Покривало для жінки, церкви, життя

«Ти зробив нас притчею між народами, покриванням голови між людьми» (Псалом 43:15).

Притча – захована в простих словах істина, і ключ до її відкриття. А Давид вважає, що відкривати істину настільки важливо, як молитися. Люди, посвятивши земним інтересам свої здібності, силу і волю, загубили Бога. Відійшли від Істини так далеко, що самостійно повернутися виявилися нездатними. Тому Бог змушений був вибирати людей здібних мислити духовно, сприймати невимовне, невидиме, - існуючу природу Духа. Ставить перед ними умову, як служителями святості. Збагнути суть покривала для голови. Чому треба одним покривати голову, а іншим відкривати? І який в цьому сенс? Оскільки у той час люди не могли сприймати Боже знання у повноті, тому і запроваджувалося поступове повернення свідомості людей під Божий покров спасіння. Покривання голови це насамперед охоплення і заохочення усіх людей до виконання Божої волі. Але бачимо невтішний результат: «Щодня посоромлення вкриває лице моє від голосу гнобителя і наклепника від погляду ворога і месника. Все це прийшло на нас, але ми не забули Тебе і не порушили завіту Твого» (Псалом 43:16-18). Сором покриває тих провідників людства, котрі не виконали місії Бога. Не впровадили в життя мирян гармонійне, богоугодне існування і не покрили ним людство. Люди перестали соромитися порушувати заповіді. Слова Давида показують неможливість щось змінити в головах народу, який став на шлях гнобителя - майже Божого ворога. Покрити недосконалість світу невеликою кількістю Божих посередників, є на межі людської можливості. Слід згуртувати людей в спільноти, церкви для навчання і виховання. Адже Богослужіння це, передусім, духовна освіта народу, що повинна була б покрити всю землю.

Чому ж до цього часу світ так мало покритий Премудрістю Божої волі? Читаємо Іова 33:14,30 «Бог говорить один раз і, якщо того не розуміють, говорить удруге…, щоб відвести душу людини від могили освітивши світлом живих». Один раз Бог говорить через Старий Заповіт, а вдруге, через Євангелію Христа. Світло живих – Слово Боже, через яке Він говорить з нами, але коли люди не досліджують Слово, втрачають надію бути покритими живим світлом духовних знань. Пророчить Ісая 51:17-19 «Пробудись Єрусалиме!... Бо тебе постигли дві біди… голод і меч!». Тобто, «голодна і неозброєна» Духом Божої Мудрості релігія, не може вийти переможцем гріховного світу. Терпить подвійну біду, невігластва та безсилля. Пророк говорить: «Я вкладу слова Мої в уста твої, і тінню руки Моєї покрию тебе, щоб упорядкувати небеса й утвердити землю і сказати: ти Мій народ» (Ісая 51:16). Тінь Божої руки – це повеління виконанню нами Його волі. А упорядкувати небеса – духовність в наших церквах і утвердити, покрити ним людське життя. Божим народом є народ підпорядкований Богу! Як сказав Давид: «Ти благословляєш праведника, Господи, і благоволінням, наче щитом, покриваєш його» (Псалом 5:13). Однак, більшість цьому не вірять, бо праведники чомусь найбільше страждали по життю. Не вірять ті, хто сприймає тілесне життя єдино існуючим, а не тінню справжнього. «Ті, яких увесь світ не був достойний, тинялися по пустелях і горах, по печерах та земних ярах. Вони всі засвідчені вірою, не одержали обітниці, оскільки Бог передбачив для них, щось краще» (Євреїв 11:38-40). Апостоли не добивалися для себе матеріальних благ в земному бутті на відміну від нинішніх богословів. Але служили духовним покривалом для бажаючих досягнути кращого, досконалого життя. Виконували місію Бога. Не всі знають про існування визначеної Богом єдиновірної цілі життя.

