Пісня над піснями.

«Квіти розкрилися, смоківниці розпустили бруньки, і виноградні лози, розквітаючи, виточують пахощі. Чутний голос горлиці, час співу настав» (П. Пісень 2:12,13).

В цих словах відчувається прекрасна мелодія життя, яка створена Незбагненою Суттю! Оспівується час вічного буття на висотах Духа! Бажання співати приходить від розуміння сенсу життя. Переродження свідомості з тілесного до духовного рівня. Тоді весь світ стає прекрасним – душа співає! «Хто така, що сяє немов зоря, прекрасна як місяць, світла як сонце…Як половинки гранатового яблука – щоки твої» (П. Пісень 6:7, 10).  «О, ти прекрасна, люба моя, коси твої – як стадо кіз, які сходять з гори» (П. Пісень 4:1). Поетично виражена красота любові, прирівнюється до первозданної, гармонійної краси природи. Неперевершена красота життя сходить з гори, від Божого джерела любові та довершеності. Цю книгу написав Соломон, цар стародавнього Ізраїлю приблизно 1020 року до нашої ери. Буквальним змістом в ній оспівано любов між молодим безіменним пастухом і дівчиною, по-імені Суламіта. Пастух, в піснях Соломона, існує як Дух Мудрості та Божої Істини, тому безіменний. Також, оспівується любов самого Соломона. Пісня над піснями стала частиною Божого Слова, тому вона дуже цінна. Вона відкриває нам існування любові неземної, духовної. В дійсності, ця поема є пророчим образом любові між Ісусом Христом і спільнотою вірних християн - церквою. Набуття духовності є вічними сутностями віри надії і любові.

Павло свідчить: «Я палаю до вас Божою ревністю, бо я вас заручив одному чоловіку, щоб наче чисту діву поставити перед Христом» (2 Кор. 11:2). Ревність апостола це бажання праведності і чистоти для своєї церкви. Також: «Чоловіки, любіть своїх дружин, як Христос полюбив Церкву і віддав Себе, щоб її освятити» (Єфесян 5:25, 26). Ці слова слід сприймати алегорично. Перебувати в Христовій Любові, - це під впливом Святого Духа Премудрості! І наче чиста своєю невинністю діва, має бути чистою, безгрішною душа християнина. Соломон оспівує: «Як Лілея між тернями; так кохана моя між дівами. Як яблуня між лісовими деревами, так коханий мій між юнаками. Він увів мене у дім бенкету, і знамено його наді мною – любов!» (П. Пісень 2:2-4). Величаво і піднесено звучать ці слова з біблійної книги. Соломонова поема любові, настільки сповнена змісту і краси, що її названо «Піснею над піснями», або ж найпрекраснішою піснею любові! Навіть сьогоднішні літературні критики це визнають, і дають їй найвищу оцінку. Але, захоплюючись прекрасними словами, вони не вдаються в духовний зміст пісні. Який набагато цінніший і змістовніший.

Наприклад, Соломон описує: «Є шістдесят цариць і вісімдесят наложниць і дівчат без ліку, але єдина вона у матері своєї» (П. Пісень 6:8, 9). Виникає питання: що для Соломона було найбільшою любов’ю? Адже буквальний зміст цих слів, виявляє Соломона великим розпусником. Коли б це було правдою, то його «Пісня над піснями» ніколи не стала б частиною Святого Письма. Адже Біблія засуджує розпусту. Насправді, Соломон являє два образи. Земний цар може вести розпусне життя, але як образ царя Божого народу, він відповідальний перед Богом. І показує праведність, чистоту і вірність Богу. Він пише: «Мій виноградник при мені. Тисяча тобі Соломоне і двісті тим, що стережуть плоди його» (П. Пісень 8:12). Тобто велика справа стерегти чистоту Божої волі на теренах земного життя! Далі читаємо: «Хай цілує він мене поцілунками уст своїх, бо кохання краще за вино» (П. Пісень 1:1). Пісня являється причиною події, коли надзвичайно красиву дівчину Суламіту привели в намет царя Соломона. Але що з нею сталося, і чому вона туди потрапила? Відкривається духовний підтекст Соломонових пісень.

