В чому сенс життя?

«Ти, Господи, вкажеш мені дорогу життя,…блаженство вічне» (Псалом 15:11).

Працюючи над створенням молитовних псалмів, Давид, направляв свої думки до Бога, спілкувався з Богом і його життя набувало сенсу. Життя порівнюють до подорожі; якщо люди вирушають у дорогу і не знають куди йдуть, користі від такої подорожі марно чекати – вона в нікуди. Так само, коли люди не визначилися з сенсом життя, то пророк пояснює: «Сприймаємо (життя) на дотик, як сліпі стіну, як без очей, навпомацки; спотикаємось опівдні, як у сутінках, між живими – як мертві» (Ісая 59:10). Із цих слів пророк склав образ людей, які не знають сенсу свого існування. Вони навіть живими не вважаються. Єклізіаст охарактеризував таке життя «марнотою і ловленням вітру». Тобто, безцільним, а отже – мертвим для Бога.

Однак всі хочуть знати, в чому ж сенс життя, для якої цілі народжуємося? Ці питання турбують мільйони людей. Давид стверджує: «Дні віку нашого сімдесят літ, при більшій силі – вісімдесят, найкраща пора – праця і хвороби і ми зникаємо» (Псалом 90:10). Чи може людина сподіватися на щось більше ніж прожити 70-80 років? Бо усвідомивши, наскільки коротким є наше життя, деякі люди починають роздумувати, аналізувати власне життя і зазнають великого розчарування. Згадаймо, попавши в скрутне становище, і серйозну хворобу, біблійний проповідник Іов запитує сам себе: «Чому я не загинув в утробі? Або коли тільки народився, то чому не помер?» (Іов 3:11). Питання Іова, я вважаю, поставлені від імені всього людства, виражають несвідомий стан людства. Бо, наштовхнувшись на великі проблеми, які не вдається швидко вирішити, більшість людей зневірюються в змістовності життя. А дехто навіть вирішує проблеми суїцидом. Таким чином вони відмовляються від життя, цілеспрямованого Самим Богом! Це є доказом того, що люди в своєму житті керуються більше емоціями, при відсутності Божої Мудрості.

Прийнято вважати, що кожна людина має народити дитину, збудувати будинок і посадити дерево. Безумовно, і в цьому є сенс! Адже людина є частиною планетарної екосистеми де все гармонійно створено Великим Творцем для певної цілі. На початку написано: «Створив Бог Людину за образом Своїм, чоловіка і жінку… І поблагословив їх, і сказав: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, і володійте нею…» (Буття 1:27,28). Вважати, що сенсом нашого життя є лише розмноження людей, і володіння земними ресурсами - це зовсім не розуміти Бога! Людина, за образом Божим – не буквальна тілесна суть, а мудра духовна особа, завдячуючи котрої розповсюджуються таємниці Божих знань, відкривається істинний сенс життя, досягнення вічних благ. Апостол говорить: «Те, що треба знати про Бога, відоме, бо відкрите Богом» (Римлян 1:19). Відоме там, де досліджують духовний зміст Слова. Створюють в собі духовний образ Божої Мудрості, який дозволяє єднання з Творцем! Вселенську Премудрість Творця неможливо охопити людським розумом, але те, що необхідне для досконалого життя, відкрите нам через пророків та апостолів. Невидима сила Творця, відкривається і пізнається в природі Землі; про це говорить Біблія: «Його невидиме від створення світу через споглядання творіння стає зрозумілим, - Його вічна сила і Божественність. Так що нема їм виправдання» (Римлян 1:20). Ані колишні віруючі, ані сьогоднішні християни не можуть вважатися правими, коли вони не розуміють Свого Творця. Не вміють читати природу землі – Боже творіння, спостереження за яким навчає нас, і є сенсом гармонійного життя.

Еклізіаст описує дивовижний процес кругообігу води, започаткований Творцем: «Всі потоки до моря течуть, але море не переповнюється, бо звідки вони текли, туди і повертаються, щоб знову текти» (Екліз. 1:7). Кругообіг води в природі є настільки надійним процесом, наскільки надійним є задумане Богом життя для людей – символізує вічність! Пророчить Ісая 55:10,11 «Так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім воно не верстається, але зробить, що Я пожадав, та задля чого його посилав». Вода, зрошуючи землю, підтримує на ній життя. Так само Боже Слово підтримує в нас духовність. Не даремно Ісус Христос говорив, що: «…людина повинна жити не хлібом самим, а кожним Словом, що виходить з уст Бога» (Матв. 4:4). Наше життя буде змістовним лише тоді, коли ми споживатимемо духовну поживу, яку дає Бог і яка оживляє людську свідомість.

