Життя і смерть людини

«Свідками перед вами будуть небо і земля: життя і смерть запропонував Я тобі. Обери життя, щоб жив ти» (Повт. Закону 30:19).

Запропоноване життя всі сприймають з радістю, хоча і не розуміють куди воно потім зникає. Люди почуваються безсилими перед лицем смерті, бо не знають, який в ній сенс? Також, людині наділеній подобою Божого розуму необхідно самій робити вибір, щоб розв’язувати величезні проблеми, перед якими стоїть смертний світ. В чому проблеми? Свідчить апостол: «Бачу в собі інший закон, що воює з Законом мого розуму й полонить законом гріха. Нещасна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерті» (Римлян 7:23,24). Очевидно, людям необхідно пройти тілесний шлях життя і набути такого досвіду, як боротьба і перемога над смертним тілом. Як написано: «Саме створіння визволиться від рабства тління для слави дітей Божих» (Римлян 8:21). Існує необхідність перемоги над законами тіла. Адже вони протистоять Законам Бога. А небо і земля – це два життєві шляхи - тілесний або духовний. Вони будуть свідками нашого вибору. Приклад Ісуса: «Бо так Бог полюбив світ, що дав Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне» (1 Іоанна 3:16). Бог подбав про те, щоб через Сина викупити людей від смерті. Яким чином? Навчитися від Нього перемагати гріховні спокуси і повірити, що це єдина дорога до вічності. Христос засвідчив земним життям велику ймовірність нашого навчання. Адже багато таких що повірили і стали послідовниками Його вчення.

Написано: «На небі свідчать троє: Отець, Слово і Святий Дух; і Ці троє – Одно» (1 Іоанна 5:7). Єдиносуща Особа, що народжує, просвіщає і одухотворяє, є свідченням Божественного рівня. Началом Божого Творіння був Задум Істини (ідея), величність якої люди не в змозі осягнути навіть при дослідженні грандіозного Всесвіту. Втративши духовний зв'язок із Творцем, нам залишається повірити «Слову, яке було на початку». Першоджерело Премудрості народжує Сина і називає Словом Свідчення Правдивого Бога. А духовна сила Творця (Дух Святий), реалізовується Законом Божим у Всесвіті і на землі, в тілі і в дусі. Все, що задумане волею Єдиного є Свідченням Неба! Також: «Троє свідчать на землі: Дух, вода і кров; і ці троє - одно» (1 Іоанна 5:8). Син людський Ісус, реалізував Божий план життям праведника, Силою Отця (Духом)! Відкрив Істину Своїм життям. Символічно «пролив» її на землі, як воду (науку), як кров (духовне життя) задля єдиної цілі відродження досконалої Людини.

Життя людини – активний, живий стан. Фізичне життя потребує підтримки життєвої сили. Так само душа людини, щоб жити потребує духовної мудрості, яка дає їй силу життя. Особливості людини в тім, що вона наділена божественними даностями: розумом, волею і творчим потенціалом. Має унікальну можливість пізнавати не лише закони природи, але і Духовні Закони вічного життя. Їй дано право і повеління для оживлення власної свідомості. Однак, щоб наше життя мало сенс, на початку слід відкрити, хто є джерелом життя? Біблія повідомляє: «Бог, що створив світ і все, що в ньому… дає всім і життя, і дихання. Бо ми в Нім живемо, і рухаємось, і існуємо. Бо ми з Його роду!» (Дії 17:24-28). Отже, ми народжуємося і зростаємо духовно завдячуючи Богу, про що треба постійно пам’ятати. І вести такий образ життя, який не суперечить Його вказівкам. Коли на перше місце в житті ставимо Боже повеління, тоді наше життя набуває однорідності з Ним. Досягаємо усиновлення, або стаємо Його родом. Пророцтво нагадує: «Я Бог твій, Який навчає тебе про корисне, і веде тим шляхом, яким слід тобі йти. О якби ти дослухався, до Заповідей Моїх!» (Ісая 48: 17,18). Безумовно, заповіді в нашому житті займають величезне значення. Невизнання Заповідей рівноцінне невизнанню Самого Бога! Тому така порада: «…Будьте стійкі, непохитні, відзначайтеся в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не даремна» (1 Кор. 15:58). Яка наша праця? Бути причасними до створення Божого Задуму на землі. Досягнення гідного життя всіх людей. «…яке обіцяв перед вічними часами Бог, у Якому немає неправди» (Тита 1:2). Беззаперечно, Бог виконає Свою обіцянку і без тих, хто відмовиться працювати за Його Планом. Але апостол відкриває перспективу вічного життя, якщо приймаємо життєдайну умову Творця, і діємо відповідно її волі. Написано: «Ось життя вічне, щоб пізнали Тебе, Єдиного Істинного Бога, і посланого Тобою, Ісуса Христа» (Іоанна 17:3). Життя вічне – єдино-цілісність з Богом, прикладом якого є Ісус Христос. Слова «щоб пізнали» говорять за те, що до цього часу не знають сенсу земного життя і смерті.

