Воскресіння з мертвих
«Бог створив людину для нетління і зробив її образом вічного буття Свого» (Прем. Соломона 2:23).
По причині того, що людство стало смертним, виникла необхідність воскресіння з мертвих. Ця тема, як ніяка інша, завжди хвилювала і до нині хвилює всіх людей. Через невміння дослідити Істину, релігія не може прийти до єдиної думки про воскресіння з мертвих. Церковні догмати змішані з язичництвом, та містика потойбічного життя, заважають зрозуміти Правду. Бо на перше місце в релігії поставили грубу форму, надприродні чудеса та сліпий фанатизм. Згадайте Писання; як фарисейська віра звинувачувала Ісуса Христа в порушенні їхніх правил, обрядів, ритуалів, зовнішніх форм поклоніння. А Христос відповідав: «Я прийшов у світ цей, щоб незрячі бачили, а зрячі стали сліпими. Фарисеї запитали: невже і ми сліпі? Ісус сказав їм якби ви були сліпі: (визнали себе такими), то не мали б гріха, але як ви говорите, що бачите, то гріх лишається на вас» (Іоанна 9:39-41). Свідомі своєї сліпоти будуть шукати прозріння, рівноцінно духовно мертві – воскресіння. Але релігійна гординя, як правило, впевнена в своїй правоті і не сприймає духовного значення слів Христа. Таким чином зрячі, стають духовно сліпими. А ті, хто в постійному пошуку духовної освіти - прозрівають! Так прозрів духовно сліпий фарисей, Павло, котрий згодом став дванадцятим апостолом Христа. Прозріти, в Біблії означає просвітитися, пізнати Правду Божу.
Павло говорить: «Не хочу браття, лишати вас у незнанні про померлих, щоб ви не сумували, як інші, що не мають надії. Бо коли ми віруємо, що Ісус помер і воскрес, то і померлих в Ісусі, Бог приведе з Ним (до воскресіння)!» (1 Солунян 4:13,14). Не сумувати, а визнати, повірити в існування не лише смерті, але і воскресіння з мертвих. Христос дає таку надію: «Я воскресіння й життя. Хто вірує в Мене, - хоч і вмре, буде жити!» (Іоанна 11:25). Христос відкрив світові живий приклад нетлінного життя. Віра наповнює життя сенсом, оживляє свідомість і відроджує нову, духовно живу людину. Наскільки ж міцною є наша віра в воскресіння з мертвих? Чи вона допомагає нам не боятися тілесної смерті? Особливо коли смерть забирає дорогу нам людину, або ж загрожує нам самим. Апостол написав: «Ми не сумуємо; але якщо зовнішній наш чоловік і тліє, то внутрішній день у день оновлюється. Коли ми дивимося не на видиме, але на невидиме: бо видиме – дочасне, а невидиме – вічне» (2 Кор 4:16,18). Все видиме, що народжується на землі, має свій початок і кінець. І це закономірно в природі речей. Але, якщо це закономірно то чому вся наша людська свідомість протестує і не бажає примиритися з таким кінцем? І хіба ж це було б зі сторони Бога виявом любові, створивши людей із бажанням жити вічно, і не давши цьому бажанню здійснитися?
Питання: «Коли помре людина, то чи буде вона знову жити?» (Іов: 14:14). Також Давид запитує: «Хіба на марне Ти створив усіх синів людських? Хто з людей пожив і не зазнав смерті?» (Псал. 88:48,49). Ці питання підкреслюють несвідомий стан людства. Люди настільки віддалилися від Бога, що не знають сенсу свого життя. Це результат суперечностей релігійних тлумачень, відхід від Правди. Людина, як свідома особистість, створена для вічного існування. Єдність з Богом на рівні свідомості і визнання Закону, було гарантом Вічного Життя. Ось тому-то в людині живе до цього часу протест проти смерті. Бо смерть не властива людині від початку. Людина поєднує в собі два начала, тілесну і духовну. Спрямовуючи весь свій творчий потенціал на задоволення і розвиток суто земних, тілесних запитів, при відсутності духовності, доводить цей розвиток до такого стану, коли він стає руйнівним. «Помисли тілесні, - смерть, бо вони ворожі Богу» (Римлян 8:6-7). Отже смерть це мертві думки, направлені на тлінні цінності. «Є шляхи, які здаються людині прямими; але кінець їх – дорога до смерті» (Притчі. 14:12). Так почався на землі шлях духовного виродження людства.
