Жертвоприношення Авраама
«Я милості хочу, а не жертви, і Боговідання більше – ніж всепаленя» (Осія 6:6).
Що краще, виконання ритуалів, придуманих людьми, чи проявити милість Богу – посвятити життя Боговіданню? Адже, відношення віруючих до викладеного Мойсеєм жертвоприношення – не однозначні. Більшість, не хочуть заглиблюватися в суть жертвоприношення, інші виявляють недовіру до буквального змісту, а ще інші, звинувачують Бога в жорстокості. Постає питання: Чому, щоб доказати віру і любов до Бога, необхідно було використати в Старому Заповіті такий жахливий образ – готовність вбивства єдиного сина? Більш-того, це подається релігіями як Божа воля! Давид наполягає: «Приносьте Господу жертву правди» (Псал. 4:6). «А жертви ваші неприємні Мені» (Єремія 6:20). Адже кредо Самого Бога, і Його Закон по відношенню до людського життя – «не вбивай». То як після цього можна випробовувати Авраама вбивством сина?! Безперечно, сутність цього жертвоприношення не слід приймати буквально, адже Бог і вбивство несумісні речі. Загальновідомо, - Авраам став батьком віри в Єдиного Бога! Отже, став великим духовним просвітителем язичницьких народів, виводячи їх з темряви невігластва, дикого ідолопоклонства та жахливих, кривавих ритуалів жертвоприношення, які були на той час звичайним явищем. В середовищі фанатичного язичництва, втілити нову віру було неймовірно тяжко. На відстані сьогоднішнього часу, це добре видно. Вбивали пророків, потім апостолів, розпинали Ісуса Христа, Котрий говорив: «ось творю все нове».
Протистояння язичників, жорстокий супротив фарисеїв, переслідують оновлення віри. Створити справжню віру було настільки неможливо, наскільки неможливо віддати на смерть власну дитину! Свідчення апостола: «…вірний Бог, бо не допустить, щоб ви випробовувались понадміру…» (1 Кор. 10:13). Буквальне вбивство сина це і є понадміру! Тому слід зрозуміти, в чому суть справжнього жертвоприношення, духовного, яке Авраам готовий виконувати. Творити майже неможливе, навчати, посвячувати язичників на дослідження Істини. Від язичницького, кривавого жертвоприношення Авраам використовує лише назву, вкладаючи інший, духовний сенс. Христос каже: «Людям це неможливо, а для Бога все можливо» (Матвія 19:26). В таких випадках допомога приходить тому, хто виявляє готовність. Хто ж допоміг Аврааму зрозуміти в чому суть жертвоприношення? На життєвому шляху Авраама, відбулася зустріч з Мелхиседеком – прадавнім Месією, Священиком Живого Бога! Поєднавши свої досягнення з духовними цінностями Мелхиседека, Авраам стає виконавцем Божої волі і створює силу віри.
Читаємо: «І здійснилося Писання: Повірив Авраам Богові, і це зараховано йому в праведність, і був названий Божим другом! Людина оправдується ділами (праведності), а не самою лише вірою» (Якова 2:23,24). Авраамова віра – це впевнена надія про здійснення того, що недоступне і нині для розуміння! Необхідність праведних діянь. Виникає питання, хіба готовність на ритуальне вбивство можна називати ділами праведності? В розумної людини будь яке вбивство викликає протест. І повірити, що Бог може вимагати таку дикість, це хула на висоту Божого Духа! Пророцтво: «…якщо здобудеш дорогоцінне із нікчемного, то будеш як Мої вуста» (Ієремія 15:19). Буквальний ритуал описаний Мойсеєм, і є те нікчемне, в якому необхідно відкрити дорогоцінне – зрозуміти духовну Мову Бога! Головна місія Авраама створити таку віру, яка буде виводити народ з язичницької темряви. Це ті діла, котрі йому зараховані в праведність, а не готовність до вбивства.