Смерть людини – це припинення життєвих функцій. Смерть наступає, коли кровообіг перестає діяти в клітинах тіла. Подібно в людях віри, коли в розумі перестає діяти сила Божої Премудрості – наступає смерть духовна. Оскільки було сказано: «життя і смерть Я запропонував тобі». Однак, мало хто свідомо обирає смерть. То для чого було її пропонувати? Що вона собою представляє? Як вірно зрозуміти ці слова? Очевидно Бог наперед знав людський вибір! Бог Джерело Життя і в Ньому немає смерті. Тому смерть не від Бога! Також Він є Джерелом світла, і там де немає Божої Освіти – з’являється темрява. Так само там де не живуть богоугодним життям – існує смерть. Вона протистоїть відродженню Людини: недосконалість, безчестя, бездуховність допоки це існує – підлягає смерті. Люди знаходяться у полоні смерті, коли немає Бога в розумі, волі, сумлінні. «…Бо ніщо нечисте в Царство Божої вічності не ввійде, а тільки ті, що написані у Агнця в книзі життя» (Об’яв. 21:27). Альтернатива смерті – життя описане в Євангелії Христа!

Читаємо пророцтво: «Відкиньте гріхи ваші, і створіть собі нове серце і новий дух; навіщо вам помирати… Я не хочу вашої смерті; говорить Господь; наверніться, і живіть!» (Єзекіїля 18:31,32). Нове серце і дух, це створити в собі смиренну душу і відродити духовне життя. Безумовно, Бог не хоче нашої смерті, адже написано: «Я є Богом Авраама, Богом Ісаака і Богом Якова, - Богом не мертвих, а живих!» (Матвія 22:32). Отже, вони не мертві для Бога і в кожної людини є такий шанс, не померти. Христос сказав: «Хто слухається Мого Слова і вірить у Того, Хто послав Мене, на суд не приходить, але перейшов від смерті до вічного життя» (Іоанна 5:24). Відмовився від беззаконня та невігластва, вибравши Слово Боже своїм путівником, перейшов від мертвого існування до живого. Ще під час земного життя був записаний в книгу життя вічного, відродивши досконалу свідомість.

Однак, написано: «Той, хто прагне зла, прагне своєї смерті» (Притчі 11:19). Зло притягує смерть, хоча свідомо ми її не бажаємо. Давид каже: «Збери всі беззаконня їхні… хай буде викреслено їх із книги живих і між праведниками не напишуться» (Псалом 68:28,29). Давид свідчить про розділення людей на праведних і грішних. Читаємо в Якова 1:15: «Жадібність дає зачаток і породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть». Отже, недосконалість людської натури це внутрішня безбожність, вседозволеність, негідна вічного життя. Тому написано: «Душа, яка грішить, - вона помре» (Єзекиїля 18:20). Як це так, адже традиційна релігія в супереч цим словам, вважає душу безсмертною? Апостол пояснює: «Хай ваш дух, душа і тіло, бездоганно будуть збережені в цілості до приходу Ісуса Христа» (1 Солунян 5:23). Цілісність людини складає дух, душа і тіло. Для збереження достойної особистості народженої в тілі душі і розумі, слід посвятити їх єдиної цілі, підпорядкувати Єдиному Духу Божої Премудрості.