Епохальна катастрофа, яка сталася на початку, змінила життя всіх людей. Втративши духовну якість життя, визначену Богом як непорушну Істину, втратили знання вічного існування. Написано: «І не ввійде до нього (вічного життя), ніщо нечисте, ані той хто чинить неправду» (Відкриття 21:27). Неправедне, нечисте життя руйнує не тільки саму людину, але і середовище в якому вона живе. Життя без Бога, засуджене до тління. Христос говорить: «Хто відрікається від Мене і не приймає Моїх Слів, той має суддю: Слово, яке Я сказав, - воно судитиме його останнього дня» (Іоанна 12:48). Людина наділена здатністю думати, порівнювати, відкривати Бога як джерело свого життя. Але для того, щоб зрозуміти Правду, треба мати мірило пізнання. Закон і Слово Боже, - це те незмінне мірило на яке треба спиратися при дослідженні Правди. Бо коли людське життя суперечить Слову Божому, то воно підлягає осуду, тим же Словом Правди. Бо в світлі Слова Божого таке життя не має сенсу! Однак, все те, що створене Богом має сенс, доцільність і призначення. Чому ж більша частина людей, створюють на землі таке життя, яке втрачає сенс і не може бути призначене для вічності. Страшно подумати, мільйони народжуються і живуть лише для того, щоб потім померти.
Христос говорить: «Дам тобі ключі Царства Небесного; і що зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на небесах, і що розв’яжеш на землі, те буде розв’язане на небесах» (Матвія 16:19). Ключі знання знаходяться у Ісуса Христа. І коли ми хочемо навчитися правди, то це можливо лише через земне життя Ісуса Христа. Дослідивши Його смерть і воскресіння, будемо знати, що може з нами відбуватися. Апостол пише: «Христос воскрес з мертвих, Первісток серед померлих. Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть» (1 Кор. 15:20,22). Тобто, всі хто живуть гріховним життям Адама, - вмирають. А хто відроджується і живе земним життям Христа, - воскресають з мертвих. Христос першим відкрив для нас життя, яке є ключем до воскресіння. Перше виявлення на землі Слова, яке воскрешає з мертвих! Так і написано: «Хто Слово Моє збереже, той не побачить смерті повік» (Іоанна 8:51). «Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі» (Іоанна 5:26). Премудрість є Його життям і дається тим, хто приймає Слово як життєдайну сутність.
Чи міг померти Христос, маючи в Собі вічне життя як у Бога? Адже Біблія говорить про Його смерть, але вона також дає пояснення: «Що Він помер, то помер один раз, для гріха, а що живе, то живе для Бога. Так і ви вважайте себе мертвими для гріха, живими ж для Бога у Христі Ісусі» (Римлян 6:10,11). Христос умертвив в Собі саму можливість існування гріховності і цьому навчає інших. Досконала мудрість Христа поєднана з Богом і була смертю для гріха, а для нас стала прикладом спасіння в досягненні праведності. Ствердження: «…І вдосконалившись, став для всіх слухняних Йому причиною спасіння вічного» (Євреїв 5:9). Так як Бог є Першопричина Буття, то Христос став, Першопричиною воскресіння з мертвих. Духовна освіта Христа, вперше на землі дає можливість покаятися, просвітитися і воскреснути з мертвих! Адже всі люди грішні, отже мертві, а оживаємо в Христі, вмерши для гріха, розіп’явши в собі гріх. Написано: «А ті, що Христові, розп’яли вони тіло з (гріховними) пожадливостями та похотями» (Галатів 5:24). Але біда в тому, що ми крім тіла свого нічого не бачимо. Ми себе сприймаємо лише як тіло.
