Стережіться філософій

«Глядіть, щоб ніхто не звабив вас філософією за людськими переказами, згідно з принципами світу, а не за Христом» (Колосян 2:8).

Апостол говорить, що є філософія за принципами світу, але існує і за Христом! Про себе він засвідчив: «Ми ж маємо розум Христа» (1 Кор. 2:16). Філософія апостолів спирається на мудрість Христа, яку не можна перевершити. Що таке філософія? Прагнення до мудрості, «любомудріє» - вдумливий стан розуму. Теорія світобачення, як одна із форм діяльності розуму, особливий спосіб пізнання. Так відповідає нам Вікипедія. В історії існувало багато типів філософії, які відрізняються предметами та методами. В загальному вигляді мається на увазі діяльність, направлена на встановлення раціонального вирішення. Дослідження суті мислимого буття і його сили духа. Адже мислити, означає бути! Оскільки мислимі предмети частково невидимі, концентрується увага на першопричинах. Філософія по Гегелю, - сутність захоплена думками. Афінська школа: Наука логіки, метафізики, етики та естетики, в котрих ставляться питання:

1. Чи існують границі людського пізнання?

2. Яким чином створений Всесвіт?

3. Чи існує Бог Творець?

4. Хто є людина і сенс її життя?

5. І що чекає людство в майбутньому? Це основні питання для вирішення їх логікою мислення. Людська філософія не є окремою ідеєю, вона розчинена в культурних, народницьких, релігійних і навіть політичних надбаннях. Наприклад, в Індійських термінах «Брахма відія», означає: знання Абсолюта. В китайських «Сюе» - теорія буття. Арабська філософія є шляхом самооцінки досягнення і рух до невідомого. І найпримітивніша світська філософія – «Побут визначає свідомість». Мудрість на рівні потреб. Розум, що творить матеріальне, а духовність майже не проглядається, бо не творить вічне!

Філософія завжди була наукою багатообіцяючою і надзвичайно цікавою. Тому захоплені нею, нерідко, вважають себе мудрішими, або ж рівними Богу. Однак Павло свідчить: «Не мудре Боже (яким вважає його світ), є розумнішим від людського, і немічне Боже (яким здається світові), є сильнішим від людського» (1 Кор 1:25). Також: «Страх Господній – початок мудрості» (Прем. Соломона 1:7). Страх – щоб не видавати нерозумне за розумне! Якби Всесвіт і земне життя не були творивом розумного Творця, а результатом дії сліпої ірраціональної сили. Чи можна було б набути мудрості, вивчаючи щось ірраціональне по своїй суті? Все неживе і нерозумне – не може родити, або створити Розум! Хто не візьме до уваги Істинного Бога, та Його Премудрості – зазнають розчарування. Бо їх філософські напрацювання не матимуть сенсу. Стверджено: «Господь дає мудрість; з уст Його – знання і розум» (Притчі 2:6). Філософські праці необхідно підпорядковувати Божому Слову. Докласти особистих зусиль, використовуючи розумові здібності. «Усе Писання Богом натхнене і корисне для навчання» (2 Тимофія 3:16). Необмежена Сила Божої Мудрості, бездоганна справедливість і велика любов, гарантують виняткову достовірність Істини! Тоді-як людські філософії походять від людей, і на відміну від Бога мають обмежені можливості.

Свідчення: «Хто може виміряти силу величі Його? Коли людина закінчила (вичерпала себе), там (Божа Премудрість) тільки починається» (Сіраха 18:4-6). Люди за своєю природою мають відносно малий життєвий досвід. Як правило, обмежені однією культурою, релігією, чи-то одним земним середовищем. Будь-яка філософія, що вони створять, виявлятиме ці обмеження. Існують границі тілесного розуму; бажаючі порушити які, - наражаються на безумство! Тому написано: «Я погублю мудрість премудрих, а розум розумних відкину» (1 Кор. 1:19). Мова йде про безбожний розум, що творить злі речі. Запроваджує війни, вбиває людей, руйнує природу. Нажаль, людська філософія оправдує все це, заради якогось сумнівного добра. Дивитися на будь-яке зло по філософськи, визнаючи його право на існування – фактично це не мудрість, а логіка абсурду. Таких розумних відкину, застерігає завіт Христа. Апостоли взяли до уваги повеління Христа, а боротьбу з недосконалістю філософів, Павло образно називає: «боротьбою зі звірами»!

