Таємниця Мелхиседека

«За проповіддю Ісуса Христа можна вас зміцнити відкриттям тайни, яка споконвіку замовчувалася, а нині виявлена для утвердження віри Єдиному Премудрому Богові!» (Рим. 16: 25-27)

Книга Святого Письма є книгою, в котрій зберігається запечатаною Божа Істина. «Я бачив книгу, написану в середині і зовні, запечатану сімома печатями» (Об’явлення 5:1). Тому Христос сказав: «Дослідіть Писання! Бо ви надієтеся через них мати вічне життя, - а вони свідчать про Мене» (Іоанна 5:39). Дослідивши букву Писання маємо надію відкрити її Божественний Дух і зрозуміти сенс життя. Апостол наполягає, що тайна Мелхиседека відкривається в Проповідях Ісуса Христа, одухотворенням віри Єдиному Істинному Богу. Вона «замовчувалася», означає була невідомою багатьом людям, які поклонялися несправжнім богам. Ще на початку відбулося падіння людської гідності перед духовним Отцем, як написано: «Ти ж довершеним був від дня створення твого, доки не знайшлося в тобі беззаконня» (Ієзекиїль 28:15). В цих словах пророк говорить про велич людства на початку створення і трагедію падіння, відступництва та беззаконня. Інший пророк підтверджує: «Як упав ти з неба, десниця, син зорі! Розбився об землю. А говорив у серці своєму: буду подібним до Всевишнього. Але скинутий у пекельні глибини» (Ісая 14:12-15). Син Зорі – перший народ, образ Адама, духовно впав ще на зорі сходження свого життя. Розбився об землю – означає поміняв пріоритети духовні на матеріальні. Споживаючи від дерева життя істинного, спокусився на життя «чужде» людини Божої і почався процес духовного падіння у пекельні глибини. Тобто ідеологію матеріалізму з його загарбницькими війнами та насильним насадженням язичницького розуміння Бога. А в майбутньому найбільшою дискредитацією духовності будуть війни між релігіями!

Біблійний образ Мелхиседека  визнаний настільки таємничим, як по відношенню до його особистості, так і сенсу священно-служіння. Його особистість стоїть у витоку історії народів і релігії. В Ньому і над Ним ми відчуваємо існування великої сили, котра веде людство на шлях визначений Волею Істини. Адже Він благословляє, тобто направляє, рухає світ до наміченої цілі: «Бо цей Мелхиседек цар Салимский, зустрів і поблагословив Авраама, коли той повертався після поразки царів, - виніс йому хліб і вино. Авраам же дає Мелхиседеку десяту частину здобутого» (Буття 14:17-20). Дає Аврааму хліб і вино – Божественну науку духовного розвитку. Відкриває начало віри не лише у видиме, природну сферу, але і в існування духовної сфери життя – надприродної. Навіть і сьогодні людська наука доказує існування у Всесвіті антиматерії, а також, існування реліктового світла при відсутності видимого джерела. Отже, невидиме, це ще не факт неіснуючого.

Виникає питання: а десятина з усього здобутого це що, слід розуміти буквально, з награбованого на війні майна? Безумовно, що ні! Адже переможений Содомський цар сказав Аврааму: «Віддай мені людей, а майно візьми собі, на що Авраам відповів царю.. що навіть нитки і ремінця від взуття не візьму з усього твого, щоб ти не сказав: я збагатив Авраама» (Буття 14:21-23). Не майно, а людей слід звільняти з язичницького рабства, в яке потрапив і Лот, родич Авраама. Десятина – це звіт Авраама перед Священством Істини за свої духовні досягнення. Перемога і вихід з темряви недосконалості світу – образ виходу з Ура Халдейського. Цей вихід дозволяє Аврааму духовно піднятися над язичництвом, стати батьком двох синів. Ізмаїла – образ релігії ісламу, та Ісаака – традиційного іудаїзму. Нажаль ці релігії від одного батька підуть різними шляхами, будуть боротися між собою, кожний претендуючи на істину і землю обітовану. Вони і в сьогоднішньому часі продовжують криваву боротьбу, порушуючи священство миру, призначене Мелхиседеком. Відтак віра, започаткована Авраамом має пройти довгий, нелегкий шлях відродження, щоб за волею Мелхиседека бути одухотвореною такою Премудрістю, котра досягла повноти святості Миру і Правди. Мелхиседек, як знамено, як остаток Премудрості Божої, що зберігався в Авеля, сина Адамового, а потім в Сіма, сина Ноєвого і наслідуваний Мелхиседеком не по тілесному началу, а по духовному. По вірі, котра дає нам надію на здійснення того, до чого Він в особі Авраама, всіх нас благословив і призвав до перемоги.

