Творення. – День П’ятий.
«Називаючи себе мудрими, стали нерозумними, і славу нетлінного Бога замінили подобою тлінної людини, птахів, чотириногих і плазунів» (Римлян 1:23).
П’ятий день символізує створення нетлінної душі. Свідчення: «Дух як вітер, віє де хоче. Так буває з кожним народженим від Духа» (Іоанна 3:8). Оскільки все живе на землі і навіть природа мають абсолютно вільну душу, то для людської душі визначено переродитися свідомістю від Божого Духа. Душа – це самосвідомість та волевиявлення. «І сказав Бог: хай породить вода плазунів, душу живу; і птахи хай полетять над землею, під твердю небесною. І стало так. І створив Бог риб великих і всяку душу тварин – плазунів, яких породила вода за родом їх, і всякого птаха пернатого, за родом його. І побачив Бог, що це добре. І благословив їх Бог, промовивши: плодіться, і наповнюйте води в морях, і птахи хай розмножуються на землі. І був вечір, і був ранок: День п’ятий» (Буття 1:20-23). Завжди стояло питання; що стало причиною створення живого життя? Що первинне, свідомість чи матерія? Безумовно свідомість, скажуть освідченні люди, адже вона завжди є початком всякого творення. Тому, «жива душа в воді» є народжений, богоподібний інтелект, в чистій свідомості, вірному розумі, і в духовній освіті. Без цього душа недосконала, хоча тілесно жива.
Не дивлячись на те, що четвертий день явив на землі духовні світила, а саме: Вчителів Правди. Але п’ятий показує існування на землі духа протистояння. І проблема відродження не лише в середовищі атеїстів, але і в християн. Релігійні провідники, спираючись на власний розсуд, запровадили церковні канони і правила, які не мають нічого спільного з Божими Законами. І поставили їх в поклонінні Богу на перше місце. А так-як вони різні у різних церквах, то з’явилися непорозуміння і небажані осудження один одного. Апостол пояснює: «Хтось відрізняє один день від іншого, а хтось вважає всі дні однаковими. Хай кожний тримається свого власного переконання» (Римлян 14:5). Тобто кожний сам має дослідити біблійні дні творення. Непорозуміння і ненависть між церквами породжують зло, яке заборонене Законом Божим! Нажаль до цього часу не знайдено виходу з цього релігійного хаосу. Хоча вихід існує. Необхідно відмовитися від того, що нас роз’єднує. Від зовнішніх обрядово-формальних поклонінь. Вивести їх за межі служіння Богу! Хай вони собі існують як народні гуляння, традиції, народна творчість і передання. А служіння і віра мають бути чистими, адже цього вимагає від нас Слово Боже.
Христос говорив: «Надходить час – і вже є, коли правдиві поклонники будуть поклонятися Отцеві в Дусі та Істині, бо Отець шукає таких поклонників» (Іоанна 4:23). Звідки з’явилися в релігії народні традиції, обряди, передання? Звичайно ж від падіння Адама! Від дитинства людства, коли освідомлення приходило через тілесну природу, а розвиток мудрості не піднімався вище – видимої форми. Недорозвинене само-сприйняття дійсності, назване язичництвом. Обожнювання видимого, тлінного. Вже давно варто було б вірно оцінити реальний стан земної релігії, і рухатися до досконалості. Направити всі свої зусилля на пізнання Духа Істини, Тоді не було б причин роз’єднуватися і ворогувати. «Благаю вас брати, остерігайтесь тих, що сіють розділення в супереч ученню, яке ви опанували» (Римлян 16:17). Отже, необхідно сіяти духовну освіту, а не народні традиції. Спілкуватися, і разом досліджувати Божу Істину.
Павло говорить: «Хай кожний так поводиться як визначив Бог… І так я навчаю в усіх Церквах… Обрізання ніщо, і не обрізання ніщо; головне – зберігати Божі заповіді» (1 Кор. 7:17,19). Апостол вчить, не надавати великої уваги самій формі поклоніння, вона для Бога ніщо, а виконувати те, що вимагає Закон. Бо стародавнє пророцтво попереджає всіх нас: «… якщо ви зможете зруйнувати Завіт Мій про день, і Завіт Мій про ніч, щоб день і ніч не приходили в свій час, то буде зруйнований Завіт Мій з левитами, священиками, служителями Моїми» (Ієремія 33:20). Коли провідники церков не навчатимуть народ відроджувати в собі духовну досконалість, то вони не будуть визнані служителями Божими. Бо існують Закони ночі, і Закони дня, для створення довершеної душі. Закони ночі, - це Закони десяти заповідей, обов’язкові для виховання. Вони приводять людину до покаяння, послушності, прощення, яке є вірним шляхом до народження живої душі. А Закони дня, - Закони Христа! Повна перемога Любові, Істини та Гармонії життя. Тоді ви вже не під Законом, а під захистом виконаного вами Закону. І Біблія застерігає християн, не руйнувати непорушність Божого Закону, підміняючи його народними традиціями і переданнями.