Мислячі люди дійшли висновку, що ми маємо вроджене прагнення, збагнути сенс життя. Адже в людині фізіологічно і генетично закладена потреба мати зв'язок з вищою силою, бо окрім фізичних потреб, ми маємо потребу в духовному. Про цю потребу свідчать наші постійні питання: У чому сенс життя? І як його вірно прожити? Освідченні особи звертаються до різних наукових та філософських течій. Але вони не дають повної відповіді, не допомагають знайти сенс у житті. Також, в пошуку змісту життя, люди звертаються до традиційних, сталих релігій. Однак знання релігій не може задовольнити потреби розумних людей. Адже сама релігія говорить про духовне, а основну ставку робить на розбудову матеріального збагачення. Багатство храмів та безліч обрядів не спасає людство від морального розтління. Тому-то багатьох не полишає відчуття, що життя безцільне. Необхідно вияснити, звідки виникають такі відчуття? Можливо через тяжкі умови виживання багатьох людей. Як стверджує Іов 14:1 «…що людина повна печалями». Людські страждання викликають в людей нерозуміння сенсу життя. Бо коли існує зміст життя, то мусить існувати якийсь зміст, або причина страждань. Це може бути наслідком згубного людського рішення, бажання бути незалежними від Свого Творця. Люди думають, що можуть обійтися без Бога. Самі доб’ються успіху і щасливого життя. Але, коли приходить біда, а без неї життя не буває, тоді згадують про Бога. Просять Бога відвести біду, при тому, безбожне життя змінювати не хочуть. Отже, причина в релігії, котра не виконує в повноті визначеного для неї сенсу існування і не виховує духовну людину.

Варто знати, свідомість людини, ув’язнена в тілі – приречена на страждання, а боротьба за свободу волевиявлення лише збільшує страждання. Написано: «…без пролиття крові не буває прощення» (Євреїв 9:22). Без жертовності земного життя, посвяченого відродженню праведності, немає сенсу! В Старому Заповіті написано: «Тому, що вони народ, який утратив розум, і немає в них сенсу» (Повт. Закону 32:28). Що сталося з розумом людства? Апостол свідчить: «Потьмарені розумом, відчужені від життя по-Божому, через їхнє неуцтво дійшли до бездушності; віддалися нечистоті, - відкиньте колишній образ життя людини, яка зотліває в гріховних спокусах, а оновіться духом розуму в нову людину, створену за Богом, в праведності і святості істини» (Єфесян 4:18). Дух розуму – сила духовних знань! Але, коли люди не живуть по-Божому визначенню, то їхня свідомість зотліває разом з тілом не досягнувши святості істини. А святість істини – це благородний, не замішаний в гріховних спокусах, досконалий розум – нова нетлінна людина створена за Божою волею. І пізнавши, що є Божа воля, будемо знати сенс життя! Апостол Ісуса Христа говорить: «Воля Божа – освячення ваше: щоб ви береглися від розпусти, щоб кожен із вас умів тримати себе в святості і честі. Бо покликав нас Бог не на нечистість, але на освячення» (1 Солунян. 4:3-7). Освячення Божою волею – це прийняти як необхідність щоденного життя умови Бога, виписані в Біблії. Наше життя диктує безліч обов’язків, які ми змушені виконувати. Але варто знати, що в нас є набагато важливіші обов’язки перед нашим Творцем! Бог нам дав свободу волі, і тільки використовуючи її на славу Богові, можна вести справді змістовне життя. Бо лише досконалим, праведним життям – прославляємо Бога!

Існує два свідчення: Перше: «Життя вічне є те, щоб пізнали Тебе Єдиного Бога, і Того, Кого Ти послав, - Ісуса Христа» (Іоанна 17:3). Для вічного існування людської суті, треба Знати Єдиного Бога – пізнати Його як Причину всього сущого і Його волю, виражену в Десяти Заповідях. А пізнати Христа – прийняти сутність Справжньої Людини, відкритої Христом, як приклад, як сенс життя! І друге, мудрість Соломона: «Хто знайшов Бога, знаходить життя, і одержує благо…» (Притчі 8:35). Понад усе Соломон молив у Бога мудрості, щоб зрозуміти сенс життя. «Благословенний Бог, що створив небо і землю, і дав царю Давиду сина мудрого, який має сенс і розум будувати дім Господу» (2 Хронік 2:12). Із цих слів можна зрозуміти, що будувати величні храми є сенсом життя. Але де знаходиться Храм Соломона? Якщо мати на увазі споруду буквального храму то він зруйнований. Наявність людської недосконалості, коли одні будують, а інші руйнують. То який сенс будувати? Пророцтво: «Так говорить Бог: небо – престол Мій, а земля – підніжжя ніг Моїх; де побудуєте дім для Мене, де місце Мого спокою?» (Ісая 66:1). Отже, будувати слід в такому місці, де ніяка земна сила не зможе зруйнувати. Далі читаємо в пророка: «Бо усе це створила Моя рука, і усе це було. А ось на кого Я спогляну: на смиренного і сокрушенного духом і на того, хто тремтить над Словом Моїм» (Ісая 66:2). Нетреба думати, що можна створити краще створеного Богом, але слід сокрушати в собі бунтівний дух. Людська недосконалість береться задобрити Бога своїми матеріальними пожертвами і величними спорудами. А Бог шукає духовну людину, в якій зможе жити і творити! Як написано: «Блаженний муж, який здобув мудрість, людина, яка придбала розум, - надбання її краще за срібло, і прибутку від неї більше, ніж від золота; вона дорожча за дорогоцінне каміння» (Притчі 2:10-12). Відтак, досконалий розум духовної людини є сенсом життя. А Справжнім Храмом Соломона – є біблійна Премудрість Соломонових Притч, які ніхто ніколи не зруйнує!