Апостол Павло свідчить: «Мелхиседек цар Салимський, священик Бога Всевишнього, ім’я його насамперед означає цар праведності, а потім уже цар Салимський, тобто цар Миру – без батька, без матері, без родоводу, немає початку днів, ані кінця життя, - подібний до Божого Сина – назавжди залишається священиком» (Євреїв 7:1-3). Священик від Бога - пояснюють Левіти: «…посвячений, щоб священнодіяти йому замість батька (Бога)… очищати Святе Святих і синію зібрання, і жертовник, і священників, і весь народ громади» (Левітів 16:32,33). Він священнодіє за волею Всевишнього Отця. Очищати Святе Святих – не допускати входження за Його Завісу недосконалих священників, які можуть спотворити Істину, котра і є Святе Святих. Скинія зібрання – віруюча община має дослідити праведність очистивши себе від язичництва. Жертовник – смиренне служіння, внутрішній стан людини: братство, рівність, надійність. Вірність духовним цінностям, відсутність будь-якої агресії. Любов до миру з усіма людьми. Все це залежить від церковних діячів. Вони першими повинні очиститися від неправедності і відсутності між ними миру. Це постанова книги Левітів, Старого Заповіту, а в Новому Павло порівнює: «Бути служителем Ісуса Христа між язичниками, виконуючи священне служіння Доброї Звістки, щоб жертва язичників виявилася прийнятною і була освяченою Духом Святим. То ж я маю чим похвалитися в Ісусі Христі що до Божих справ» (Римлян 15:16,17). Похвалитися - прозвітувати на службі Ісуса Христа, а це те ж саме, що давати десятину з Божих справ, якщо звичайно жертва посвячення в духовне відродження язичників, виявиться прийнятною. Ось місія священнодій, котрі слід благовістити!

А Цар миру і праведності не є царем народу в буквальному розумінні, це вища форма свідомості Божественного рівня, котра царствує над людською свідомістю. Вона відроджує у нас розуміння великої цінності миру та праведності призначеної Богом. Тому Його ім’я, або Його духовна природа - Священство Миру і Праведності! А цар Салимский, образ Духовного Єрусалиму планетарного значення, духовне життя, царство майбутнього, як ціль Божого задуму. Мелхиседек без родоводу – бо не береться до уваги звичайний рід дітей, батьків, дідів, але релігійний, віруюча родина близьких по духу людей. Засвідчено: «А ви, рід вибраний, царське священство, святий народ, аби звіщати чесноти Того, Хто вас покликав із темряви до дивного Його світла» (1 Петра 2:9). Релігійна спільнота, яка досліджує, передає і сприяє розвитку Мудрості Божої, стає родом духовним. Пророцтво каже: «Бо вуста священика повинні зберігати відання, і Закону шукають з вуст його, тому що він вісник Господа» (Малахія 2:7). Священнослужителі повинні благословляти своїх мирян на мир та праведне життя, і аж ніяк не благословляти на культове ідолопоклонство та воїнів не благословляти на війну, адже всяке людиновбивство протизаконне і безбожне. Проявляти Божу Мудрість, адже в Новому Заповіті сказано: «Мир Божий, що перевищує всяке розуміння, хай береже ваші серця і ваші думки у Христі Ісусі» (Філіпян 4:7). Принести десятину Мелхиседеку, Ісусу Христу та Богу Всевишньому, це досягти миру на землі – місія священнослужителів.

