Шоста Заповідь.

 «Не вбивай» (Вихід. 20:13), вимагає шоста заповідь. Не дивлячись на те, що заповідь написана одним словом, вміщує вона в собі три основні елементи – це вбивство, жертва і суд. Всі три не бажані для людей, бо одним словом «не вбивай», Бог застерігає нас від усіх трьох. Соломон пише: «Чим хто згрішить тим і карається» (Прем. 11:17). Насамперед, заповіді застерігають нас від гріхів, через які ми караємося. Євангелія попереджає: «Всі, хто взяв меча, від меча загинуть» (Матвія 26:52). Якою є причина, таким буде і наслідок. Також: «Не судіть, судимі не будете» (Матвія  7:1). Бо судити мають право лише святі. «І хто вірить, не буде засуджений; а хто не вірить, той вже осуджений, бо не повірив Божому Сину» (Іоанна 3:18). Хто є справжнім віруючим? Той, хто виконує повеління Бога і Христа. А що стосується жертви, то в старозавітний книзі написано: «Якщо хто заколе жертву зовні стана і не приведе до скинії, в жертву Господу, то тому зарахується вбивство – пролиття крові. І виродиться той із народу свого» (Левітів 17:3,4). Пролиття крові зовні стана означає; даремно прожите життя. Бо якщо воно прожите не з Богом, то значить вбите – неугодна жертва. А Павло показує яку жертву Бог хоче. «Віддайте тіла ваші в жертву живу, святу, богоугодну для розумного служіння» (Римлян 12:1). Тобто, посвятіть своє життя Богу, виконуючи Його волю, бо справжня жертва в розумному служінні, яку нам показав Христос.

Чому ж Бог поставив нам таку заповідь – «Не вбивай», як би показуючи цим, що кожна людина на землі може стати вбивцею? Біблія говорить: «Що думки серця людського – злі від юності їх» (Буття 8:21). Всім добре відоме найперше вбивство зроблене родом людським.  Символікою для нього є два біблійних брата: Авель – пастух овець, і Каїн землеробець. Що вони означають? Авель – духовне, пастирське служіння, праведність, дорога добра і краща половина людської суті.  Каїн – противник доброго, фізична сила зла, розбійницька дорога і гірша половина людської суті. «Як робиш добре, то чи не піднімаєш лиця?  А як не робиш добра, то біля дверей гріх лежить; він кличе тебе, але ти керуй над ним» (Буття 4:7). Бог визначив, щоб розвиток людства йшов дорогою добра, тоді зло буде бездіяльне. Але проти Божої волі  рід людський вийшов на розбійницьку дорогу життя, там де вбивці, жертви і несправедливі суди. Написано: «Не так, як Каїн, котрий був від лукавого і вбив брата свого. А за що вбив? Бо діла його були злими, а діла брата праведними» (1 Іоанна 3:12). Досвід життя показує, що зло і неправда завжди переслідують добро та правду.  І саме найперше вбивство, це вбивство кращого життєвого шляху людства. І через багато часу потому Матвій напише: 7:13. «Ходіть тісними воротами; тому, що широкі ворота і простора дорога ведуть до загибелі, і багато таких, що йдуть ними». Тісні ворота – життя за Божим Законом. Широкі – беззаконня, якими до цього часу рід людський продовжує йти, і зло загрожує добру.

Павло пояснює: «В тілі моїм бачу інший закон, що противиться закону розумному і робить мене заложником закону гріховного. Хто визволить мене з цього тіла смерті? Бо розумом служу закону Божому, а тілом – закону гріха» (Римл. 7:23-24). В постійному протистоянні духовності, тваринна сутність людини перемагає. Чистота сумління, присутність Божої Волі - пригнічуються. Руйнуються задатки духа! Таке життя є мертвим і тілесна людина немічна визволити себе від гріха, який веде до смерті, хоч розумом все розуміє. Лише духовна людина здолає смертельну перешкоду і не стане жертвою. Тому Христос каже: «Людям це неможливо, Богу ж все можливо» (Матвія 19:26). Щоб визволити з рабства гріха і спасти людство від самознищення, Бог дає Свій Закон життя і посилає на землю Вчителів Премудрості. Давид говорить: «Попадає в біду і праведний, але Господь визволить його» (Псалом 33:20). Складаючи заповіт з потомками Ноєвими, Бог казав: «Я поверну вашу кров, в котрій життя ваше. А хто проллє кров людську, в того кров проллється рукою людською, бо людина створена по образу Божому» (Буття 9:5,6). Коли Божий Закон в крові людини, тобто керує життям, тоді він захищає і оберігає її свідому суть, котра є образом Божим. В вбивця, проливаючи кров, вбиває в собі дорогоцінний шанс стати духовною людиною за образом Божим. Але як нам зрозуміти, хто стає невинною жертвою?

Читаємо такий приклад: «Тоді священики  так сказали до князів та до всього народу, смертний вирок цьому чоловікові, бо він пророкував проти міста нашого. І відповів Ієремія: Знайте, я в ваших руках, та коли вб’єте мене, то ви невинну кров спровадите на себе, і на місто, і на жителів. Істинно Господь послав мене до вас, сказати ті слова вам» (Ієремія  26:11-15). За правдиве пророцтво пророка, який бажав людям добра,  нерозумні священики виносять смертний вирок. А добрий Ієремія просить не робити цього, щоб не постраждало все місто за безневинну кров. Невинна жертва, це жертва за Слово Боже. «Не бійтеся тих, хто вбиває тіло, душі ж вбити не можуть, бійтеся більше того, хто може і тіло і душу погубити» (Матвія 10:28). Що таке вбити тіло всім добре відомо, але яким чином вбивають душу? Це коли нав’язують людині спотворену віру, життя без Закону. Вбивають в людині мир, любов, бажання вчитися від Слова Божого, підміняючи Істину зовнішніми формами поклоніння. «Вони стверджують, що знають Бога, та вчинками відрікаються, будучи непокірними» (Тита 1:16). Прикривають себе символічною овечою одежкою, а насправді «вовки».

