Об’явлення ангелам семи Церков

«Блаженний той, хто читає, і ті, що слухають слова пророцтва та дотримуються написаного в ньому, бо час близький» (Об’яв 1:3)! Близьким є час для тілесних людей, котрі живуть в часі. Обмежені часом у виконанні своєї місії на землі. Для цього треба читати і досліджувати слова пророків. Але слід розуміти, люди мають Боже начало не підвладне часу, необхідно лише його відродити і задіяти. «Сказав Бог: Хай буде світло. І стало світло» (Буття 1:3). Богом запропоноване начало розуму, яке відкриє програму народження в людині - нетлінної суті. Єдність розуму і совісті виховані на Божому Слові, відроджують в смертній людині, людину духовну – вічну! Адже: «Слово на початку будо у Бога, і було Богом. В Ньому було життя, - і життя було світлом людям» (Іоанна 1:1-4). В тілі життя обмежене, а в Слові – вічне. Слово - Божественний, Безмежний Розум є Богом і залишається Світлом, єдиною вічною освітою для всіх!

В книзі Об’явлення читаємо: «Іоанн – до семи Церков, що в Азії, благодать вам і мир від Того, Хто є, і Хто був, і Хто приходить, та від семи духів, які перед Його престолом, і від Ісуса Христа» (Об’яв. 1:4). Апостол Іоанн має важливу звістку для всіх Церков. Благодать і мир – незаперечні цінності, які пропонує Бог. Тому Давид написав: «Ти Бог – надія моя і доля моя на землі живих» (Псалом 141:5). Сім духів – повнота діяльності Премудрості Божої, або сили Святого Духу, яким Він дає нам розуміння і благословляє всіх, хто звертається до Нього. Іоанн визнає, що Сином Бога є Ісус Христос «Вірний Свідок…, і Владика земних царів…» (Об’яв 1:5). Займає місце найважливішого Свідка Божої Премудрості на землі. «Він є Головою Церкви…» (Колосян 1:18). Адже: «Дана Йому всяка влада на небі і на землі» (Матвія 28:18). В сфері Духа і матерії. Даність такої влади може бути лише від Джерела Абсолютної Істини. Іоанн свідчить за Бога: «Я є Альфа і Омега…» (Об’яв 1:8). Альфа і Омега означали першу і останню літери грецького алфавіту. Цими назвами Бог дає розуміння, що не може бути рівного Йому. Пророк підтверджує: «Я Перший і Я Останній, і, крім Мене, немає Бога!» (Ісая 44:6). Він пропонує нам духовні правила життя від Істинного Бога, Який є Всім для людини.

Іоанн, ув’язнений за свідчення Слова Божого, та за свідчення Ісуса Христа. Про себе говорить: «Я був у дусі Господнього Дня. Почув голос, який говорив: Що бачиш, запиши в книгу і пошли до семи Церков: до Єфесян, до Смирни, і до Пергаму, до Тіятирів, і до Сард, і до Філадельфії і до Лаодикії» (Об’яв 1:10,11). Отже місія Іоанна записати і зберегти все, що він бачив і чув від Ісуса Христа та об’явити першим християнським Цервам, а також їхнім послідовникам. Виникає питання, завдяки якому Духу стає можливим ввійти до Господнього Дня? Очевидно досягти розуміння Бога. Як написано: «Усе те, що потрібне для життя і побожності, подарувала нам Божа Сила – пізнанням Того, Хто покликав нас власною чеснотою, щоб ми стали учасниками Його Божественної природи, уникнувши морального розтління, що у світі. (1 Петра 1:3-4). Завдяки духовній природі Христа ми можемо бачити справжнє становище наших Церков; як побачив їх Іоанн. День Господній наступив з приходом Ісуса Христа, однак ввійти до Нього вдається одиницям. Свідчення апостола: «Хоч буде число синів Ізраїля, як піску в морі, але спасеться лише остаток» (Римлян 9:27). Мова йде за Божий Ізраїль, який є образом всього світу і який не бажає стати учасником створення в собі Божої природи.

Далі Іоанн свідчить: «І, оглянувшись, я побачив сім світильників золотих, а посеред них, - подібного до Людського Сина… Голова ж Його і волосся білі мов сніг… А Його голос – наче шум великої води» (Об’яв 1:12-15). Перед Іоанном постала велична особистість Ісуса Христа, яка змінила його життя. Сім світильників, це Новий Завіт Христа, що засвітив на землі нову християнську віру, а Сам став Первосвящеником її. Біла голова символізує мудрість, набуту від Бога. Шум великої води – Його вражаючі Нагірні проповіді, що не залишали нікого байдужими. Ті, хто Його визнавали Сином Божим і ті хто не визнавали – всі були вражені Його мудрістю.

