Таємниця Божого Імені
Вихід 3:14. «Бог сказав Мойсеєві: Я є Сущий, Ієгова…»
Ми настільки вже звикли, що всі на землі явища, предмети, живі та не живі мають назви та імена, що не уявляємо собі іншого порядку. Навіть не замислюємося, хто започаткував такий порядок на землі, і чому? «Того дня, як створив Бог людину на подобу Божу, чоловіком і жінкою Він їх створив, і поблагословив їх. І назвав Він їхнє ймення: Людина» (Буття 5:2). Бог, є творцем безліч різних створінь, але, по відношенню до людини у Бога особливі плани. Різноманітний природний світ, - це середовище в якому завжди повинні жити люди. А люди, - це середовище в якому завжди має жити Бог! «…Поселюсь серед них, і буду їм Богом, - а вони будуть народом Моїм!» (2 Кор. 6:16). Як бачимо дане Богом ім’я, не лише відокремлює людину від матеріального світу, але зобов’язує жити по законах Божої справедливості. Бо називатися людиною мало, важливіше залишатися людиною. Бути людиною за образом і подобою Божою. І те, що потім сталося з людством, читаємо в пророка: «Як упав ти з небес, о сину зірниці досвітньої, ясна зоре. Розбився об землю, потоптав народи. А говорив у серці своєму…зійду на висоти, буду подібний до Всевишнього, але скинутий у пекло» (Ісая 14:12). Відбулося падіння мудрості та гармонії буття. Духовна свідомість розбилася об матеріальні цінності, які стали бажанішими за Божі. Втративши Божу подобу, життя перетворилося на пекло. Люди почали битися за матеріальні цінності, втрачаючи духовні. А все так добре починалося.
Написано: «І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину, і все птаство небесне, і до Адама привів, щоб побачити, як він їх кликатиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі – воно ймення йому. І назвав Адам імена, всій худобі, і птаству небесному, і всій польовій звірині» (Буття 2:19,20). Людина наділена розумом всьому на землі дає ім’я, визначає духовну цінність, включаючи самого себе. Ми з вами вже добре засвоїли, що Біблія, книга яка написана для людини. І яка описує, пророчить, свідчить за життя людей. І щоб не описувала Біблія, чи-то тваринний світ, чи рослинний, звіриний, чи пташиний, - ми розуміємо, що мова тут йде про внутрішній стан тілесної людини. Втративши Боже ім’я, а саме Божу подобу, людину вже можна називати: То теплим сонечком, то руйнівною бурею, лагідним котиком, і злою пантерою, вірною голубкою, і підступною змією. Можна називати волом, вівцею, хитрою лисицею, вовком, собакою і так далі. Від Божого імені Людина, залишилася лише назва. Упавши з духовної висоти людина раптом виявила в своєму тілі, весь земний зоопарк, - добро і зло! І щоб навести лад у своєму житті вона змушена буде шукати правдивих оцінок свого життя, і називати все своїми іменами. Добро, добром, а зло, злом! І як правильно вона освідомить і назве, так і буде жити. Ким вона стане, ще одною земною твариною, чи Божою Людиною? Це залежить тепер від самої людини. Падати завжди легко, а підніматися дуже тяжко, бо необхідно перемагати гріховний закон.
Свідкує Павло: «В тілі своїм бачу інший закон, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним. Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла смерті» (Рим. 7:23,24). Відмовившись від Божого закону, люди попадають в рабство тілесного гріха, виконуючи його бажання. То хто ж визволить? Апостол запевняє: «Саме створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих» (Рим. 8:21). Як бачимо, самим людям потрібно визволятися від бездуховного життя, щоб називатися Божими людьми. Пройшовши всі пекельні глибини епох та часів, усвідомити безглуздий вибір життя і навернутися до свого витоку. Почати все спочатку! Неможливо сьогодні з’ясувати, скільки людей народжувалися і помирали на цій землі. У більшості, їхні імена вмирали разом з ними і пам'ять про них йшла в забуття. Але деякі величні імена вчених продовжують жити серед нас. Живуть імена тих людей, яким належать наукові відкриття та винаходи. Імена художників, композиторів, архітекторів, письменників живуть у їхніх творах. Вже, можна зробити висновок, продовжують жити імена творців. Але це творці видимої красоти, матеріальних цінностей, на які можна споглядати, милуватися, слухати, користуватися, та лише в межах тілесного життя і не більше. Людна повинна створювати собі добре ім’я, а ім’я – людину.
