Жертва Богу

«Жертва Богу – це дух упокорений, серцем смиренним Ти не погордуєш» (Псалом 50:19).

Давид оцінює жертву Богу, як найкраще, що може буде в характері людини. Духовна довершеність людини! Чому ж тоді більшість релігій світу звикли приносити Богу реальні, матеріальні пожертви? Виходить ми не знаємо суті Істини. Христос говорив: «Богу – Боже, а кесарю – кесареве». Отже все, що ми зазвичай даємо людям, Богу нетреба, бо Святе Письмо наполягає: «що Бог не людина». Природа Бога духовна, усвідомивши це, зрозуміємо Давидову оцінку жертви – «дух упокорений». Причина і суть жертвоприношення, є необхідність покаятися, попросити прощення, заплатити за якісь погані діла «смиренням». Бо коли ті, котрі називають себе християнами, віруючими людьми і порушують повеління Бога, то виявляють в собі гріхопадіння. Відтак виникає необхідність повернути віру на рівень запропонований Первосвящеником Ісусом Христом. Однак це можливо лише через наслідування Христової відданості Богу. Адже жертва Христа – духовне смирення і упокорення всім Божим повелінням.

Історично склалося так, що існували поклоніння різним богам, звідси і різні жертвоприношення, які залежать від того, як люди розуміють Бога. Сьогоднішні археологи розкопують стародавні культові капища, де на вогнищах спалювалися жертви тварин, птахів і навіть людей. Постанови Левітів 3:2 «…покладе священик руку на голову жертви», а сьогодні це означає змінити людське мислення: «…окропити кров’ю жертовник» - очистити гріховність віруючих, співставляючи попереднє життя з новими вимогами часу. А що стосується буквальних жертв, то Бог такого ніколи не вимагав. Ритуали не роблять людей кращими, тому немає в них сенсу. Давид пояснює: «Принесення жертв Ти не захотів, але відкрив мені вуха. Ось іду у свитку книжному написано про Мене. Я бажаю виконати волю Твою і Закон Твій у серці Моїм» (Псалом 39:7-9). В свитках Старого Заповіту Давид відкрив Дух Христа, Премудрість Божої волі. А відкрити вуха – це дослідити духовний зміст в буквальних текстах. «…якщо здобудеш дорогоцінне із нікчемного, то будеш як Мої вуста» (Ієремія 15:19). Різноманітні біблійні історії, особливо ті, які вступають всупереч Божим заповідям, вважаються нікчемними для буквального сприйняття, написаними для того, щоб люди прилучалися до виконання повеління Христа: «…дослідіть Писання…» (Іоанна 5:39). Наповнюйте свою свідомість справжнім, духовним змістом, щоб зрозуміти всю важливість Божих Законів для нашого життя.

Апостол говорить: «Не тому, що ми здібні щось помислити від себе, але наша здібність від Бога. Він нас створив здатними служителями Нового Завіту, не букви, а Духа – бо буква вбиває, а Дух – оживляє. І аж до сьогодні, як читають Мойсея, лежить не знятим покривало» (2 Коринфян 3:5,6,15). Покривало буквалізму вбиває Дух істинного знання, відтак до цього часу, показне розуміння жертвоприношення сприймається багатьма релігіями, в тому числі і християнами, як приношення Богу матеріальних цінностей. Але ж Бог нас створив здатними до дослідження і для цього дав нам розум. Тому і жертву вимагає не матеріальну, а розумну, бо так і написано: «Благаю вас брати: принесіть ваші тіла, як живу, святу, богоугодну жертву, для служіння розуму» (Римлян 12:1). Людське тіло є носієм свідомої суті, яка має виконувати Боже визначення. Реальна служба Богу - служба розуму, який повинен наслідувати від Христа нове, духовне мислення, посвятивши його праведності. Жертва Богу – це внутрішній, духовний стан людини.

