3:15,16). Отже, не тільки послання Павла, але і інші Писання перекручують. Варто знати, що на відміну темним, обманутим фарисеями євреям, Павло на той час мав найвищу освіту, для розуміння Христа. Також згадайте Самого Христа: «Його ученики, почувши казали: Які незрозумілі слова!» Іоанна 6:60. Тому що Христос, Своїм духовним розвитком випереджав людство на тисячі років уперед! І апостол Павло свідчив Духом Христа, а не буквою. А власна загибель – це загибель духовності.

Спробуємо дослідити проблемні місця, на які посилаються ті, хто хоче відсторонити Божі Заповіді. Читаємо послання: «Всі, що живуть ділами закону, перебувають під прокляттям, бо написано, що проклятий кожний, хто недотримується всіх приписів книги Закону, щоб їх виконувати. А що Законом ніхто не оправдується перед Богом, то це ясно, - праведний житиме вірою» (Галатів 3:10,11). Але які приписи і якими ділами Закону неможна оправдатися перед Богом? Безумовно, це приписи людські, фарисейські догмати всіх часів, які узаконили ритуальне служіння на противагу духовному, визначеному Ісусом Христом. Приписи стали прокляттям, роз’єднали народ з Істиною. Павло дорікає: «…навіщо повертаєтеся до безсилих і вбогих стихій, яким бажаєте знову, як і колись служити?» (Галатів 4:9). Свідомість людини, невпевненої в правді, можна повернути в будь-яку сторону, навіть назад, до язичницької мертвої віри. Як пророчив Ісая 26:19 «Оживуть мерці твої… бо роса твоя – роса рослин, і земля повертатиме мертве». Освячуючи стихії природи, повертають язичество. Коли проводяться богослужіння на добру погоду, освячують так звані громові свічки, худобу, помешкання, військову амуніцію і вимагають плату, надаючи цьому законного статусу. Таке служіння апостол називає безсилим, бездуховним. Для себе служать, а не для Бога. І такими культами люди оправдатися і освятитися не можуть.

Апостол свідчить: «А нині, в Ісусі Христі ви, що колись були далекими, кров’ю Христа стали близькими. Бо Він – наш мир, зробив з двох одне… Усунувши Закон Заповідей в навчанні, аби з двох збудувати в (Самому Собі) одну Нову Людину…» (Єфесян 2:13-15). Виникає питання, яким способом усувається навчання Закону Божих Заповідей? І якою має бути Нова Людина? Далеким є суспільство, яке проливає кров не має ні віри Христа, ні законодавства Бога. А близькою по крові, тобто по Духу Христа, вважається спільнота миру і доброчинства. Навчання Закону усувається тоді, коли закон сприйнятий розумом і життям людини. Коли вона виросла на Законі Божому і сама гідна навчати інших. Але не забувайте, фарисеї використовували Божий Закон як інструмент для покарання. Тому апостол пише: «…попередня заповідь скасовується через її немічність і некорисність; бо Закон нічого не вдосконалив; то ж нововведене краще… наближає до Бога» (Євреїв 7:18,19). Закон став немічним і некорисним через жорстокі тілесні покарання, таким чином ніколи не досягається досконалість. Апостол каже: «Бо Закон спричиняє гнів» (Рим. 4:15). Недосконале середовище породжує агресію і втрачає мир!

Наближає до Бога нововведений Ісусом Христом Закон Любові! Відтак Він скасовує, нейтралізує дію Закону піднявши християнина на недосяжний для Закону рівень волевиявлення Божого! Бо коли Його запитали про блудницю: «В Законі Мойсей наказав нам таких побивати камінням; Він відповів: хто з вас без гріха, хай першим кине на неї камінь?» (Іоанна 8:5-7). Тобто оскільки: «Нема праведного ні одного, всі згрішили» (Рим. 3:10; Екліз. 7:20). Не досягають духовної довершеності. То вони нездатні ще на справедливий суд. Вони мають розсуджувати, шукати вірного вияснення та навчатися Божого Закону, а не карати. Бо Христос замінив Закон покарання, на закон навчання і виправлення. Написано: «Він переміг знищувача не тілесною силою і не дією зброї, але Словом підкорив того, хто карав…» (Прем. Соломона 18:22). Христос, духовним розумінням Закону переміг фарисейське судочинство. Показав на Собі Нову Людину, коли: «Милосердя ставиться вище за суд» (Якова 2:13). І конкретизує, що: «…закон призначений не для праведника, а для беззаконних… грішників… людиновбивць» (1 Тимофія 1:9). Відтак праведник не каратель, а вчитель і благовісник Закону Божого. Тому Христос одухотворяє, запроваджує можливість покаяння та прощення і продовжує життя Закону для несвідомих християн і народів світу.

