Пророцтво про киплячий казан.

«Раніше, ніж закиплять котли злоби їхньої, хай гнів Божий рознесе вогонь їхній… Бо є Бог, є Судія справедливий на землі» (Псал. 57:10-12).

Вірш Давида, який озаглавлює і характеризує всю тему, говорить про Божий гнів, як справедливий суд на землі. Що це за гнів, і в чому він проявляється? Коли у нашому розумі є Бог, Він нейтралізує котла злоби раніше, ніж той закипить. Совість і воля людини підпорядковані Божій Правді, а Правда, врешті, перемагає неправду. Таким чином звершуються справедливі суди на землі. «…духом моїм я буду шукати Бога у свідомості своїй…, бо коли суди Твої звершуються на землі, тоді ті що живуть у мирі, навчаються правди» (Ісая 26:9). Духовна людина звершує суд на землі, коли вона бачить неправду і осуджує її в собі. Якщо хтось скаже: Ви приділяєте забагато уваги пророцтвам Старого Заповіту. Достатньо просто прийняти Христа як свого Спасителя і бути доброю людиною. Безперечно, важливо бути доброю людиною і прийняти християнство. Але варто пам’ятати, що однією із причин, чому євреї не прийняли Христа і не стали християнами, було те, що вони не дослідили Божественний Дух Пророцтв. Вони читали і навіть вивчали напам'ять тексти пророцтв, але не зрозуміли істинної суті приходу Христа, бо сподівалися чогось іншого для власної користі.

Апостол сказав: «Ми маємо непорушне пророче слово. Ви добре робите коли зважаєте на нього як на світильник… Бо пророцтво ніколи не було з волі людини, але від Бога, звіщали мужі, осяяні Святим Духом» (2 Петра 1:19-21). Якщо для апостола пророче слово є важливим, то тим більше для нас. Слова пророків, зберігають в собі Світло Святого Духа. Сам Бог – є Дух! «Я (Бог) примножував видіння, і через пророків уживав притчі» (Осії 12:10). Отже Бог через пророків використовує притчі, в яких запечатаний Дух істинного змісту. Відтак, Біблія написана особливим способом; символами, алегоріями та метафорами для збереження в часі. Коли люди стануть здібними відкривати духовний зміст в букві. «Бог нічого не робить тайного, чого б не відкрив рабам Своїм пророкам» (Амос 3:7). Як бачимо, пророки відкривали істину і заховували її в притчі та різні історії з життя людей. Для чого? Виявляється, суттєва необхідність залучити людину на подобі пророка, в процес творчого мислення духовними категоріями. Якщо людина не задіяна до духовної творчості, то вона втрачає здатність розуміти Дух Біблії. Тоді вся праця розуму направлена на земні, тлінні цінності. А тексти пророків стають складними для розуміння, і людина не може поєднати свій розум з висотами Божої Премудрості.

Апостол наполягає: «Думайте про те, що вгорі (духовне), а не те, що на землі (матеріальне)» (Колосян 3:2). Читаючи біблійні пророцтва Старого Заповіту, дослідіть, відкрийте в них духовну суть, яка є благом для людської душі, а ви шукаєте блага лише для тіла. Людина – це свідома особистість, а тіло - матерія для проявлення невидимого. Для відродження нетлінної Божої Премудрості в людині, на землі і у всесвіті. Людина народжується в свідомості. Про що вона думає, чого навчається у пророків та апостолів, тим вона і становиться. Спочатку в тілі, а потім в вічності. Може стати земним порохом, а може – духовним світильником! Христос стверджує: «Пророк не буде без пошани, - хіба тільки на своїй батьківщині та в своєму домі» (Матвія 13:57). Парадокс – світова релігія яка є домом і батьківщиною пророків, не шанує і не вважає за потрібне дослідити Дух пророків. Втрачена здібність правдиво розуміти Святе Письмо. Хоча духовний зміст пророків повчальний для виявлення Божої Волі, і пізнання Його намірів та цілей.