Об’явлення Іоанна: «І сім зір Він держав у правиці Своїй, із уст Його виходив двосічний меч, а обличчя Його, мов Сонце, що сяє у силі своїй». Прихід Ісуса Христа вплинув на явлення духовних особистостей, носіїв праведності, образно зірок. Число сім символ повноти, самодостатності новостворених християнських об’єднань. Христос держав їх у правиці своїй, означає – показував дорогу життя. Двосічний меч – Слово, яке викриває, осуджує, відсікає всяке язичницьке нашарування, очищає віру. Обличчя Його мов Сонце  - бо Він духовно відображає Свого Отця. «…який живе в неприступному світлі» (1 Тимофія 6:16). І лише через Сина, ми усвідомлюємо Духовну велич Отця!

В Старому Заповіті також говориться: «Зроби десять світильників, якими їм належить бути… і, щоб запалювали світильники за їхнім уставом» (2 Хронік 4:7,20). Десять світильників Старого Заповіту символізують десять заповідей. Тому пророк каже від Імені Бога: «Я зі світильником огляну Єрусалим… який сидить на дріжджах своїх і говорить у серці своєму: не творить Господь ні добра, ні зла» (Софонія 1:12). Слід вірно зрозуміти пророцтво, Бог дав нам десять заповідей, якими буде оцінювати нашу відповідність Його Постановам. А бродіння на дріжджах, це віра на грані недовіри, яка чекає від Бога, як від людини добра чи зла. В цьому житті християни хочуть мати добре, забезпечене всім необхідним життя, як нагороду, тоді як в атеїстів хочуть бачити розруху, кару Божу. Наглядний приклад нерозуміння Бога! Євангелія свідчить: «Отець, що на небі Своєму сонцю велить сходити над злими і над добрими, та посилає дощ на праведних і на не праведних» (Матвія 5:45). Творити добро і зло властивість людського життя. Природа Бога – Любов, котра не ділиться на добро і зло!

Образ світильників був невірно сприйнятий іудеями. Вони зробили собі буквальні світильники із золота, назвавши їх «Минора», ними прикрашали свої величні храмові споруди. За основу взяли квітку мигдального дерева. Пелюстки якої нагадували їм зірку Давида, а сім тичинок із середини квітки, що на кінчиках були жовтогарячого кольору, нагадували їм запалені свічки. Так само християни сьогодні запалюють свічки, які стали для них важливим атрибутом, не розуміючи ціни справжнього Божого світильника. «Ти Господи світильник мій, що просвічуєш мою темряву» (2 Царств 22:29). Також: «…якби-то, як в минулі дні, коли Світильник Його світив над головою моєю, і я при світлі ходив серед пітьми…» (Іов 29:2,3). Іов має на увазі Світло Божої Премудрості. Адже: «Світильник Господній – дух людини, який випробовує всі глибини серця» (Притчі 20-27). Духовне надбання, оцінює і висвітлює внутрішній стан людини.

Іоанн втаємничує книгу Об’явлення знаками, порівняннями, образами, щоб ті, хто тримають владу над народами не зрозуміли і не знищили написане Іоанном. Відчуваючи велику відповідальність перед Ісусом Христом, він пише послання до семи християнських Церков. Послання стосуються всіх Церков, які будуть існувати в майбутньому. Християнські Церкви повинні стати «світильниками» на землі. Освящати землю наукою Христа. Відкриття Іоанна: «Таємниця семи зірок та семи золотих світильників: Сім зірок – ангели семи Церков, сім світильників – це сім Церков» (Об’яв 1:20). Варто знати, що ангелом являється духовне досягнення церкви для свідчення і навчання парафіян, а зірки – провідники, служителі церкви. Апостол стверджує: «Хіба не всі вони є духами, що посилаються на служіння…» (Євреїв 1:14). Мова йде про духовних служителів, духовних благовісників, яких Іоанн називає Ангелами. Отже є різниця між служителями духовними та обрядовими.