Павло запитує: «Та хто-небудь скаже: як саме мертві воскреснуть? І в якому тілі прийдуть?» (1 Кор 15:35). І сам відповідає: «Нерозумний! Те, що ти сієш, не оживе, якщо не умре. Так і при воскресінні мертвих: сіється у тління, встає в нетлінні; сіється в безчесті, встає у славі; сіється у немочі, встає у силі; сіється тіло звичайне, встає тіло духовне» (1 Кор 15:36-44). Бог дає нам можливість, засіяти і виростити на теренах земного тлінного життя, інше тіло, нетлінне, духовне. А це плід розуму народжений Згори. Інтелект людини, в якому явилась сукупність довершеностей Христа; миру, любові і духа істини. Засіяна в свідомості людини досконалість Христа, - воскрешає з мертвих! Адже написано: «А коли Христос є у вас, то тіло мертве для гріха, а дух живий для праведності. Бо коли живете по-тілесному, то маєте померти; якщо ж Духом умертвляєте тілесні вчинки, - то будете жити» (Римлян 8:10,13). Христос у нас це Його земна місія навчити і показати нам життя гідне вічності. Бо Він сказав: «Я є Дорога, Істина, і Життя! Ніхто не приходить до Отця, якщо не через Мене» (Іоанна 14:6). Далі апостол нагадує: «Перевіряйте. Чи ви не знаєте самих себе, що Ісус Христос у вас? Хіба тільки ви не ті, ким повинні бути» (2 Кор 13:5,6). Коли християни не ті, ким повинні бути, коли вони неуки від релігії, то на що вони можуть розраховувати?... Хто керує їхнім життям, Дух Святий, чи духи злоби піднебесної?
Сьогодні, нам необхідно дати оцінку людським вчинкам, що творилися на Голгофі. Там не було миру, не було любові, і не було знання Правди. Це був диявольський супротив Божій Волі! Облудна релігія, об’єднана з владою і підтримана фанатичним натовпом, намагалися вбити Істину. Премудрість Христа, - це Істина від Бога. Вбити Істину не змогли, але вбили, розп’яли тіло в Якому народилася і жила Жива Істина. Тому-то Христос воскрес, щоб відбудувати Своє земне тіло, земну Церкву. Бо так написано: «І Він (Бог) усе підкорив під Його ноги; поставив Його – як Голову Церкви, яка є Його тілом» (Єфесян 1:22,23). Христові учні прийняли духовну силу Премудрості. В них проросло живе Слово засіяне Христом. І вони смиренно в п’ятидесятницю, стали тілом розп’ятого тіла Христа. Стали початком християнської віри. Павло проголосив: «Не я живу, а живе в мені Христос» (Галатів 2:20). Живе не для себе, а наслідує духовну місію Христа.
