Віра Надія Любов

«А тепер залишаються Віра, Надія, Любов, - оці три. А найбільша між ними - Любов»  (1 Кор. 13:13).

Віра, Надія та Любов це вагомі духовні символи, необхідно лише дослідити і вияснити їхнє значення. З народженням Ісуса Христа народжується і Новий Заповіт, коли Христос повелів своїм послідовникам робити учнями всі народи: «Хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа» (Матв. 28:19). Христити, розуміємо посвячувати навчанню. Власне таким чином Бог притягує до Себе людей і навчає тих, хто приходить до Христа. Ісус сказав: «Ніхто не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, - і того Я воскрешу останнього дня. Бо написано в пророків: І всі будуть навчені Богом!» (Іоанна 6:44,45). Останнім днем є наше тілесне життя, коли через освіту Христа ми воскресаємо Божими дітьми. «Знову й знову запевняю вас, що хто повірить Мені, той має вічне життя. Бо Я – хліб життя» (Іоанна 6:47,48). Відтак, християнська віра і освіта Христа стають хлібом для вічного існування! Але оскільки написано: «…тепер залишаються оці три», то це означає, що вони були ще в Старому Заповіті і Христос їх залишає, переносить в Новий Заповіт, як важливі діючи сутності, що приведуть християн до визначеної цілі.

Ознака Віри: «Павло, апостол Христа за велінням Бога» (1 Тимофія 1:1). «Це веління передаю тобі, сину Тимофію, згідно з пророцтвами, що раніше були дані про тебе, аби ти боровся доброю боротьбою, маючи віру та добру совість, яку декотрі відкинувши зазнали загибелі корабля у вірі» (1 Тимофія 1:18,19). Віра – це глибоке переконання, що ґрунтується на вагомих пророцтвах та свідченнях апостолів Старого і Нового Заповітів. Також Павло застерігає, що наша віра може бути ненадійною, подібно до корабля на морі, може зазнати аварії і потонути. За неї слід боротися посеред бурхливого людського моря. Як написано: «Вони бурхливі морські хвилі, що піняться власним соромом: блукаючи зорі, для яких зберігається морок темряви» (Юди 13). Очевидно там зберігається релігійне невігластво, яке перестало впливати на духовність, на мораль своїх віруючих, виявляє між собою ворожнечу та нетерпимість. Безумовно, нелегко пливти проти течії зіпсованої віри. Її слід очистити від бурхливої язичницької піни, сорому невігластва.

Згадайте алегоричне пророцтво Йони, що однаково застерігає стародавню віру і майбутнє християнство. Пророк уособлює себе з жителями землі, показує земний шлях віри і проповідує Єдиного Бога. Адже він посланий для спасіння: «…великого міста Ніневії, жителі якого за Божим визначенням творять зло» (Йона 1:2). В такому середовищі пророк на собі показує блудливий стан народу. Книга Йони це символічна проповідь, актуальна для нашого часу, щоб дослідити в ній духовний зміст. Оскільки віра християн, на подобі Йони пливе на язичницькому кораблі, то як наслідок здіймається буря на релігійному морі, через несприйняття один одного. Також язичництво присипляє пильність, ознака цього: «Йона заснув на кораблі» (Йона 1:5). А Григорій Сковорода, спостерігаючи за традиційним християнством, написав: «Спіть, спіть, тут вам буде добре». Спати означає не пильнувати благочестя віри! Адже існує образ «корабля примари», коли проголошується віра в Єдиного Бога, а сповідується язичництво. Таким чином викидають Правду за борт, яку поглинає морське чудовисько беззаконня та бездуховності. Така віра починає жити за правилами світових правителів, благословляючи їх на зло.

Виникає питання, хто може спастися з полону релігійної недосконалості? Учні запитують: «Учителю, покажи нам ознаку спасіння. Лукавий рід має ознаку Йони, що був в середині кита три дні і три ночі. Так само Син Людський був у серці землі три дні і три ночі» (Матвія 12:38-40). Пророк Йона та Ісус Христос духовно спаслися, хоча і були поглинутими негідним релігійним середовищем. Народи зрікаючись істинного поклоніння Богу, спотворюють до невпізнання Його Волю і впадають в обрядовість. Подібно до Йони, Христос перебуває в «серці землі», в заземленому, примітивному середовищі розуміння Бога, поки не прийде визволення з цього полону, в якому світ сам себе полонив. Щоб спасти Ніневію та християнську віру, написано: «Мужі ніневійські встануть на суд з цим родом і засудять його, бо вони покаялися через проповідь Йони, а тут Христос більше ніж Йона» (Матвія 12:41). Жителі Ніневії та їхнє керівництво, після попередження проповіддю Йони «…одяглися у скорботну одежу». Тобто зрозуміли свою вину, осудили гріховне життя і розкаялися. Як написано в: (Йони 3:5,6)… Отже, тільки через виконання Божої Волі, та навернення до духовного сповідування віри, без усяких формальних домішок, цей світ може бути Богом прощенний. Ознакою є прощення Ніневії! Адже Бог радіє кожній наверненій «вівці» (виконавцю Його Волі). Давид каже: «Спробуйте і побачите, який благий Господь» (Псалом 33:9)! 