Еклізіаст пише: 3:11,15 «Бог вічність поклав їм у серце хоч не розуміє людина тих діл, що Бог учинив, від початку та аж до кінця…» І Давид написав: «А Ти Господи, Владико, зі мною твори ради Ймення Свого» (Псал. 108:21). Отож, вічність здобувають духовні творці, а не матеріальні. Часто люди говорять: красота спасе світ. Але ж вона сама себе спасти не може, то як вона спасе світ? Бог, є Отцем життя не матеріального, яке проходить через різноманітні форми. Тілесні форми, якими б прекрасними вони не були, і якими б іменами їх не називали, вони народжуються і помирають. Тому-то Ісус Христос і сказав своїм учням, і всім нам: «Вам необхідно народитися з гори. Коли хто не родився з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже» (Іоанна. 3:5,6,7). Народитися з води і Духа, - це виховатися духовною людиною від духовного вчення. Стати творцем нової людини, чистоти єства, що живе за Божою Волею. Народитися від Слова Божого даного з висоти Премудрості Божої. І для цього: «Споконвіку було Слово, а Слово у Бога було: Бог було Слово! І життя було в Нім, Світлом для людей!» (Іоанна: 1:1-4). Слово, яке у Бога було, це намір і задум Вічного Творця! Бог задумав людину якою вона повинна бути, а Ісус Христос, Син людський виконав і втілив в земному житті Божий задум. Він став образом і подобою Вічного Творця. Адже явно показав, створив в Собі досконалу Людину, за образом і подобою Бога Отця. Отож вічність здобувають творці нового життя. Людині від Бога дано, повернути собі загублене Боже ім’я, народитися від Духа, жити по законах Духа Божого і унаслідувати вічне життя в Дусі!
А сьогоднішні релігії самі присвоюють собі величні імена: Католики, Православні, Свідки Ієгови, Адвентисти сьомого дня, Церква Христа Спасителя. І цей список, прекрасних імен можна продовжувати довго. Люди називають себе Папами, Владиками, Святими отцями, Пастирями. Але не ставиться важливе питання: Чи ми такі насправді, якими себе називаємо? Адже ж, в Законі Божому написано: «Не призивай Ймення Господа Бога Твого надаремно»! Згідно Божої Заповіді, слід вияснити, чи ми достойні наших християнських імен? Великий пророк, котрий бачив далеке майбутнє, дорікає своїм пророцтвом: «Ми зробилися такими, над якими Бог ніби ніколи не володарював і не іменувалося Ім’я Його над нами» (Ісая 63:19). Варто задуматися, чи не замінили ми Дух Божого Імені буквальною назвою? І прославляємо більше назву, аніж Самого Бога. Свідчення Іоанна Богослова: «Дух говорить Церквам: хто перемагає, дам споживати сокровенну манну, і на білому камені написане нове ім’я…» (Одкровення 2:17). Отже важлива не назва церкви, не споживання людської догматики, а перемога над неправдою. Ім’я на білому камені – на подобі довершеної праведності Христа. Сокровенна манна – утаємничена сутність, духовний зміст Слова. За Христа написано: «Бог дав Йому Ім’я вище всякого імені, аби перед Ім’ям Ісуса поклонилося кожне коліно…» (Філіпян 2:9,10). Він Взірець і Учитель, Котрий відкриває таємницю Божого Імені діяльністю Істини.
Але в чому тайна Імені Бога? Наші імена, відмічають та відрізняють людей один від одного. Тоді як Бог – Єдиносущий! Усі Його Імена мають Свій унікальній сенс. Не просто назву, а Величне Начало Творчого процесу життя і висоту довершеності! Давид пише: «Славлю Ім’я Твоє за милість Твою і правду Твою, бо Ти звеличив Слово Твоє вище, від усякого Імені Твого!» (Псал. 137:2). Відтак, Слово Боже виражає величну сутність Бога. Духовна, внутрішня суть Імені, величніша назви, зберігає в Собі силу милосердя та генерує абсолютну любов. «Так говорить Всевишній, Який вічно живе, - Святий Ім’я Його. Живу Я у святилищі, із смиренними духом, щоб оживляти серця» (Ісая: 57:15). Ісая пророчить за Всеблагість Божих намірів та планів, щоб оживити в людині свідомість. Перебуває у святилищі – там, де твориться чистота мудрості за Його Волею. Суть Імені означає Вічну Святість благочестя. Тайна Його Імені не в назві, а в Силі Закону. Біблійний проповідник пише: «Ти Господь Єдиний! Ти вчинив небо, небеса небес, землю та все, що на ній, моря та все, що в них, і Ти оживляєш їх усіх, а небесне військо Тобі вклоняється!» (Неємія 9:6). Тут Божа сутність відкривається: Всетворящою, Всемогутньою, і Єдиною! Все видиме і не видиме, досліджене і не досліджене, безкінечний Всесвіт і все, що наповнює його, створене Єдиною, Премудрістю! Тримається на Божих Законах, і зобов’язане життям – Його Суті. Тому-то, Єдиному Богу належить поклонятися, і стати Його військом миротворним. Адже будь-яка війна – діяльність проти Бога, невідповідна Його Заповідям.