Апостольське вчення застерігає і просвіщає нас на біблійних прикладах: «Павло в Афінах проводив бесіди з юдеями та побожними; В синагозі і на майдані. Деякі з філософів епікурейців та стоїків сперечалися з ним, вони казали: Що говорить цей марнословець? Здається він проповідник чужих для нас Богів! Апостол благовістив за Ісуса та воскресіння… Почувши про воскресіння з мертвих, вони почали глузувати: Про це послухаємо тебе іншим разом!» (Дії 17:17,18,32). Із цих слів ми бачимо, що існували філософські праці, які не сприймали Благу Вістку Ісуса Христа і не вірили в воскресіння з мертвих. «Досвідчений не той, хто сам себе ставить, а той, кого ставить Бог!» (2 Кор. 10:18). Найдосконаліші вчителі у Божому Слові. А світ, котрий не пізнав Бога в повноті – духовно недосвідчений! Тому апостол застерігає: «Не дозволяйте себе обманути: погане товариство псує добрі звичаї, а деякі, кажу вам на сором, Бога не знають» (1 Кор. 15:33,34). Знати Бога, це знати Правду Божу, і стерегтися тих, що знаходяться під впливом людської філософії, а також філософії епікурейців. Приклад цієї філософії подається в Біблії як загроза християнам всіх часів. Існували послідовники грецького філософа Епікура, який жив приблизно з 341 по 270 рік до народження Христа.

Він навчав, що стан задоволення і відчуття щастя є основою всього найкращого в житті людини. Як не дивно; але Епікур не навчав своїх послідовників вести непристойне, або ж безпринципне життя. Вдаватися  до ганебних вчинків, шукаючи задоволення. Більш того, він запевняв, найкращий шлях до задоволення це життя в розсудливості, справедливості і самовладанню. По-Епікуру, щастя лише у тілесному житті людини! Отже, епікурейці в той час, в порівняні з недосконалими християнами, які часто грішили, розводили чвари між собою – здавалися навіть привабливішими. Як бачимо, необхідно було виховувати перших християн. Бо така показна і нібито висока мораль епікурейців могла звести багатьох християн. Так само сьогодні показна мораль в служінні Богу видається за істину. Христос також навчав високої моралі та християнської етики в спілкуванні. Його наука говорить: «Велике надбання – бути благочестивим і задоволеним» (1 Тимофія 6:6). Отже, слід вияснити, в кого благодатне і задоволене життя? І чим відрізняється вчення Епікура від вчення Христа? Під час життя філософа людство поклонялося багатьом «богам». І дослідивши цих богів він прийшов до висновку, що боги не цікавляться людським життям. За Епікурою, Всесвіт створили не боги, а життя зародилося випадково. Отже його вчення суперечить Біблії, яка навчає зовсім іншим цінностям.

Апостол говорить: «…знаємо, що немає іншого Бога, крім Єдиного. Якщо і є так звані боги, чи-то на небі, чи на землі, як є багато панів. Для нас один Бог-Отець, від Якого походить усе, і один Ісус Христос. І один Святий Дух, у Якому – все; і ми є в Них!» (1 Кор. 8:4-6). Наше життя залежне від того, чи ми набуваємо вірного знання про Бога та Ісуса Христа. Найбільше щастя для людини, поєднати свою свідомість з вічним Духом Божої Премудрості! А філософія Епікура вчить, що іншого життя крім тілесного не існує, і насолоди слід шукати в тілесному житті. Висока моральна поведінка – відвертає проблеми. Добрі стосунки з людьми вигідні, - бо забезпечують спокій. Він навчав не зловживати будь-чим, щоб уникати згубних наслідків, хвороб, нещасних випадків. Але, наш недосконалий світ хіба може все це гарантувати? Чи можуть тут всі стати щасливими? Такий філософський спосіб життя є безвірницьким. Немає в ньому віри і надії на майбутнє.

Павло говорить: «Коли я боровся зі звірами в Ефесі як людина, то яка мені від цього користь? Якщо мертві не встають?» (1 Кор. 15:32). Послання апостола виражає боротьбу з безбожною мудрістю (образно, зі звірами). Павло визнає необхідність відродження в людині нетлінного начала, щоб останній ворог – смерть, був подоланий! Людина є суттю тілесною і духовно-свідомою. Так-як тіло і кров Царства Божого не успадковують, то спасіння треба здобувати для свідомості. Свідчення: «Бо так було за днів Ноя; їли, пили, женилися – аж до того дня, як Ной увійшов у ковчег» (Матвія 24:37-39). Чим усе закінчилося? «Прийшов потоп і змів їх усіх». Циклічність земного буття підводить до часу Істини, тоді все, що загрожує її відродженню вимітається. Ной же збудував ковчег – духовний осередок. І залучає різних людей, навіть з тілесним способом мислення, образно, «всякої тварі по парі». Отже, завжди існував і нині існує - шанс спасіння. Давид говорить: «…я був нерозумним, як тварина перед Богом» (Псалом 72:22). Але, перебуваючи в духовному середовищі благовісників істини, можна розвинути досконалу свідомість і спастися.