Після гріхопадіння Адама, з’явилася потреба покаятися, бажання оправдатися перед Богом. Вперше жертвоприношення зустрічаємо в книзі Буття 4:2-4 «І був Авель пастирем овець, а Каїн був землеробом. Каїн приніс в дар Богу від плодів землі і Авель приніс первістків отари своєї. І приглянулась Богу жертва Авеля, а Каїна не приглянулась». Плоди землі – Каїн приносить Богу те, що сам любить, земні цінності, які Бог не вважає цінностями. Первістки отари - духовні цінності в жертві Авеля на першому місті. Пророцтво: «Людино! сказано тобі, що – добро, і чого жадає від тебе Бог: діяти справедливо, любити діла милосердя і смиренно-мудро ходити перед Богом твоїм» (Міхея 6:8). Цими словами Бог визначив Своє повеління, і хіба це така нездійснена жертва для людей? Авель відзначився саме таким пастирським служінням, кращим від любих земних надбань. Але в світі нерідко виникають протистояння між тими хто відданий духовним цінностям, і тими хто служить земним, а також між братами по вірі. Висока оцінка праведника викликала «чорну заздрість» бо жертва Каїна не передбачає духовно-моральної якості людини. «Не так, як Каїн, котрий був від лукавого і вбив брата свого. А за що вбив? Бо діла його були злими, а діла брата праведними» (1 Іоанна 3:12). Отже всяке вбивство – злочин, від подібного постраждав також Ісус Христос.

Далі читаємо: «І влаштував Ной жертовник Богу; і взяв із усякої худоби чистої і приніс всепалення на жертовнику. І відчув Господь приємні пахощі…» (Буття 8:20,21). Влаштував жертовник – осередок людей, що визнають необхідність перебувати у Божій волі. Принести всепалення – посвятити Богу людську гідність «спаливши» весь негатив, який не досягає цієї гідності. Чисті тварини символізують якість душі, котра здібна усестороннє аналізувати і виправляти власну поведінку. Говорить Еклізіаст 3:19 «…немає в людині переваги над твариною». Особливо, коли вона мислить лише земними категоріями, не росте пізнанням духовності, тоді легко може піддаватися тваринним інстинктам. Але жертовник Ноя приносить Богу приємні пахощі. Пояснює апостол: «…живіть в любові, як Христос полюбив нас і віддав Себе як дар, як жертву Богові, як приємні пахощі» (Єфес. 5:2). Що може бути прекрасніше за любов? Дорогоцінний дарунок любові та молитовної вдячності стає приємною жертвою Богу. Керуючись такою любов’ю, Христос, як написано: «Маючи Божу природу понизив Самого Себе, прийняв образ раба, постав у подобі людини» Філ. 2:6,7. Ставши людиною, прийняв образ жертви, бо подібно до раба, буде виконувати Божу волю – спасати світ від тотального гріхопадіння. Свідчення: «Більшої любові ніхто немає за ту, коли хто душу свою покладає (місію життя) за друзів своїх» (Іоанна 15:13). Велика любов вважається там, де захищають і допомагають, де відкривають ближньому вірний шлях до Бога не рахуючись зі своїм часом. Не звертаючи уваги на злорадство невігласів, переслідування чи загрозу. Такої жертовної любові один до одного, а власне – до Бога, мають навчитися всі християни в Учителя від Бога – Христа!

Існує також жертвоприношення Авраама, який по волі Божій виходить з Ура Халдейського. Написано: «…він рушив до гори, поставив намет, зробив жертовник і закликав ім’я Господа» (Буття 12:8). Рушив до гори, означає духовно піднявся над диким язичництвом. Вийшов звідти, щоб проповідувати від Імені Бога, стати батьком віри в Єдиного Бога. Будує жертовник – насаджає Божу волю, згуртовуючи людей для духовного оновлення. «Повірив Авраам Богові і це зараховано йому в праведність» (Якова 2:23). В середовищі кривавих ритуалів язичництва, Авраам започатковує народ, через який Бог буде просвіщати весь світ, посилаючи пророків, котрі виконуватимуть Його волю. Премудрості Всевишнього Бога не властиво випробовувати Авраама на жахливому вбивстві сина, бо зарахована йому в праведність жертовна готовність служити Великій Божій цілі. А віддати в жертву сина означає: умертвити в ньому залишки невідповідності, виховати спадкоємця праведності, благовісника Істинного Бога.