Пророк дорікає: «…за те, що дочки Сіону гордовиті, ходять піднявши шию і зваблюючи поглядами, і гримлять ланцюжками на ногах, - відкриє Господь сором їхній; відніме красиві ланцюжки… персні і кільця в носі, верхній одяг і нижній, і хустки і гаманці, тонкі опанчі і пов’язки і покривала…» (Ісая 3:16-22). Відніме – визнає безцільним прикрашати, або покривати життя матеріальними цінностями. Дочки Сіону символізують людей віри, котрі заблудилися через відсутність істинних знань, втративши Боже покривало. Послання апостола: «…жінки хай одягаються скромно із смиренням і розсудливістю прикрашають себе, не золотом, не перлами, не дорогим вбранням, а добрими ділами, як це і належить жінкам, що присвятили себе побожності» (Тимофія 2:9,10). Виникає питання, що має значення в Божих очах? Зовнішній вигляд чи стан свідомості? І хіба жінкам неможна носити жодних прикрас? Зовсім ні, просто слід зберігати розумну міру, а в першу чергу прикрашати себе духовними рисами характеру та християнською поведінкою. Бо засвідчено: «Я дивлюся не так, як дивиться людина; бо людина дивиться на лице, а Бог дивиться на серце» (1 Царств 16:7). Згідно цих слів приходить розуміння, що більшість жінок і християнських церков не виконують Боже повеління і покривають своє незнання Бога, блиском культових атрибутів, матеріальних цінностей. Самі, без Бога, вирішують чим краще покрити своє життя? Чому віддати перевагу?

Пророк каже: «І вхопляться сім жінок за одного чоловіка, і скажуть: свій хліб будемо їсти і свій одяг будемо носити, тільки хай будемо називатися Твоїм Іменем. А у той час паросток Господа з’явиться у красі і честі, плід землі – у величі і славі…» (Ісая 4:1,2). Сім жінок – є образом майже всіх релігій світу, котрі на словах визнають Господом Ісуса Христа, але не бажають жити за Його освітою. «Ісус сказав їм: Я хліб життя!» (Іоанна 6:3). Тобто, живіть як Я! А вони – відмовилися. «…зодягніться Ісусом Христом, а турботу про тіло не перетворюйте на пожадливості» (Рим 13:14). Вони ж проти Божої Правди, натягують свою правду, взявши від Христа лише назву - християни. Неприйнятною для них стала наука Христа, бо бажання тілесних благ покрило розум. Однак написано: «…коли Господь омиє скверну дочок Сіону й очистить життя Єрусалиму, - духом суду і духом вогню. І створить над усяким місцем Сіону, і над зібранням її хмару; бо над усім шанованим буде покров» (Ісая 4:4,5). Дух суду і дух вогню є освітою Божественної Мудрості, яка очистить життя і створить Духовний Єрусалим. Адже, над зібранням людей буде хмара свідків, благовісників Божих, котрі і стануть духовним покровом над всім світом.

Біблія, незвичайна книга, при дослідженні відкриває образи різних покривал, як гідних, так і негідних людини Божої. Прочитайте книгу Буття 38 розділ, де описується за людину по-імені Іуда, що «відійшов від братів своїх». Очевидно це і є причина всіх його негараздів – трагедія всієї родини і приклад для християнських спільнот. Дружиною йому стала хананеянка, чужа по вірі і народила трьох синів. Два перших сина не оправдують надії ані батька, ані Бога. Адже чужа віра народжує дітей не для життя, а для смерті. З’являються суперечності і порушуються закони співіснування – запанував обман. Тому не дивно, що невістка Фамар (суть чужа віра) з допомогою свого покривала спокушає, обманює і стає карою для Іуди. Ця символічна оповідь має глибокий підтекст, велике духовне значення і ще чекає на своє відкриття. Зрозуміло лише одне, що обман і є покривалом, яким часто користуються, щоб прикрити свої безбожні наміри. Ціна потворних, негідних Бога покривал (спосіб життя), завжди приводить до трагічних наслідків!

