Ворожнеча – між насінням жінки і змія.
«Змій був хитрішим за всіх звірів польових, яких створив Бог» (Буття 3:1).
Маючи на увазі буквального змія, розуміємо, що він далеко не найхитріший. Тому змія слід розуміти, як подобу хитрого, лицемірного розуму людини. Насіння жінки – церква, яка засіває Премудрість Божого Слова для відродження досконалої свідомості в людях. Насіння змія – це ті, що засівають церкви язичницькою обрядовістю. Примітивним служінням, яке не може духовно піднятися. Пояснення: «…бог їхній – черево…, вони думають про земне» (Філіп`ян 4:19). Матеріальне благополуччя зайняло місце Бога, стало сенсом життя. А слово ворожнеча, похідне від слова ворог, Христос в притчі говорив: «Людина – ворог, посіяла між пшеницею кукіль» (Матвія 13:25-28). Кукіль – схожий на пшеницю, але його зерно чорне, отруйне. Давид молився: «Спаси мене Господи, від людей лукавих, вони замишляють неправду в серці; щодня готуються до битви, гострять язики свої, як змія, отрута в устах їхніх» (Псал. 139:2-4). Також: «…вороги людини – її домашні» (Матвія 10:35). Тобто, ворожнеча походить від людської бездуховності та невігластва, приземленого мислення. І як тільки Біблія не називає їх: древнім вужем, противником, падшим ангелом і хитрим змієм, що зводить народи. Але об’єднує їх людський гріх!
Пророцтво: «…тяжкі гріхи ваші: вороги правого» (Амос 5:12). Також: «Народ, який був колись Моїм, повстав як ворог» (Міхея 2:8). Визначення слова гріх, згідно з текстами Біблії, - буквально означає невлучання в ціль. Бог Сам визначає «ціль», якої розумні люди мають досягти. Не досягнення Божої цілі – гріх, який є неправедність і беззаконня. Гріх – це все, що не узгоджується з Божими Законами і постановами, які є святими і непорушними. Тому написано: «Кожна несправедливість (проти Бога), є гріхом» (1 Іоанна 5:17). Біблія навчає нас, що є справедливе, а що протистоїть Богу. Якщо ми послушні Творцю, то наше життя набуває духовного змісту – попадає в ціль. Тоді як протистояння Богу, приводить до духовної смерті через відсутність духовних знань. Однак це не звільняє нікого від відповідальності, особливо коли християни вирішують робити те, що забороняється в Божому Слові. Але це не доводить, що Біблія не права. Просто вони таким способом виражають спротив до Божого Слова, а значить до Бога!
Написано: «Господь хай буде між мною і між тобою, між сіменем моїм і сіменем твоїм, і хай буде так повік» (1 Царів 20:42). Старий Заповіт подає приклад: Саул посилає сина свого Іонафана в поле (середовище людського життя), щоб там вбити Давида, до якого ставиться вороже. Історія цієї ворожнечі виявляє вороже ставлення до Божих цінностей, які прийшли через Давида на людське поле-життя. На щастя замість битися, вони раптом помирилися. І слова: «Хай Господь буде між нами повік», звучать як молитва, як незаперечна ціль життя між праведниками. «Хай ніхто вас не ошукає. Бо раніше має прийти відступлення та виявиться людина беззаконня, що противиться і підноситься понад усім тим, що зветься Богом та святинею» (2 Солунян 2:3,4). Настане час коли весь світ прозріє. Відкриється система відступництва і беззаконня людства . Спотворення духовних основ святості життя. Чому так сталося? «Як напроти зла – добро, а напроти смерті – життя; так напроти благочестивого – грішник. Дивись на всі діла Всевишнього: їх по два, одне напроти другого» (Сіраха 33:14). З’явилося протистояння, перспектива життя, яка символізує «Дерево добра і зла». Відсутність миру. Грішник постає проти праведника, смерть проти життя. Праведний Іов докоряє: «Начебто корінь зла знайшли в мені» (Іов 19:38). І запитує: «Хіба праведних викорінювали? ...ті, що сіяли зло, пожинають його» (Іов 4:7,8). Варто знати, що праведники, виконавці Божої волі, володіють «коренем безсмертя» (Прем. Соломона 15:3). Павло сказав: «Христос наш мир, Котрий зробив з двох одне, зруйнував Своїм тілом серединну перегородку – ворожнечу» (Ефесян 2:14). Отже, зробив своїм тілесним життям те, що втратив Адам. Христос показав можливість примирення між тілесним і духовним життям. Бажання миру властиве справжнім християнам, воно нейтралізує ворожнечу.