Як ми розуміємо слова: «…Божа сила на спасіння кожному, хто вірить… Адже праведність Божа відкривається в ній з віри у віру, як написано: Праведний житиме вірою» (Рим. 1:16,17). Праведність від віри Авраама переходить у віру Христа. Так само незмінний Закон переходить від Мойсея до Христа. «Вірою були засвідчені стародавні» (Євреїв 11:2). Віра Старого і Нового заповітів дає впевненість на досягнення праведності. Людина досконала у вірі не порушить жодної заповіді, таким чином проявить любов до Бога. «…бо любов є виконанням заповідей» (Римлян 13:10). Такий рівень віри засвідчили ще стародавні праведники. Хто ж відмовляється від Божого закону, втрачають праведну віру і надію на праведність. Павло говорить: «Нині ж, незалежно від Закону, виявилася Божа праведність, про яку свідчать Закон і Пророки. А праведність Божа – через віру в Ісуса Христа» (Рим. 3:21,22). Праведність людини є Божою ціллю. А віра в Ісуса Христа, це не слова: «я вірю», але виконання всього того, що повелів Бог. Христос показав всім приклад нового життя, перейнявши його від Закону і Пророків. Тому, незалежно нинішнього відношення людей до Закону, Христос утвердив Закон – вірою! Адже не вірити Божому закону це все одно, що не вірити Самому Богу. Поставивши питання, апостол відповідає: «То що, ми скасовуємо Закон вірою? Зовсім ні! Ми утверджуємо Закон!» (Римлян 3:31). Віра, підпорядкована Закону набуває повноти, і Закон краще діє там, де є віра. Вони одне одного доповнюють.

Апостол пише: «Закон був нашим вихователем до Христа… Коли ж прийшла віра, то ми вже не під вихователем. Через віру Христа ви всі – сини Божі» (Галатів 3:24,26). Отже, Закон був призначений вихователем від початку, але спотворений фарисеями, вплинув на втрату Божого усиновлення. Виникає питання, що таке віра Христа? Наука мислення духовними категоріями, яка приводить до досягнення статусу Синів Божих, що вже самі стали вихователями. Очевидно, з цього складається благодать Закону на благодать Віри! Справжній християнин вихований на духовних Законах Бога. А порушники Божих Заповідей, як би вони себе не називали, знаходяться ще під вихователем, щоб набути вірності Христа і стати християнами. Читаємо послання апостола Павла: «Він своїм вченням знищив рукописання, які були проти нас; взяв їх з-поміж нас і прибив до христа» (Колосян 2:14). На основі буквального змісту цих слів, сучасні пастирі та богослови хочуть переконати всіх християн, що Христос відмінив Божі Заповіді, та навіть більше, прибив їх до христа. Постановив завершеною їхню діяльність. Бездуховне мислення невігласів від релігії перекручує писання. Виявляє мертво-існуючу свідомість, яка розпинає Божу Волю на христі, тобто в християнському середовищі. Так само колись розпинали Ісуса Христа, виконавця Святої Заповіді.

Апостол засвідчив: «Закон святий, і Заповідь – свята, праведна та досконала» (Римлян 7:12). Свята – визнана Христом непорушною, єдиновірна Божа воля, дана нам ще в Старому Заповіті! Тоді як духовне розуміння прибив до христа полягає в тому, що Христос Своєю Премудрістю осудив і відмінив всі фарисейські приписи. Вони, через свою неправдиву сутність, відвертають людство від Істини, яка є неухильним виконанням Божих Заповідей. Самовільні рукописання завжди були проти нас. Діяльність їх направлена проти відродження в людині духовного образа і подоби Божої. І нині залишаються загрозою вже для нас. Про це слід пам’ятати. Настановлення апостола: «…заздалегідь знаючи про все це, стережіться, щоб не були ви зведені оманою беззаконників і не відступили від своєї вірності Богу. Зростайте в благодаті Закону і пізнанні нашого Спасителя Ісуса Христа. Йому слава і нині, і в вічності» (2 Петра 3:17). Божа Воля, виражена в десяти заповідях, є найвищим відкриттям Вічного Царства, яке буде побудоване на духовних Заповідях Творця!

P.S. Якими науковими методами, якою силою розбудовується нинішнє життя? Яке царство ми будуємо? Сьогоднішній світ багатий науковими відкриттями. Матеріальна наука стала найнеобхіднішою і найвеличнішою справою людства. Здавалося б вже є все для того, щоб створити гідне людини життя. Але збільшується людська вразливість до хвороб, також бідність, жорстокість, нетерпимість, депресії, доказують невірний вибір розвитку. Свідчення апостола: «І ангелів, які не зберігали свого початкового стану, але покинули своє житло (задумане Богом життя) – затримав у вічних кайданах під темрявою для суду великого дня» (Юди 1:6). Земні ангели – вісники нових наукових праць, що можуть завдавати шкоди, адже втратили щось важливе. Велика наука, яка створюється і керується безбожною системою, стає добром і злом одночасно. Запроваджує свою філософію життя, основану на безбожних началах, коли ціль оправдує зло по відношенню до здоров’я людини і навколишнього середовища. Світ називає таких – злими геніями, руйнівниками людської цивілізації!

Початковий стан – гармонійне співіснування природи і людини перетворили на пекло для обох.

У вічних кайданах – життя в рабстві людських беззаконь і вседозволеності. Беззаконна людина, яка має розум, може бути страшнішою найлютішого нерозумного звіра! І коли буде розкрите все зло, люди будуть вражені своїм звірством! Говорить Еклізіаст 12:14 «Бог приведе кожну справу на суд, і все таємне – виясниться, чи добре воно чи лихе». Великий день суду – прозріння людства, освідомлення незворотності зла, яке самі натворили і самі себе цим засудили! Хто хоче знати, що відбувається з людьми, які відмовилися жити за Божими Законами, прочитайте книгу пророка Аввакума… Амінь!