Жертовник будує Ілля на основі дванадцяти колін Ізраїлю, або синів Якова. «І зійшов вогонь Господній і спалив все, і дрова, і камені, і порох, і поглинув воду. А весь народ сказав: Господь – Він Бог»! (3 Царств 18:38). Духовна сила Іллі охоплює мудрість всіх пророків і є Господньою мудрістю, спалює (образ всепалення) і очищає народ від поклоніння Ваалу – фальшивому богу. Адже існує постійна проблема євреїв – занечищеня від язичництва. Однак освітня програма Іллі відновлює служіння Істинному Богу, проявивши справжню жертовність. Стародавня проблема стала проблемою і для християн. Тому апостол нас застерігає: «…коли ми грішимо після того, як одержали пізнання істини, то за гріхи вже немає більше жертви, - а є якесь страшне очікування суду» (Євреів 10:26). Пізнавати істину це повеління Боже, або жертва Богу. І Христос говорить: «…пізнайте істину, а істина вас вільними зробить» (Іоанна 8:32). Отже свідомо продовжують грішити поневолені гріхом, бо знають і грішать, тоді жертва Богу втрачає всякий сенс, залишаючи невідворотність суду!

Жертву приносить Богу Мойсей. Виводить євреїв з рабства єгипетської, мертвої віри. Пророцтво: «Я не говорив батькам вашим, і не наказував їм, як виводив з краю єгипетського, про справи всепалення й жертви. Лише цю справу Я звелів їм: Слухайте Мого Голосу, і Я буду вам Богом, а ви будете народом Моїм, і ходіть дорогою, про яку Я накажу вам» (Ієремія 7:22,23). Мойсей на противагу ритуалам, наказує слухати Боже Слово, котре допоможе нейтралізувати гріхи. Через Мойсея, Бог визначає народу повинність – нелегку дорогу очищення, котра приведе в землю обітовану. Стверджує Еклізіаст 4:17 «…будь готовим більше до слухання, ніж до жертвоприношення; бо бездумно чиниться зло». Існує підміна повинності Божої на язичницьку, яку проповідник називає злом і яка існує до цього часу. Павло свідчить про Мойсея: «Вірою він покинув Єгипет, бо стояв непохитно, як той, що бачить Невидимого» (Євреїв 11:27). Непохитність Мойсея рівноцінна Ісусу Христу!

Оскільки Біблія говорить про жертовник, то в ній же знаходимо пояснення, що буквальний жертовник – язичницький винахід. Пізніше він переросте в культові споруди, такі як синагоги, храми, монастирі, збудовані на людські пожертви. Чомусь не звертають уваги на апостольське свідчення: «Всевишній проживає не в рукотворному храмі» (Дії 7:48). А більшість вірять, що приходячи в храм – приходять до Бога! Що таке жертовник пояснює старозавітна книга: «Жертовник свідок – що між нами є Бог» (Ісуса Навіна 22:34). Це коли паства живе так, що всі бачать в них присутність Бога! «Ви самі мов живе каміння, будуйтеся в духовний дім, щоб приносити духовні жертви угодні Богові» (1 Петра 2:5). Духовні жертви – це висока самосвідомість, миротворення, чистота волевиявлення та сумління. Називаються «мирними жертвами», які приносять люди, випромінюючи навколо себе мир і любов до людей. Також «хлібні жертви» приносять благовісники Божої Істини. Вона є хлібом для вдосконалення свідомості та відродження людства.

