Різдво – Дитя народилося
«Істина на землі народилася, бо Правда з Неба зійшла. І земля дасть плід свій» (Псалом 84:12,13).
Логікою духовного мислення Давид відділяє плід Неба від плоду землі. Справжнім Дитям від Бога, якщо відкинути всі людські домішки, є Правда та Істина. Дух від Божого Духа! А земля дає свій плід, плоть від плоті. Адже написано: «Не тілесні діти є Божими дітьми…» (Рим. 9:8), а їх внутрішня духовна сутність. Вони зустрічаються в Сині Людському Ісусі, бо написано: «Милість та Істина зустрілися, правда і мир поцілувалися» (Псалом 84:11). Пояснення милості: «Милість людини – до ближнього її, а милість Господа – на всяку плоть» (Сіраха 18:12). Милість як добра воля, як духовна, досконала свідомість є результатом втілення Духа Божого в людині. Взаємна милість людини до пізнання Бога народжує Істину. Давид впевнений в тому, що символічний «поцілунок» Правди і Миру там, де не існує для них спротиву. Бо навіть люди кажуть, що силою милим не станеш. Любов до Божої Правди народжує богоподібний плід свідомості. Унікальне явище! Єдина Людина в світі, що змогла осягнути в повноті Істину Божого Задуму і явила в Собі духовний образ і подобу Бога!
Великий Ісая пророчив: «Дитя народилося, Син даний нам; і наречуть ім’я Йому: Дивний, Радник, Бог сильний, Отець вічності, Цар Миру» (Ісая 9:6). Зверніть увагу, величність цих Імен виявлених пророком, аж ніяк не дитяча. Дитя такого статусу, не слід розуміти дитям в нашому розумінні, це досконалий Син Свого Отця.
Дивний – бо на відміну земним священнослужителям не мав потреби в матеріальних цінностях. Його називали «убогим», а Він збагатив весь світ багатством премудрості!
Радник – бо Євангелія Христа стала найкращою порадою на всі випадки життя. Він порадник від імені Бога!
Бог Сильний – не було і немає рівного Йому серед людей. «Бо один Посередник між Богом і людьми – Людина Ісус Христос!» (1 Тимофія 2:5).
Отець Вічності – показав людям дорогу до вічного життя. Сказав: «Візьми свій хрест і йди за Мною» (Матвія 16:24). Означає: наслідуй Моє життя.
Цар Миру – коли буде добра воля людей визнати Його Духовним Царем, тоді Він встановить на землі справжній вічний мир. Як написано: «Слава Богу на висоті, а на землі мир, у людях добра воля» (Луки 2:14). Як бачимо, народжене нам Дитя вже давно виросло і стало Тим, Ким і мало стати – Мужем, Сином Людським і Сином Божим! На відміну від нинішніх християн небажаючих рости, але як малі діти гратися з маленьким Ісусиком в яслах, і кінця цьому не видно.