Алхіміки середньовіччя шукали формулу еліксиру життя, котрий би зціляв хворих і омолоджував тіло, назвавши це філософським каменем. На відміну від містичного символу філософського каменя, є Премудрість Христа, яка відроджує духовність. Вчителі земного життя відмовилися від Нього і Він для багатьох став каменем спотикання. Написано: «Приходьте до Нього – живого коштовного каменя, знехтуваного людьми, але вибраного Богом» (1 Петра 2:4). Коштовний камінь – філософія духовного життя за Христом. Біблійний статус – живе життя, яке піднялося над людськими принципами світу! Не дивлячись на те, що спосіб життя безбожників може здаватися кращим ніж життя послідовників Христа, яких завжди переслідували, пророк оцінив їх такими словами: «…будемо їсти і пити, бо завтра помремо» (Ісая 22:13). Таке кредо їхнього життя, без надії на вічність. Недосконалість людської філософії виявляє звичайний егоїзм короткочасного задоволення.

Апостол навчає: «Ви ж, улюблені, будуйте себе святою вірою, моліться у Святому Дусі. Інших спасайте, вириваючи з вогню, ненавидьте навіть одяг, опоганений тілом» (Юди 1:20-23). Життя побудоване на вірі і молитовному єднанні – духовне. А спасати слід тих, що спалюють себе життям без цілі. Символічна одежа опоганена від тіла – це праведність, що забруднюється в тілесному житті. І апостол радить ненавидіти цю брудну правду. Найбільше щастя для християнина, рухатися життєвим шляхом Христа. Бо ніде не написано в Новому Завіті, що Христос був незадоволеним своїм життям. Або ж бажав Собі іншої долі? Він виконував на землі місію Всевишнього Бога, свідомо віддаючи в жертву заради цього Своє тілесне життя! І нас навчає: «Без віри неможливо догодити Богу. Хто приходить до Бога, треба вірити, що Він є і що винагороджує тих, які Його шукають» (Євреїв 11:6). Віра в те, що окрім видимого, існує життя невидиме, нетлінне, за образом і подобою Божою – це і є відкриттям вищої філософії.

Далі читаємо мудрість Мойсея: «…він вирішує, краще страждати з Божим народом, ніж мати тимчасову гріховну насолоду, а подобу Христової ганьби, вважав більшим багатством для себе, ніж всі єгипетські скарби; бо бачив іншу нагороду. Вірою покинув Єгипет, як той, що бачить Невидимого!» (Євреїв 11:25-27). Кращий напрямок філософської думки, бачити і розуміти для себе волю Невидимого. Думки ж більшості - далі свого носа, навколишнього середовища не сягають, приземлені та задогматизовані. Велика нагорода служити Богу, будучи вірними Його Волі! Бо все земне, матеріальне, здобуте нашою працею і розумом – короткочасне, скороминуче щастя. Павло сказав: «Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей» (1 Кор. 15:19). Бо шукаємо добра для нинішнього часу, не піклуючись про вічне.

І хоча вчення філософів цікавлять невелику кількість людей, однак епікурейський дух живе в нашому середовищі. Це ті люди, котрі майже не вірять в Бога, а також атеїсти. Їх філософія, добиватися матеріального щастя. Великий бізнес, політика, матеріальна наука та релігійний кар’єризм. Все це шукає собі щастя сьогодні і тягне фактично за собою весь науковий світ. Маючи добропорядний вигляд та показну високу мораль, вони є загрозою, для збіднілих і духовно слабких християн. Тому-то попередження апостола: «стережіться людських філософій і не дайте себе звести», і нині дійсне, щоб нам про це пам’ятати! Послання апостола: «Це не та мудрість, що сходить з гори, а земна, душевна, бісівська». Земна мудрість часто швидка на злорадство, хитрість вміє оправдатися, «прикинутися ангелом світла». «А та, що згори, насамперед чиста, потім мирна, повна милосердя і добрих діл…» (Якова 3:15-17). Це висота духовного виховання.

Людина сама створює себе; про що думає, мріє, тим і живе. Думає про земне – залишається земною, відокремленою від вічності. Філософія людського життя є символічним деревом пізнання добра і зла. Способом «вкушання» то зла, то добра можна дійти висновку і покращити мораль. Але якою ціною?! Оновлюючи свідомість світу без керівництва Бога, через практику безумного самовладдя, руйнування природи і людини, змушені терпіти біди, хвороби та передчасну смерть молодих людей. Варто знати, що збільшення хвороб та природних катаклізмів провокує сама людина. Апостол навчає: «Коли ви з Христом воскресли (прозріли), то шукайте того що вгорі (на висотах Духа). Думайте про це» (Колосян 3:1,2). Справжня філософія – наука, яка намагається пізнати суть довершеного буття. А справжній філософ – посвячений в знання Божественної Премудрості! Амінь.