Світло і темрява?
«Хто говорить, що він у світлі, а ненавидить брата свого, той ще в темряві. Він не знає куди йде, бо ненависть засліпила очі йому» (1 Іоанна 2:9-11).
Якщо поставити питання, що є джерелом світла? То більшість людей назвуть сонце, як природне світло. Іще скажуть, що вчена людина своїм знанням може відкривати енергетичне та просвітницьке світло. Бо всяке знання – є світло, а незнання – темрява. І ніхто їм не буде заперечувати. Але завжди знаходяться такі люди, що шукають першопричини всього існуючого, а також першопричини світла і темряви. Для них це питання, стоїть набагато глибше. Хто дав можливість сонцю світити, а людині, здобувати знання? Таке питання стояло і перед пророком Єремією. Він так відповів: «…що Бог дав сонце, аби вдень світило, місяць і зорі, аби вночі світили (Єрем. 31:35). А Давид, оспівує Боже твориво словами: Коли бачу Твої Небеса – діло рук Твоїх, місяця і зорі, що ти встановив, - то що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї?» (Пс. 8:4,5). Давида, до глибини душі здивували не тільки світобудова Всесвіту, але і такі великі можливості дані Богом людині, яка народжується несвідомим немовлям, але має можливість піднятися розумово, над всіма створіннями землі. Святі Мужі землі, які писали Святе Письмо впевнені, що Бог – є Першопричиною світла, як буквального так і духовного. Він Той, Хто силою Своєї Премудрості створив наше сонце, - величезний термоядерний реактор. Який виробляє і посилає в космос велику кількість енергії, світла й тепла. І лише маленький відсоток цієї енергії доходить до нас, як сонячне світло і тепло, котре підтримує життя на землі. Без цього ми не могли б існувати, а земля була б мертвою планетою.
В Біблії піднімаються питання, що змушують нас замислитися про своє місце у Всесвіті: «Чи знаєш ти устави Небес? Де та дорога, що світло на ній перебуває? А темрява – де її місце?» (Йова 38:19,33). Сьогодні, коли людство набуло багато технічних, астрономічних, хімічних знань, ці біблійні питання вимагають відповіді як ніколи раніше. Бо ніщо так не може задовольнити мислячу людину, як усвідомлення того, що її життя має сенс. Шкода, але людство подібне до особи, яка в темній кімнаті шукає виходу. Натикаючись на невидимі перешкоди, воно щораз падає, набиваючи собі гулі. Після висадки людини на місяць одного теолога запитали, що він думає про це технічне досягнення людства, той відповів: Воно не вирішує жодної із проблем людства. Як бачимо мислячі люди усвідомлюють, що потрібно мати мету, яка б наповнювала їхнє життя змістом. Необхідно навчитися розпізнавати, що є темрява, а що світло. Що має вагу, а що неважливе і не треба на нього витрачати життя. Як написав пророк: «Горе тим, що зло називають добром, а добро – злом, що поставили темноту за світло, а світло – за темряву…» (Ісая 5:20). Ці пророчі слова підкреслюють, що земне людство, незважаючи на всі їх технічні досягнення, не знають правдивого життя. Не знайшли дороги до істинного, духовного світла. Вони не хочуть знати Того, Хто так точно відрегулював і запалив цей дивний сонце – реактор, завдяки якому існує життя на землі.
Хто шукає духовного світла, сам може стати світлом для інших. Земля має такий приклад живого світла. Людини – Ісуса Христа! Павло стверджує: «Вірою ми розуміємо, що віки Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталося видиме» (Євреїв 11:3). Як треба розуміти слова апостола? Тобто існує початок, причина, джерело. Багато хто неготовий ще визнати цей факт, вважають за краще вірити у випадок, або якийсь хімічний процес, внаслідок котрого нібито виникло життя. Але завдяки Слову Божому ми розуміємо, що Всесвіт і життя на землі були створені за Волею Творця. І творчий процес до цього часу продовжується. Астрономи у 20 сторіччі зробили дивовижне відкриття: коли галактичне світло пропустили через оптичну призму, то виявилося, що довжина хвилі світла збільшена, а це вказувало на рух галактик у напрямку від нас з величезною швидкістю. Чим більшою була відстань до галактики, тим швидше та галактика, віддалялась від Землі – що свідчило про розширення Всесвіту! Астрономічні досягнення людини підтверджують, що в людині закладені великі пізнавальні можливості. Коли людство хоче відкрити істину, знати правду і сенс життя. Вони найперше повинні знайти духовне знання, яке проллє світло на саму людину і її життєвий стан. Бо духовно недосконала людина ніколи не відкриє будь яку досконалість в повноті. Її правда буде напівправдою, або ж вона візьме помилковий напрямок, далекий від істини.