Христос повелів Іоаннові: Ангелові Єфеської Церкви напиши: «Це каже Той, Хто тримає сім зірок у своїй правиці, хто ходить серед семи золотих світильників» (Об’яв 2:1). Під керівництвом Ісуса Христа, всі пастори Церков - «зірки» і всі Його послідовники, ангели благовісники, що мають виконувати Його повеління. На початку послання, апостол хвалить Єфесян: «Знаю твою терпеливість; і що не сприймаєш злих, і випробував тих, які називають себе апостолами, але ними не є, і виявив їхню неправду, і постраждав за Моє Ім’я, але не знемігся» (Об’яв 2:2,3). Виходить, що Церква в Єфесі спочатку сповідувала правдиве служіння під проводом апостола Павла, який застерігав: «Із поміж вас постануть мужі, що будуть говорити перекручене, аби перетягти до себе учнів» (Дії 20:30). Не дивлячись на їх досягнення, Іоанн вказує на серйозну проблему: «Я маю на тебе, що ти залишив свою першу любов» (Об’яв 2:4). Цього не повинно було статися, адже Павло свідчив Єфесянам: «…наслідуйте Бога, як улюблені діти, та живіть в любові, як і Христос вас полюбив…» (Єфесян 5:1). Очевидно вони перестали любити Божі цінності, яких апостол їх навчав любити. Вони забули, що він попереджав: «Знаю, що після мого відходу, прийдуть до вас хижі вовки, які не будуть щадити отари» (Дії 20:29). Байдужість церковних діячів - вічна проблема християнства. Бездуховність служителів – подоба вовків.

На місці турецького міста Ізмір, у першому столітті нашої ери, було місто Смірна.  Духовний голос Ісуса Христа повелів Іоаннові: Ангелу Смирнської Церкви напиши: «Так каже Перший і Останній, Котрий був мертвий і ожив» (Об’яв 2:8). Ісус Христос, як Син Божий, був для них невідомий, наче Його не існувало. Бо віра Церкви, як і більшість світу була язичницькою. Христос першим відкрив світові можливість прозріння і пізнання Істинного Бога. Але як розуміти «був мертвий і ожив»? Свідчення апостола: «Христос був убитий тілом, але оживлений Духом» (1 Петра 3:18). Бог оживив Його, але не як людину. Адже по свідченню Нового Завіту: «…тіло і кров Царства Божого не наслідують, і тлінне нетлінного життя не успадковує» (1 Кор. 15:50). То що ж було оживленим в Христі Ісусі? Безумовно, це Висота Його Духа! Читаємо пророцтво: «Дух Господній є Дух премудрості і розуму, Дух поради і сили, Дух відання і благочестя…» (Ісая 11:2). Дух Господній в Ісусі Христі, взагалі не міг бути мертвим! Христос був оживленим в тому розумінні, що Його високодуховна наука, після фізичної смерті – стала безсмертною. Ожила для всіх часів і народів! А християнські церкви вбивають Христа, коли не досліджують і не живуть Його вічними цінностями.

Свідчення: «Я знаю діла твої, і біду, і убозтво, - але ти багатий, - і зневагу тих, що говорять про себе, ніби юдеї вони, та ними не є, вони – зборище сатани» (Об’яв 2:9). Очевидно біда в тім, що вони страждали за свою віру. Павло написав: «Адже ви терпіли на подобі в’язнів, приймали розграбування вашого майна, знаючи, що маєте для себе краще і вічне майно на небі» (Євреїв 10:34). Християни в Смирні навчалися духовним цінностям, «складаючи собі скарби на небі», як радив Ісус Христос через (Матвія 6:19,20). Тому в очах Ісуса Христа вони набували духовного багатства. Іоанн називає зборищем сатани тих, хто протистояв поширенню християнства. Адже зло, яке чинить спротив Ісусу Христу набуває подоби сатани.

Іоанн пише: «Не бійся що будеш страждати. Ось диявол кидатиме вас до в’язниці щоб випробувати. Матимете утиски десять днів. Будь вірний до смерті, і Я тобі дам вінець життя» (Об’яв 2:10). Ці слова стосуються не лише однієї церкви, а і всіх християн світу. Десять днів символізують повноту часу існування диявольської спокуси невиконання десяти заповідей. Нажаль багато християн спокусяться, коли вірних кидатимуть у в’язниці. Але апостол каже: «…все визнаю за втрату в порівняні з величчю пізнання Ісуса Христа, заради Якого я все втратив і вважаю за сміття, аби здобути Христа» (Філіпян 3:8). Апостол втрачає тілесне життя, досягнувши духовного рівня Ісуса Христа, адже це є сенсом і вінцем життям. Тому не лише християни в Смирні, але і нинішні мають вияснити, чи вони готові страждати, чи готові до матеріальних втрат заради набуття духовного сумління. Також без страху благовістити очищення церков від недосконалості. Оживляючи свою Церкву, оживити в ній Ісуса Христа.

