Святе таїнство

«Святий Бог виявить Свою святість у Правді» (Ісая 5:16).

Таємниці супроводжують наше життя від початку. Це таємниці природи, людини, землі і Всесвіту. Також Бог і Його наміри для більшості являються великим таїнством. Людям важко зрозуміти таїнство святості Невидимої Суті. Євангелія говорить: «Дослідіть Писання». Слухаючись цієї поради, християни відкривали духовну суть Божої Правди. Інші ж ставили запитання, що там ще досліджувати? І так все зрозуміло. Апостол нагадує: «Ви ж були колись темрявою, а тепер ви світло в Господі, - поводьтеся, як діти світла… Не беріть участи в неплідних ділах темряви… Бо соромно навіть казати, що роблять вони потаємно» (Єфес. 5:8-12). Незнання Бога і Правди прирівнюється до темряви. Люди мають знати духовного Отця, щоб виконувати Його повеління. Правда як світло, висвітлює негідні діла, в яких люди соромляться признатися, оправдуючи себе. Одні не вірять, а інші не знають, що: «Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне (виявиться), добре воно, чи лихе» (Єкліз. 12:14). Щоб не попасти під дію осуду, слід навчитися духовного життя, відкриваючи тайники Божого Слова. Вони настільки важливі для нас, що по-правді вважаються святими. І стають відомими завдяки Божественному відкриттю.

Пророцтво: «Є на небесах Бог, що відкриває таємниці» (Даниїла 2:28). Але існує і таке пророцтво: «А ти Даниїле заховай ці слова, і запечатай цю книгу аж до часу кінця. Багато хто дослідять її, і так розмножаться знання» (Даниїла 12:4). Як бачимо Боже Слово по відношенню до людського розуміння знаходиться в таємничому, запечатаному стані. Слово треба дослідити, щоб відкрити в ньому справжній зміст. Бо коли буквальний зміст слова сам по собі істина, то чому церкви такі різні? Чому служіння в багатьох церквах не відповідає логіці Божих законів життя. Вони не розуміють заповіді «не вбивай» і освячують, благословляючи військове знаряддя, яке використовується для вбивства людей. Виникає питання, чому воля Божого Закону стала для релігійних діячів таємницею? Релігія більшості не дає відповіді на це злободенне питання.

Людство, спілкуючись своїми мовами не знає про існування Мови Бога. Тому і сприймають Біблію кожний по своєму поняттю. «Чи розумієш те, що читаєш? Як зможу, коли ніхто мене не навчить?» (Дії 8:30,31). Мова Бога це Сила Духа Премудрості, і Законів, які Він відкрив Своїм посланникам, вчителям людства. Написано: «І читали з книги Законів виразно, і приєднували тлумачення, щоб народ розумів прочитане» (Неємії 8:8). Біблія описує різноманітні земні бувальщини, як добрі так і злі, в яких зберігається Дух Правди і відкривається людям з чистим розумом і совістю, які здібні зчитувати справжній зміст. Адже буквальне слово вважається істинним тоді, коли воно своїм текстом не суперечить Десяти Заповідям - Божій Волі! Пізнання волі Бога нагадує людині про її велике призначення, і покликання відроджувати досконалу свідомість. А оскільки більшість читають лише буквальний текст, то не замислюються над його явним протиріччям, знаходяться в таємничості до Бога. Пророцтво: «Якщо здобудеш дорогоцінне із нікчемного, то будеш як Мої вуста» (Ієремія 15:19). Мудрість буквального життя, по відношенню до Вічної Мудрості Всевишнього – є нікчемною! Отже в слові, яке описує мудрість буквального життя, слід дослідити дорогоцінний духовний зміст.

В стародавній книзі написано: «І сказав Бог Мойсеєві, оголоси всій громаді Ізраїлю: будьте святими, бо святий Я, Бог ваш» (Левітів 19:1,2). «Дотримуйтеся всіх уставів Моїх і всіх Законів Моїх, виконуйте їх. Я Бог!» (Левітів 19:37). Левіти – це стародавні священики, подоба сьогоднішніх служителів. Ці слова показують, що Святість Бога і Його Законів – незаперечна! Вона включає благочестиве сумління, благородство Божої волі і бездоганну Премудрість! Слова «оголоси Ізраїлю» означають: відкрий їм Мою волю. Вони повинні дотримуватися високих норм поведінки. Втім, неперевершена висота Святості Бога не вимагає від нас того, чого ми не в змозі зробити. Але оскільки нам призначено бути створеними за Його образом і подобою, то ми спроможні розвивати, наближати свою свідомість до Святості Бога. Хіба не задля цього приходив Христос? Хіба це для нас тайна? Адже Христос: «…світло для світу». Він навчав: «…не ховати свічник під стіл, але ставити на видному місці, щоб всі бачили» (тобто знали Правду).