Як це відбувається? Написано: «Христос перемінить тіло смирення нашого так, що воно буде відповідне славному Тілу Його, силою, якою Він діє і підкоряє Собі все» (Філіп’ян. 3:21). Тіло Христа це Його досконале життя, яке необхідно воскресити на землі. Адже смирення тілесної людини має бути відповідне смиренню Ісуса, Сина Людського. Смирення не є приниження, але розумний вибір волі Всевишнього. Він Істина, найкраще, що взагалі може існувати! Христос не вважав приниженням поставши у подобі тілесної людини, але величним прикладом для всього людства, для переміни життя, для воскресіння. Таким чином у воскреслих учнях, воскрес Христос, воскресивши в них Дух Нетлінної Премудрості. І навчаючи Павло пише: «Щоб досягти воскресіння мертвих. Кажу так браття, я не вважаю, що я вже досяг, а тільки, забуваючи те, що позаду, я пориваюсь вперед. Прагну до мети, до вишнього покликання Божого в Христі Ісусі. Отож, хто з вас довершений, так повинен думати; якщо ж ви чогось не знаєте то Бог вам і це відкриє» (Філіп’ян 3:11-15). В цих словах незаперечне правило для воскресіння мертвих. Найперше, необхідно започаткувати в собі процес воскресіння, а саме; прагнення відродження нетлінної духовності. Залишаючи подобу мертвого життя, а приймаючи сутність духовної Людини, яка була у Почині Задумів Творця! Духовний розум людини претендує на вічність! Написано: «Відкиньте, старого чоловіка який зотліває, та відновіться духом вашого розуму в нового чоловіка, створеного за Богом» (Єфесян. 4:22,24). Зверніть увагу на ці слова; розумом, і в розумі народжується нова нетлінна людина, по образу і подобі Божому. Необхідно змінити склад людського розуму, з тілесного на духовний. А сьогоднішня наука хоче вирішити цю проблему способом омолодження і клонування тіла. Вони своєю наукою відроджують тіло, яке призначене для «пороху». І не хочуть користуватися наукою Слова Божого, щоб відродити розум, через який одержуємо воскресіння!
Читаємо Притчі: 8:12. «Я, Премудрість, живу з розумом і шукаю розсудливого знання». Бог, шукає на землі людей в яких Його Премудрість поєднається з їх розумом, як це сталося в Ісусі Христі! Пророк дорікає: «Бога, у руці Якого життя твоє, і всі путі твої, ти не прославив» (Даниїл 5:23). Не жив так, щоб оправдати життя дане Богом. «Адже померлим благовістилося, щоб вони прийняли суд як люди – за тілом, і жили по – Божому – за духом» (1 Петра 4:6). Виникає питання: яким померлим благовістилося? Звичайно не тим, що повернулися вже до «пороху». Але тим мертвим, що живуть тілесним, бездуховним життям, не вважаючи за потрібне задіяти суд совісті. Апостол пише: «І вас, мертвих через гріхи ваші, в яких ви колись жили за звичаями світу цього, з волі князя піднебесного, духа, що діє тепер в синах противлення. І ви не мали надії, були чужі завітам обітниці, а тепер стали близькими Кров’ю Христа. Бо Він зруйнував перепону, яка стояла посередині» (Єфесян 2:12-14). Гріх завжди стоїть перепоною між людиною і Богом. Адже він діє в синах противлення, в людях А Христос розстроїв диявольські плани зробити все людство гріховним, а отже, смертним. Він показав приклад, що можна бути людиною і не грішити. І хто воскрес, бо перестав грішити, не мертвий, а живий для Бога!
Біблія говорить, що існує два воскресіння, як і дві смерті. Перше воскресіння, - для життя вічного! «Блаженний, хто має частку у першому воскресінні! Над ним друга смерть не має влади» (Об’яв. 20:6). Перше воскресіння, - це духовне прозріння. Визволення з гріховного, смертельного стану життя і навернення до праведного життя, одухотворення свідомості. Над такими смерть, не має влади! Друге воскресіння для осуду, останнього дня. Коли у світлі Слова Божого відкриється гріховне життя. Прийде прозріння; але час втрачений, навернення до праведності вже неможливе. І неймовірно тяжкий тягар усвідомлення, втрати життя вічного! Тіло мертве, нічого не можна змінити, навіть попросити прощення. Це воскресіння відбудеться тоді, коли наступить незворотній процес. «І вийдуть ті, що робили добро, у воскресіння життя, а ті, що робили зло, - у воскресіння суду» (Іоанна 5:29). Воскресіння життя – відродження у вічність, через плоди вирощені розумом. Воскресіння суду – виявлення мертвих по духу. Мертвий – негідний Бога. Життя прожив, але не здобув гідності. Як написано: «Коли ми були в тілі, то гріхи виявилися через Закон, діяли в нас щоб приносити плоди смерті» (Римлян 7:5). Гріхи, через порушення Закону Божого, зупиняють процес відродження духовності і воскресіння. Однак Павло пояснює: «Бо Закон Духа, тобто життя в Ісусі Христі, визволить тебе від закону гріха і смерті» (Римлян. 8:2). Закони Духа, це Закони Вічного Життя, якими жив і воскрес Христос! Читаємо приклад Христа. «Його (Ісуса) виданого, ви взяли і пригвоздивши руками беззаконних, убили, але Бог воскресив Його, пута смерті усунувши, - вона бо тримати Його не могла» (Дії 2:23,24). Закон гріха і смерті не має влади над праведником. Там діють Закони Обітниці! «Що до воскресіння мертвих, то хіба ви не читали Слова Божого, яке говорить: Я є Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова, - Богом не мертвих, а живих» (Матвія. 22:31,32). Хіба можна праведників, які вже закінчили своє тілесне життя на землі, вважати мертвими. Безумовно, вони живі бо оживили свою свідомість духовним знанням Божої Премудрості.