І ангелові Пергамської церкви напиши: «Так каже Той, Хто має двосічного меча» (Об’яв 2:12). Христос через Іоанна звертається до совісті та мудрості Церкви, сили її духа. Образ двосічного меча звучить як пересторога тим, хто не живе за Словом Божим. Іоанн каже: «Я знаю діла твої, і що де ти живеш, там престол сатани, але тримаєшся Мого Імені і не зрікся Моєї віри…» (Об’яв 2:13). Важливо знати, що сатана не є окремою особою, але злою силою, яка править всім світом. Престол її там, де люблять зло. Розпалюють ненависть та жорстокі війни. Людина вирощує в собі зло, стаючи «престолом сатани», а потім використовує його як інструмент нападу. На щастя, в Церкві, як написано, існує остаток, який тримається науки Христа і не зраджує Його вірі. Однак Церква не має благословляти військові структури. Адже вона тоді благословляє «Молоха» - бога війни.

Далі Іоанн говорить: «Я маю дещо проти тебе, бо є серед тебе такі, що дотримуються науки Валаама…, щоб їсти ідольські жертви і розпусту чинити» (Об’яв 2:14). Валаам язичницький пророк, він проповідує ідолопоклонство з культовими стравами при відсутності благочестивого служіння. Сказано: «…такі призначені на осуд, безбожні, які благодать нашого Бога обертають на розпусту, відрікаються від Ісуса Христа» (Юди 1:4). Слід розуміти, що Церква дозволяє собі язичницьке поклоніння, обожнювання культових страв, та церковних речей аж до нинішнього часу. Язичницьке ідолопоклонство обертають на християнство. Таким чином відрікаються від духовності Христа. «Тож покайся! Коли ж ні, то прийду незабаром, і воюватиму з ними Мечем уст Своїх» (Об’яв 2:16). Ісус закликає християн відмежуватися від ворожої влади, адже Його Меч – Слово Правди, врешті дійде до їхньої свідомості і осудить їх. Отож треба відновити, одухотворити свою свідомість, щоб можна було зрозуміти і прийняти Ісуса Христа. Також Іоанн дорікає: «Ти маєш таких, що тримаються вчення миколаїтів, які Я ненавиджу» (Об’яв 2:15). Миколаїти – так звані «розкольники», це негативне явище існує майже у всіх Церквах. Зарозумілість, гординя, себелюбство, приводять до несприйняття і ворожнечі християн один до одного. Христос таке явище засуджує, проповідуючи братерство єдності.

Іоанн наполягає: «Хто має вуха, хай слухає, що Дух промовляє до Церков: переможцеві дам їсти потаємну манну, і дам йому білий камінь, на якому написане нове ім’я, якого ніхто не знає, крім того хто одержує» (Об’яв. 2:17). Християнам пропонується перемагати Духом, який промовляє до Церков. Тобто духовною силою переконувати, щоб уникати відступництва пов’язаного з язичництвом. Зберігати християнські цінності та єдність духа. Стати гідними до споживання невідомої манни, яка не є їжею для тіла, але сокровенними знаннями для досягнення довершеності. Дам білий камінь – запрошення до благочестивої Божої служби, на якої буде вписане не просто ім’я Церкви, а її духовні здобутки, яких ніхто не знає. Відтак Нове ім’я створюється духовними здобутками.  

І до ангела Церкви в Тіятирах напиши: «Ось Син Божий, Який має очі, мов полум’я вогню і Його ноги подібні до блискучої бронзи» (Об’явлення 2:18). Ці образи вимагають дослідження і зрозуміння. Пророк каже: «Бог створив для суду вогонь» (Амос 7:4). Що це за вогонь? «Праворуч Бога вогонь Закону» (Повт. Закону 33:2). Сила Закону Божого подоба вогню, а символічні очі Закону розкривають людський гріх і осуджується беззаконня. Адже написано: «Отець передав Синові суд» (Іоанна 5:22). В чому полягає суд Сина Божого? «Я поражав їх через пророків, і бив їх Словами уст Моїх, Суд Мій, як світло, що сходить» (Осія 6:5). Суд справа Істини, яка звершується над людською темрявою через Євангелію Ісуса Христа. Нажаль церкви дозволяють собі страшні речі, благословляють християн на криваві війни. Тому і підлягають суду Ісуса Христа. А що до ніг Ісуса Христа, апостол засвідчив: «Прекрасні ноги благовісників миру і добра» (Рим. 10:15). І Христос посвятив цьому своє життя, щоб Його проповіді розійшлися по всьому світі! Також: «Нога моя на стежках Його; з путі Його я не ухилявся» (Іов 23:11). Іов стверджує необхідність відкриття на землі дороги нашого відродження. Блискуча бронза подоба до золота, символізує земний шлях Церкви, далекої ще від досконалості – образно золота. Читаємо пророцтво: «Почув я голос Бога, Який запитує: Кого Мені послати: Хто піде задля Нас? Пророк каже: Ось я пошли мене!» (Ісая 6:8). Церква має бути швидкою до виконання Божої волі.

