Трійця

«Я перший, і Я останній, і крім Мене немає Бога. Хто як не Я» (Ісая 44:6:7).

Визначення: Перший і Останній означає Єдиний в своєму роді. Відмінний від людини. Давид пояснює: «Ти зненавидів настанови Мої і слова Мої відкидаєш від себе. Ти це робив, а Я мовчав; Ти думав, що і Я такий, як ти» (Псалом 49:17,21). Отже не лише формально Бог відмінний від людини, але і висотою Духа. Оскільки більшість християн не досягають духовності, то сприймають Бога за своєю приземленою психологією. Коли емоційна, душевна чуттєвість, захоплення зовнішньою красотою, театральним віро-сповідуванням, замінили святість духовного благочестя в свідомості християн.

Трійця – самовільно призначений догмат загально визнаного християнства. Згідно з їхнім символом віри, існують три божественні Особи: Отець, Син, і Святий Дух, і кожна з них є Богом, однак разом вони складають одного Бога. Тобто три іпостасі, які є сутністю Бога. Виникає питання, звідки походить догмат про Трійцю? Адже, ні слова Трійця, ані чітко висловленого догмата не знаходимо в Новому Заповіті. Ісус Христос та його послідовники не мали наміру заперечувати сказане у Старому Заповіті: «Слухай Ізраїлю: Господь Бог наш – Господь Один!» (Повт. Закону 6:4). Відтак, в Новому Заповіті апостол підтверджує: «Нема іншого Бога, крім Єдиного!» (1 Кор. 8:4). Але в кінці четвертого століття нашої ери, догмат набув троїчності через любов недосвідчених народів до язичества. Визнання: Один Бог у трьох особах не був ствердженням перших християн в їхньому віро-сповідуванні. Чому ж він претендує на таку назву – Трійця?

У працях апостолів Ісуса Христа не було нічого, що нагадувало б на такий спосіб мислення та сприйняття. Загальновідомо, що коріння християнської віри походить із Старого Заповіту, від Авраама – батька віри, де Іудаїзм був унітарним, тобто визнавався; що Бог Єдина Особистість, а всі інші: пророки, патріархи віри та сини по духу. Догмат про Трійцю був визнаний завершеним на Нікейському Соборі. Але він не став відображенням християнського вчення про природу Бога, а навпаки, був відходом від цього вчення. Тому і викликав незгоду, суперечки, протестантизм. Догмат становить наслідування язичницьких «трійць», яким поклонялися стародавні несвідомі народи. Культу поклоніння трьом іпостасям навчав грецький філософ Платон, ще до нашої ери. Трійцям богів та богинь поклонялися в Єгипті а також у індійський міфології. Таким чином деякі теологи помилково застосували такий термін для сприйняття Бога Ізраїлевого.

Людина, яка дійсно бажає пізнати правду про Бога та Ісуса Христа, змушена буде «дослідити Святе Писання», котре є джерелом Істини. Не слід вірити небіблійним вченням та вікодавнім філософіям. В Першій Заповіді Бога наголошується: «Я Ієгова. Бог Твій… Хай не буде тобі інших богів переді Мною» (Вихід 20:1-3). Біблія згадує багато імен Бога. Крім Ієгова – Саваоф, Отець, Творець, Вседержитель, Судія, Любов, Дух, Істина та інші. Вони відкривають і характеризують саму природу Бога. Однак такої назви, як Триєдиний немає ні в Старому, ані в Новому Заповітах. Згадаймо, як Ісус благав в молитві до Бога: «Отче Мій, коли можна, хай обмине ця чаша Мене… Проте не як Я хочу, а як Твоя буде воля» (Матвія 26:39). Якщо Отець і Син одна Особа, то до кого ж Ісус молився? Також Він пояснював фарисеям: «У вашім Законі написано, що свідчення двох є правдивим. Я Сам свідчу про Себе, і свідчить про Мене Отець, що послав Він Мене» (Іоанна 8:17,18). Отже Всевишній Отець та Син це не один, а два свідки, а для нинішніх християн Біблія каже про трьох свідків, які свідкують про Бога. «Бо троє свідкують на небі: Отець, Слово і Святий Дух, і ці троє – Одно. І троє свідкують на землі: дух, вода і кров і троє одно» (1 Іоанна 5:7,8). Що є спільним, що Їх об’єднує? Безумовно – правдиве свідчення! Мова йде про трьох, котрі свідкують, як на небі (в Дусі Істини), так і на землі (в житті людей). Свідчення від Отця – Автора Доброї Звістки з Неба: «…що істинне, що чесне, що справедливе, що чисте, що гідне хвали. Чого навчилися і що прийняли, що почули і побачили в Мені (Ісусі Христі) – оце й робіть. І Бог миру буде з вами» (Філіпян 4:8,9). Недаром Бога називають Любов’ю, бо згідно цих слів, все найкраще від Бога творить гармонію життя. Свідчення Слова це Премудрість: «…яка на початку була у Бога». (Іоанна 1:1). А Син Божий, посланець від Отця Небесного засвідчив її на землі Нагірними Проповідями та показав Богоподобу в довершеній людині, тобто в Собі. Третій свідок Святий Дух – це свідчення Божих задумів, Благості Його волі і творчої сили для звершення задуманого Великим Творцем! Збудування життя як Вічного Царства Святості та Висоти Духа. Бо дух, вода і кров символізують силу Божої волі в діяльності християнської віри що плине як вода по землі і на подобі крові розносить поживні речовини кожному організму - християнським об’єднанням.