Пророцтво: «Слухає Господь і перед лицем Його пишеться пам’ятна книга про тих, хто шанують Ім’я Його. Вони будуть Моїми у день, який Я створю (визначу)» (Малахія 3:16,17). Лице Бога – Істина, на фоні якої проявляється оцінка нашої праведності і відбувається судочинство. Адже Бог виконавець Своїх обітниць. Знати і поважати Його Ім’я - це усвідомити Істину та жити в гармонії з біблійними принципами. Павло пише: «Кожен, хто покличе Господнє Ім’я буде спасенний!» (Римлян. 10:13). Виходить, що наше спасіння у день Суду буде пов’язане з нашим знанням Імені Бога? Наприклад, ми знаємо, що Авраам послухався Бога, і вийшов із Ура Халдейського. «…він рушив до гори на схід від Вефіля і поставив намет, зробив там жертовник та закликав Господнє Ім’я» (Буття 12:8). Вефіль перекладається як Божий дім, на котрий Авраам зорієнтував своє мислення, свою ціль, залишаючи «язичницький дім», тобто центр поклоніння Халдеїв. Вихід з мертвої віри це жертва в Ім’я Бога, в Ім’я Істини! «Жертовник – свідок, що між нами є Бог!» (Ісуса Навіна 22:34). Збудувати жертовник означає показати приклад готовності слідувати за Божим повелінням. Самовіддане служіння Істинному Богу, ось жертовник, на котрий треба покласти своє життя. Бо це означає, покликати Бога і жити в Ім’я Його!
Бог Вседержитель – Джерело Сили Закону, усьому дає життя. «Нетлінний Твій Дух перебуває в усьому» (Прем. Соломона 12:1). В людині також відкрита можливість пізнавати закони життя вічного, відроджувати в собі нетлінне начало, у видимому побачити невидиме. В книзі Вихід 3:2… описане Мойсеєм видіння палаючого тернового куща, котрий горів, але не згоряв. І в якому Мойсей почув голос Бога. Відкинувши міф про буквальне горіння куща, спробуємо освідомити його духовне значення. Передусім вияснити, кому може належати образ палаючої тернини? Згадаймо, на початку написано: «Життя терня буде родити Адаму» (Буття 3:18). Не очистивши себе від гріха, шукають Бога. Важким і довгим буде терновий шлях повернення людства до свого Творця. Пророцтво каже: «Якщо проти нас свідчать наші провини… твори ради Ймення Свого, ми Тобі нагрішили!» (Ієремія. 14:7). Називатися християнином і продовжувати грішити означає, не співпрацювати з Ісусом Христом на Славу Божого Імені. Втім, кожна церква вважає себе наймудрішою, найправеднішою і найугоднішою Богу. Чому ж тоді написано: «Найкращий із них – як будяк, найправедніший – гірший від терену» (Михей 7:4). Всі претендують на праведність та вважають свою церкву християнсько-апостольською, не опікуючись духовністю самої людини. «Сіяли пшеницю, а пожали терня; не одержали ніякої користі; по-соромтеся з таких прибутків ваших» (Ієремія 12:13). Сіємо віру християнську, але через брак терпіння і любові поділилися, і немає від цього користі. Поділення через відсутність братерства - виявилося негідним прибутком християн! Але, оскільки суть Бога творчість, то і ми, Його діти, повинні стати творцями духовного життя.