Написано: «Знати Бога є повна праведність, а виконати Волю Його – корінь безсмертя!» (Прем. Соломона 15:3). Так як існує два воскресіння, то існує і дві смерті. Давид пояснює: «Прийде на них смерть; і зійдуть вони до шеолу живими бо зло у їхній середині» (Псал. 55:16). А в Новому Заповіті Павло підтверджує: «А (гріховна людина), що розкошує, - померла ще за життя» (1 Тимофія 5:6). Варто знати: Людина, не лише видиме тіло, а відроджений в тілі богоподібний духовний інтелект. Жива Етика, яка є суть, чисті думки, чисті вчинки і чисте сумління. В тлінному – нетлінне. А коли в тілі не відроджується така свідомість, або ж відродившись зникає – то це смерть людини, яка не Богом наслана, а є людським, беззаконним породженням. Тоді як тілесна смерть, ніяким чином не загрожує живій людині, по-образу Христа. Смерть тіла, - закономірне явище. «Будь вірний до смерті, і дам тобі вінець життя. Хто перемагає, не зазнає шкоди від другої смерті» (Об’яв 2:10,11). Ми знаємо, що Христос не воскрес на подобу тілесної людини. Адже апостол пише: «Він бувши убитий тілом, але ожив Духом» (1 Петра 3:18.). Тілесного воскресіння не може бути, це проти фізичних законів, які Бог установив в видимій матерії. Отже, воскресіння з мертвих одержуємо духовне, а не тілесне. Написано: «Ось що кажу, брати: тіло і кров Божого Царства успадкувати не можуть і тління нетлінного (життя) не успадковує» (1 Кор. 15:50). Але Павло запевняє: «Якщо ми з’єднаємось з Христом подобою Його смерті, то з’єднаємось з Ним і подобою воскресіння» (Римлян 6:5). В чому подоба? Умертвити як Христос в смертнім тілі владу гріха і відродитися силою Божої Волі. Створити духовну природу свого єства! Адже було сказано: «що зв’яжете і розв’яжете на землі, буде дійсне на небі». В тілі і в Дусі! Розв’язавши, тобто дослідивши духовний зміст Біблії, зрозуміємо суть воскресіння з мертвих.