Послання: «Я знаю твої діла, і любов, і віру, і служіння, і останні твої діла, є більші від перших» (Об’яв 2:19). Отже в церкві є остаток вірних християн, які виявляють благочестиве служіння, тоді як більшість, все глибше поринає в беззаконня та безпросвітну темряву. Але Іоанн каже до Тіятирської спільноти: «Я маю проти тебе, що дозволяєш жінці Єзавелі, яка називає себе пророчицею, навчати і обманювати…, чинити розпусту та ідольські жертви. Я дав їй час покаятися, але вона не хоче» (Об’яв 2:20,21). Образ дружини ізраїльського царя, що забруднює віру ідолопоклонством, адже Єзавель в перекладі – сміття. Іоанн використовує цей символ, щоб порівняти його з засміченням віри християнської. Апостол наполягає: «Скиньте з себе стару людину з її вчинками і зодягніться в нову, яка оновлюється для пізнання Образу Того, Хто її створив» (Колосян 3:9,10). Тобто беріть приклад не з Єзавелі, а з Ісуса Христа, Котрий нас перероджує за духовним Образом Бога. Але християни в своїй більшості не хочуть!

Свідчення Іоанна: «Діти її будуть вражені смертю, і зрозуміють усі Церкви, що Я є Той, Хто випробовує серця» (Об’яв 2:23). Її діти, спадкоємці перших християн, вражені мертвою вірою. «Бо віра без діл мертва»! Але далі написано: «Хто перемагає Моїм вченням, тому дам владу над язичниками, і буде їх пасти жезлом залізним, і як посуд глиняний будуть розбиті. І як Я одержав владу від Отця Мого; дам і йому зірку ранкову. Дух говорить Церквам» (Об’яв 2:26-29). Хто розуміє Бога, той користується розумінням, як даністю влади від Всевишнього Отця. А хто є «зіркою», прикладом для переможців? Христос каже: «Я Корінь і рід Давидів, зоря ясна і досвітня!» (Об’яв 22:16). Він приніс просвітлення народам, виводячи їх з темряви. Також: «Сходить зоря від Якова, і піднімається берло з Ізраїля» (Числа 24:17). Безумовно, від Бога зійшла зоря Ісуса Христа, яка дала Йому владу над язичництвом. Жезлом залізним будуть розбиті – Законом Божим! Подібно і християни перемагають, коли живуть за Божим Законом. Тоді віра вважається живою, діючою на відродження довершеності.

До ангела Церкви в Сардах напиши: «Це каже Той, Хто має сім Божих Духів і сім зірок: Я знаю твої діла, що маєш ім’я, наче ти живий, але ти мертвий» (Об’яв 3:1). Сім Духів і сім зірок говорять про те, що Церква має все для свого розвитку. Сім Духів – повнота цінностей Святого Письма для дослідження та духовний приклад її зірок, пророків і апостолів. Однак Церква зробила собі штучне ім’я; прославилася блиском і позолотою храмів, торжеством показового служіння, безліччю свят. Тому слова: «ніби живий» стосуються основної маси віруючих – недосконалих духовно. Байдужих до світильника своєї віри, який ледве жевріє. Забули пророцтво: «Як упав ти з неба, десниця, син зорі, розбився об землю, потоптав народи» (Ісая 14:12). Ангели-служителі земних Церков «розбилися», тобто виродилися духовно. Потоптали народи – не зберегли чистоти істинного служіння, бо спокусилися на яскравість язичництва. Тому і набувають подоби «падшого ангела». Наступні слова кажуть: «…зміцнюй мертвих, бо Я не знайшов діл твоїх досконалими» (Об’яв 3:2). Зміцняти «мертвих» мають достойні служителі церков, відроджуючи духовність мирян. Іоанн каже, є декілька імен у Сардах: «…які не заплямували своє ім’я» (Об’яв 3:4). Тому: «Переможець зодягнеться у білий одяг, і не відніму Його ім’я з книги життя» (Об’яв 3:5). Білий одяг – благочестива віра християн. А ім’я переможця над недосконалістю служіння існуватиме на подобі Христового Імені – вічно! Ім’я – духовне досягнення.

