Віра – початок спасіння.
Якова 2:17 «Віра, коли немає діл, сама по собі є мертвою».
Віра завжди була присутня в людському житті. Бо коли ми створені Вічним Богом, то зрозуміло не для смерті, а для життя. Адже Бог сказав: «Я є Богом не мертвих, а живих» (Матвія 22:32). Людина, дивна істота, яка пов’язує собою світ видимий, матеріальний, і світ невидимий, духовний. Давид засвідчив: «Прославляю Тебе, що я дивно - утворений» (Псал. 138:14). Ми віримо, що наше життя має велику ціль. І Христос наполягає: «Майте віру в Бога»! Але чи всі відкрили суть істинної віри? Мабуть що ні, бо тоді у всіх була б одна віра, як існує лише Один Бог і одне хрещення (занурення у віру). Павло сказав: «Ми не з тих, що відступають на загибель, але з тих, що вірять для спасіння душі» (Євреїв 10:39). Поклоніння Богу люди називають вірою, а себе віруючими. І всім хочеться бути у такій вірі, яка дає обітницю спасіння. Бо як бачимо із цих слів, що є віра на загибель, - відступила від чистоти істини.
Апостол пояснює: «Віра є підставою для надії, те, що переконує про речі недоступні для споглядання» (Євреїв 11:1). Віра, це впевненість в невидимих, духовних речах. Правдива віра, не легковірність, готовність повірити без переконливих доказів, або тому, що хочеться, подобається в те вірити. Справжня віра вимагає дослідницьких знань! Коли ми усвідомлюємо серцем, розумом, сумлінням, через призму милосердя і доброти. І на кінець, через пізнання правди, через Боже Слово. Віра - процес Божого творіння. І кожний віруючий, по – мірі своєї можливості, має хоч би щось зробити для цього, виконуючи Божу Волю! Процес спасіння життя починається з віри, переходить в надію, а далі в любов. Отже віра вимагає необхідності очищення тілесного життя. Вимагає покаяння, осудження; через яке не пройшовши, ніхто не стане справжнім віруючим.
А надія, - говорить Біблія «не посоромить». Адже ми надіємося на Того, Хто Вірний і непохитний в Своїх обітницях. Хто знає Бога, і досягає любові. «Бог є Любов, і хто перебуває в любові, той з Богом» (1 Іоанна 4:16). Відроджувати в собі подобу Божої Любові – благо найвищої якості життя! Павло говорить: «Вірою були засвідчені стародавні» (Євреїв 11:2). Тобто так було від початку, і засвідчено в Старому Заповіті. І навіть після падіння Адама, а саме: з’явлення протистояння Богу і втрати любові, зупинити процес спасіння, нікому не під силу. Бо після падіння, зразу же почався процес вставання, відродження, воскресіння віри, надії і любові на землі. Отже, світ поділився на дві частини; коли одні умертвляли служіння в дусі та правді, то інші – воскрешали! Апостол свідчить: «Вірою розуміємо, що віки були створені Божим Словом, так що з невидимого постало видиме» (Євреїв 11:3). Ми віримо Божому Слову, в якому зберігаються знання для удосконалення людської духовності, щоб видиме життя народило в собі невидиму суть. Написано: «На початку було Слово… І слово стало тілом» (Іоанна 1:1-14). Слово – це Ідея Бога, народити життя і забезпечити його вічне існування! І для виконання Божої волі, була створена розумна людина – виконавиць Божого задуму на землі. Таким чином, невидима Ідея Святого Духа має втілитися в свідомість видимої людини. І Біблія показує для нас такі приклади:
«Вірою Авель приніс кращу, ніж Каїн, жертву, якою засвідчено, що він праведний, бо про його дари засвідчив Бог» (Євреїв 11:4). Буквальне розуміння цих слів, лише алегорія. Тут виявляється двояка природа людини, яка приносить жертви Авеля і Каїна.
Каїн – образ життя без віри, надії і любові, без Бога, яке потрачене виключно на споглядання і служіння матеріальному. Неугодна Богу жертва.
Авель – служіння Пастирське, життя посвячене духовному відродженню. Засвідчено біблійним Словом, як жертва праведна, прийнятна Богу. Чому прийнятна? Бо, виконуючи своє призначення, спасає життя від смерті! Як і написано: «Вірою Енох був перенесений, щоб не побачити смерті. Адже перед перенесенням було засвідчено, що він догодив Богові» (Євреїв 11:5). Вірою піднявся до розуміння Бога і це допомогло йому перенестися, або зробити вибір з гріховного мислення в духовне. Єднання з Богом на рівні свідомості, звільняє людину з тлінного полону. Не побачити смерті – віра, яка дає надію на підставі Божої обітниці і любові до людини, що смерті для праведника не існує. «Бог створив людину правою (налаштовану на праведність), а люди пустилися у безліч помислів» (Еклізіаст 7:29). Придумали життя не за Божими правилами і прирекли себе на виродження. Адже, перенесення Еноха символізує духовний відбір. Якщо властивість людини вибирати для себе краще, то хіба Бог цього не хоче? Сьогоднішня наука намагається продовжити життя без оновлення і очищення, але зробити це не вдасться! В них нема віри.
Апостол запевняє: «Без віри неможливо догодити Богові. Тим, які приходять до Бога, треба вірити, що Він є і що винагороджує тих, які Його шукають» (Євреїв 11:6). Мати віру, щоб нейтралізувати в собі подобу Каїна. Справжня віра має проявитися в нашому житті, показати себе виконанням Божих повелінь, народити досконалу свідомість, яка винагороджується вічним існуванням. Як написано: «Вірою Ной, одержавши об’явлення про те, чого ще не бачив, зробив ковчег для спасіння, чим осудив весь світ і став спадкоємцем тієї праведності, що походить з віри» (Євреїв 11:7). Будучи вірним Богу, Ной побачив загрозу, приреченість недосконалого життя. А зробити ковчег – організувати людський осередок для набуття духовних цінностей. Ной осуджує світ тим, що повіривши, не став байдужим, а включився в призначену місію спасіння, чого не скажеш про людську більшість, яка не вважає за потрібне включатися в духовну службу спасіння.