Людина від початку була призначена творити досконалість не лише матеріальну але і моральну, духовну. Адже вона володіє двома началами; тілесним і духовним. Тому світ має наповнюватися людьми відданими вищий духовній гармонії єднання з Творцем! Такою була місія Адама, першого вчителя від Бога. А взята з «ребра» Єва символізує спільноту створену на основі оточуючого життя. Але одухотворити, окультурити, приручити дикість життя, є нелегкою справою. Тілесне мислення в образі «змія», диктувало свої вимоги. Переважала привабливість матеріальних цінностей над цінностями духовними. Бездуховність, підступно виявляє в собі лукавство злих, звіриних інстинктів та пожадань. Так почалася генетична мутація свідомості та інтелекту, зорієнтована на зло. Давид стверджує: «Від правди відступили з дня народження свого, від утроби матері (Єви) блудять, кажучи неправду. Отрута в них, як у змії, як у глухого аспида, що закриває вуха свої» (Псал. 57:4,5). Коли життя не бажає чути і знати правди, тоді неправда діє як жало змії. «Жінка сказала: змій спокусив мене, і я їла» (Буття 3:13). Що насправді спокусило Єву? Відповідає апостол: «Кожний спокушається, зваблюючись власною пожадливістю. Пожадливість дає зачаток, і породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть» (Якова 1:14,15). Любов до гріховного життя захопило людство і породило смерть. Адже гріховне життя не може існувати вічно! Воно має початок і кінець тоді як праведність – не закінчується, а переходить на вищий рівень існування.
Апостол застерігає: «Я боюся, щоб часом як змій обманув Єву хитрістю своєю, так і думки ваші не відхилилися від простоти та чистоти у Христі» (2 Кор. 11:34). Отже загроза існує і для християн. Цей змій названий найхитрішим тому, що спокушає людей на рівні їхніх думок та логіки мислення. Від високого духовного, до земного повзання. Вкушати принади гріховного життя стає великим задоволенням. Коли духовне начало в людині не відроджується, тоді відбувається падіння ангельського призначення людини і вона перетворюється на так званого «падшого ангела». «Сину Мій! Якщо ти приступаєш служити Господу Богу, то приготуй душу твою до спокуси» (Сіраха 2:1). Отже спокуси, реальна річ і до цього християнам треба бути готовими. Пояснює притча: «Боже Слово, що впало при дорозі (не вкоренилося як істина), приходить диявол і забирає Слово з їхнього серця, щоб не повірили і не спаслися. Вони кореня не мають, до часу вірять, а під час спокуси відпадають» (Луки 8:12,13). Світ засліплений земними проблемами, відпав від істини. Загубив своє коріння, духовне походження від Бога і легко піддається гріховним спокусам. Набуває подоби міфічного диявола. «Блаженна людина, що подолає спокусу, будучи випробуваною одержить вінець життя, який обіцяв Бог» (Якова 1:12). Духовна Премудрість Бога допомагає подолати спокуси і відстояти істину. Адже Богом закладена в людині потреба в духовності. Утвердитися на Божих основах Духа Премудрості, щоб мати силу противитися зміїним хитрощам. «Ось Я дав вам владу наступати на зміїв, на всю ворожу силу, - і ніщо вам не пошкодить» (Луки 10:19). Отже змії символізують ворожу до Божої Правди силу. Слід розуміти, що духовна освіта Христа, дає силу кожному християнину протистояти ворожості спотвореної віри, насіння якої поширилося по всій землі.