Пророцтво: «Я милості хочу, а не жертви і Боговідання більше, ніж всепалення» (Осія 6:6). Чому ж це не виконується? Такі важливі речі, як милість та Боговідання не генеруються в нашому житті. І жертви встановлені Богом, не стали масовими. Можливо причина в сьогоднішніх релігійних ієрархів, які переплутали жертву Авеля з жертвою Каїна? Пророцтво: «…відкидаю свята ваші, і не приймаю пахощів від ваших жертв під час урочистостей ваших. Якщо піднесете Мені всепалення, Я не прийму їх» (Амос 5:21,22). Пророк від Імені Бога проголошує осуд урочистим святам, яких в Біблії не існує! Приносяться на освячення фрукти, мак, мед, та інші харчові продукти. По суті повторюється жертва Каїна, і замість духовних, приносяться на освячення плоди землі. Варто знати, що відсутність милості та Боговідання приводить людство до жахливих жертв. Пророк заявляє: «Ви носили скинію Молохову і зірку бога вашого» (Амос 5:26). Скинія – головні цінності релігійного об’єднання людей, але мова йде про тих, що підтримують і освячують військові структури. Жорстокість фізичної розправи стала дороговказом життя, зіркою, за котрою пішли фанати від релігії. Також свідчення: «Ви підняли намет Молоха» (Дії 7:43). Тобто, встановили безбожні правила, що дозволяють виносити оправдальні рішення кривавим вбивствам мільйонів, служити Молоху – богу війни!

Кому приносяться жертви земних, кривавих баталій? «Те, що язичники в жертву приносять, демонам, а не Богові приносять. А Я не хочу, щоб ви єдналися з демонами» (1 Кор. 10:20). Демони – це духи злоби піднебесних, тобто духи людей, поневолених злом. Таким злом були поневолені ті, що вимагали смерті Ісуса Христа. Це була їхня, а не Божа воля! З ними поєдналися несвідомі євреї; захоплені спільним фанатизмом вимагали: «розіпни Його». А Бог хоче, щоб ми з Ним єдналися, Він Джерело Життя і в Ньому немає смерті. Свідчення: «Божа любов до нас виявилася в тому, що Бог послав Єдинородного Сина у світ, щоб ми через Нього жили. Послав, як примирення за наші гріхи» (1 Іоанна 4:9,10). І хоча тут не написано, що Бог послав на фізичне знищення, однак релігійна більшість так вважає. Надіятись, що хтось заплатить за наші гріхи, це егоїзм достойний безбожника, який пояснюється низьким рівнем свідомості. І вважати, що Бог задумав криваве вбивство Свого Сина, щоб за таку ціну простити всім гріхи, інакше ніж хулою на Бога це не назвеш! Основою примирення з Богом є покаяння і прощення, бо всяке вбивство несе в собі негативну сутність і не може походити від Бога.

Читайте Христову притчу: Матвія 21:33-40 «…». Духовний зміст цієї притчі пояснює: Бог посилає рабів – пророків у земний виноградник за плодами віри, але люди всіх їх вбивають. Тоді говорить: пошлю Сина, посоромляться і не посміють так обійтися з Сином, але і Сина вбили. Притча запитує: «Коли прийде господар виноградика, що зробить тим робітникам?». Вони стають недостойними вічного життя! Бог послав Сина для відродження плодів віри, але через велику людську гріховність, Він змушений піти на самопожертву, відмінну від Божої повинності. Праведники нерідко віддають життя за Істину – жертва тіла. Важливішим є жертовне життя, посвячене для народження в людині іншого тіла – нетлінного. Адже написано: «Є тіла земні і тіла небесні» (1Кор 15:40). Небесне тіло – нетлінна скарбниця духа народжена з гори від Божого Слова. «І як ми носили образ земного, так носитимемо образ небесного» (1Кор. 15:49). Такою є незаперечна ціль жертвоприношення! Жертва Христа підкреслила велику Святість Божих Істин, котрі дарують спасіння людству. Написано: «Христос нас спасає через освячення і оновлення Святим Духом» (Тита 3:5). Отже не через смерть, але через знання, яке оживляє людську свідомість Духом Божої Премудрості. Самопожертва християнина залишатися вірною духовним цінностям: «Будь вірний до смерті, і Я дам тобі життя» (Відкриття 2:10). Вірність богоугодному життю, як процес духовного розвитку.