Звертаючись до людини, Бог закликає: «Створімо людину за Образом Нашим, за подобою Нашою» (Буття. 1:26). Слід розуміти, що творчий процес духовної людини, ще далекий від завершення. Адже людина створюється пізнанням Божої Премудрості. « Путь праведних – ніби те світло ясне, що світить, все більше та більше аж до повного дня! Дорога безбожних – темрява. Не знають, об що спотикнуться» (Притчі: 4:18,19). Духовне життя порівнюється з днем, а ніч – бездуховне, егоїстичне, безпросвітне життя. Людині дано право самій вибиратися з мороку беззаконня. «Бог є світло, і немає в Ньому жодної темряви!» (1 Іоанна 1:5). Гірко усвідомлювати, як далеко знаходяться люди від Божого світла. Чому так сталося? Тому що відмовилися від Божої духовності, а почали створювати людську духовність, основану на матеріальних цінностях.
Свідчення: «Отож, коли світло, що в тобі, є темрява, - то яка ж то темрява!» (Матвія 6:23). Різноманітні догмати, церковні правила, ритуали і т.д. Вся ця видима духовність затьмарила собою справжню. Істинна духовність: «Дух Божий живущий у вас» (1 Кор. 3:16). Внутрішній стан християнина, світлі помисли і бажання, всепрощення і любов. « Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітити нам знання слави Божої – в Особі Христовій!» (2 Кор. 4:6). Він проголосив: «Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві, але матиме світло життя» (Іоанна 8:12). Христос праведним життям прославив Бога. Він виявляє духовне світло, через Своє Слово. І коли ми приймаємо це Слово, то дозволяємо Божій Премудрості сяяти в нас. Божа Мудрість, - це Світло яке світить для кожної народженої людини. Воно не належить нікому особисто, але тим, хто здатний сприймати Його, дає право володіти ним, і обов’язок оберігати та ділитися з іншими. Це не людський здобуток, а дар Божий, котрий людина може в собі запалити, або ж погасити. Прийняти, або ж не прийняти.
Читаємо Євангелію: «Світло в світі було, і світ через Нього повстав, але світ не признав Його! До своїх прибуло, - та свої відцурались Його. А всім, що Його прийняли їм владу дало дітьми Божими стати…» (Іоанна 1:10-12). Ці слова є трагедія для одних і прозріння для інших. Невігластво і безпросвітна темрява губить саму людину. Вона не знаходить дороги до Істинного світла. Це результат підміни Слова Божого на зовнішнє, традиційно формальне поклоніння Богу. Застереження: «Світильник безбожних погасне, і не буде світитися» (Іов: 18:5). Також свідчення Давида: Твоє Слово – світильник, світло для стежки моєї» (Псалом 118:105). Люди не досліджують духовний зміст Божого Слова, тому не знають доцільності життя. «Послухай Мене, Мій народе,…вийде від Мене Закон, правосуддя поставлю за світло народам» (Ісая 51:4). Хто дотримується Божого закону, виходять з темряви на світло богоугодного життя. «…для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелії» (2 Кор. 4:4). «І не дивно, бо сам Сатана прикидається ангелом світла!... І слуги його…» (2 Кор 11:14). Сатана це образ негативних якостей людини. Вони здатні впливати на мислення людей, засліпити світло правди. Внаслідок діяльності безбожної системи, та релігійного невігластва, світ опинився в становищі, коли: «Темрява землю вкриває, а морок – народи» (Ісаія 60:2). В темряві зла і бездуховності людство втрачає орієнтацію і не може відрізняти правду від брехні. Люди стають відчужені від Джерела Світла. Яким чином боротися з цією безбожною системою? Павло говорить: «Бо ми не маємо боротися проти крові та тіла (людини), але проти влади світових правителів цієї темряви, проти духів злоби піднебесних» (Єфес. 6:12). Християни неповинні брати участи в війнах, кровопролиттях, чварах. Не підкоряйтесь злій владі світових правителів, особливо тих, які штовхають людину на гріх. Апостол вчить боротися з гріхом, а не з людиною.
