Слава Божа
«Прославляйте Господа, бо Він Благий, навіки милість Його» (Псалом 105:1).
Завдяки любові до людини проявляється Божа сила благості. Піднімає доведену до краю загибелі душу, виводить з гріховного полону і визволяє від пекельного осуду совісті, тому заслуговує на славу. Прославляти Бога, завжди було обов’язком для віруючого світу. Бога славлять багато і по-різному. Будуються архітектурні храми, молитовні будівлі, високо-художньо оздоблюються, відправляються в них урочисті служби, меси, зібрання. А скільки релігійних свят, обрядів на Славу Божу! Прославляє народ Бога колядками, псалмами та іншими піснями, в котрих такі прекрасні слова. І не існує християнської церкви на землі, де б не прославляли Бога та Ісуса Христа. А кожний рік ми чуємо заклик: «Христос народжується – Славимо Його». Але як ми виконуємо цей заклик? Розуміємо славу народження Христа, живемо згідно Його вчення? Інакше, словесний заклик може виявитися порожнім звуком. Адже святкові вертепи, ясла із штучним немовлям та ягнятами, є більше розвагами, а не славою Христа. Про Нього написано: «Він будучи сяйвом слави, образом Божої сутності, сів праворуч Величності на висотах» (Євреїв 1:3). Оскільки Христос – сяйво Слави, усе зробив для слави Отця, то Бог, безумовно, є Джерелом цієї слави – метою досяжності. Божа слава це не людська популярність, захоплення красотою, багатством, талантами, але відродження довершеності. Віра в існування причини всього, що живе! Визнання найвищої цінності задуманого Богом!
Апостол нагадує: «Таємницю заховану від віків і поколінь, відкриту Його святим. Бог показав їм, яке багатство слави є в цій таємниці між язичниками, - а саме, Христос у вас, надія слави. Коли Його проповідуємо, переконуючи кожну людину, навчаючи мудрості, аби зробити її досконалою» (Колосян 1:26-28). Слава Христа це досягнення мудрості, духовної подоби Сина Божого в кожнім християнині – ось де багатство слави! Запитайте себе, чи достатньо нинішньої велично-показової слави та свято-пошанувань, щоб прославити Бога і Христа? Культові містерії лише підкреслюють, до якої церкви, або ж християнської спільноти ми належимо. І прославляється більше церква, віруюча громада аніж Бог. Існує слава духовна, без якої всі показово-величні дійства перетворюються на театральну виставу. Давид висловлює своє захоплення: «Господь – Цар, на віки віків, а язичники, згинуть з землі Його» (Псал. 9:37). А де знаходиться земля Бога? Ми, тілесні люди є землею Господа, де не повинно бути язичництва! І Давид закликає до логічного мислення. Люди вибирають собі правителів, релігійних кумирів, прославляють їх, а потім можуть відмовлятися від них, і часто навіть знеславлювати. Тоді як Бог - Цар на вічні віки. Він є Владикою від часу ніким не визначеного і до часу ніким не визначеного. І яка сила зможе Його знеславити? «Бережіться, щоб не забули Завіту, який Бог склав з вами, не виготовляти ідолів, які зображають що-небудь» (Повт. Закону 4:23). Коли на рівні з Богом надають таку саму пошану релігійним діячам та рукотворним виробам – принижують Бога, забувши Його завіт.