Божа Правда названа Біблією «священною таємницею», якою нажаль мало цікавляться люди, заклопотані сьогоденням. Тому і не знають де Правда, шукаючи її по різним церквам. «З уст Моїх виходить Правда», -  пророчить Ісая 45:23. Уста Бога, як написано: «…від Бога звіщали мужі натхнені Святим Духом» (2 Петра 1:21). Також свідчення: «…кожний досконалий дар походить згори, від Отця Правди» (Якова 1:17). Правда, як впевненість, що вона є правдою, - походить тільки від Бога, щоб благовістити на землі. Коли ж люди не знають Божої Правди, то це не її вина, а тих, кому належить навчати. Адже: «…кому дано багато, будуть і багато вимагати від Нього» (Луки 12:48). Тобто священикам, богословам, пресвітерам різних церков слід виконувати свою місію на землі. Удосконалювати самих мирян, а не церковне служіння. Варто знати, Бог це Єдина Надсвідомість, до Котрої може підключитися духовна свідомість мислячої людини.

Читаємо послання апостола: «За моєю Доброю Звісткою і проповіддю Ісуса Христа можна вас зміцнити згідно відкриття тайни, яка споконвіку замовчувалася, а нині за повелінням Вічного Бога, виявлена через Писання пророків і розголошена для утвердження віри між усіма народами» (Римлян 16:25,26). В чому причина, що на початку віків Божа Правда стала таємною? Тому що служіння Правді в свідомості перших людей було покрите темрявою догідництва тілу. Замість служіння Істинному Богу, заполонило служіння примітивному язичництву з його фальшивим мисленням. Відсутність здорового глузду запроваджує поклоніння містичним силам піднебесних духів, міфам штучних богів, ідолопоклонству і кривавим жертвоприношенням. Така віра не могла утвердитися на землі як визначена Богом. Справжня віра там, де генерується Боговідання. Істинний Бог, живе і діє через людей в спільноті боговизнання. Він називається: «Мужем брані» (Вихід 15:3). Духовною освітою бореться за Людину, як Божу подобу. Тоді як невігластво в пізнанні Бога приспало свідомість людей, заставило замовчати Істину Божу в «чуждому» середовищі. Так виникла свята тайна. Вона пройшла довгий історичний шлях від несвідомого язичництва до спотвореного воюючого християнства і аж до явлення повного безбожництва.

В пошуках священних таїнств люди звертаються до давніх філософій, сучасних наукових досягнень та релігійних відкриттів Святого Письма. Слово «релігія» означає зв’язувати, або відновлювати зв'язок, що повністю відповідає Святому Письму, суть якого відновити втрачений зв'язок з Богом. Для цього слід повернутися до першоджерел Божої Премудрості і пізнати себе. Адже написано: «Світло розуміння вклав Бог у їхні серця, щоб явити велич діл Своїх… І Вічний Завіт уклав з ними і показав суди Свої» (Сіраха 17:7,10). Людині дарована можливість розвивати духовне мислення. А укладений Завіт, щоб не лише дотримуватися його, але і осуджувати себе за порушення даного завіту. Апостол нарікає: «Пізнавши Бога, вони не прославили Його як Бога, не подякували Йому. Думки їхні стали нікчемними… оповиті темрявою» (Римлян 1:21). Релігійний парадокс в тому, що пізнавши Істинного Бога принижують Його нікчемними, надуманими культами бездуховного змісту. Коли свідомість залишається в полоні таємничості відання. Адже прославити Бога можливо тільки праведним життям і вдячною молитвою, єдності Духа! Ніякі ритуали, містерії, урочисті свята не освячують і не одухотворяють людину, лише заводять в темряву незнання істини.

