Святі мощі

«Я наведу на вас меч, і зруйную висоти ваші… І розсиплю кістки ваші навколо жертовників ваших» (Єзекіїля 6:3-5).

Жертовники наші - це все, що ми віддаємо на служіння Богу, матеріальне або духовне. А меч, означає Слово. Таким чином, в Слові, яке є Законом, Бог відкриває Своє правосуддя. І те, що люди визначили високим, достойним преклоніння, осуджується Божим Словом. Коли досліджується духовний зміст Слова, відкривається мертвий стан людської свідомості та релігії, в котрій вона перебуває. Адже висоти і кістки ваші це ідолослужіння, яке робить неможливим створення образу і духовної подоби Бога в людині. І Слово судить нас, коли ми не відповідні Істині Його Духу. «Від мертвого, як від неіснуючого, немає прославлення, живий звеличує Бога» (Сіраха 17:25,26). Нажаль, живі люди бувають подібні до неіснуючих. Лише діюча святість звеличує Бога, а не мертві кістки людини, котра вже перестала існувати тілесно.

Загальновідомо, що мертві останки людей використовуються для магічних ритуалів. А так звані маги, ворожки, заклиначі роблять різні маніпуляції з кістками і зомбують свідомість людей. Але для чого християнським ієрархам магія псевдо святинь? Навіщо вони це роблять? Згідно з вченням деяких церков, святі це особи, що померли, які за визначну святість і чесноту отримали визнання своєї церкви. Вважається, що до них слід звертатися, як до заступників перед Богом, вшановувати їхні мощі та зображення. Дивно, адже Христос цьому не навчав Своїх учнів і Сам такого не чинив. Він говорив: «Залиште мертвим хоронити своїх мертвих» (Матвія 8:22). Тобто, надавати великі почесті мертвим тілам на подобі язичників. Христос сказав учням: «Ви світло для світу» (Матвія 5:14). Вони мали навчитися і благовістити життєдайні цінності Бога та мудрість Його Сина. Вшановувати духовні знання , а не мертві ритуали.

У новій католицький енциклопедії написано: «Марно шукати виправдання для культу мощів у Старому, також і в Новому Заповіті. Цей звичай є язичницьким знаком шани до матеріальних речей» (Том XII, ст. 234, 235). Але католики продовжують обожнювати мощі своїх святих. Шанують розп’яття, на якому прийняв смертні муки Христос, як і відбиток кривавої плащаниці. Всі ці страшні речі є свідками людського злочину, що поглумилися над святістю живого Христа! Нині ж володіння «Святими мощами» різко піднімає статус монастиря, або церкви. Скеровує масу паломників для поклоніння і збільшує їм доходи від пожертвувань. Практикується перевезення реліквій в інші церкви, нібито для зцілення святістю, але насправді для збагачення церкви. Відомо, що тілесному зціленню передує зцілення духовне. «Віра твоя спасла тебе. Будь здоровою від недуги» (Марка 5:34), -  сказав Христос жінці, яка повірила в силу Його Духа, а не в чудеса та містику. Сила віри народжується в людині, коли вона стикається з живою Істиною Ісуса Христа! Духовно зцілена свідомість зцілює тіло.

Звідки з’явилося шанування мощів святих? Дехто в своїх виводах спирається на слова апостола Павла, про високе призначення християнських тіл, як храмів Святого Духа. «Хіба ви не знаєте, що ваші тіла – то храм Святого Духа… Якого ви маєте від Бога… Прославляйте Бога у вашому тілі та у вашому дусі…» (1 Кор. 6:19,20). Апостол свідчить за Храм Божої Премудрості. Духовною досконалістю людина прославляє Бога Живого, а не мертві форми. Сила істинних знань перероджує людину на високоморальну, духовно-виховану, праведно-мудру особистість. Досягнення такого рівня є Славою Богу! «Ви збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос» (Єфесян 2:20). Отже, духовний храм людини будується на основі премудрості біблійних святих і на Христової Істині. Постає питання, а звичайні кості святого, можуть бути основою і нести святість мирянам? Якою є їх життєва роль?