Апостол Петро нагадує: «Не дивуйтеся вогневі, що посилається для вашого випробування, наче якомусь дивному випадкові; але радійте, що ви є учасниками Христового страждання…» (1 Петра 4:12,13). Причина Христового страждання – боротьба з недосконалістю людства. Отже це не дивний випадок, це вірний вибір боротьби, випробування вогнем гідності. Тому написано: «А ви, улюблені, будуйте себе святою вірою, моліться Духом Святим, бережіть себе у Божій любові, і чекайте милості Господа нашого Ісуса Христа для життя вічного» (Юди 20-21). Очевидно, що святість віри і молитва Духом Святим стосується духовної освіти християн, котра їх закаляє, удосконалюючи. Також дає сприйняття і розуміння милості Господа, Його доброї новини. Адже засновником Нової віри є Сам Христос! Віри діючої згідно завітам Отця та Його Сина – Ісуса Христа! Однак в Соломонових притчах говориться про незбагненні речі. Одна із них: «…путі корабля серед моря» (Притчі 30:19). Насправді, це путі досягнення духовного Богослужіння! Очевидно мало хто розуміє значимість віри для нашого життя. Адже сказано: «Віра без діл мертва» (Якова 2:26). Віра християнина повинна виростити живі плоди досконалості, - показати досконале життя.

Ознака надії – Оскільки Святе Письмо порівнює віру з кораблем в людському морі-середовищі, то для них, щоб закріпитися необхідний надійний якір. Написано: «Бог, бажаючи показати спадкоємцям обітниці, незмінність Своєї волі, дав клятву, щоб через ті дві незмінні речі, в яких неможливо, аби Бог сказав неправду, ухопившись за надію, ми, котрі знайшли захист, мали велику втіху. Вона, мов якір для душі, міцний і надійний, що входить у середину за внутрішню завісу, куди, як предтеча, увійшов задля нас Ісус» (Євреїв 6:17-20). Дві незмінні речі є Божою волею та обітницею Святого Письма, в них наш захист і надія. Бо надія це духовна сутність, символічний якір, вона дозволяє входити Христовим цінностям до нашої свідомості і сумління, за внутрішню завісу видимого життя – Святе Святих – вічність, куди увійшов Ісус, показавши і нам дорогу.

Відтак написано, що: «Ми повинні бути надзвичайно уважними до почутого, щоб часом не відпасти, бо якщо слово, сказане було непохитним, і кожний переступ та непослух отримує справедливу відплату, то як ми уникнемо її, якщо знехтуємо спасінням? Воно мало початок у Проповіді Господа і було підтверджене нам тими, хто почув» (Євреїв 2:1-3). Отже, Нагірні Проповіді Христа дають нам на подобі якоря стабілізуючу надію на спасіння. Його непохитне Слово оберігає від падіння, від непослуху, особливо коли ми уважні до його духовних цінностей, до повеління почутого. «Бо Христос – як Син у Своєму домі. Цим домом є ми, якщо до кінця зберігаємо відвагу та надію» (Євреїв 3:6). Ми, це християнські громади, які повинні стати для Христа надійним Храмом, і сміливою боротьбою за чистоту Його цінностей, щоб примножувати, благовістити їх для всіх народів. Христос у наших думках, діях, свідомості відроджує надію на усиновлення, запровадивши процес віровчення, досягнення благодаті любові. Тому віра і надія стають шляхом духовної боротьби до набуття любові.

Ознака любові говорить, що вона найбільша. А Павло пояснює: «Виправдавшись вірою, маємо мир з Богом через Ісуса Христа, через Якого ми вірою одержали доступ до благодаті, в якій перебуваємо, знаючи, що страждання виробляє терпливість, а терпеливість – досвід, а досвід – надію. Надія ж не засоромить, бо Любов Божа влилася в наші серця через даного нам Святого Духа» (Римлян 5:1-5). Процес віровчення Ісуса Христа в тім, що віра уможливлює примирення з Богом та набуття досконалого досвіду, а досвід є надійною опорою (якорем) для встановлення в людському середовищі духовності. І разом вони відроджують в людині особливу Любов – Святість Духа! Адже любов це найкраща сутність існуючого! Варто знати, що мова йде про Любов Божественного рівня, а не про емоційні почуття, котрі легко з’являються і так само легко зникають. Тому в народі кажуть, що від такої любові до ненависті один крок. Тоді як Божа Любов є Святістю Істини – довершеності досягнутого.

Мислячі християни знають, що Христос любов узаконив: «Кажучи: Любитимеш Бога всім своїм серцем, всією душею, і всім своїм мисленням! Це – перша і найбільша заповідь. Друга – подібна: Любитимеш ближнього як самого себе! На цих двох Заповідях тримається весь Закон і Пророки» (Матвія 22:37-40). Тобто Старий і Новий Заповіти при виконанні являють Божу Любов. Адже Христос показав приклад, одухотворив, задіяв Закон Своїм виконанням! Визнав за ним право на існування. Любов до Бога і до людини доказується – виконанням Закону. Тому апостол написав: «Не залишайтеся винними нікому нічого, крім взаємної любові; бо хто любить іншого, той виконав Закон» (Римлян 13:8). Всебічна відданість Богу, а також взаємна повага між християнами, мають стати нормою людського життя, тоді вони не зможуть порушити жодної Божої Заповіді. Виражаючи взаємну культуру моралі, мирне відношення один до одного, створюємо духовне середовище, порядок та гармонійне життя. Воно є сенсом нашого життя на землі! Свідомою вірою і надією, котрі благополучно дісталися життєвої гавані – Божої Любові Чому вона найбільша? Апостол засвідчив: «Більше за все одягніться в любов, яка є сукупністю довершеності!» (Колосян 3:17). Безумовно, Любов це духовна природа Самого Бога! Вона символ довершеності, має величезне значення, коли вливається в наше життя Своєю Святістю Духа! Амінь!

Дослідження сестри Надії