Написано: «Вірою Авраам, коли був покликаний – послухався і пішов, не знаючи куди йде» (Євреїв 11:8)! Не знаючи що його чекає, проявив жертовну готовність вийти з Ура Халдейського – вікодавньої цитаделі язичництва, на дорогу духовного відродження. «Жертовник – свідок, що між нами є Бог!» (Ісуса Навіна 22:34). Отже свідчить, що Авраам Божа Людина, виступає за духовне служіння Богу, і заперечує будь-які жорстокі ритуали не властиві Божої Суті. Підтвердження: «Обріжте крайню плоть серця вашого і не будете надалі жорстокосердими» (Повт. Закону 10:16). Все, що може принести біль, страждання, а тим більше смерть, не повинно бути навіть в серці, тобто в замислах віруючої людини. Обрізання, відсторонення від всякого зла, кривавого дійства. Отже, вірне розуміння суті жертвоприношення повинно стати прозрінням для багатьох!
На початку написано: «Бог спокушав Авраама» (Буття 22:1). Як нам сприймати ці слова? Адже, апостол Христа написав: «Ніхто із спокушених хай не каже, що Бог його спокушає, бо не спокушається Бог злом, і Сам нікого не спокушає. Але кожний випробовується власними бажаннями, що затягують і вловлюють» (Якова 1:13, 14). Однак, спокуса в нашому недосконалому світі настільки реальна, що ніхто, навіть Ісус Христос не уникнув випробування нею. «Сину мій, якщо ти приступаєш служити Богу, то приготуй душу твою до спокуси» (Сіраха 2:1). Бо відхід від тлінних цінностей, і відродження життя по Божій волі, - проходить через випробування. Людина вільна сама вибирати, боротися, чи здатися в полон земним спокусам? «Блаженний, хто подолає спокусу, бо коли буде випробуваний то одержить вінець життя, що обіцяв Бог люблячим Його» (Якова 1:12). Авраам зрозумів в чому полягає Божа спокуса. Для прийняття нової віри, слід привести, духовно просвітити, приготовити людину на служіння – до цього спокушає Бог. І в цьому жертовність та праведність життя. «Візьми сина твого, єдиного, якого ти любиш, Ісаака; і піди в землю Моріа, там принеси його у всеспалення на одній із гір, про яку Я скажу тобі» (Буття 22:2). Повеління йти в землю Моріа – в перекладі «відання», або стан пізнання Бога. А одна із гір, вказаних Богом, означає: піднятися на духовну висоту Премудрості, щоби звершити там самовіддане служіння Богу. Тільки на висоті Богопізнання, відбудеться повне всепалення тілесного образу мислення і смирення Духу Істини! За Божою волею, Авраам підносить сина Ісаака як спадкоємця віри, якою має наповнюватися земля. Бо сказано: «Ви станете Мені царством священників та народом святим» (Вихід 19:6). Авраам опікується за майбутнє віри. Започатковує народ, достойний стати священиком для всього світу. Приносить ось таку духовну жертовність і посвящає цьому свого сина.