Свідчення апостола: «Ось що кажу брати: тіло і кров Божого Царства успадкувати не можуть, бо тлінне нетлінного життя не успадковує» (1 Кор. 15:50). Отже, про фізичне тіло сказано: «…видиме – тимчасове, а невидиме - вічне» (2 Кор. 4:18). А оскільки людина не лише тлінне тіло, але і дух, має свідому силу волі, апостол засвідчив: «Той, хто створив нас для життя, це – Бог, Який дав нам завдаток Духа» (2 Кор. 5:5). Божий Дух – Істина! А Істина це Сам Бог і все що від Нього. Всяке повеління Бога - істинне для нас! А бути в єдності з Істиною можна тільки через пізнання і виконання Божої Волі в своєму єстві. Свою волю (дух) поєднати з Волею Божою. Адже, «Народжене від Духа є дух» (1 Іоанна 5:1). Духовна Сила нетлінної Премудрості перероджує тлінну людину. Ствердження апостола: «Хто сіє для свого тіла, - пожне від тіла тління; хто сіє для Духа, - пожне від Духа вічне життя» (Галатів 6:8). Також в посланні до Римлян 8:10-13 «А коли Христос є у вас, то хоч тіло мертве через гріх, але дух живе через праведність. Бо якщо живете по-тілесному, - маєте померти; якщо Духом умертвляєте тілесні вчинки, - то будете жити». Отже, духовною освітою християни умертвляють в собі загрозу гріхопадіння. Наука Христа стала безсмертною, вона відроджує людську свідомість і є незамінною для всіх часів і народів.

Але виникає питання, якою ж є роль душі? Душа – самосвідомість, це воля і совість людини, яка змушена зробити свій вибір. Посвятити всю себе смертному тілу, або пізнанню Божої Премудрості. Марноті чи Істині? Від цього залежить життя душі. Соломон говорить: «Усі путі людини чисті в її очах, а Господь зважує людські душі» (Притчі 16:2). Отже, ніхто не зможе приховати від Бога стан своєї душі. Також, «Хто зберігає заповідь, той зберігає душу» (Притчі 19:16). Оскільки душа це розум, воля і совість, то вона сама вибирає, виконувати Божі заповіді, або власні забаганки. Давид пояснює: «Бог поверне беззаконня їхні і злочинством їхнім – вигубленні будуть» Псалом 93:23. Люди вважаються мертвими для Бога через беззаконня, яке Давид називає злочинством проти самих себе. Апостол написав: «Жало смерті – гріх, а сила гріха – Закон!» (1 Кор. 15:56). Гріх діє подібно смертельному жалу, але прийнятим людиною діючим Божим законом, гріх нейтралізується. Не існує нічого більш праведного і гуманного ніж Мудрість Божого Закону. Пророчить Осія 6:5 «…Суд Мій, як світло, що сходить». Просвіщає, а не карає, карає нас беззаконня!

Читаємо Премудрість Соломона 2:22-24 «…вони не пізнали таємниць Божих, не вірять у нагороду за святість, і не вважали гідними нагороди, душ непорочних. Бог створив людину не для тління, а образом Вічного Свого Буття; але через заздрість диявола ввійшла у світ смерть і зазнають її ті, що належать до наділу його». Основна причина людського страху перед фізичною смертю це небажання дослідити таємниці Божого Слова. Тому більшість вірять не Божої Істині, яку не знають, а диявольському сурогату, що лякає людей жорстоким Богом карателем. Бояться того, чого не розуміють - смертельний стан розуму. Далі написано: «А душі праведних у Волі Божій. В очах невігласів вони здаються померлими, і відхід їх вважається погибеллю і знищенням; але вони перебувають у світі. Хоч вони в очах людей і караються, але надія їх повна безсмертя» (Прем. Соломона 3:1-4). Ці слова є відповіддю тим, хто звинувачує Бога в стражданнях праведників. За них сказав Христос в Нагірній Проповіді: «Блаженні ті, що плачуть, бо вони будуть утішені» (Матвія 5:4). Також стверджує Еклізіаст 7:1-3,8 «Добре ім’я краще за дорогу оливу… кращим є день смерті – за день народження. І краще ходити у дім плачу за мертвим, ніж ходити у дім бенкету. При печалі лиця серце стає кращим. І кінець справи краще за початок». Смерть є часом, коли підводиться підсумок земних богоугодних справ. Коли місія життя визначеного Творцем закінчується. Краще, коли людина не порушувала Божої волі, зберегла своє ім’я – вірність Богу. Адже тілесна смерть це своєрідний звіт перед Богом. Тоді як печаль за померлим заставляє задуматися про вічне, шукати причину не лише тілесної, але і духовної смерті. Відкрити для себе праведне життя, яке дає надію на безсмертя.