Апостол каже: «В посланнях нашого брата Павла є дещо важкозрозуміле, так що ненавчені перекручують Писання» (2 Петра 3:16). Апостол цитуючи фарисеїв показує всю безглуздість їхніх законів, які спотворили Божий Закон. «Майже все за законом очищається кров’ю, і без пролиття крові не буває прощення» (Євреїв 9:22). Ці слова мають символічне значення, їх не можна приймати буквально, адже вони суперечать заповіді «не вбивай». Пролити кров означає проживати життя, усвідомлюючи його доцільність в світлі Божих Істин! Закон Божий заборонив кровопролиття! Але не навчені істини фарисеї, перейняли «чуждий вогонь» від язичників. Тому їхні закони дозволяли побити камінням грішника до смерті. Христос осудив такі закони словами: «Хай першим кине камінь той, хто без гріха». Він простив грішницю, поставивши перед нею єдину умову: «…йди і більше не гріши»! Таким рішенням Христос виявляє високу мудрість і спорідненість з Всевишнім Отцем. Для спасіння грішників, передусім, слід показати в чому їхні гріхи – навчити. «Він своїм тілом підняв наші гріхи на дерево» (1 Петра 2:24). Своїм бездоганним життям показав нам наші гріхи! Порівнюючи себе з життям Ісуса Христа, виявляємо і виправляємо свої недосконалості. Написано: «…що ні жертв, ні приношень за гріхи Бог не захотів. Христос додає: Ось іду, щоб виконати волю Твою. Він відміняє перше, щоб постановити друге» (Євреїв 10:8,9). Відміняє всі ритуальні жертви, які не спасали, а лише нагадували людям за їхні гріхи, і постановляє духовні, що народжують досконалу людину. «Бо як Він помер, то помер для гріха, а як живе, то для Бога. І ви вважайте себе мертвими для гріха і живими для Бога» (Римлян 6:10,11). Отже, смерть гріха – благо угодна жертва Богу!

Христос явив Живе Слово, яке постало Агнцем перед темрявою всієї гріховності світу. Але хіба Бог послав би Сина, не будучи впевненим в Його перемозі і незнищенній сутності життя. Пророцтво: «Ми думали, що Він був уражений, покараний і принижений Богом і ранами Його ми зцілилися» (Ісая 53:4,5). Сьогодні майже всі так думають. А Він напроти, не покорився спотвореній релігії навіть під загрозою смерті. І нам пояснює: «Не бійтеся тих, що вбивають тіло, нічого гіршого вони зробити не можуть…» (Луки 12:4). Христос постраждав тілом, але переміг Духом, як і ми зцілюємося перемогою нашого духа, наслідуваного від Христа. Справжня жертва Христа в боротьбі світла над темрявою! Також написано: «Він взяв на себе всі наші гріхи». Всю відповідальність взяв на себе і як Великий Вчитель відкрив нам очі, показав жертовне життя, яке стало наглядним прикладом спасіння для всього світу. «Бог віддав Єдинородного Сина», щоб ми навчилися від Нього умертвляти в собі гріхи. «Бо заплата за гріх – смерть, а Божий дар благодаті – вічне життя в Христі Ісусі» (Римлян 6:23). Тобто, не будьте поневолені гріхом, але перемагайте гріхи з Христом. Немає сумніву в тому, що на Голгофі відбувався злочин, гріх перед Богом, і одночасно Перемога Христа над смертю! А жертва Богу – позбавлення від всякої неправди для морально-духовного досягнення людства, яке Бог призначив нам через спадкоємство Ісуса Христа! Амінь!

Християнська спільнота дослідників Слова.