Оскільки написано: «Я і Отець є Одно» (Іоанна 10:30). То слід розуміти не як одну особистість, а Єдину ціль, що поєднала Ісуса Христа з Богом. Що стосується Божої цілі, то апостол сказав: «…відкривши нам таємницю Своєї волі…для впорядкування повноти часів, щоб об’єднати в Христі все те, що на небі та що на землі» (Єфесян 1:9,10). Очевидно має пройти багато часів та епох, доки впорядкується життя за Божим задумом. Об’єднати в Христі означає: «Таємницю заховану від віків та поколінь, а тепер виявлену Його святим. Бо їм Бог захотів показати, багатство слави цієї таємниці між поганами, а вона – Христос у вас надія слави» (Колосян 1:26,27). Велична ціль Бога це Христос у кожній людській свідомості. Християнин, що наслідує життя Христа! Навіть язичники мають шанс стати заодно з Христом втіливши Його подобу життя.

Ісус Христос задля цього заповідає своїм учням: «Ідіть і навчіть всі народи, хрестячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи зберігати все, що Я заповів вам. Тоді Я з вами по всі дні життя, аж до кінця віку» (Матвія 28:19,20). Христити – це занурити свідомість в дослідження духовності слова. А щоб мати право називатися справжніми християнами, слід навчитися Христового способу життя, наслідувати його та виконувати Заповіді, не лише по букві, але і по духу. Апостол каже: «Бо ми знаємо, що Закон духовний, а я тілесний» (Римлян 7:14). Відтак, з тілесної людини важливо відродити духовну, образно охреститися, занурившись в цю духовність і жити нею.

Апостол закликає християн: «…вдосконалюйтеся…будьте однодумні, зберігайте мир – і Бог Любові буде з вами». Лише таким чином будемо в єдності з Богом для звершення Божої цілі. Адже написано: «Благодать Господа Ісуса Христа, і любов Бога Отця, і спільність Святого Духа хай перебуває з усіма вами» (2 Кор. 13:11-13). Благодать, Любов, Спільність – творчі чинники Святого Духа! Ці слова відкривають існування цінностей з Єдиного джерела для прийняття, відродження і духовного єднання. «Життя вічне – це те, щоб пізнали Тебе Єдиного Бога Правдивого та Ісуса Христа що послав Ти Його» (Іоанна 17:3). Отже Правдивим є Бог Єдиний, а не Триєдиний! Про це наполягає Новий Завіт: «Один є Бог і один Посередник між Богом і людьми – Людина Ісус Христос!» (1 Тимофія 2:5). Ісус ніколи не вважав Себе кимось більшим аніж Син, Месія. Адже: «Дух Святий, як голуб зійшов на Нього, і почувся голос із неба: Ти Син Мій Улюблений – у Тобі Моє благовоління!» (Луки 3:22). Святе Писання є голосом з неба, а Христос взірець життя в єдності з Божою Волею призначений прикладом для всіх християн. Апостол нагадує: «Він – образ Невидимого Бога первородний з усього творіння» (Колосян 1:15). Образ по Духу, а не по тілесній суті. Єдність Духа – величної ідеї довершеного буття і об’єднання для його створення. Необхідно, щоб все християнство світу об’єдналося навколо Святості Духа, адже: «…тоді і Сам Син підкориться Тому, Хто підкорив Йому все (всіх християн), щоб Бог був все у всьому!» (1 Кор. 15:28). Підкорити християн Ісусу Христу - на духовному рівні свідомості бути з Ним заодно. Амінь.

Дослідження сестри Надії