Читаємо Єзекіїля 13:3-7 «Так говорить Бог…, безумним пророкам, які водяться своїм духом! Пророки твої, Ізраїлю, як лисиці у руїнах. Вони бачать пусте, говорячи: Господь сказав; а Господь не посилав їх – чи не облудне прорікаєте?». На руїнах віри, як правило, добре себе почувають безумні віщуни – подоба лисячої хитрості, підміняючи Дух Божої Премудрості своєю бездуховністю. Тому Бог звертається до Свого пророка: «Ти ж, сину людський, поверни лице твоє до дочок народу твого, які пророкують від власного серця; і скажи тим, що зшивають чаклунські мішечки і роблять покривало для голови, щоб уловлювати душі! Невже, уловлюючи душі народу Мого, ви спасете свої?» «Єзекіїля 13:17,18». Чаклунські покривала для голови, це одурманити, задогматизувати людський розум, щоб виконував їхню волю. Але за такі безбожні справи прийдеться відповідати. Бо наостанок самі попадуться, повірять у свій обман, який зшивали для інших.

Говорить Іов 26:6 «Пекло оголене перед Господом, і немає покривала Аваддону». Пекло – людське зло, яке немає захисту і буде знищуватися таким же злом! Адже Аваддон означає безупинний губитель життя. Пророцтво виголошує: «Я ваші чаклунські мішечки, якими ви уловлюєте душі, - вирву… І знищу покривала ваші, і визволю народ Мій, і не будуть вони в ваших руках здобиччю, і пізнаєте, що Я Господь» (Єзекіїля 13:20,21). Це коли віра покрила себе церемоніальними зовнішніми покривалами, захопивши в рабство людську свідомість. Лише Мудрість Божа спасає свідомість людей віри від язичницького згубного дурману! Христос в Новому Заповіті повелів: «Скиньте з себе стару людину з її вчинками, а зодягніться в нову, яка оновлюється пізнанням образу Того, Хто її створив» (Колосян 3:9,10). Вчинки старої людини – язичницьке поклоніння культовим речам та містичним видовищам, замість дослідження Істини і оновлення свідомості людей. «Хочу, щоб ви знали, що Христос є головою, для кожного чоловіка, для жінки голова – чоловік, а голова Христа - Бог» (1 Кор. 11:3). Варто знати, що єврейській відповідник слова «жінка» - «ішшаг», буквально означає чоловік жіночої статі. Слово одне, а визначає і чоловіка, і жінку. Обоє вони Боже створіння, тому повинні збудувати своє життя єдиновірним, взявши за взірець життя Христа. А що є головою Христа? Бездоганна Премудрість Бога, якою і належить покрити людські голови!

Далі написано: «Кожний чоловік, який молиться або пророкує з покритою головою, соромить голову свою» (1 Кор. 11:4). Розум закритий від знання Істини немає права пророкувати, адже він свої проповіді стверджує подобою буквального, земного життя і молить у Бога матеріальних цінностей та добробуту. Як написано: «Від пророка до священика – усі діють облудно; лікують рани народу Мого легковажно…» (Ієремія 6:13,14). Тут мова йде про рани бездуховності, зла і відсутності любові до ближнього. Вся земна релігія не змогла навчити, вилікувати народ до цього часу. «…і будуть просити у пророка видіння, і не стане вчення у священика, і поради у старців» (Єзекіїля 7:26). Чому так? Бо не унаслідується подоба служіння Ісуса Христа. Слід зрозуміти, що Богослужіння це не містерії та язичницькі обряди, а заснування Всевишнього Університету Премудрості і пізнання волі Божої! Куди кожний бажаючий може вступити і навчатися все своє життя! Бо відсутність знань і духовного життя стає соромом на голови пресвітерів, священників, пастирів.