Пророк говорить: «І було слово Господнє до Ієремії, що бачиш ти? Бачу киплячий казан, який піддувається вітром, і лице його з боку півночі. Від півночі відкриється біда на усіх жителів землі» (Ієремія 1:13,14). Пророком, стає талановитий мислитель, котрий здатний бачити не лише минуле і сьогочасне, але спів-ставляючи і осмислюючи їх, бачить майбутнє. Киплячий казан – земне життя, а північні вітри – бездуховність. Північ там де мало світла, знання, любові, - символічний холод. Такий образ життя є далеким від Бога. І в цьому, велика біда для всього людства. Не керуючись Божими принципами, приводить життя до виникнення таких проблем, які часто вирішуються людською кров’ю – порушенням Божої Волі - «Не вбивай». Хоча Бог і наділив нас повнотою волі, однак наполягає: «Поводьтеся як вільні; але не використовуйте свободу для прикриття зла» (1 Петра 2:16). Адже, християнин і зло – несумісні за Божим визначенням. «…сину людський, ось люди, у яких на думці беззаконня і які дають злу пораду у місті цьому, говорячи: ще не близько; будемо будувати доми; воно місто казан, а ми м'ясо» (Єзекиїль 11:2,3). Безпечні люди будують безвідповідальну віру. В такому казані готують грішників. Все змішалося, правда і неправда, язичництво з християнством, немає духовності і людство котиться до загибелі! Беззаконні думки та бажання руйнують віру, перетворюючи життя на символічне пекло. Тоді як біблійні пророцтва та притчі написані для розв’язання величезних проблем життя, перед якими стоїть весь світ. Але спочатку треба побачити їх згубну діяльність.

Ось завдання пророка: «Скажи притчу на бунтівний дім, так говорить Господь: постав казан і налий у нього води; положи кращі куски м’яса з добірними кістками. Розпали під ними і кип’яти, щоб розварилися» (Єзекиїля 24:1-5). Притча показує життя народу. Казан наш світ, а м'ясо стан людей. Добірні м'ясо і кістки, суть бунтівний Ізраїль, котрий став негативним прикладом задіяним всіма людьми. Як написано: «І сказав мені Бог: сину людський, кістки ці – весь дім Ізраїлів. Вони говорять: засохли кістки, загинула надія, ми відірвані від кореня» (Єзекиїля 37:11). Боже Слово осуджує фарисеїв всіх часів, які займають високе становище в релігії але доводять віруючих до стану загибелі духовності. Пророк каже: Налий води - добав праведну науку, яка висвітить нечистоту всього світу. Адже вони мають розум – може отямляться?!! Далі притча говорить: «…горе місту крові, горе казану в якому є накип» (Єзекиїля 24:6). Накип, - життя яке має негативні здобутки беззаконня. Місто крові – образ світової релігії, яка протиставляє себе Духу Божої Премудрості, впровадивши власні культи. Вони породили несприйняття через невідповідність Духу Святого Письма, що стало причиною роз’єднання та ворожнечі. «Кров його посеред нього, Я (Бог) залишив кров його на голій скелі, щоб вона не сховалася» (Єзекиїль 24:7,8). Бунтівний Ізраїль, як і бунтівна релігія світу, завжди проливали кров всупереч Закону Божому. А скеля – чиста Христова Правда. На фоні цієї чистоти і праведності, проглядається спотворена людьми віра. І залишається накип – неприкритий гріх!

Пророцтво говорить: «Так говорить Бог: Я розкладу велике багаття. Додай дров, розведи вогонь, вивари м’ясо; хай усе згусне, і кістки перегорять» (Єзекиїля 24:9,10). Не Бог, а людина, яку створив Всевишній, розпалила гріховне багаття, і спопеляє в ньому сенс свого життя, духовне народження у вічність. І людина як подоба Божа – само знищується! Притча говорить: «Коли казан буде порожній, постав його на вугілля, щоб він розжарився і розплавилася у ньому нечистота його. Праця буде важкою; але великий накип його не зійде» (Єзекиїля 24:11,12). Коли життя світу дійде загрозливої межі, тоді будуть шукати виходу з гріховного стану. Повертатися до духовної освіти, бо лише вона надасть нашому життю істинного сенсу. Пророк говорить: Духовна праця переродження грішного на праведного буде для людей тяжкою. І в більшості беззаконня, як символічний накип буде залишатися. Адже, недосконалість і нечистота у вірі стримують відродження в ній висоти благочестя. Підтвердження: «Обов’язки священнослужителів стосовно народу, які не знали Господа. Приходив слуга і говорив тому, хто приносив в жертву варене м'ясо; не візьме в тебе вареного, а дай сире» (1 Царів 2:13-15). Животворне служіння розуму, справжня жертва Господу, яка лежить обов’язком навчання для будь-яких церковних служителів. Варене м'ясо  - занечищена язичництвом віра людей, неугодна Господу. Сире м'ясо – людина що не знає Господа, але чекає мудрого слугу, котрий покаже до Нього дорогу.