Ангелові Філадельфійської Церкви напиши: «Так каже Святий, Істинний, що має ключ Давида, Який відчиняє, - і ніхто не зачинить, і зачиняє – і ніхто не відчинить» (Об’яв 3:7). Іоанн свідчить за Христа, Який отримав в спадок «ключ Давида» - знання, щоб відкривати духовну скарбницю Божої Святості. Псалми Давида відкривають таку глибину Істини, взірець Божої Церкви, яку ніхто, ніяка інша Церква не зможе заперечити. Бо Псалми нейтралізують, «закривають» всяке людське спотворення при духовному досліджені.

Іоанн пише: «Я знаю твої діла. Я перед тобою відчинив двері, і їх ніхто не може зачинити. Ти маєш малу силу, але Слово Моє зберіг і не відрікся від Мого Імені» (Об’яв 3:8). Філадельфійська Церква символізує остаток праведників в гріховному світі. Виникає питання, якою силою має володіти Божа Церква? Пророк пише: «…не воїнством і не силою, але Духом Моїм, - говорить Господь Саваоф» (Захарія 4:6). Далі свідчення Павла: «Я радію в немочах, у клопотах, у нестатках, у вигнаннях та утисках за Христа; бо коли я немічний, - тоді і сильний» (2 Кор. 12:10). Будь хто в переповненому злом світі може знущатися із Христової Церкви, котра не використовує фізичну силу. А Христос відкрив всім Істину: «…Моя Сила виявилася в немочі…» (2 Кор. 12:9)! Перед загрозою смерті, Христос, ані словом, ані вчинком не зрікся Бога. Показав приклад Сили Духа, яким досягається перемога! Хоча тілесно здавався слабким.

Об’явлення, яке слід знати: «Я дам із зборища сатани тих, які називають себе юдеями, але не є такими, - бо кажуть неправду, - зроблю так, що вони прийдуть, і поклоняться тобі… Бо ти зберіг Слово Мого терпіння, і Я тебе збережу від години випробування, що має прийти на Всесвіт, аби випробувати мешканців Землі» (Обяв. 3:9,10). Поклониться Філадельфійської Церкві всяке недосконале зборище. Тобто не лише спотворена віра юдеїв, але і недосконалих християн, котрі не зберігають, або взагалі не знають Істини. Яким чином вони поклоняться? Коли визнають свою неправду і прийдуть до істинного служіння. Апостол каже: «Коли ж усі пророкують, а ввійде хтось невіруючий, або недосконалий, його звинуватять і осудять. Тоді приховане в його серці виявиться: він упаде ниць, і поклониться Богові, заявляючи, що справді є Бог між вами» (1 Кор. 14:24,25). Церква Ісуса Христа має відкривати Істину на духовному рівні. Щоб Слово Боже було дослідженим і зрозумілим в своїй простоті. Звинуватять і осудять не людину, але неправду. Адже в кожній людині є прихована Божа іскра, яку слід пробудити досконалими діями, ствердженими на цінностях Ісуса Христа. І тоді «поклониться» - з іскри переродиться на Божого світильника.

Об’явлення: «Переможця зроблю стовпом у Храмі Мого Бога, і він уже не вийде звідти…» (Об’яв. 3:12). Первосвящеником в Божій Церкві безумовно є Ісус Христос – образ «стовпа», на якому тримається весь християнський світ. Тому написано: «Брати, маючи відвагу входити до святині через кров Христа, - і маючи Великого Священика в Божому домі, приступаймо, зі щирим серцем у повноті віри та очистившись від недоброго сумління…» (Євреїв 10:19-2). Через кров Христа – великий жертовний приклад Його життя відкриває входження до Святині. Отже приступаймо до Його Світла з очищення власної свідомості та сумління. Для перемоги над негідними помислами, мріями та бажаннями, щоб ввійти в Божественний Храм Світла і залишатися там назавжди!