Релігія придумала безліч небилиць про потойбічне життя, а ми користуємося тільки тими знаннями які відкриває Святе Письмо. «Як написано: Чого око не бачило й вухо не чуло і що на розум людині не приходило, те приготував Бог тим, які люблять Його» (1 Кор. 2:9). Оскільки ми не можемо побачити і зрозуміти, то для чого придумали потойбічне пекло, чистилище та рай? Адже Біблія не описує, що конкретно відбувається з людиною після смерті, по-причині негативного стану людського розуму, який більше служить тілу ніж духу. Бог сказав символічними словами: «Я йому (розуму) утвердив Моє визначення. І сказав: сюди дійдеш і не перейдеш, тут межа твоїх хвиль гордовитих» (Іов 38:10,11). І ап. Павло також написав: «…що ми всі маємо знання. Проте знання приводить до зарозумілості. А хто вважає, ніби щось знає (про потойбічне життя) то він нічого не знає так, як належить знати. Але хто любить Бога, той пізнаний Ним» (1 Кор. 8:1-3). Любити Бога, - це жити за Його Волею! Тілесному розуму заборонено втручатися за межу визначену Богом. Бо за межею, життєва діяльність плодів духовності, а не тілесного розуму, який ще має елементи гордині, егоїзму, користолюбства та зарозумілості. І підлягає смерті, або ж воскресіння з мертвих, коли ще є час і добра воля. Бо написано: «Народжене від тіла є тіло, а народжене від Духа є Дух» (Іоанна 3:6). Все, що народжене від Бога в людській свідомості гідне вічності.
Що таке Дух? Читаємо пророцтво: «І спочине на Ньому Дух Господній, дух мудрості і розуму, дух поради і благочестя і пізнання Божого!» (Ісаія 11:1,2). Ісая пророчить за Ісуса Христа, розум Якого, піднявся на висоту Божої Премудрості, любові, благородства, невинності ані перед Богом, ані перед всім світом. І це вже не просто людський розум, а діюча сила благочестя Божої Волі, для якої не існує ніяких меж. Як і написано: «Дух як вітер ходить де хоче…і так з кожною людиною, народженою від Духа» (Іоанна 3:8). Особиста спільність з Духом нетлінних знань – відкриває вічність. Живий, воскреслий дух мудрості і любові, досягнення якого є сенсом нашого життя і Божим Задумом від початку! Нажаль, людство ще має як пише ап. Павло до Римлян. 11:8. «…духа засипання, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули аж до нинішнього дня». «Тому сказано: Встань, сплячий і воскресни з мертвих, і оживить тебе Христос!» (Єфесян 5:14). Несвідома людина має потребу в пробуджені, духовному воскресінні через дослідження Святого Письма. Адже: «Від мертвого як від неіснуючого, немає прославлення, живий звеличить Бога» (Сіраха 17:25,26). Бездуховний стає подобою неіснуючого, змарноване життя. Відірване від Божої програми – Вічного Життя! «Дух у людині (духовна свідомість) і подих Вседержителя (Сила Божого Слова) дає їй розуміння» (Іов 32:8).
Як вірно розуміти смерть і воскресіння Лазаря? Буквально чи духовно? «Марія сказала: Господи, якби Ти був тут, мій брат не помер би!» (Іоанна 11:32). Безумовно! В бездуховному середовищі, при відсутності поряд Ісуса Христа, духовність Лазаря омертвіла. «…руки і ноги його були обмотані полотном, а обличчя обв’язане. Ісус сказав: Розв’яжіть його, звільніть, щоб міг ходити» Іоанна 11:44. Це означає, що Лазар був зв’язаний мертвим служінням, відпав від Духа і Правди Божої. Подібне служіння і сьогодні «погано пахне», якщо уважно придивитися до мертвих діл релігії. Пояснення в апостола Павла «Бог виявляє через нас приємні пахощі Свого Знання. Для одних запах смерті – на смерть, а для інших запах життя – на життя. Бо ми не є такими, що торгують Божим Словом, але проповідуємо перед Богом, у Христі» (2 Кор. 2:14,16,17). Отже, мова йде не про запах мертвого тіла Лазаря, але про мертву віру, що спотворила Знання Божої Істини! І прихід Великого Вчителя, - одухотворив, оживив свідомість Лазаря! І він став живим, гідним для Бога! Присутність Христа в совісті не дозволяє порушувати Божі повеління. Коли Він керує нашою волею, набуваємо сили духа боротися з світовими, а також власними недосконалостями. Христос в розумі уможливлює прозріння, воскресіння свідомості як духовну подобу задуману Богом від початку! Амінь!