Христос сказав: «Ви світло для світу. І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але ставлять на свічник… Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла…» (Матвія 5:14:16). Наше світло – наслідування та проповідання Духа Євангелії. Бог створив таке Світло Премудрості, яке завжди перемагає темряву. Всі ми з вами бачили, як маленький пучок світла від ліхтарика, перемагаючи, сміливо прорізає темряву. І ніколи нічого подібного не зможе зробити темрява, вона з’являється тільки тоді, коли гасне світло. Так само людська віра, яка виключно керується Законом Божим, володіє світлом Божої правди. «Ісус сказав: Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас темрява не обгорнула» (Іоанна 12:35). Його слова стверджують, що джерела темряви не існує. Всяка темрява, буквальна чи то духовна, - це відсутність світла. Віра без духовної освіти – темрява. Христос говорив: «Ідіть і навчить всі народи…» (Матвія 28:19). І пророк закликає: «Ідіть, і попростуємо в Світлі Господньому» (Ісая 2:5). Щоби стати лікарем, треба довго вчитися. І хліборобом бути, треба мати знання. То чому ж люди думають, щоб бути християнином нетреба вчитися? Адже християнство створене на основі вчення Христа. Справжні християни завжди сповнені вдячністю до Бога за те, що Він посилає нам Вчителів Світла, виявляє до нас терпіння і милість. Пам’ятає нас, як написав Давид – маленьке, людське, створіння.
Читайте повчальну притчу: «Матвія 25:1-13…». Притча розповідає про п’ять розумних і п’ять нерозумних дів, які чекають жениха, щоб заручитися з Ним. А так як жених має з’явитися вночі, в повній темряві то вони мають при собі каганці, щоб запалити їх і вийти на зустріч жениху. У п’яти розумних дів в каганцях є олива для горіння, а в нерозумних, каганці порожні. Всі ми читали цю притчу, яка безумовно має духовне, повчальне для християн значення. Притча говорить про дві церкви, два способи служіння Богу. Ті і ті мають каганці, - віру в Бога. Але розумна віра та, що наповнена оливою, - духовним знанням світиться! Інша ж, безпечна, лінива, порожня, вона ніколи не засвітиться. А ми маємо зробити висновок. Притча говорить про другий прихід Ісуса Христа, символічного Жениха. А земна Церква, - Його суджена. Він прийде вночі, як Судія, в темряві людського невігластва, в земній бездуховності. Немає Правди, немає Миру, немає Любові – символічна Ніч.
Який це буде суд? «Суд же такий, що світло на світ прибуло, але люди темряву полюбили більше як світло, - погані були їхні вчинки!» (Іоанна 3:19). Біблійним Словом, як рентгеном, кожному християнину необхідно просвітити себе, щоб побачити: Хто ж ми такі насправді? Бо символічні п’ять нерозумних дів, це спотворена віра, яка боїться духовно досліджувати Святе Письмо, бо виявиться релігійна брехня, неправда, підміна цінностей. Біблійне Слово це пучок Божого Світла, який сміливо висвітлює в людині внутрішню порожнечу, і гріховну темряву. Іоанн Богослов зробив найвеличніше відкриття і записав його для всіх християн, як пророцтво: «А ночі вже більше не буде, і не буде потреби в світлі світильника, ані в світлі сонця, бо освітлює їх… Бог, і вони царюватимуть вічні віки!» (Відкр. 22:5). Духовна свідомість людини має можливість набути подоби Божого Світла – нині і у вічності! Амінь!!!
Опрацювала Шагіна Надія.