Свідчення Євангелії: «Він взявши хліб, виголосив подяку, переломив і дав учням кажучи: Це Тіло моє, що за вас віддається; це робіть на згадку про Мене. Також, ця чаша – Новий Завіт у Моїй крові, що за вас проливається» (Луки 22:19,20). Безумовно, що хлібом є Премудрість Божа, яку з великою вдячністю прийняв Син Людський і роздавав, тобто просвіщав Своїх учнів. А чаша – Новий Завіт, подібно до людської крові має розносити правду всьому світові. Таке повеління учням і всім християнам. «Оце робіть на згадку про Мене», як і Я робив в пам'ять Свого Отця. Справжня суть пам’яті Христа була відкрита і засвідчена учнями не в день народження, а в ніч перед Його розп’яттям, тому виникає питання, як ми маємо відзначати народження Ісуса Христа? У величних святкових видовищах, чи в досліджені Святого Письма, що повелів Сам Христос? Адже нерозуміння правди приводить до спотворення визначень пам’яті Христа. Однак з наближенням зимових місяців, грудня і січня, настає очікування свята Різдва. Коли більшість християн відчувають різдвяний дух. Але хто і що їм його нагадує, якого духа чують? Апостол каже: «Ми прийняли духа не світу цього, але Духа, що від Бога, щоб знати те, що дароване нам Богом» (1 Кор. 2:12). Мова йде про тих, кого Біблія називає «вірним остатком» знаючих Божу Правду. Нинішнє ж свято Різдва є часом метушні та клопоту. До того ж це велике комерційне свято. Хоча люди вважають Різдво святом на честь народження Христа, але ми чуємо як звідусіль ллється популярна різдвяна музика, яскраві містерії, колядки, що не мають нічого спільного із земною місією Ісуса Христа. Адже Він такого не велів. Для світового бізнесу це нагода розрекламувати та продати побільше товарів, а не згадувати Ісуса Христа. Оскільки християни заклопотані організацією святкових розваг, закупкою продуктів і подарунків, вони в цей час можуть більше грішити, дратуватися аніж в звичайні дні.
А що говорить Євангелія? «Син Людський не прийшов, щоб служили Йому, але щоб душу Свою дати як викуп за багатьох!» (Марка 10:45). Покласти душу - все зробити для просвіти людей. Це Його викуп світу від гріховності. «Кажу вам наче дітям: Не впрягайтеся… в чуже ярмо. Що може бути спільного у праведності з беззаконням? Що спільного у світлі з темрявою» (2 Кор. 6:13,14). Пам’ятати Христа – свою душу покладати на свідчення Його духовних істин. «На це і ви покликані, тому що Христос постраждав за нас, залишивши нам приклад, щоб і ми йшли Його слідами» (1 Петра 2:21). Який приклад залишив нам Христос? Він виявляв співчуття, милосердя, терпіння, але разом з тим відстоював необхідність праведного життя, виконання заповідей, благочестя, показуючи приклад для наслідування. І коли ми наслідуємо Його життя, то робимо велику честь і пам’ять Ісусу Христу. Згадуємо, що лише Він міг дати таку мудру науку! Науку розвитку досконалості людини, а не святкових розваг. Про дарування подарунків пише книга Дій апостолів 20:33-35 «Срібла, чи золота, чи одягу я не жадав ні від кого. Самі знаєте, що моїм потребам і тим, хто зі мною, послужили руки. Я вам у весь час показував, що працюючи, треба захищати немічних і пам’ятати слова Ісуса, Який Сам сказав: бажаніше давати, ніж брати». Апостол пояснив, що дарунки слід робити немічним, а не тим, в яких є все і не знаєш чим ще можна його порадувати.
Сказано: «Коли добро чините тим, хто вам робить добро яка вам благодать? Бо ж і грішники те ж саме чинять» (Луки 6:33). Щоб не уподібнюватися грішникам слід пам’ятати про дарунки духовні, які відроджують праведність. Христос повелів: «Давайте – і дасться вам. Бо якою мірою міряєте, такою ж відміряється вам» (Луки 6:38). Христос мав на увазі дари духовні, які на відміну матеріальних – не мають ціни. Чим більше їх будуть приймати, тим досконалішим стане людство. Павло говорить: «Той, Хто дає насіння сіячеві на поживу, примножить ваше «насіння», виростить плоди вашої праведності» (2 Кор. 9:10). Отже Бог пропонує насіння праведності – Своє Слово, від якого в земній людині народжується плід праведності. Однак апостол попереджає: «…хто сіє скупо, той скупо жатиме, а хто сіє щедро, той щедро пожне» (2 Кор. 9:6). Безумовно, християнам слід обмінюватися духовними дарунками. Навчитися з пошаною давати і брати, свідкувати і слухати свідчення інших. Стати співбратами під проводом Ісуса Христа. Церковний буквалізм звів правдиве народження Ісуса Христа на рівень міфу, принизив до розважальних вистав і на всіх язиках вітаються: «Христос народився»! Тоді як апостол свідчить про: «Таємницю заховану від віків і поколінь… Христос у вас, надія слави! Для цього я відчайдушно працюю, борючись Христовою Силою, яка могутньо діє в мені» (Колосян 1:26-29). Отже, таємниця полягає в тім, що християни мають народжувати подобу Христа в собі. Для цього слід духовно працювати, боротися силою Духа Мудрості та Правди, щоб стати Божими дітьми. Бо істинне Різдво для церковних ієрархів ще залишаться таємницею. Різдво Христа, духовна досконалість християн, а не показові видовища.
