Основи Віри

«Навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем» (Матвія 11:29).

Більшість людей вважають себе віруючими і носять на тілі християнські знаки. Це стало нині захопленням, майже модою. Однак, не всі знають, що критерієм глибини віри є віровчення Христа. Освідомити і оцінити якість віри можливо лише проаналізувавши свою відповідність Його віровченню. Повірити серцем, розумом і всю свою волю посвятити для пізнання праведності. Апостол говорить: «Бо так треба, щоб між вами були відмінності в поглядах, аби виявилися між вами досвідченні» (1 Кор. 11:19). Тобто, чим більше християн буде досліджувати Слово Боже, виконуючи волю Христа, тим вірогіднішим буде відкриття Істини. Адже, до цього часу ніхто до кінця не може зрозуміти слів сказаних Ісусом Христом в проповіді: «Якщо хто вдарить тебе в одну щоку, підстав йому й другу» (Матвія 5:39). Виникає питання, чому людина має добровільно підставлятися на побиття, якщо кожний наділений інстинктом самозбереження? Такі закономірності природи, Богоданність, якою ми маємо право користуватися. Але буквально це не співпадає зі словами Ісуса Христа. А справжня віра: «Від слухання слів Христа» (Римлян 10:17). Безумовно, коли люди б’ються то виявляють низький рівень виховання; християни неповинні сприяти і бути причасними до цього. І «щока» асоціюється з обличчям людини, на якому відображається її внутрішня сутність.

Послання Якова 1:23-25 «Хто слухає Слово, але не виконує його, той подібний до людини, яка розглядає природні риси свого обличчя в дзеркалі: побачив себе і тут же забув. А хто дивиться на досконалий закон свободи і перебуває в ньому – блаженний у своїх діях». Розглядати у дзеркалі, це проаналізувати недосконалу природу власного характеру, яку можна собі простити і забути, та ні в якому разі не можна забувати повеління Божого Закону, бо це сенс нашого життя. І Павло свідчить: «Ми з відкритим обличчям, мов у дзеркалі, оглядаємо Господню Славу і перетворюємось в той самий образ Господнього Духа» (2 Кор. 3:18). Відкрите обличчя - це відкрите, богоугодне життя людини, яке віддзеркалює Мудрість, що є Господньою Славою, а не лише природними рисами, або негативними звичками побутового рівня. І не каральну букву закону: «страх, безвільність, безвихідь», а набуття духовної сили свободи, коли любов до Бога стала засобом, благом виконання закону!

Адже Сам Ісус Христос, виконуючи Божий Закон ніколи не підставлявся на побиття. Його переслідували, щоб покарати і побити камінням, а Він переховувався в інших поселеннях. Навіть в руки жорстоких вбивць добровільно не здавався, а Його продав негідний Юда. Мені здається, що слова «підставити щоку» відірвані від контексту проповіді і не виражають суті, а скоріше звучать як алегорія. Тому треба дослідити, яку ж проблему вирішував Христос, коли виголошував ці слова? Необхідно повернутися до попередніх слів, які звучать: «Ви чули, що було (раніше) сказано: Око за око і зуб за зуб. А Я вам кажу не противитися злу; якщо хто вдарить тебе в одну щоку, підстав йому й другу» (Матвія 5:38,39). Як бачимо, мова не йде про побутову бійку, але про оцінку віровизнання євреїв. Христос осудив фарисейську жорстокість, яка стала каральним органом у вірі Авраама і визнає її неприйнятною для християнської віри.

Його слова: «не противитися злу», означають принципово не визнавати за злом право на існування! А «підставити щоку» - вірно оцінити ситуацію і представити свою духовну культуру християнина! Христос сказав: «Ось творю все нове» (Об’яв 21:5). Він започатковує у вірі духовність, відміняючи всі жорстокі постанови фарисеїв. Відтак, буквальний зміст неприйнятних багатьма людьми слів – вбиває духовне значення. Недаром написано: «Буква вбиває, а дух животворить» (2 Кор. 3:6). Дух Божої Премудрості відкриває духовний, справжній, живий зміст проповіді Христа!   Амінь!

Дослідження сестри Надії