На початку написано: «І створив Бог з ребра чоловіка, жінку… І сказав чоловік: це кістка від кісток моїх і плоть від плоті моєї…» (Буття 2:22,32). Земна природа людей (Адама) знаходилася в духовній гармонії єдності з Своїм Творцем. Як дихання та серцебиття оберігаються кістками ребер, так і Премудрість Божа в чистоті зберігалася спочатку в спільноті Адама. Бог започаткував життя в чистому духовному середовищі, в символічній «Єві», щоб народжувати, поширювати і наповнювати Землю праведним життям, а не лише тілесними людьми. Оскільки кістка є основою тлінного тіла, то досконала свідомість є основою нетлінного Духа. Програмою закладеною Богом в Духовних Законах Життя.

Нажаль людське життя виявляє провокаційну заяву противників існування Духа Божої Істини. «Протягни руку Твою і доторкнись кістки його і плоті його – чи благословить він Тебе» (Іова 2:5). Тобто, відніми в них матеріальне і що там залишиться? Ці слова викривають бажання принизити і заперечити існування праведності Іова (людини), і є наслідком переваги матеріального над духовним в людської більшості. Якраз через такі дії, Христос виганяв з храму торговців. В служінні Богу відбувається подоба торгівлі, підміна пізнавально - духовного  на матеріально-залежне служіння культам. Павло каже: «Не давайте себе гріхові, як знаряддя неправедності, - але, як ожилі з мертвих, віддавайте себе Богові… як знаряддя праведності» (Римлян 6:13). Ожити з мертвого, гріховного стану і воскреснути Божою, праведною людиною. Відроджуючи духовне служіння та відмовляючись від ідолослужіння.

Написано: «І прийшли всі коліна Ізраїлеві до Давида і сказали: ми кості твої і плоть твоя… і помазали Давида на царя над усім Ізраїлем» (2 Царств 5:1-3). Кості, живі люди, які складають завіт перед Богом для існування Царства Ізраїлю. Отже, коліна Ізраїлеві стають основою цього царства – його кістяком. А їх святість у виборі гідного життя, виконанні визначеної місії. Далі читаємо повеління іншого Ізраїльського царя: «І сказав Іосія, залиште могилу чоловіка Божого в спокої, ніхто не чіпай кісток його» (4 Царств 23:18). Коли людина виконала Божу місію на землі, то будь-яку містику над її останками проводити забороняється. Чоловік Божий залишає після себе щось більше, важливіше кісток. Добру пам'ять благочестивого життя для освячення послідовників.

Апостол засвідчив: «Вірою Йосип, помираючи, нагадував про вихід синів Ізраїлю з Єгипту і зробив заповіт про свої кості» (Євреїв 11:22). Тому: «Взяв Мойсей із собою кості Йосипа, бо він казав, відвідає вас Бог і винесете кості мої звідси» (Вихід 13:19). Відвідає Бог – прийде освідомлення, що ж насправді є основою, або подобою костей Йосипа? Життя Йосипа завершилося великим подвигом! Як написано: «…ось ви замишляли проти мене зло; але Бог перетворив це на добро, щоб зберегти життя великій кількості людей» (Буття 50:20). Отже добро прийшло для всього Ізраїлю, носію справжньої віри. Зберігаючи Ізраїль Йосип зберіг Божу віру. А завіт про винесення костей це основа його життя, звільнення віри з єгипетського полону, яку він покладає на Мойсея. Віра виноситься разом з виходом Ізраїлю, а Йосипові кості – послідовники його роду. Завершена земна місія Йосипа виноситься, щоб залишатися у пам’яті Ізраїлю вічно!

Досягнення святості людиною не передається мертвим кісткам, адже призначена живим. Христос каже: «Доторкніться до Мене – подивіться, бо дух тіла і кісток немає: а Я, як бачите, їх маю!» (Луки 24:39). Христос має учнів, котрим передав Духа Своєї Мудрості. Воскрес в апостолах, які стали Його Тілом і Кістками. А що стосується сенсу нашого життя, то апостол нагадує: «Ми члени Його Тіла і Його Кісток, а це велика таємниця; адже я кажу про Христа й Церкву» (Єфесян 5:30-32). Очевидно настав час відкривати таємницю Христа і Церкви. Стати живим тілом Христа, а Церкві стати послідовниками Його місії на землі. Жити подобою Його життя і шанувати Премудрості Його науки, а не чинити релігійне святотатство на кістках! Амінь!

Дослідження сестри Надії