Продовжуючи Іоанн розкриває: «…напишу на ньому (Храмі духовного Світла), Ім’я Мого Бога, а також назву міста Мого Бога, - Нового Єрусалима, що сходить з неба» (Об’яв. 3:12). Ім’я Бога, це духовний образ Його Премудрості та Істини. Це те, Ким Він є насправді. Свідчення: «Бог є Дух, і хто Йому поклоняється, повинен поклонятися у Дусі та Істині» (Іоанна 4:24)! Дух – духовна сила, відмінна силі фізичної. Поклонятися – служити і відроджувати в собі духовність більше за фізичну силу. Тому справжня християнська Церква немає благословляти військові баталії. Ім’я Бога не назва, але Духовна Сутність, Першопричина всіх Причин і Начал всього існуючого, видимого і невидимого. Так само Новий Єрусалим не в назві, це духовний остаток праведників, відроджених на основі довершених, небесних цінностях. Образ Істинної Церкви! Але чому вона не значиться сьомою, а лише шостою Церквою? Очевидно тому, що буквально такої церкви не існує, вона не є церковною спорудою, окремою людською спільнотою. Христос сказав: «Хіба ви не знаєте, що ви храм Божий, якщо Дух Божий живе у вас» (1 Кор. 3:16). Це коли відроджена святість, внутрішній, духовний стан людини. Збудувати в собі такий храм може християнин з будь-якої Церкви, який досягне гідності Філадельфійської.

І до ангела Церкви в Лаодикії напиши: «Оце каже Амінь, Свідок вірний та істинний, початок Божого творива» (Об’яв 3:14). Слово «Амінь» символізує початок і завершення задуманого. Визначення Божественної Місії. Саме звернення направлене ангелу церкви для виконання Божої волі. Адже ангел Церкви це пізнання і охорона Божої волі, сенсу існування Церкви. Тому істинне та вірне свідчення вимагає безсумнівного сприйняття. Що до Свідка; читаємо в книзі Дій: «Коли Святий Дух зійде на вас, ви станете Моїми свідками в Єрусалимі, по всій Юдеї та Самарії – і аж до краю землі» (Дії 1:8). Отже Ісус Христос воскрес у їхній свідомості, як духовна Сутність, як незаперечна Істина, і апостоли почали правдиве свідчення від Його Імені. Адже Христос є початком творення на землі духовного образу життя і служіння, а не буквальних церковних постановок!

Далі відверте об’явлення до лаодикійців: «Я знаю твої діла, що ти ні холодний, ні гарячий. А що ти ледь теплий, то Я змушений викинути тебе з Моїх уст» (Об’яв 3:15,16). Не холодне і не гаряче служіння це коли фактично церква існує, але її керівництво не проповідує Істини Ісуса Христа. Це є причиною, по якій християни стали байдужими до пошуку правди. А викину з Своїх уст, - не визнаю їх Божою Церквою. Місто Лаодикія знаходилось недалеко від міста Колоси. І в посланні до Колосян Павло каже: «…дуже турбуюся за вас і за тих, які в Лаодикії. Привітайте братів у Лаодикії, Німфана та його домашню Церкву. Коли це послання прочитане буде у вас, то зробіть так, щоб воно було прочитане і в Лаодикійській Церкві» (Колосян 4:13-16). Складається така думка, що послання апостола Павла до Колосян, одночасно є посланням до Лаодикії. Схвалюються також домашні навчання Святого Письма. Апостол не даремно турбується, очевидно бачить причину. Проблема у наступних словах, бо ти кажеш: «Я багатий, розбагатів і нічого не потребую! А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий» (Об’явлення 3:17). Недалекими стають церкви, коли нічого крім матеріального багатства не потребують. Як сказано: «…більше люблять розкоші ніж Бога, мають вигляд благочестя, але сили його відреклися» (2 Тимофія 3:4,5). Отже, люблять веселі свята, багаті застілля, але стати християнами по духу, вже не мають сили. Бо: «…не збирають собі скарбів на небі…» (Матвія 6:19). Це явне занедбання духовності в угоду матеріальних статків, образ нужденності і вбогості християн. Сліпий – коли свідомість втратила свою прозорливість, світосприйняття і мислення, не бачить реального становища своєї церкви. Голий – Не має праведності, викриті і виявлені на фоні Христового світла всі його порушення Божої волі. Як Адам побачив себе «нагим», - винним перед Богом.

Щоб поліпшити негідну ситуацію в Лаодикійській, сьомій Церкві, Іоанн, від Імені Ісуса Христа, каже: «Раджу тобі купити в Мене золото, очищене у вогні, щоб збагатитися, та білу одіж, щоб зодягнутися, аби не видно було сорому наготи твоєї, та мазь для очей, щоб помазати твої очі, аби ти бачив» (Об’яв 3:18). Виникає питання, що є справжнім, очищеним золотом? Відповідає Соломон: «Придбання мудрості – краще золота, і придбання розуму – краще за срібло» (Притчі 16:16). Також говорить пророцтво: «Хто витримає День пришестя Господа, і хто встоїть, коли Він явиться? Бо Він як вогонь, що плавить. І очистить синів Левія, переплавить як золото, щоб приносили жертву правди» (Малахія 3:2,3). Отже золото це Правда Божа, яку слід очистити від церковних язичницьких домішків, щоб представити її в День пришестя Господа.