Далі читаємо: «Кожна жінка, яка молиться або пророкує з відкритою головою, соромить голову свою, бо це те ж саме, аби була обстрижена» (1 Кор. 11:5). Сьогодні стрижуться як чоловіки, так і жінки, бо немає в цьому нічого поганого. Тому слід вияснити, що означає бути обстриженим? «Іов встав, обстриг голову свою, і поклонився, і сказав: нагим я вийшов із утроби матері моєї, нагим і повернуся. Хай буде Ім’я Господнє благословенне!» (Іов 1:20,21). Обстриг голову – проявив смирення, визнає втрату земних благ, але благословляє надбання Господнє. Втрачає визнання своїх друзів, але продовжує виражати відданість Богу. Хоче залишатися нагим, тобто незалежним від матеріального, але свідомим надбання Божих благ! Також, пророчить Ісая 53:7,8 «Він страждав добровільно…, як Агнець перед тим, хто стриже Його, безмовний… бо Він відірваний від землі живих… перетерпів страту». Всі думають про Ісуса – Сина Людського, як про нещасну людину, яку, наче безмовну вівцю «обстригли», віднявши земне життя. Однак, своїм смиренням перед жорстоким, безбожним світом, Він показав життя покрите Силою Незнищенного Духа і свідому вірність Всевишньому Отцю! Отже, життя кожної людини і церкви, яка молиться і пророкує духовні цінності, покрита довершеним життям Христа, вона очистила свою свідомість (подоба стрижки) від можливого гріхопадіння.

Далі апостол робить символічне порівняння: «Чоловік, будучи образом і славою Бога, неповинен покривати голову, а жінка є славою чоловіка. Бо чоловік не походить від жінки, але жінка від чоловіка. Тому жінка повинна мати на голові знак влади над собою» (1 Кор. 11:7-10). Жінка від чоловіка, суть життя від Бога! Чоловік, набувши духовної подоби, стає славою Бога, коли виконує волю Того, Хто його створив. А жінка, наслідуючи чоловіка, також прославляє Творця на подобі чоловіка. Але що є знаком влади на голові жінки? Безумовно, скромність, порядність, лагідність є знаком її набожності. Але постійні суперечності викликають питання, чим насправді покриватися жінці? Хустиною на голові, християнською символікою, чи якоюсь іншою формою одежі, якою християни відрізняються одні від інших і прославляють себе, а не Бога. Важливо, щоб зовнішній знак набожності, дорівнював внутрішньому благочестю. Без цього зовнішній, дорівнює фіговим листям, якими прикривалися Адам і Єва, коли втратили славу Божу. Апостол свідчить: «Відкинувши приховані ганебні вчинки, не вдаючись до хитрощів та не перекручуючи Слова Божого, а відкриваючи істину, доручаємо себе сумлінню, кожної людини перед Богом» (2 Кор. 4:2). Дослідивши духовний зміст Слова, зрозуміємо істинний знак влади, що зумовлює визнання чистоти сумління для кожної людини, щоб покривати ним щоденне життя.

Євангеліє від Матвія 7:29 «Христос учив їх, як Той, Хто має владу, а не як книжники і фарисеї». Мав владу говорити від імені Бога, тому ніхто не має права перекручувати його вчення по своєму розумінню. Питання від апостола: «Хіба ви не знаєте, брати, - я звертаюся до тих, хто знає Закон, - що Закон має владу над людиною, доки вона живе» (Римлян 7:1). Людина є живою перед Богом доти, доки в неї живе і діє справжній знак влади, а не штучний. То що важливіше перед Богом? Закон, як головна сила влади для людини, чи хустина на голові? Святкові хустини не псують і не возвеличують жінку, їх можна пов’язати на голову, на шию, чи то накинути на плечі, це вже кому як личить. Сама вона не є святинею і непотрібно надавати їй культового значення відволікаючи людей від істини. В Старому Заповіті написано: «Хай будуть слова ці, які Я заповідаю сьогодні у серці твоєму; навчай дітей твоїх і говори про них, сидячи в домі твоєму і йдучи дорогою, лежачи і встаючи; нав’яжи їх як знак на руку твою, і хай будуть пов’язкою над очима твоїми, напиши їх на одвірках дому твого і на воротах твоїх» (Повт. Закону 6:6-9). Отже людина, воля якої підпорядкована Слову Божого Закону, має «знак влади» перед Богом. Відтак може навчати цьому інших. А тим, хто не виконують Божих Заповідей хустина не допоможе.