Священство, яке не має початку і кінця життя, тому що начало Мелхиседека невідоме, знаходиться поза часом нашого існування. Свідчення Давида: «Очі Твої бачили зародок мій, і в книзі Твоїй були записані всі дні, призначені для мене, коли ще й одного з них не було» (Псалом 138:16). Початок знаходиться у Божих задумах. Його воля передається на землі великими особистостями. Також пророцтво: «Зведіть очі ваші на висоту небес і подивіться, хто все створив? …через безліч могутності і велику силу у Нього ніщо не вибуває!» (Ісая 40:26). Задумане Богом духовне життя по своїй значимості є величним як Всесвіт – не загубиться. Будуть проходити епохи людського протистояння миру і праведності. Народжуватимуться і зникатимуть воюючі цивілізації, а Божий задум житиме вічно. Бо свідомість людини, відродженої з висоти Божої Премудрості вважається духовно-живою, нетлінною. Премудрість вищих принципів життя, збереглася в Мелхиседека і в повноті відкрита Ісусом Христом. Вона немає початку ні кінця,  бо Ісус сказав: «Раніше ніж був Авраам, Я є» (Іоанна 8:58). Також свідчення Павла: «Він є образ Бога невидимого, народжений раніше всякого творіння» (Колосян 1:15). Образ Бога це народження Премудрості, неземного походження і одухотвореної Мелхиседеком, а потім Ісусом Христом. «Я Премудрість, Господь мав мене початком путі своєї, раніше творінь своїх споконвіку» (Притчі 8:22). Біблійний вираз: «немає ні початку, ні кінця», символізує вічний процес удосконалення людської свідомості. Написано: «…сім раз упаде праведник, але підніметься» (Притчі 24:16). Сім раз означає умовне число падінь, за яким починається процес підйому досягнення праведності і миру. Згадайте також сумну історію життя італійця Джордано Бруно, коли в світі ще не існувало телескопів. Йому вдалося зрозуміти безкінечність Всесвіту, створеного Безкінечним Творцем. Але, недостойними Ісуса Христа служителями церкви він був визнаний єретиком і спалений. В світі не було телескопів, а в служителів церкви не було Божого миру та праведності!

Подібний до Божого Сина означає: «Бо є свідчення: Ти священик навіки за чином Мелхиседека» (Євреїв 7:17). Мелхиседек являється прообразом і предтечею Ісуса Христа. В чому їхня подібність? Передбачається, що визначена Богом місія освіти народів є однаковою для Них за чином священицького статусу. А їх досягнення залежать від людського бажання вчитися, сприймати духовні правила життя. Мелхиседек благословляє «хлібом і вином» одного Авраама, а Ісус Христос стає хлібом для всіх народів. Він каже: «Я – Хліб Живий, що зійшов з неба… Якщо не будете їсти тіла Сина Людського і не будете пити Його крові, не будете мати в собі життя» (Іоанна 6:51-53). Живий хліб – це живий приклад Його життя. Їсти – наслідувати, а пити кров – це набуття духовної науки і повірити їй як найвищої благодаті! Апостол свідчить: «Адже ви спасенні благодаттю через віру, і це не від вас, це Божий дар» (Єфесян 2:8). Віра починається від визнання Єдиного Істинного Бога! І в цьому наше віро служіння. Отже виконуючи Божу волю Мелхиседек та Ісус Христос стають прикладом нашому виконанню – віддачею Богу десятини. 