П’ятий день творення говорить: «Хай породить вода плазунів, душу живу; і птахи хай полетять над землею, під твердю небесною. І стало так». Досліджуючи Біблію ми зрозуміли, що душа може бути живою, і може бути мертвою. Мертва душа та, котра грішить перед Божим Законом. Отже вода, тут виступає моральним кодексом і духовним законом, керуючись якими, виявляється реальній стан людської душі. Правдиве зародження живої душі, це найперше, усвідомлення необхідності пошуку живого життя. Знайти джерело Правди, Істини та Миру, і на їх основі створити віру в розумі, щоб потім втілити в життя. Але до чого тут птахи і плазуни? Біблія ж написана для людини, і ні птахи, ні плазуни її не читатимуть. Пророцтво: «І укладу в той час для них союз із польовими звірами, із птахами небесними, із плазунами… Війну знищу… І заручу тебе Мені повік, у правді, суді, і милосерді. І посію її для Себе на землі, і помилую Непомилувану, і скажу не Моєму народу: ти Мій народ, а він скаже: Ти Мій Бог» (Осія 2:18-23). Бог укладає союз з тілесною людиною, в котрій ще спостерігаються характерні елементи звірства. А Христос образно пояснив: «Лікаря потребують хворі; Я прийшов закликати грішників до покаяння» (Матвія 9:12,13). Адже тілесна душа людини недосконала, поки вона живе подобою інстинктів диках птахів, звірів і плазунів. Плазуни – приземлені провідники матеріального напрямку.
Божа програма семи днів направлена приручити емоційну людську дикість одухотворити, і створити живе життя людини, щоб не сталося так як написано: «Сказав я у серці своєму про синів людських, щоб випробував їх Бог, щоб вони побачили, що вони самі пособі тварини; тому доля синів людських і доля тварин – доля одна: Як ті вмирають, так вмирають і ці; і немає в людині переваги над худобою» (Еклізіаст 3:18,19). Отже людина сама по собі, без Бога, як тварина! А Слово Боже і непорушні Закони, дані для того, щоб створити в людині живу, нетлінну свідомість, поєднану з Богом. І щоб вона не загинула як тварина! Тому, людські потреби повинні відрізнятися від потреб тваринних, матеріальних. Людина повинна набувати вічних, нетлінних цінностей. Біблію треба сприймати логікою здорового глузду, а не буквою. Адже, «буква вбиває» - лише духовне вияснення є живою мудрістю. Як написано: «Недобре душі без знання» (Притчі 19:2).
Далі читаємо: «І створив Бог риб великих і всяку душу тварин – плазунів, яких породила вода за родом їх і всякого птаха пернатого за родом його. І побачив Бог, що це добре» Біблія звертає нашу увагу на особливості земних створінь. Адже вони, не просто так використані в Слові Божому, але для порівняння. Христос попереджав: «Ось Я посилаю вас, як овець поміж вовків. Тому будьте мудрі як змії, і невинні як голуби» (Матвія 10:16). Також: «Ось даю вам владу наступати на змій…, і на всяку силу вражу; і ніщо не зашкодить вам» (Луки 10:19). Виникає питання: в чому ж тут мудрість біблійного змія? Змій – є образом хитрої, лукавої, винахідливої на зло мудрості, яка проявляється в людині. Вона суть, «сила вража», активна оправдувати зло і нападати. Такою ж активною і сміливою повинна бути сила добра, образом якого позначені вівці та голуби. Добро повинно перемагати зло, захищати невинність Істини, бо в цьому мудрість. Існує пророцтво: «…ворожнечу покладу між сіменем жінки і сіменем змія, який жалить п’яту, а ти будеш уражати його в голову» (Буття 3:15). Насправді це ворожнеча між істинною і лукавством. Правда та Істина сильна, щоб поражати зміїну голову – хитрість. Але лукавство, на протязі багатьох епох, буде жалити людську «п’яту» - приземлене релігійне невігластво.