Пророцтво: «Зведіть очі ваші на висоту небес і подивіться, хто створив їх? Хто виводить воїнство...? …через безліч могутності і велику силу у Нього нічого не вибуває» (Ісая 40:26). Бо як в одному місці зникає, то в іншому народжується. Таким могутнім побачив пророк Творця, Який явив на землі Своє Воїнство Слави, пророків і апостолів. «Небеса сповіщають Славу Божу, творіння ж рук Його відкриває твердь» (Псал. 18:2). Знаючи про те, що небо в Біблії є образом духовної висоти, яка спирається на твердь - Божі закони, котрі при виконанні людьми прославляють Творця. «Слава Богові на висоті, а на землі – мир в людях доброї волі!» (Луки 2:14). Мирне життя на землі, це Слава Мудрості, яка приходить від Небесного Отця. Відсутність миру в світі, або в християнських церквах, означає відсутність єдності з Богом. Піднімаючи очі навіть до буквального неба, там можна побачити Славу Бога Творця. Відомий вчений Ісак Ньютон насправді погодився з Словом Божим, написавши такі слова про буквальні небеса. «Ця найвитонченіша система зірок, планет і комет, могла створитися тільки в результаті наміру і влади Премудрої Особистості». Але не всі вчені так думають, тому і не готові сьогодні визнати і прославити Всевишнього Творця. Всесвіт створився в результаті вибуху, - запевняють більшість вчених. Можливо і так, але ж сама дія вибуху не містить в собі розуму. Це лише могутня енергетична сила, яка приводить все до хаосу. А Ньютон називає Всесвіт, «найвитонченішою системою». То як це могло статися? «Дух Божий носився над водою» (Буття 1:2). Істина, найвища мудрість Творця над Всесвітом. А вода – життя, в котрому реалізується задумане Творцем. Творчий процес Всесвіту діє під контролем Незбагненого Розуму. Адже всякий вибух без розуму – руйнує, а з розумом – будує!
Безбожні науковці не вірять в Творця. І тому заявляють, що матерія сама має властивість відтворюватися і вдосконалюватися. Можливо і так, але Хтось її цьому мусив навчити! «Хто звершив це? Той, Хто від початку викликає пологи; Я – Господь перший, і в останніх – Я Той Самий» (Ісаї 41:4). Той, Кого ми називаємо Богом Предвічним, викликав так звані пологи, для існування життя. Він започаткував у всьому існуючому, непорушну, далеко-цільову закономірність. У Його владі початок усього творива, і Він визначає кінець для всякого безславного існування – процес духовного відбору. Здавалося б, весь світ вже мав би віддавити належне Творцю, самим ставши учасниками Божої Слави. То чому ж не виконують цього призначення? Чому життя на землі таке безславне? Бог вимагає: «Не вбивай» - вбивають. Бог вимагає: «Не крадіть» - крадуть. Бог каже: «Любіть ближнього свого як самого себе» - не люблять, і зло чинять один одному. Слава нашого життя залежна від того, щоб Волю Божу виконувати. Давид дорікає: «Боже, прийшли язичники в спадкоємство Твоє, осквернили святий храм Твій» (Псалом 78:1). Божий спадок – віровчення пророків та апостолів спотворене і принижене культами. Знову і знову, віра занечищується язичництвом. Для чого це робиться? Для того, щоб створити захоплюючий ефект, славу самій формі поклоніння замість суті. Адже суть в оновленні життя, відроджені морального та духовного стану людства, яке нажаль постійно погіршується, бо нинішня діяльність ієрархів не працює на славу духовності, більше собі на славу.
Павло пише символічне порівняння: «Отже, чоловік не повинен покривати голову, бо він є образ і слава Божа; а жінка є слава чоловіка. Бо не чоловік був створений для жінки, а жінка для чоловіка. Тому жінка повинна мати, знак влади над собою» (1 Кор. 11:7,8). Хіба лише жінка підвладна Божої волі? Про що тут йде мова? Чоловік – людина, яка неповинна закривати голову (свій розум) від знань Божої Мудрості. І жінка – людина, створена для життя, як і життя для неї. А знак влади не зовнішній на голові, а внутрішній – свідомість віддана Богу. Апостол говорить: «Відкинувши приховані (прикриті) ганебні вчинки, не вдаючись до хитрощів та не перекручуючи Слова Божого, а відкриваючи (досліджуючи) Істину, доручаємо себе совісті, кожної людини перед Богом» (2 Кор. 4:2). Тепер ви розумієте якою має бути Слава Божа на землі? Всі наші бажання і вчинки мають пройти через суд совісті, бо совість є Божим послом в кожній людині. Він зобов’язує всіх жінок і чоловіків прославляти Творця богоугодним життям. Де діє Закон Божий, там досконалість і гармонія. Закон через людину творить Славу Божу! А жінка символізує тілесне життя всіх релігій. Воно тоді стає славою, коли покрите, підпорядковане Божому Закону.