А що є зодягнутися в білий одяг? Свідчення: «Коли земний дім тіла буде зруйнований… то маємо дім нерукотворний, вічний. Прагнемо зодягнутися в небесну будівлю. Але, щоб одягнені, ми не виявилися нагими. Тому хочемо не роздягатися, а зодягатися, щоб смертне було поглинуте життям» (2 Кор. 5:1-4). Білий одяг символізує людину, яка відродила в собі чисту свідомість і праведність. Але як смертне поглинуте життям? Слід відродити духовність, як будівлю для захисту життя від смерті. Тоді життя одягається в нетлінність Духа, а смерть – відсутність праведності нетлінного одягу – гріховна нагота! Також, що є маззю для очей? Фарисеї запитують сліпого: «Що ти скажеш про Ісуса Христа, оскільки Він відкрив твої очі? Відповідь: це ж Пророк!» (Іоанна 9:17). Пророцтво пророків, благовісництво апостолів, та наука миру і любові відкриті Ісусом Христом є символічною маззю для очей. Адже написано: «У мудрого очі – в голові його, а нерозумний ходить у темряві» (Єкліз 2:14). Нерозумна віра сліпа! А мова йде про духовне, а не буквальне прозріння сліпого. Адже Христос не знахар, а Лікар людських душ!

Свідчення Ісуса Христа голосом Іоанна: «Кого Я люблю, того дорікаю і наказую. Покайся! Ось Я стою під дверима і стукаю. Якщо хто почує Мій голос і відчинить двері, то Я ввійду до нього…» (Об’яв 3:19,20). Який сенс докоряти і наказувати улюблених? Апостол пояснює: «Всяке покарання в даний час, здається смутком; та згодом ті, що навчені ним, приносять мирний плід праведності» (Євреїв 12:11). Отже покарання відбувається в тілесному житті, як навчання на своїх помилках. Коли християни на власній шкірі терплять біди, як наслідок гріхопадіння. Однак із-за своєї духовної сліпоти, вважають винними будь-кого, тільки не себе самих. Для них написано: «Бог поверне беззаконня їхні і злочинством їхнім – вигубленні будуть» (Псалом 93:23). Очевидно вони не знають, які плоди праведності та миру повинні бути вирощені в Сьомій Церкві. «Докладіть усі старання, покажіть у вашій вірі чесноту, пізнання, стриманість, терпеливість, побожність, братерство, любов. Коли це у вас є, то не залишитеся без плоду для пізнання Господа нашого Ісуса Христа» (2 Петра 1:5-8). Сім сходинок досягнення духовної висоти для Сьомої Церкви. Також слова Христа: «Що тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, так само чиніть їм і ви, бо в цьому Закон і Пророки» (Матвія 7:12). Ісус Христос хоче, щоб ми сьогодні почули Його Слова та Об’явлення Іоанна Богослова. І тоді Він ввійде в наш розум, совість, свідомість, показуючи дорогу повернення до Великого Отця. Він стукає, а хто відчинить?

Лаодикійська Церква є християнською Церквою нашого часу, яка, м’яко кажучи, має багато недоліків. Тому і вимагає Христос від усіх великого освітнього процесу. Найперше, це перемоги над недоліками церковного служіння, які, демонструючи язичницькі звичаї, майже нікого не навчили істини. Свічки горять, водою кроплять, звучать улесливі проповіді. І зірок церковних без ліку; Владики, Папи, Пастирі, Пресвітери, Священики і т.д., а світ стає щораз гіршим, розтлінним, безжалісним, жорстоким, загрозливим, смертоносним! То, де ж вони, церковні плоди, де діти Божі? Нажаль не видно! Адже, церковні зірки на подобі Лаодикії, духовно ні холодні, ні гарячі – бездіяльні. Допоки всі Церкви світу не поставлять Закон Божий на перше місце в людському житті, - Лаодикійська Церква не стане подобою Філадельфійської. Так каже Амінь, Свідок вірний, Ісус Христос – Я змушений викинути тебе з Моїх уст! Християни почуваються слабкими, розділеними, через відмінність негідних язичницьких традицій, так званих людських канонів. Покинуті, адже на мають Сили Духа Ісуса Христа перед світовим, диявольським злом, що неспинно насувається. Тому і залишається відвічне питання, хто винний і що робити?! Амінь.

Дослідження сестри Надії