Пророк пропонує вихід: «Звертайтеся до Закону і Відкриття. Якщо вони (служителі) не говорять як це слово, то немає у них світла» (Ісая 8:20). Світло, це благоговійне відношення людини до Божої Премудрості і стремління приблизити своє життя до образу життя Сина Божого, який виражається в любові до Бога і до ближнього. Таким чином, вирішуються всі проблеми світу! Але пророк говорив: «У нечистоті твоїй така мерзота, що, скільки Я не чищу тебе, ти все нечистий, і на далі не очистишся. За ділами твоїми будуть судити тебе» (Єзекиїля 24:13,14). Бог посилав людям пророків, апостолів, і Сина Свого Ісуса Христа, щоб ми навчилися у них, і очистили своє життя від неправди. Але релігійні досягнення людського розуму, сумління, зовнішня організація віри, все те, чим ми зазвичай хвалимося – дає ще накип. І усвідомлення своєї недосконалості судить нас.

Пророцтво: «Воно не буде для вас казаном, і ви не будете м’ясом у ньому. На межах Ізраїлю буду судити вас. Бо за заповідями Моїми ви не ходили і уставів Моїх не виконували, а жили за уставами народів, які оточують вас» (Єзекиїль 11:11, 12). Усі хто варилися в християнсько-язичницьких релігіях, служили Богу за людською догматикою, звичаями, переданнями, не пізнали Духа пророків і не виконували Божої волі, залишаються осудженими на межах Ізраїлю. А межи Ізраїлю – десять заповідей! Життя любої людини не повинне виходити за встановлені Божим Законом межі. Адже ціль Божого задуму -  Духовний Ізраїль, Царство Миру і Святості по всій землі. Біблія багато пророчить за негативне становище земної релігії. Називає її – «блудницею». Вона має велику ревність до Бога, але будує свою віру не за духовною мудрістю і Божими Законами, а за людськими правилами. «Народ, який постійно ображає Мене, сидить у гробах і їсть м'ясо, мерзенне вариво, і говорить я святий» (Ісая 65:3-5). Тобто, живуть мертвим життям, споживають нечисті цінності, які осуджуються Божим Словом. Тоді як справжня віра має бути «чинна любов’ю» до духовних знань і практичного впровадження їх в життя. Передусім, має проводитися робота над покращенням людської поведінки, а не зовнішньої атрибутики служіння.

Написано: «І всі казани в Єрусалимі та Юдеї будуть святинею Господа, і будуть приходити всі, хто приносять жертву, і брати їх і варити у них, і не буде більше хананея (язичника) у домі Господа Саваофа» (Захарія: 14:21). Образ цих казанів, - спільноти віруючих. Життя яких віддане в жертву живу, посвячене на служіння Істині, і приготовляє для дому Господа -  дітей Божих. Пророцтво стверджує: «І буде для вас Єзекиїль знаменням: усе, що він робив, і ви будете робити; і коли це збудеться, пізнаєте, що Я Господь Бог» (Єзекиїля 24:24). Знамення Єзекиїля - освідомлення існування не букви, а Духа пророцтв. Тоді мудрість пророків стане відкриттям для людей. І страшне самознищення життя Армагедоном не збудеться! Адже залежить це не від Бога, а від людської духовності. Армагедон – негативна життєдіяльність, або війна людей проти самих себе! А біблійні пророцтва існують для того, щоб відкрити Правду і застерегти людство! Сказано: «Я поставив тебе над народами і царствами, щоб викорінювати і розоряти, губити і руйнувати (всяке беззаконня), творити і насаджувати (істину)» (Єремії 1:10). Духовна мудрість пророків має творитися і насаджатися в Церквах, - розумом свідомих благовісників. І тоді духовна творчість богоугодного життя, стане єдиною справою як пророків, апостолів, так і людей!   Амінь!

Опрацювала Шагіна Надія.