Написано: «Сини неньки моєї на мене розгнівалися, - каже Суламіта, - настановили мене сторожити виноградники, - а мого власного виноградинка я не стерегла» (П. Пісень 1:6). Сини неньки – релігійні провідники, не сприяють і не оберігають життя від бездуховності. Не навчають, а судять. Далі читаємо: «Ловіть лисиць, лисенят які псують виноградники, а виноградники наші у цвітінні» (П. Пісень 2:15). Щоб вірно зрозуміти ці слова, треба знати: виноградники в Біблії мають духовне вияснення. Христос говорив: «Я є справжня Виноградна лоза, а Мій Отець – Виноградар. А ви галузки – хто перебуває в Мені, а Я в ньому, той приносить багатий урожай, бо без Мене не можете робити нічого» (Іоанна 15:1,5). Виноградники на землі – Святість Божої Істини. Слова пісні говорять, що земне життя, як виявилось: «свого виноградинка не стерегла». Тут всім застереження, оберігати Святість Істини від символічних «лисиць і лисенят» (фальшивих релігій), які псують Божу віру. Християни, коли не перебувають в Христовій науці, не можуть мати якісну, духовну віру. Без знання Премудрості Христа, - земне життя нічого не варте! Не досягає гармонії Духа! Як написано: «…горе нам, що ми згрішили!... Запустіла гора Сіон, лисиці ходять по ній» (Плач Ієремії 17:18). В такому стані життя не оспівує істину, люди не піднялися духовно, не виконують заповіді, котрі були відкриті на Сіоні. Запустіла гора – бездуховність в храмах! Замість духовної освіти переважають театральні дії, які оспівують лисячу хитрість спотвореної істини.

Далі читаємо: «Дочки Єрусалимські! Чорна я, але красива, як намети кидарські, як завіси Соломонові» (П. Пісень 1:4). Чому чорна? Тому, що єрусалимське фарисейство не хоче бачити, оцінити неземної краси Суламіти, яка є образ Божої Премудрості! Вони засліплені красотою земних, царських багатств. А духовна красота від Бога стала незрозумілою, затьмареною, бо не приносить їм більш бажаної матеріальної користі. Суламіта вирішує: «Встану і піду містом, вулицями, площами, і буду шукати того, кого любить душа моя. А як знайшла, схопилася за нього, і не відпустила доки не привела у дім матері моєї у внутрішні кімнати матері моєї» (П. Пісень 3:2,4). Пошуки істинної премудрості, яка відкриє знання Духа Божого, наповнить внутрішнє сумління, розум, оживить свідомість для збудування в собі духовного храму. «Я зійшла у горіховий сад подивитися на зелень долин, чи розпустилася виноградна лоза, чи розцвіли гранатові яблука? Не знаю, але душа моя тягла мене до колісниць знатних народу мого» (П. Пісень 6:11). Із цих слів ми бачимо: Божа Премудрість воліє поєднатися з сильними світу цього, щоб розцвітати, відроджуватися по всій землі. Щоб Божа освіта витісняла недосконалу мудрість цього світу. Славу короткочасного життя і славу багатства. Справжні знатні народу в духовному розумінні живуть по Божій волі.

Хто є справжніми наставниками, диригентами пісне-співів життя. Написано: «Куди пішов любий твій, найпрекрасніша з жінок? Ми пошукаємо його з тобою. Мій любий пішов у сад свій, у квітники духмяні, щоб пасти у садах і збирати лілеї. Я належу коханому моєму, а він - мені» (П. Пісень 6:1-3). Найпрекрасніша із жінок – божественна мудрість, підпорядкована і поєднана з своїм «Пастухом», образом якого є пророки та благовісники праведності, а також Ісус Христос, Першосвященник – Пастир від Бога!   Написано: «Хто ця, яка піднімається від пустелі? Ось і намет його - Соломона» (П. Пісень 3:6-7). Життя людей – пустеля, поки не оволодіють Божою Премудрістю! Воно піднімається через духовне дослідження Слова Божого. Тому буквальна, земна любов Соломона, це не та цінність, щоб стати вічною Божою Істиною! Він своє життя посвятив пошуку Божої мудрості, щоб оспівати її.