Апостол говорить: «Воля Божа – ваше освячення, щоб берегти себе в святості й честі» (1 Солунян 4:3,4). Бог відкрив нам Свою волю для освячення в особливому виразі в Десяти Заповідях, які стали відкриттям істинних відносин людини до Бога і людини до людини. «Бог відкрив нам таємницю Своєї волі… щоб об’єднати в Христі, все, що на небі і на землі» (1 Єфесян 1:9,10). Христос здійснює в Собі величну гармонію єднання земного і небесного, тілесного і духовного, діючою Божою силою. Єдність людської і Божої волі не повинна бути таємницею нікому. «Тому залишить чоловік батька і матір та пристане до своєї дружини і будуть обоє одним тілом. Це велика таємниця: адже я говорю про Христа і Церкву» (Єфесян 5:31,32). На подобі утворення звичайної родини, апостол відкриває таємницю. Народження Нової Церкви, яка має об’єднати весь світ людський в одну християнську родину під проводом Ісуса Христа! В цьому ціль християнської церкви, яка для багатьох ще залишається таємницею. «Хай утішаться їхні серця, у любові поєднані, для багатства повного розуміння, для пізнання таємниці Бога і Христа в Якому всі скарби Премудрості й пізнання заховані» (Колосян 2:2,3). Христос, Своїм життям показав всю повноту Божого Задуму, втілив Слово Правди на землі. І Слово стало життям, дійсністю, про яку провіщали Пророки. І тепер ми можемо приймати духовні знання, користуватися безцінними скарбами, багатством Отця і Сина. «Бо ми – Його творіння, створені в Христі Ісусі, для добрих діл, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували» (Єфесян 2:10). Виконували Його задум згідно вчення Христа. Таким чином, в нашій свідомості, Христос створює нову людину.

Але в час злочинного суду над Христом: «Першосвященник запитав Ісуса про Його науку. Він відповів: Я світові явно казав. Я постійно навчав у синагозі, куди всі юдеї збиралися, а таємно Я не говорив нічого» (Іоанна 18:19,20). Наука Христа це наука Божа призначена для людини, тому приховувати, чи утаємничувати її не було ніякого сенсу. Однак виявилося, що вона не підходить фарисеям. Занадто благородна, бездоганно праведна, високодуховна, щоб бути прийнятою лукавим фарисейством, які шукали обожнювання і слави для себе. Це була їхня тайна, прикриті нечестиві бажання, на які є свідчення в Євангелії. «Не бійтеся їх, бо немає нічого прихованого, щоб не відкрилося і нічого таємного, що не стане відомим» (Матвія 10:26). Євангелія вчить нас терпінню і вірності Христовим цінностям, які при любих розкладах життя будуть визнані найкращими!

Згадайте про Тайну вечерю. Релігійна більшість до цього часу сприймає її як буквальне застілля. Зібрання в тайні від фарисейської та світської влади. Все це так, адже вони були змушені ховатися від переслідування. Однак духовна суть Тайної вечері інша. Світ оповитий темрявою не здатний був осягнути величі Христової Місії. Тільки учні виявилися готовими споживати Його науку. Мова йде про духовний хліб з неба і напій, відданості Божої волі. «Прийміть, їжте – це тіло Моє. Пийте - це кров Моя, Нового Завіту…» (Матвія 26:26-28). Образ хліба – праведного життя, а кров, Сила Нового Завіту, яка проливається, одухотворює християн. Христос у Своїх учнях створив духовну віру, без будь-яких поклонінь ідолам, котра для більшості християн виявилась таємницею. Віро-служіння це школа Христа, просвітництво відродження досконалості. Христос, Вчитель Божої Премудрості, а не язичницьких обрядів! Але, не бажаючи вчитися, релігійні діячі створили віру, яка стала подобою Вавилона великого, змішавши язичництво з християнством.

Апостол закликає: «…щоб життя Ісуса проявилося в нашому смертному тілі» (2 Кор. 4:11). Життя Ісуса має відобразитися в нас так, щоб навіть зі сторони було видно, що це християнин. Так відкриється справжнє життя – вічне! «Таємницю заховану від віків і поколінь, а нині відкриту святим. Щоб показати їм, яке багатство слави є в цій таємниці – Христос у вас, надія слави. Для цього я відчайдушно працюю, борючись Його силою, яка могутньо діє в мені» (Колосян 1:26-29). Христос відкрив закономірну можливість єднання двох великих начал буття, тіла і духа. Коли Дух Христа діє в нас могутньою силою, він перероджує, змінює людину. Учні Христа були рибалками, пастухами, митниками, але завдяки Великому Вчителю змінилися, стали апостолами, котрі в свою чергу допомагають нам духовно воскреснути з мертвих. Як написано: «Ось кажу вам таємницю: Не всі ми помремо, але всі перемінимося – миттєво, при останній сурмі; засурмить вона – і мертві воскреснуть нетлінними…» (1 Кор 15:51,52). Сурма – це благовісництво Євангелії, котра перероджує нашу свідомість на гідну нетління! Таємниця в тім, що праведники не вмирають, але всіх чекають зміни на краще, або гірше згідно з нашим вибором. Що ми вибираємо? Нагірні Проповіді Христа, чи поганські передання звичаїв та ритуалів.