Також: «Вірою Авраам, коли був покликаний йти на місце, яке мав одержати в спадок, - послухався і пішов, не знаючи, куди йде» (Євреїв 11:8). Віра Авраама збагачена надією і любов’ю покликала його на службу Божу. Так і ми, не знаючи що нас чекає в цьому несправедливому світі, проявляймо готовність торувати, пропагувати духовне відродження на подобі Авраама. «Вірою прибув він до обіцяної землі, мов до чужої, оселившись у шатрах з Ісаком і Яковом – співспадкоємцями тієї ж самої обітниці. Бо він очікував міста з підвалинами, Творцем і будівничим якого є Бог» (Євреїв 11:9). В язичницькому середовищі насаджав Божу віру, яка буде наслідувана старозавітними патріархами Ісаком та Яковом. Віра Авраама стала предтечею міста – «Духовного Єрусалима», предтечею – народу Божого! Початок, або підвалини цього будівництва закладені Самим Богом, Його задумом. Розум Авраама став співпрацівником, виконавцем Божої волі, адже він послухався, бо повірив. Вірний розум не суперечить вірі, і Божа віра не розходиться з вірним розумом. Віра користується розумом для відкриття своїх переконань, або для захисту їх; від можливого викривлення. Розум також не може обійтися без віри, яка направляє його. Таке взаєморозуміння створює в людині вірність добру, благочестю, праведності.
Далі читаємо: «Вірою ж і сама Сара, будучи не плідною, дістала силу зачати і народила, незважаючи на похилий вік, оскільки вважала вірним Того, Хто обіцяв» (Євреїв11:11). Сара – образ духовної віри, Божа Церква. Похилий вік – довгий час наполегливої праці. Набута Істина від Того, Хто обіцяв. Сара відродила духовне життя, - набувши мудрості, тоді як біблійна Єва – образ початку життя, що втратило досконалість. «Але від одного – завмерлого – народилося так багато, наче незліченного піску край моря» (Євреїв 11:12). Від Адама земного, що втратив духовний зв'язок з Богом, повстало багато-чисельне людство, яке протиставило свою волю, Божій волі. З того часу, відбувається стрімке падіння світу в безодню бездуховності та безвір’я. А Бог пропонує спасіння посилаючи вчителів для відродження Його віри.
Один із них повчаючи запитує: «Яка користь, брати мої, коли хтось каже, що віру має, а діл не має? Чи віра може його спасти? Чи ж не хочеш зрозуміти, марнотна людино, що віра без діл не дає плоду» (Яків 2:14,20). Мертва віра – в людині, яка належить до будь якої церкви, називається віруючою, але її віра не має плодів Духа. Не росте, не відроджується духовно, залишаючись егоїстичною, самолюбивою і гріховною. Варто знати: володіючи свободою вибору, людина сама несе відповідальність перед Богом за свою віру! Адже, жива віра – це Боговизнання! Дбайливе відношення людини до Божих цінностей, і до свого ближнього. Діяльне стремління служити високому, духовному, святому. Вірність і праведність людських поступків у всіх сферах життя. Виразник духовності – є життя і діла людини. Апостол Павло пояснив: «…коли живемо в тілі, перебуваємо далеко від Бога, живемо вірою, а не тим, що бачимо» (2 Кор. 5:6,7). Керуючись в своєму житті тим, що можемо бачити і сприймати за допомогою душевних почуттів, і задля досягнення земних планів відмовляємося від духовних, живемо лише цим світом, тому і знаходимося від Бога далеко. Жити вірою – покладатися на Боже керівництво. Цілковито довіряти, адже Бог знає, що для нас найкраще. Віра має бути невидимим зв'язком з Богом, а не виконанням обрядів! Давид свідчить: «Доброго розуміння та знання навчи мене, бо заповідям Твоїм я вірю. Не будучи смиренним, я блукав, а нині я тримаюся Твого Слова» (Псалом 118:66,67). Отже, вірити Богу, це дотримуватися Правди Його Слова, котре є Закон, піднімає нас до визнання статусу Божого роду.
Павло говорить: «Дивіться на Проводиря і Вершителя віри, на Ісуса, Який незважаючи на сором, замість належної Йому радості, перетерпів хрест і сів праворуч Божого престолу» (Євреїв 12:2). Христос, Своїм життям підняв віру на рівень довершеності. Залишався вірним Богу незважаючи на жорстокий спротив всього світу. Сів праворуч Бога, - визнаний правим! Ось чому Церква Христа має очистити себе від залишків язичництва, визнаючи праведною лише віру, якої навчав Христос, а не людські канони. Свідчення Павла: «Віра – від слухання Слів Христа». Також: «Виконання Закону – Христос: для оправдання кожного, хто вірує» (Римлян 10:4; 10:17). Христос показав, що виконання Божого Закону оправдує нашу віру і народжує нас слухняними, близькими Богу. Нам залишається прийняти і повірити, що приклад Христового життя є взірцем - вершиною Божого задуму! А віра, для котрої Закон став нормою життя, набуває Божої благодаті. «Адже ви спасенні благодаттю через віру, і це не від вас, це Божий дар» (Єфесян 2:8). Завдячуючи Божій освіті, і Його волі спасати нас, ми маємо живу віру, - силу для спасіння! Амінь!