Пізнати сенс життя неможливо, не пізнавши Бога. Слід знайти спосіб спілкування з Ним, цьому допомагає молитва, вона тримає нашу свідомість постійно на зв’язку з Богом – Джерелом життя. Пророцтво: «Бо тільки Я знаю наміри, що до вас, - говорить Господь – наміри на благо, а не на зло, щоб дати вам надію на майбутнє. Помолитеся Мені і Я почую вас; будете шукати і знайдете, якщо будете шукати всім серцем» (Ієремія 29:11-13). Отже, за правдивими відповідями сенсу життя, слід звертатися не до людей, а до найавторитетнішого джерела. Таким джерелом є Бог, бо, як сказав Давид: «Він нас створив» (Псалом 99:3). В молитвах до Бога проголошуємо: «Хай прийде Царство Твоє, хай буде воля Твоя, і на землі як на небі» (Матвія 6:10). І це не тільки слова для проголошення, але для утвердження на землі суті Божого Задуму і Його Законів. Слід розуміти: Царство Боже в особистості людини, на всій землі і в вічності! Павло нагадує: «Царство Боже… це праведність, і мир, і радість у Дусі Святім» (Римлян 14:17). Хто нам таке Царство побудує? Дехто вважає, що прийде Христос і, наче добрий чарівник, очистить землю, яку ми забруднили, і удосконалить нас самих. Насправді, побудова Царства Божого на землі є сенсом людського життя. Царство Боже – є життям в любові один до одного, де панує братство миру, вірність істині і радість духовних людей, котрі нікому не бажають зла!

Апостол нагадує: «Кожному з нас дана благодать згідно з даром Христа, Котрий Піднявшись на висоту, полонив полон і роздав дари людям. Для досягнення єдності й пізнання досконалості, міри зрілості Христа» (Єфес. 4:7-13). Христос взірець сенсу життя. Своє життя Він підняв на рівень Божого Сина. Його дари – Божа Премудрість, яка дає можливість звільнити полонених невіглаством бездуховності та примітивним ідолопоклонством. Премудрість одухотворяє розум людини до рівня зрілості Христа. Далі апостол каже: «Коли ви з Христом воскресли (прозріли), то шукайте того (рівня), де Христос – праворуч Бога (Божу правоту). Думайте про те, що вгорі (вічне), а не про земне (тимчасове)» (Колос. 3:1,2). Тільки вільне, незадогматизоване язичницькими традиціями мислення людини, здібне зрозуміти сенс життя, який є подобою духовної зрілості Ісуса Христа!

Читаємо Іоанна Богослова: «І звершиться тайна Божа, яку Він благовістив своїм пророкам» (Одкров. 10:7). «І царство світу цього, стане Царством Бога і Христа, і буде царствувати повік» (Одкров. 11:15). Отже, недосконала і несправедлива нинішня влада світу буде замінена, вона веде людство не до відродження, а до морально-духовного занепаду. Якщо життя подібне до подорожі, то Христос відкрив нам дві дороги: «…широка дорога, веде до загибелі і багато тих, що нею ходять» (Матвія 7:13,14). Багато людей вибрали собі безбожний шлях життя, який закінчується глухим кутом, бо немає в ньому сенсу. «…а вузька дорога веде до життя, - і мало є тих, що її знаходять». Адже ця дорога піднімає в гору, проходить через відродження людини Духом Божої Премудрості, визначена як ціль життя. Усвідомивши, свого часу, реалістичність такого життя, Давид вигукнув: «Щасливий народ, у якого Господь – Бог його!» (Псалом 143:15). Всевишня влада Істини! Життя за Божим Законом має сенс!!!   Аминь!

Християнська спільнота дослідників Слова.