Близько двох мільярдів людей щороку святкують Різдво 25 грудня. І приблизно двісті мільйонів відзначають Різдво 7 січня. Проте мільйони людей не святкують. Хоч як це не дивно, але багато християн відкидають різдвяні традиції. Чому? Бо церковні діячі настільки все перемішали, що неможна зрозуміти де християнське свято, а де народний фольклор. Також немає ані біблійних, ані історичних підстав стверджувати, що Ісус народився 25 грудня, або 7 січня. Мислячі християни вважають Різдво язичницьким святом, замаскованим під християнське. Самі по собі святкові гуляння не є гріхом, доки вони не підміняють Істину. Замість повеління відроджувати на землі духовність, зробили з Ісуса Христа подобу ідола для поклоніння, а не Вчителя Істини. Це привело багатьох до думки, що свято має сумнівне походження. Коріння різдвяних свят сягають язичницького Риму, де проводилися святкування на честь бога землеробства Сатурна і Бога Мітри – Непереможне Сонце. Дохристиянські звичаї та вірування, на честь щорічного повернення Сонця, були перепресвячені народженню Христа. Апостол застерігає: «Не хочу, браття, щоб ви не знали про дари духовні. Бо коли ви були язичниками то ходили до ідолів, які вас вели» (1 Кор. 12:1,2). То хто ж ми, християни чи язичники? Релігійне ідолопоклонство стало звичайним явищем. Тому християнські дослідники Святого Письма не святкують такого Різдва. Працюючи з Біблією, вони відроджують свою свідомість для другого, духовного приходу Ісуса Христа.
Написано: «А тепер діти залишайтеся в Ньому (освіті), щоб коли з’явиться Він, мали сміливість і не були засоромлені (своїм невіглаством) перед Ним під час Його приходу» (1 Іоанна 2:28). Свято Водохреща є святом язичницьким. Адже Біблія виявляє необхідність освящатися, набувати Божих знань, щоб знати що, або кого освячувати. «Ісуса Христа освячуйте у ваших серцях!» (1 Петра 3:15). Визнайте Його взірцем для себе. Також: «Воля Божа – освячення ваше… щоб кожний умів берегти себе в святості і честі» (1 Солунян 4:3,4). Шануйте волю Божих заповідей, бо це було святістю і честю для Ісуса Христа. «Адже Той, Хто освячує, і ті, що освячуються, - всі від Єдиного!» (Євреїв 12:11). Всім слід орієнтуватися на Боже Слово, яке і є святою водою з неба для освячення. А все інше, що надумане людьми поза Біблією, це метушня негідна пам’яті Ісуса Христа. Свідчення Іоанна: «І взяте було Дитя до Бога і до Його престолу» (Об’яв. 12:5). Це означає, що Його досягнення визнано найвищим рівнем духовності! Надбанням єдності з Богом. Тому: «Зодягніться в нову людину, створену за подобою Божою, у праведності та святості істини» (Єфесян 4:24). Створіть в своїй свідомості нову, нетлінну сутність, визначену Богом, подобу Ісуса Христа. Це і буде нашою пам’яттю по Ісусу Христу! Йому честь і вдячність за духовну науку. Амінь!
Дослідження сестри Надії
|