Виявляючи захоплення красою Суламіти, цар обіцяє їй: «намисто, золоті підвіски, разом з срібними блискітками» (П. Пісень 1:10). І тут же, сам дає пояснення: «Якби хто давав усе багатство дому свого за любов, то він був би відкинутий із презирством» (П. Пісень 8:7). Неземна, Божественна любов – безцінна, і якраз її оспівує Соломон! Любов до Істини, а не до дорогоцінних прикрас. Він говорить: «…очі твої голубині» (П. Пісень 1:14). Слід розуміти голубину вірність духовному світогляду. Далі читаємо: «Стільниковий мед капає з уст твоїх, мед і молоко під язиком твоїм» (П. Пісень 4:11). Уста проповідують Слово Боже, а мед і молоко – Істина, образ неземного смаку Божої поживи. Іще порівняння: «Шия твоя – як стовп Давидів…» (П. Пісень 4:4). Символізує його основу життя, адже і Давид, також в псалмах співає пісню оновлення, одухотворення світу. «Нову пісню Тобі співаю Боже; на десятиструнній псалтирі» (Псал. 143:9). Життя, як пісня для Бога, коли воно підпорядковане десятьом заповідям. А десять заповідей, - образ музикального інструмента, з допомогою якого, на землі, твориться гармонія досконалого життя. Влада Божої любові, а не любов тілесної людини!

Отже, найвеличніша поема Соломона проливає світло: Його любов не до земних жінок, а до неземної Суламіти – Божої Премудрості. Завдячуючи цій любові, Соломон став мудрим, як написано в Старому Заповіті, якого не було серед царів у той час! Так засвідчено: «Дав Бог Соломону мудрість і великий розум… І була мудрість Соломона вище за мудрість усіх синів сходу…» (3 Царств 4:29,30). Соломон увійшов у біблійну вічність завдяки набуттю знань і мудрості, які були для нього сенсом життя. Пісня Соломона є прикладом для всіх нас. Кому ми віддаємо найбільшу свою любов і славу, тому ми і належимо! А дослідження і благовіщеня Слова Істини є піснею для Бога! Свідчення Іоанна Богослова: «І я побачив… тих, що перемогли звіра. Вони стояли на скляному морі, тримаючи Божі гусла. Співали пісню Мойсея і Агнця, проголошуючи: Великі діла Твої Боже Вседержителю! Правдиві дороги Твої, Царю народів!» (Об’явлення 15:2,3). На скляному морі – крихкому тілесному житті, в котрому відроджується чесна, прозора, відкрита Істина. Це справжні християни, що свідомо утвердили свою віру на братерстві, рівноправності, любові і благочесті. І вони не зійдуть з цієї правдивої дороги, бо вона для них стала піснею Мойсея і Агнця. Апостол бачить їх переможцями людської агресивної натури. Вони користуються музичними інструментами Самого Бога, духовними цінностями та Його заповідями для відродження справжніх Божих дітей. Відтак в негативному середовищі людського життя, народжуються Вчителі Божої Мудрості.

Пророцтво: «Бог утішить… руїни, зробить пустелі їх, як рай, степи, як сад Господа; радість буде в ньому, славослів’я  і пісне-співи» (Ісая 51:3). Пісні Соломона рівноцінні пісне-співам Мойсея і Агнця. Вони прославляли Бога праведним, досконалим життям. Той, хто прославляє Бога має сам бути гідним Його. Адже багато є на землі талановитих пастирів, які проспівують своє життя з нечистим сумлінням, порожньою душею та гріховним життям. Христос говорить: «Я – Пастир добрий. І Я знаю Своїх, і Мої знають Мене… Вони почують Мій голос і буде одна отара (духовна Церква) і один Пастир (Ісус Христос)» (Іоанна 10:14,16). Духовна Церква – одухотворена, очищена від язичницьких звичаїв та обрядів. Христос Вчитель від Бога, в Своїй Церкві навчає всіх бажаючих Божої Премудрості. Таке служіння християн, стає найпрекраснішою піснею любові, яка перебуває вічно! Амінь!

Опрацювала Шагіна Надія.