На перший погляд Мелхиседек представляє Божу силу, яка виходить за границі Старого Заповіту, продовжується в Ісусі Христі задля нового примирення і праведності. Однак загадкова місія Мелхиседека рівноцінна неоднозначному розумінню Божого Закону. До цього часу, більшість релігій не можуть визначитися, закон даний для стародавніх євреїв чи для всього людства? І оскільки Ісус Христос заплатив таку велику ціну, то егоїсти від християн не хвилюються за свої порушення закону. Читаємо в апостола: «Все стає яснішим, коли за подобою Мелхисендека з’являється інший священик. Який став таким не за Законом тілесної заповіді, а за силою незнищенного життя» (Євреїв 7:15,16). Закони тіла визначають народження і смерть, а Христос народився по законах Духа Божого, які діють на розум, волю, совість, відроджують свідомість. Сила незнищенного життя у Божій Мудрості у виконанні Волі Божої! Це коли: «Мої Закони Я вкладу в їхній розум, напишу на їхніх серцях і тоді буду для них Богом, а вони для мене народом» (Євреїв 8:10). Коли виконання їх стане для людей необхідністю, на подобі повітря, яким дихають.

Варто знати, з’явилося нове, духовне тлумачення Закону від Ісуса Христа. Чому так написано? «Закон нічого не вдосконалив; тож нововведене – краща надія, якою ми наближаємося до Бога» (Євреїв 7:19). Очевидно тому, що світ не сприймає священство праведності і миру Мелхиседека. Не слухає Давида: «Великим миром втішаються ті, що люблять (виконувати) Закон Твій» (Псалом 118:165). Ці слова є беззаперечною Істиною! Без виконання Закону не буде миру, а без миру не буде досконалого життя. Павло говорить: «Закон спричиняє гнів!» (Римлян 4:15). Незгідність з законом може викликати гнів і втрату миру. Далі пояснює: «Закон добрий, коли його хто законно застосовує» (1 Тимофія 1:8). Жорстоке застосування Закону породило гнів між людьми. Питання: хіба гнів від Бога? Читаємо пророцтво: «Гніву немає у Мене. Хто хоче захисту, хай укладе зі Мною мир» (Ісая 27:4,5). «…бо коли Суди Божі звершуються на землі, тоді ті, що живуть у мирі навчаються правди» (Ісая 26:9). Божий Закон даний нам для навчання, а не покарання! Він судить свідомість та совість людини, а не тіло. Бо якщо Закон не забезпечує порядку і миру, він нічого не вдосконалює. Але, що є нововведенням Христа? Читаємо проповідь Христа: «Не судіть, щоб і вас не судили, бо яким судом судите, таким будуть судити і вас…» (Матвія 7:1,2). Проповідь Ісуса Христа стверджує, що в релігійному світі справедливого судочинства не існує. Христос запроваджує суд духовний, невідомий християнам. Суд Божого Слова, особливо коли ми не відповідаємо його праведності та миру.

Нововведення показане Христом під час суду над Ним: «Отче, прости їм, вони не відають що роблять» (Луки 23:34). Молитва до Бога за жорстоких суддів, є найвищою формою милосердя! Як Учитель, Він всім нам дав урок милосердя! Адже: «Милосердя ставиться вище суду» (Якова 2:13). Ісус Христос, духовним розумінням  суті, відміняє фарисейську жорстокість, одухотворяє закон, дає шанс на покаяння, надію на прощення і на милосердя. Бо доки ти не засуджений – невинний! Тому застереження: «Мирися зі своїм противником, щоб не видав тебе судді… і не кинули до в’язниці. Бо не вийдеш звідти, доки не віддаси останнього кодранта (найменшої грошової одиниці)» (Матвія 5:25,26). На подобі звичайного, людського суду, розуміємо суд духовний, коли ми через засудження негідні єдності з Богом. Але хто мій противник, з ким миритися, щоб не попасти під Божий суд? Примиритися слід з Божим Законом, дотримуючись його постанов. Бо очевидний противник це беззаконня, з яким неможна миритися. Його слід перемагати, такою є воля Христа: «Це Я сказав вам, щоб у Мені ви мали мир. У світі зазнаєте страждання, але будьте відважні: Я переміг світ» (Іоанна 16:33). Він переміг недосконалість світу, бо вона засуджена, а Христос оправданий! Втративши символічного «кодранта» - цінність тілесного життя, здобув мир і єдність з Вічним Отцем!