Пророцтво: «Вуста священика повинні зберігати освіту, і закону шукають з вуст його… Але вони ухилилися з путі цього. Зруйнували завіт» (Малахія 2:7,8). Пророцтво говорить, що провідники церков будуть ухилятися від Божого визначення. «Бо всі згрішили, і позбавлені Божої Слави» (Римлян 3:23). Аналізуючи беззаконне життя світу, задайте собі питання: Чи реально в такий ситуації звичайним мирянам навчитися вірно прославляти Бога? Чи світ наш приречений на безславне існування? «Я потрясу небо і землю, море і сушу і всі народи, і прийде Бажаний усіма народами і наповню цей дім славою» (Аггея 2:6,7). Оскільки людство не живе за Божими правилами то потрясіння неминучі по всьому світі. Не виконуючи Божої місії провідники церков допустили виродження духовності і в час біди не допоможуть, скільки б не молилися. Скільки б капеланів не постачали збройним формуванням, війна завжди буде гріхом. Вона не лише заборонена законом Божим, але має бути забороненою людьми. Пора вже почати серйозно відноситися до духовних цінностей Бога. І тільки тоді настане бажане усіма народами праведне досконале життя! Апостол свідчить: «Зірка від зірки відрізняється славою. Так само і воскресіння мертвих: сіється в тління, - в нетління встає, сіється в неславу, - у славі встає, сіється в немочі, - у силі встає» (1 Кор. 15:41-43). Як бачимо, у нашому тлінному, безславному, немічному житті, всім світом необхідно відродити справжню Славу. Славою є Божа Мудрість, котра перероджує людську свідомість з тілесної на духовну. І хоча християнські церкви відрізняються між собою, наче зірки, але змушені будемо об’єднатися, як не в одну церкву, то в оновлене життя, яке прославить Бога. Прийти до цього свідомо буде не легкою справою. Але ж так само було не легко учням Христовим і Самому Ісусу Христу.
Написано: «…багато хто увірував в Христа; та через фарисеїв не признавалися, щоб не відлучили їх від синагоги. Бо полюбили більше людську славу, ніж Славу Божу» (Іоанна 12:42,43). Проблема з якою стикався Христос, а потім і Його апостоли, це і сьогоднішня проблема. Високий сан богословів, сучасні освічені публічні пастори, вже можуть відрізняти славу людську від Слави Божої. Але щось заважає їм показувати приклад своїм життям. Бояться втратити місце у славі людський. А біда не в тім, що вони люблять коли їх прославляють, а в тім, що християн ніхто не вчить жити для Слави Божої. Ось чому так довго продовжує існувати на землі безславне життя! Ми віруємо, що народиться нова сила, котра сміливо буде відроджувати нове життя. «І сказав Той, Хто сидить на престолі: Ось нове все творю!» (Об’яв 21:5). Також пророцтво: «І явиться Слава Господня, і побачить усяка плоть; бо вуста Господні прорекли це!» (Ісая 40:5). Те, що промовляють Господні вуста, знаходиться в Біблії. І тільки тоді, коли християни добре знатимуть все, що там написано, матимуть істинне знання. Адже Христос створив нову віру, очистивши від язичництва для Слави Бога Отця! А духовна досконалість людини, є заслугою Бога – Його Славою!
Далі приклад, пророка Єзекиїля, якого можна порівняти з Мойсеєм. Адже, як в одному так і в іншому випадку, Бог посилає пророка, щоб народ не загинув в безславному полоні. В час вавилонського полону, ізраїльській народ, втратив найбільшу свою славу. Святе для них місто Єрусалим, а також величний храм Соломона вщент зруйнований вавилонянами. А на той час це було для них найбільшою славою. Можна собі уявити в якому стані знаходився народ. Вони ж так надіялись, що слава якою вони володіли, захистить їх. І ось все, що бачили, і чим втішалися їхні очі, і чим вони жили, втрачено назавжди. Хіба не так само і ми сьогодні надіємося на свої прекрасні церковні споруди? Але в тяжкий для євреїв час, Бог посилає пророка Єзекиїля, якого наділив надзвичайним баченням. І він побачив Славу Божу, не в святому місті Єрусалимі, і навіть не в святому храмі, а там де в живому серці горить, жива віра! Бог послав Його навчити людей, будувати храм Божої Слави в самому собі. І Христос навчав: «Ви храм Бога Живого» (2 Кор. 6:16). Наука ця вічна, вона і сьогодні дійсна, щоб нам вчитися. Але мало таких, хто розуміють пророка Єзекиїля. Називаючи те, що побачив він і пророчив – містикою.