Христос прийшов відкрити: «У чому полягає збудування таємниці, що була схована в Бога, Який усе створив Ісусом Христом. Щоб вона стала відомою через Церкву начальствам і владам на небесах» (Єфесян 3:9,10). Розуміємо її, як збудування Царства Божої Мудрості, народженої в задумах Творця. Христос сказав: «Царство Боже приходить непомітно. Воно в середині вас!» (Луки 17:20,21). Здійснюються в свідомості людей духовні блага. Будуються поступово, непомітно, по причині протистояння матеріального світу. Пророцтво: «Не будуть трудиться марно і народжувати дітей на горе; будуть насінням благословенним від Господа…» (Ісая 65:23). Благословенний Богом і показаний Ісусом Христом приклад справжньої людини. Відчуваючи повну довіру до вчення Христа, через Церкву, одухотворену спільноту людей, стають відомими небесним владам. Тобто, духовним сферам правління вічного буття! Павло побачив у всьому цьому тайну благочестя. Проникнення в суть духовної природи. Благочестя – це найвищий рівень святості, досягнення Богоподоби! «Безумовно, велика таємниця благочестя, Бог явився в тілі, оправдав Себе в Дусі, показався ангелам, проповіданий між народами, прийнятий вірою і вознісся у славі» (1 Тимофія 3:16).

Явився в тілі – Христос втілив всю повноту Премудрості Божої, явив в Собі Богоподобу!

Оправдав Себе в Дусі життям Праведника, виконавцем Божої волі і повнотою всіх довершеностей!

Показався ангелам – відкрив Себе послідовникам, апостолам, благовісникам Святого Письма.

Проповіданий між народами – став відомим всьому світові, через неперевершену науку благочестя! Адже честь, це духовна висота самосвідомості!

Прийнятий вірою – справжнім віровизнанням, яке виходить з єдиного джерела вічного життя - Бога Отця! «У Ньому ми живемо, рухаємося, існуємо. Ми Його рід!» (Дії 17:28). Справжнє віровизнання вважається Родом Божим.

Вознесений у славі – духовно піднятий над всією мудрістю світу. Його слава визнана навіть противниками і безбожниками. Написано: «Перед Ім’ям Ісуса приклониться кожне коліно – піднебесних, земних і підземних; кожною мовою для слави Бога Отця буде визнано, що Ісус Христос – це Господь» (Філіпян 2:10,11). Владика духовного розвитку людства за Божим визначенням. Павло говорить: «Мені найменшому із святих дана була благодать, благовістити… висвітлювати поганам зарядження таємниці» (Єфесян 3:8,9). Він взяв на себе відповідальність благовістити язичникам віровчення Ісуса Христа, висвітлювати чисту правду і очищати людей від язичницького поганства.

Апостол наполягає молитися до Бога: «Щоб Бог дав вам Духа Мудрості й відкриття для пізнання Його. Просвітив очі вашого серця, щоб зрозуміли, до якої надії Він вас закликає, яка безмірна велич Його сили в нас, якщо повіримо… Яку силу Він виявив у Христі, воскресивши Його з мертвих. Поставив вище усякої влади, не тільки в нинішньому, але й у майбутньому. Усе підкорив, а Його дав – Головою Церкви – яка є Його тілом, життям, повнотою Того, Хто все у всьому наповнює!» (Єфесян 1:17-23). Павло цими словами молиться за нас, його слова як крик душі! Чи спроможні люди, в яких на першому місці вирішення земних проблем спинитися? Задуматися про велич Божої сили, яка воскресила Ісуса Христа, до вічного існування в Дусі Істини. Чи зрозуміємо до якої надії, цілі Бог закликає нас прилучитися, і хоче дати нам Своєї сили? Чи здатні повірити в себе, як повірили учні Христа і пішли за Ним? Людині наділеній розумом, і свободою волі, Бог відкриває Істину Свого Слова, а Своєю Мудрістю відроджує її внутрішній світ. І вона відчуває, пізнає, приймає і виконує Його волю, як першорядну Основу Буття як Святі таїнства!   Амінь!!!

Дослідження сестри Надії