Існує древнє пророцтво: «І сказав Бог змієві: за те, що ти зробив проклятий ти перед усією худобою і перед усіма звірами; будеш ходити на череві твоїм, і їсти прах; ворожнечу покладу між тобою і між жінкою, між сіменем твоїм і сіменем її; воно буде уражати тебе в голову (зміїну хитрість), а ти будеш жалити його в п’яту (спокушати до гріха)» (Буття 3:14,15). Варто знати: Не Бог став причиною ворожнечі! Людина, на рівні тваринного мислення з відповідними звірячими вчинками, перевершала своєю жорстокістю, хитрістю, навіть буквальних звірів. Примудрилася порушувати не лише Закони Природи, але і Закони Духа Премудрості! Так само зарозумілі фарисеї, названі Іоанном Хрестителем «кодлом гадючим» за їхнє вміння викручуватися, уникати відповідальності за власні порушення заповідей. Використовуючи сповна всю свою хитрість та лукавство, довели Ісуса Христа до Голгофи. Як написано: «І розлютився дракон на жінку, і пішов, щоб вступити в бій з іншими з роду її, які зберігають заповіді Божі і мають свідчення Ісуса Христа» (Об’яв. 12:17). Люта ворожнеча до роду праведників завжди існувала на землі. Несвідома природа безбожного розуму жалить там, де немає висоти пізнання премудрості. Адже, спотворена правда діє як отрута змії. П’ята означає низький рівень свідомості нинішніх ієрархів, котрі осуджують співбратів по вірі Христа, накликаючи на них «анафеми». І при тому добре знають, що цього робити не мають права! «Змії гадючий рід. Я посилаю до вас пророків, мудреців; з них ви деяких уб’єте і розіпнете, а деяких будете бичувати і гнати з міста до міста» (Матвія 23:33,34). Цими словами відкривається відношення більшості до Божих Істин. Народитися Божим посередником, благовісником правди, наче наступити на клубок гадючий! Отже, люди як змії завжди готові «кусати» один одного, порушуючи гармонію життя.
Оскільки існує на землі рід Божий, і рід тих, які лише зовнішньо «мають вигляд побожності». І неправедний гонить праведника, набуваючи подоби дракона. Але: «Уразить Господь мечем Своїм, змія, що прямо біжить (свідомого безбожника – атеїста), і змія, що вигинається (прикидається праведником)» (Ісая 27:1). Освітою Божого Слова буде викриватися лукавство релігій, філософії, згубних наук та розтління світської культури, які заводять життя людей в безвихідь. Пророцтво каже: «Поведінку твою оберну на голову твою» (Єзекиїль 16:43). Таким чином і збудеться древнє пророцтво: «воно буде уражати тебе в голову». Релігійні догми, язичницькі культи вражають людську свідомість, не даючи їй піднятися з приземленого рівня на рівень духовності. Однак переможе Істина - насіння жінки, або служіння церкви, яке виконає Божу Волю! Адже Бог утвердив Істину Своєю ціллю на землі, незважаючи на людський спротив. «Я примножуючи примножу сім`я твоє, як зірки небесні; і оволодіє сім`я твоє містами ворогів своїх; і благословляться у сімені твоєму всі народи землі за те, що ти послухався голосу Мого!» (Буття 22:17,18). Хто відродить істинно-християнську віру, той благословляється, визнається її Божественним родом! Родом тієї жінки, про яку сказав пророк: «Господь створить на землі щось нове: жінка (життя праведне) спасе чоловіка» (Ієремія 31:22). – Адама, земне людство, суть якого відроджене Богоугодне життя, заповідане нам на початку! Амінь!
Опрацювала Шагіна Надія.