Пророцтво: «І я бачив, бурхливий вітер від півночі, велика хмара і палаючий вогонь і сяйво навколо нього, а з середини вогню видно було чотирьох живих істот, кожна з них мала чотири крила та чотири обличчя. На подобу лева, на подобу вола, на подобу орла, а також обличчя людини» (Єзекиїля 1:4-10). Так загадково і для більшості незрозуміло описує пророк одкровення згори. Насправді, він побачив Славу Божу, звідки вона бере свій початок, як буде рухатися, і куди має повернутися. Початок Слави – Бог! Але, рухаючись по кругу земного життя, Слава Божа була спотворена, і віддалена земними вчителями від людей. Втім, не зійшла із задуманого шляху повернення до Бога. Єзекиїль пророчить: коли і ким на землі буде піднята Слава Божа, на найвищий рівень. Ці загадкові чотири живі істоти, насправді люди, які будуть народжені на землі через шість століть. Пророцтво Єзекиїля вже збулося, і тому ми знаємо цих чотирьох людей по-імені. Безумовно, це євангелісти, Матвій, Лука, Марко і Іоанн. Пророк побачив у них, царську мудрість лева, силу вола, далекозорість орла і найбільшу можливість людини. Адже ніхто до них і ніхто після них, не піднімали Славу Божу так високо. Далі пророк описує дивну колісницю, на який будуть рухатись чотири євангеліста.
Пророцтво: «Вигляд коліс і побудова їх, ніби колесо знаходилося в колесі… Вони рухались зі швидкістю блискавки. Куди дух хотів іти, йшли вони,… бо дух істот був у колесах» (Єзекиїля 1:14-20). Ця дивна колісниця насправді є образом Божої Слави. А колесо в колесі то слава Сина у Славі Отця. Чотири євангеліста не були славою, а посвятили своє життя для Слави Божої. І навіть Христос, якого запитали іудеї; ким вважаєш Самого Себе? Відповів: «Якщо Я Сам Себе славлю, то слава Моя ніщо. Мене прославляє Отець» (Іоанна 8:54). Христос жив досконалим життям, і тому став на землі Подобою Божої Слави. В молитві до Бога говорив: «Отче! Ті, кого Ти дав Мені, хочу, щоб там де Я, і вони були зі Мною, щоб бачили славу Мою, яку Ти дав Мені» (Іоанна 17:24). Христос явив Славу, у виконанні Божої Місії, а апостоли продовжили і донесли світові. Вона відкрита для всіх людей у чотирьох Євангеліях. Вона вже понад два тисячоліття кличе до себе людей! Захоплює своєю досконалістю духовного життя. Вона може сотворити чудо! Вилікувати хворого, дати сили немічному, воскресити мертвого!
Апостол пише: «Як Христос воскрес із мертвих Славою Отця, так і ми в оновленому житті, ходити почали (воскреслими)» (Римлян 6:4). Життя християнина оновлюється Духом Євангелія, відкриває право стати учасником справжньої Слави. Воскреснути від мертвого життя до живого! Як написано: «І ми всі з відкритим обличчям як у дзеркалі, дивлячись на Славу Господню (якою є життя Христа), перетворюємося на той же образ від слави у славу, як від Господнього Духа» (2 Кор. 3:18). Високодуховна Премудрість Всевишнього Отця, відроджує в людині подобу довершеного життя Його Сина! Отже, як би не старався цей світ зменшити Славу Бога, піднімаючи славу людини, природи, науки, грошей. Але ніщо і ніхто на землі не зможе затьмарити собою Славу Бога і Його духовних цінностей відкритих для людей. Настане час, коли всі визнають велич Його Слави і скажуть словами молитви: «Твоє, Господи Царство і Сила і Слава на віки віків!» Амінь!
Опрацювала Шагіна Надія.