Христос сказав: «Знаю Я що ви рід Авраамів, але прагнете Мене вбити, бо Моє слово не вміщається в вас» (Іоанна. 8:37). Називаючи себе служителями віри, фарисейство, як розбійник на дорозі прагнуть знищити Того, хто незгідний з ними і заважає їм. Тому: «Він буде виданий язичникам, буде осміяний, зневажений. І, будуть бити, і уб’ють Його, - але третього дня він воскресне!» (Луки 18:32,33). Велика трагедія сталася на землі, людство вбило Вчителя від Бога! І коли сьогодні християни не приймають в своє життя Христові цінності: Любити Бога, виконуючи Його Волю, і любити ближнього як самого себе, то таким чином світ продовжує вбивати Христа в собі. Він не воскресає у наших душах, якщо ми не вміємо жити до цього часу! Як розуміти заповідь «Не вбивай»? Христос в Нагірній проповіді пояснює: «Не думайте, що Я прийшов порушити закон чи пророків. Не порушити прийшов Я, але виконати. Ви чули що сказано древнім: «не вбивай», хто вб’є підлягає суду. А Я кажу вам, що всякий, хто розгнівається на брата свого, підлягає суду» (Матвія 5:17:21,22). Приклад Христа – примирення з Богом і з людьми, бо гнів між християнами – негативна сила, яка вбиває духовність людей. Підтвердження: «Всякий хто ненавидить брата свого, є людиновбивця, а ви знаєте, що ніякий людиновбивця не має життя вічного і в ньому не перебуває» (1  Іоанна 3:15). Якщо людина не має в серці миру, коли вбита любов, сумління, тоді там поселяється зло. Така людина страждає сама від свого зла і стає причиною страждання для близьких. Адже Божа Премудрість, зла не визнає - воно не властиво її.

Христос каже: «Ви чули, що сказано: «око за око, і зуб за зуб» (Матвія 5:38,39). А Я кажу вам не противитись злому. І хто вдарив тебе в праву щоку, підстав і другу». Більшість не розуміють цих слів. Підставити іншу щоку, це вірно оцінити ситуацію і не озлоблюватися взаємно. Адже примирення набагато краще помсти. Якщо за вбивство відплачувати вбивством, то і сам стаєш вбивцею і підлягаєш Божому суду. Свідчення: «Ви чули що сказано: Люби ближнього твого і ненавидь ворога твого. А Я кажу любіть ворогів ваших, благословляйте і тих, хто проклинає вас, чиніть добро ненависникам і моліться за тих, що кривдять і переслідують вас» (Матвія 5:43,44). Запам’ятайте, у справжніх християн немає бути ворогів. Ненависть – ворог самої людини. А любити ближнього – виражати сутність Божої Любові. Однак, одні проживають своє життя в постійній ворожнечі і роздратуванні, таким чином вбивають в собі Божу подобу. А інші одухотворяють себе любов’ю, набуваючи статусу гідних воскресіння. Адже ще в Старому Заповіті сказано: «Не будеш мститися, і не будеш ненавидіти синів народу свого. І будеш любити ближнього свого, як самого себе! Я Господь!» (Левітів 19:18). Христос, не лише проповідував таку норму життя, але і Сам так жив. Нікого не вважав Своїм ворогом. Знаючи того, хто продасть Його вбивцям за 30 срібників, продовжував ділитися з ним хлібом, як буквальним так і духовним. А коли Його вбивали - молився за своїх вбивць. «Отче, прости їм, бо вони не знають що роблять!» (Марка 23:34). Отже Божий Закон, по замислу Ісуса Христа має бути одухотворений Любов’ю, а не караючим вироком.

Павло дає пораду: «Не мстіть за себе любі, але дайте місце гніву Божому. В Моїй владі є помста, і Я віддам, - каже Господь. Якщо твій ворог голодний, - нагодуй його; якщо спрагнений, - дай йому пити; роблячи це, ти нагортаєш йому на голову палаючий жар» (Римлян 12:19-20). Гріховний світ, немов Божий ворог, противиться всякому Божому Слову. А Бог, дозволяє сонечку світити, добрим і злим, дозволяє землі кормити, добрих і злих. Бог зберігає наше життя більше, ніж ми самі! Зверніть увагу, який величний і дивний цей Божий гнів, хто його по – справжньому розуміє! Накорми і напої ворога і покажи йому всю свою любов, і тоді вона як палаючий жар, розтопить зло в серці ворога. «Не будь переможений злом, а перемагай зло добром!» (Римлян 12:21). Оскільки Бог нас навчає не гніватися, щоб стати Його подобою, то це означає, що в Самого Бога гніву немає. І пророк стверджує: «Гніву немає у Бога» (Ісая 27:4). Це люди ще мають гнів і вбивають. А Бог – є Любов, Він – воскрешає! Амінь!