Читаємо: «На третій день Авраам звів очі свої, і побачив те місце здалеку» (Буття 22:4). В цих словах, весь шлях становлення Авраама як Патріарха Віри, а не лише один епізод із життя. Осяяний одкровенням згори, Авраам побачив здалеку – через відстань віків, три страждальницькі періоди сходження людства. Перший день – період відновлення загубленої Віри в Єдиного Бога! Другий день – народження сина від Саари. Саара – це осередок заснованої Авраамом «Церкви», котра в тяжких умовах язичницької темряви не могла спочатку народити послідовників Авраама. І на кінець в Ісаакові починається третій день духовного розвитку людини, за Задумом Бога. По образу і подобі, котрий в повноті відкривається в Ісусі Христі! Істинна Віра Авраама, веде Ісаака на вказану Богом духовну висоту одкровення, щоби там його «зв’язати» і принести на служіння Богу. Христос сказав: «…що зв’яжете не землі, те буде зв’язаним на небесах і що розв’яжете на землі, те буде розв’язаним на небесах» (Матвія 16:19). Також: «Принесіть ваші тіла як живу, святу жертву, як служіння розуму» (Римлян 12:1). Для того, щоб принести Ісаака на служіння Богу, йому «зв’язаному» на служіння Істині, необхідно пройти випробування «вогнем». Тобто включитися в боротьбу з дикими забобонами, ярими противниками Істинної Віри: Бо вони, мов «дрова» приготовлені Ісаакові для випробування! «Я зроблю Слова Мої у вустах твоїх вогнем, а цей народ – дровами, і вогонь палитиме їх» (Ієремія 5:14). Спалити, викоренити, знищити вогнем осуду всі начала фальшивої віри, що розповсюдженні на теренах гріховного світу. Таку жертву служіння розуму, повинні приносити всі провідники віри на землі!
Написано: «І влаштував там Авраам жертовник» (Буття 22:9). Тобто, створив поклоніння Богу в Дусі Істини, разом із спадкоємцем, котрий продовжуватиме служіння. Як написано: «Авраам, будучи випробуваний вірою, привів Ісака і, маючи обітниці, приносив у жертву єдинородного сина; йому було сказано, що в Ісакові назветься твій нащадок» (Євреїв 11:17,18). Отже жертва не буквальна, нащадок, як прообраз жертви, посвяченої спадкоємству віри. Авраам, будучи вірним, зможе наставити сина на шлях віри Істинному Богу. «І простяг Авраам руку свою, і взяв ніж, щоб заколоти сина свого. Ангел сказав: не роби з ним нічого…» (Буття 22:10-12). Духовне жертвоприношення розв’язується духовно. Авраам людина Бога, в Якого зброєю, мечем або ножем вважається Слово. Заколоти сина ножем – словом і ділом проникнути в його свідомість для духовного виховання. Адже написано: «Слово Боже гостріше від двосічного меча: приникає до поділу душі і духа, судить думки і наміри серця» (Євреїв 4:12). Слово Боже перероджує земну людину для жертовного виконання Божої місії. Ангел – одкровення згори, благовісництво. Духовне спадкоємство віри в образі Ісаака, вже було підняте на висоту смирення та покірності Божої волі. Високий, самодостатній стан духовності, не підлягає принесенню в жертву – одухотворенню. Адже він досягнув прообразу жертовності Ісуса Христа, за Якого написано: «Піднявшись на висоту, полонив полон і дав дари людям» (Єфесян 4:8). Втіливши повноту Премудрості, дав можливість звільняти полонених темрявою невігластва, подарувавши Нову Віру для сповідування.
Ось чому Ісаак ставить питання: «де агнець для всепалення?» (Буття 22:7). Авраам відповідає: «…ось позаду баран, що заплутався в хащах рогами своїми – для всепалення замість Ісаака» (Буття 22:13). Тих людей, які заплуталися своєю впертістю (рогами) в спотвореній язичництвом вірі необхідно ще приносити в жертву. Очищати вогнем Божого Слова, виховувати на Законах Божих, щоби відродити в них справжню Віру, основану на духовній свідомості. Для повного відкриття суті жертвоприношення, читайте найавторитетніші Слова Ісуса Христа: «Входячи у світ Христос каже: жертв і приношень Ти не схотів, але приготував Мені тіло. Ось іду, - на початку книги написано про Мене, - виконати Твою Волю!» (Євреїв. 10:5-7). Для людей Бог створив тілесне життя, щоби ми оправдалися перед Ним – жертовним смиренням Його Премудрості! Бо такий приклад показав нам Первосвященик від Бога - Ісус Христос! Амінь!
Опрацювала Шагіна Надія.