Мудрість – діюча духовна сила пізнання Бога, а не плазуюче і тому ядовите мислення! Своїми правдивими творчими задумами, людина в змозі відірватися від земного і як птаха, - літати. Читаємо притчу: «На Ізраїльській горі посаджу дерево, і пустить віття, і принесе плід, і виросте величним кедром, і будуть жити під ним птахи пернаті. І пізнають усі, що Я Господь, високе понижую, а низьке підвищую» (Єзекиїля 17:23,24). Там, де насаджається Божа Премудрість, а саме: на символічній Ізраїльській горі, туди мають линути наші творчі думки і надії. Адже там зароджена благодатна наука, яка піднімає духовний рівень людини! Дерево – суть земна спільнота віруючих людей. І коли вони не від Божої Премудрості народжені, будуть понижені.
Пророк каже: «Дивлюсь, і ось, немає людини, і всі птахи небесні розлетілися» (Ієремія 4:25). Тобто, не народилося ще на землі дерево Божого роду, лише пророки та апостоли, суть птахи небесні! А п’ятий день говорить: «Бог створив риб великих і всяку душу тварин». Розуміємо, що риби великі та водяні чудовиська є образом стародавніх войовничих царств, і сьогоднішніх військових структур. Вожді, які виросли на кривавих ідеологіях. Вони як колись, так і сьогодні володарюють над людським життям, через мовчазну згоду і немічність релігії. Пророк порівнює: «Ти фараоне Єгипетський, як чудовисько у морях, кидаєшся і каламутиш ногами твоїми води, зневажаєш потоки» (Єзекиїль 32:2). Історія людського життя виявила, що цілими країнами правила і поневолювала народ релігія. Поєднавшись з світською владою, зневажаючи Божий Закон, діяла особливо жорстоко.
Написано: «Я – на тебе, царю Єгипетський, великий крокодиле, що говориш: моя ріка, і я створив її для себе. Але Я вкладу гак у щелепи твої…, і витягну тебе з рік твоїх з усією рибою твоєю» (Єзекиїля 29:34). Також: «У той день уразить Господь левіафана змія, що вигинається, і знищить чудовисько морське» (Ісая 27:1). Біблія показує нам приклад релігійного самозвеличення, яке наче змій вигинається прикидаючись невинним голубом, не будучи таким по суті. Релігія, яка оправдує військові структури в своїх країнах – народжує життя мертвих душ. Добре було б всім християнам пам’ятати, і навчитися на біблійних прикладах. Бо далі написано: «…що риби у них гниють від нестачі води і помирають від спраги» (Ісая 50:2). Тобто людство не може відродитися коли немає на землі чистої віри, основаної на духовності. А місія релігії, будь-яку війну Заборонити Божим Законом!
Згадайте символічного біблійного кита, який проковтнув Йону. Великі риби, і морські чудовиська є образом противників Божої програми семи днів. Але, як три дні Йона був в середовищі великого звірства, і воно не змогло поневолити праведника, і три дні Син Божий був осуджений земним світом на смерть, але воскрес. Тому і немає на землі такої сили, яка б зупинила Божу програму народження живої нетлінної душі! «І благословив їх Бог, промовивши: плодіться, наповнюйте води в морях, і птахи хай розмножуються на землі». Повеління п’ятого дня вияснити: Кого Бог благословляє, і від якої води народжується нетлінне життя душі? Безумовно! Від води яка витікає із Храму Божої Премудрості. Дух Божого Слова, є тією водою яка народжує, оживляє і спасає від смерті душу людини. Пророцтво: «Ця вода тече на схід в сторону землі, і ввійде у море: і води його зробляться здоровими, і риби буде дуже багато… і всяка жива істота…, буде живою; і куди ввійде цей потік, усе буде там живим» (Єзекиїля 47:1-9). Хто ввійшов у потік пізнання Духа Істини, прийняв і живе цими вічними, нетлінними, духовними принципами, той, сказав Христос: «… перейшов від смерті до життя» (Іоанна 5:24). «Бо народжене від Духа є дух!» (Іоанна 3:6). І був вечір і був ранок: День п’ятий. Амінь!
Опрацювала Шагіна Надія.