Читаємо ще одну притчу про те, як дерева вибирали собі царя: «А тернина сказала деревам: якщо мене на царя над собою поставите – підійдіть, поховайтеся в тіні моїй. А як ні, - то ось вийде вогонь із тернини та кедри ліванські спалить» (Суддів 9:15). Христос є духовним Царем призначеним Богом, а Євангелія – наука побудови Царства Миру і Святості між людьми. Однак, заручившись підтримкою влади, традиційні церкви будують своє царство на землі, покривши його тінню своїх догматів. Відокремились від Христа своїми людськими канонами, створили протистояння. Шкода, бо войовничу релігію завжди можна було називати: палаючим терновником! А біблійний зміст притчі має властивість повторюватися в часі. Тому релігійний терновник безупинно палає на землі створюючи перешкоди, котрі необхідно нам перемагати. І Бог підіймає пророка Мойсея, котрий, споглядаючи життя світу, відштовхуючись навіть від негативного, ставлячи запитання, здатний чути голос Бога, знайти відповідь. Він зрозумів незвичайну любов Бога, що не дозволяє цьому палаючому в гріхах терновнику, спопелити себе до тла! Горить, але завдяки Богу не згоряє! Бо на противагу гріховному вогню, запалюється вогонь Правди, Миру і Любові – Божий вогонь! Тому в Бога таке Ім’я – Любов.
Далі написано: «І сказав Мойсей до Бога: Ото я прийду до Ізраїлевих синів тай скажу їм: Бог ваших батьків послав мене до вас, то вони запитають мене: Яке Ім’я Його? Що я скажу їм? І сказав Бог Мойсеєві: Я Той, що є Сущий,… Таке Моє Ім’я навіки, і таке найменування Моє з роду в рід» (Вихід 3:13-15). Також пророцтво: «А Господь – Сущий Ієгова – Ім’я Його» (Осії 12:5). На початку Ім’я Ієгова було записане в древніх світках, як чотири приголосні букви IHVH (Й-Г-В-Г). Тому-то виникали серед віруючих непорозуміння та суперечки. Бо справжня вимова Божого Імені невідома! Стародавні євреї боялися цього Імені і вважали його надто священним. Вони стали називати і писати Ім’я Бога, - «Адонай», що перекладається, - Господь. В пророка записано: «Я Господь, - оце Ймення Моє…» (Ісая 42:8). І в Давида читаємо: «Хай знають, що Ім’я Твоє Господь. Єдиний Всевишній, над всім Всесвітом» (Псалом. 82:19). Суперечки і нерозуміння серед віруючих, існують і до нині. В релігійному світі не має певності, і сутність Божого Імені залишається таємницею. Знають як треба виголошувати, але не знають про існування духовної сили Божого Імені, яка змінює наше мислення і перероджує свідомість. Ім’я Ієгова перекладається, як Той, Хто спричиняє ставати. Тобто, Причина всього існуючого!
«І говорив Бог до Мойсея, …З’являвся Я Авраамові, Ісаакові, та Якові, Богом Всемогутнім, але Йменням Своїм «Господь», IHVH (Й-Г-В-Г). Я не дався їм пізнати» (Буття 6:2,3). Пізнавати слід усесторонню повноту Імені, багатство Його Благодаті і Любові, а не шукати вдалу співзвучність. Боже Ім’я буде залишатися таємницею до тих пір, доки ми будемо складати Його з приголосних та голосних. Біблія називає Бога Отцем, Творцем, Суддею, Любов’ю, Духом, Саваофом, Ієговою, і т.д… Всі ці величні Імена являють Собою образ Бога Невидимого, Єдиного, Само-існуючого. Ім’я Якого, складається не з алфавітних букв, а із довершеностей Його Суті. Давид, прославляючи Бога, говорить: «Іменем Твоїм наставляєш мене і насищаєш мене» (Псалом 30:4). Духовна сила Божого Імені відкриває всі Його задуми. Приходить розуміння повноти Самої Суті Бога, вираженої і Його Іменах. Сила правди, доброти, любові, миру, всього того, чим Всевишній володіє і насищає тих, хто повертається до Нього на подобі блудного сина.
Христос сказав: «Я Ім’я Твоє виявив людям» (Іоанна 17:6). Христос, Котрий звертається до Бога як до Отця. І в молитві називає Бога – «Отче Наш». Але Своїм праведним життям показує Силу, Дух, і Велич Премудрості Божої. Таким чином, Христос виявив Бога в досконалій людині. Показав результат прийняття Божої Волі – добровільне оновлення людини. У Христа нам дано вчитися, досягати досконалості. Прославляти Бога праведним життям. Бо іншого способу повернути собі втрачений статус Божої Людини. - не існує! Написано: «Він камінь, що ви будівничі, відкинули, але каменем став Він наріжним!... Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми могли» (Дії 4:11,12). Ми станемо тими, в кого ми навчилися, в кого відродилися, і яким духом наповнилися. Там наше ім’я і наша суть! А Боже Ім’я відкривається: в Премудрості Його Задумів! В Благості Його Волі! І в Творчій силі Його Буття! «Я є Той, Хто Я є!!!» І цим все сказано… Амінь!
Опрацювала Шагіна Надія.