Написано: «Однак у Господі – ні чоловік без жінки, ні жінка без чоловіка» (1 Кор. 11:11). Очевидно в справах земної родини є чоловіча праця і жіноча, але служіння Господу є загальною справою для обох. Тому апостол навчає: «…дружини, підкоряйтеся своїм чоловікам, аби і деякі з них, що не коряться Слову, були не без Слова полонені вашою поведінкою, побачивши чисте життя і пошану» (1 Петра 3:1,2). Знаємо, що Ісус Христос приходив, щоб недосконалим народам показати приклад істинного життя, смиренно підкорившись Волі Отця. Так само церкви і дружини повинні проявляти терпіння, навчаючи прикладом власного життя. Як сказав Павло: «Невіруючий чоловік освячується через віруючу дружину…» (1 Кор. 7:14). Тобто, біля духовного вогнища зігріваються бездуховні. Тому богоугодна особистість народжується в досконалому оточенні – Церкві, покритої віданням Христа. Написано: «Господь створить на землі щось нове: жінка спасе чоловіка» (Ієремія 31:22). Спасає досконалість жінки, досконалість Церкви і богоугодне життя. Особливо коли ми зрозуміємо духовний зміст слів: «Чоловік є голова дружини, як Христос – Голова Церкви, він же – Спаситель тіла» (Єфесян 5:23). Обітниця спасіння людського життя стане реальною тоді, коли люди перестануть бути постійним викликом один одному, а Церква – спротивом об’єднавчій освіті Христа. «Бо всі шукають свого, а не того, що угодно Ісусу Христу!» (Філіпян 2:21). Тому існує необхідність створити освітнє християнське братство дослідників Святого Письма. Духовне дослідження дає можливість зрозуміти справжнє значення біблійного покривала і не тільки.

Посудіть самі: «Чи годиться жінці молитися Богові непокритою? Чи ж сама природа вас не вчить, що коли чоловік запускає довге волосся, це сором для нього? Коли жінка відрощує довге волосся, це для неї слава: волосся дано їй замість покривала» (1 Кор. 11:13-15). Тут слід розділити буквальне від духовного. Красу людської природи від природи Божественної. І апостол пояснює: «Хай окрасою для них буде не зовнішнє, не заплітання волосся чи прикрашання одягом, а внутрішня, потаємна сердечна людина, в нетлінності лагідного духа, що є дорогоцінним перед Богом» (1 Петра 3:3,4). Так було заведено людьми, - чоловікам носити коротке волосся, а жінкам довге. Хоча нині вже цього не дотримуються, бо існують важливіші, духовні правила для християн. Апостол завіряє: «Якщо хто бажає сперечатися, то такого звичаю не маємо ні ми, ні Божі Церкви» (1 Кор. 11:16). Тобто, це не є причиною для непорозумінь між церквами. Але оскільки так було природно між людьми, то такою ж природною має бути духовність людини, покрита добротою, лагідністю та любов’ю. Не годиться людині молитися до Бога, доки вона не відродила в собі Божественну природу і не покрила нею свою свідомість. Адже молитва – це зв'язок з Богом! При відсутності духовного характеру, волі і совісті, - молитися будуть в пустоту.

Читаємо прадавню книгу Левітів 21:10-12 «Великий священик з братів своїх, на голову якого полито єлей помазання і який освячений, щоб облачатися у священні одежі, не повинен оголювати голови своєї… І від святилища він не повинен відходити і не безчестити святилище Бога Свого, бо освячення єлеєм помазання Бога на ньому. Я Господь!». Священик неповинен допускати зубожіння свідомості, нерозуміння ваги Божого помазання великої місії життя! Це фантастично, що стародавня книга Левітів відкриває Великий Першосвященницький Дух Премудрості, - Начало Христа! Воно починає зароджуватись в думках посланників Божих, які свою свідомість тримають в готовності для прийняття святості помазання, Волі Великого Творця! Щоб освящатися єлеєм істини і облачатися в одежі праведності. Адже помазання, як вибір Бога, є покривалом найвищого ґатунку! «…бо ті, що з Ним (Ісусом Христом), -  покликані, вибрані, вірні» (Об’яв. 17:14). Амінь!

Дослідження сестри Надії.