Христос сказав блудниці: «Я тебе не засуджую. Іди і більше не гріши» (Іоанна 8:11). Доки людина живе, вона не засуджена ні Мелхиседеком, ні Ісусом Христом, ні Богом! Але через Святе Письмо Вони вказують на недостати служіння, взивають до нашого розсуду. Адже розсуд і суд різні речі. Лише в останню хвилину тілесного життя над людиною звершується справжній Божий Суд. Написано: «Я – Бог, Який творить милість, суд і правду на землі» (Ієремія 9:24). Тобто Бог довготерпеливий і багатомилостивий, бо не спішить судити, на відміну від земних фарисейських судів. Як написано: «Адже Закон велів настановляти першосвященниками людей, що мають немочі; а слово клятви, що після Закону, настановило навіки досконалого Сина» (Євреїв 7:28). Немічність там, де не розуміють Закону, не служать Єдиному Богу, змішавши християнство з язичництвом, а Закон з беззаконням. Давид нагадує: «Клявся Господь і не розкається: Ти священик повік за чином Мелхиседековим!» (Псалом 109:4). Клятва Бога є гарантом довершеності, святості, як Мелхиседека, так і Ісуса Христа, щоб всі інші духовно немічні священики могли брати з Них приклад!

Склалася така думка, що таємницю Мелхиседека слід шукати в скритих знаннях і в Його незвичайній, навіть надлюдській особистості. Але вона проявилася в простоті життя, в мирі і праведності, яке чомусь замовчується, утаємничується різними язичницькими культами. Спотворюється формальним, надуманим таїнством сповіді та причастям звичайного хліба і вина. Нездатність духовно предстати перед Богом, зумовлює священників запроваджувати обряди. Особиста сповідь молитовна, як учив Христос: «…ввійди до своєї кімнати зачинивши двері, помолись Отцеві в тайні, - Він бачить таємне, віддасть тобі явно» (Матвія 6:6). Бог бачить нашу свідомість, серце, совість, а це те невидиме таємне, яке і має сповідуватися перед Богом. Наше мислення має буди постійно в молитовному стані, стремлінні наблизити себе до істинного служіння Богу. Адже обрядових таїнств, запроваджених на релігійних соборах, Христос не навчав, і вони нікому не допоможуть. Апостол каже: «Таких священників було багато, та смерть не давала їм залишатися… А Христос, будучи завжди живим, може спасати тих, хто приходить до Бога, через Нього» (Євреїв 7:23-25). Апостол розкриває спотворене мертве служіння Богу. Живий Христос  як і жива Євангелія, Слово Його життя, завжди актуальне, завжди затребуване, спасає нас від недосконалості земних провідників. Їхня мертвість в служінні тлінного тіла при безсилі духа. Такий стан не може залишатися вічно. Христос єдиний, духовний посередник між людиною і Богом! Сповідуватися – це не обряд, а нелегкий шлях спасіння, приведення себе до досконалості, через розкаяння та визнання вини. Будучи святим перед Богом, Христос може простити грішнику, який кається бажаючи досягти праведності через Його науку.

Апостол засвідчив: «Тому передчасно не судіть, доки не прийде Господь, і освітить таємниці пітьми, виявить задуми сердець» (1 Кор. 4:5). Відроджена, духовна свідомість християнина це доказ присутності в ній Ісуса Христа! А таємниці пітьми є відсутністю миру і праведності, а отже відсутністю Господа. Образ миру та спокою праведного життя, який Бог запропонував світові, нажаль ще не притятий більшістю релігій. Тому наше життя повне гріхів і неправди, ведення жахливих війн, горя і страждання. Але через Мелхиседека та Ісуса Христа нам дана обітниця, досягнення в майбутньому Гармонії, Царства Правди і Миру. Коли це здійсниться? Сказано: «Бог не людина, щоб Йому говорити неправду, Він не змінюється, все що скаже, - виконає» (Числа 23:19). Для цього і нам необхідно виконувати свої обітниці. Приносити духовні десятини Богу, виконанням десяти заповідей! Для багатьох це ще залишається тайною, яка споконвіку замовчувалася байдужим відношенням до Закону і до дослідження Святого Письма! Амінь!

Дослідження сестри Надії