В посланні Петро написав: «…знаючи, що невдовзі покину свою оселю, як Ісус Христос показав мені» (2 Петра 1:14). Апостол знає від Христа, що покине тіло і через своє послання відкриває це людям. Пророчить Ієремія 22:10: «Не плачте за померлим і не жалійте за ним, але плачте за тими, хто в полоні». Тобто, кого полонив диявольський дух, який проявляється агресивністю, роздратуваннями та чварами. Захоплює незахищені Богом душі. Бо коли Ісуса Христа вели на розп’яття: «Ішла за Ним велика юрба народу, а жінки голосили і оплакували Його. Повернувшись, Ісус сказав: Дочки єрусалимські не плачте за Мною, краще плачте за собою та своїми дітьми» (Луки 23:27,28). Чому Він так сказав? Відповідає апостол: «Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші зі усіх людей» (1 Кор. 15:19). Тобто, коли молимося і бажаємо собі і своїм дітям щастя та процвітання у нинішньому житті, але не відзначаємося знаннями та благовісництвом вічного. Написано: «Живі знають, що помруть, а мертві нічого не знають» (Екліз. 9:5). Люди поділені на живих, знаючих Боже визначення для людини, і мертвих – незнаючих нічого. Апостол засвідчив: «А та, що розкошує, - померла, ще за життя» (1 Тимофія 5:6). Хто шукає розкошів і тілесних задоволень, вважається мертвим для Бога! «Усі труди їхні – для рота, а душа не насищається» (Еклізіаст 6:7). Не мають животворної поживи, тому і не дивно, що Христос сказав: «Плачте за собою і своїми дітьми».

На початку написано: «Створив Бог людину з пороху земного і вдихнув у лице її дихання життя, і стала людина душею живою» (Буття 2:7). Без діяльності Божого Слова, яке Бог надихнув людям – життя мертво-існуюче. Відсутність духовного розвитку відзначається плотським, приземленим становленням. Не досягає образа і подоби Свого Творця. Щоб виростити в собі живий плід, апостол наполягає: «Докладіть усі старання, покажіть у вірі вашій чесноту, а в чесноті – пізнання, в пізнанні – стриманість, в стриманості – терпеливість, у терпеливості – побожність, у побожності – братерство, а в братерстві – любов. Якщо це в вас є та примножується, то не залишитесь без плоду і пізнання Господа нашого Ісуса Христа» (2 Петра 1:5-8). Такого живого плоду ще дуже мало серед християнських церков. Більше протистояння ніж братерства, нетерпимості та антихристиянських поступків. Христос відзначився образом живого життя і став взірцем для світу! Але оскільки людина ще від початку відмовилася жити за Божою волею, тому написано: «У поті лиця добуватимеш хліб, доки не повернешся в землю, з якої ти взятий» (Буття 3:15). Тіло людини має всі елементи матерії, воно та ж сама земля. Але Давид пише: «Хто – як Бог наш?! З пороху земного піднімає людину, щоб посадити з народом Своїм» (Псалом 112:5-7). Піднімає Словом Правди тих, хто живуть законами тваринної натури. Далі Давид стверджує: «Правда Твоя, Боже, до небес. Ти показав на мені правосуддя Твоє, із безодні землі виводив мене» (Псалом 70:19,21). Одухотворена Богом свідомість людини має потребу виходу із пороху землі – жалюгідного становища. І виводиться через співпрацю і спів-творення по духовному образу Бога-Творця. Але варто знати: Бог нікого не силує, кожний піднімається по своїй волі!

Досліджуємо біблійні приклади: «Єнох ходив перед Богом; і не стало його, Бог забрав його» (Буття 5:24). Він жив за Божим визначенням і тому перейшов від смертного життя у вічне! Також: «Ілля за велику ревність до Закону Божого, взятий на небо» (1 Маккавея 2:58). Велика ревність відзначилася великою вірою та відданістю Божому Закону. Він свідомо піднявся до високих вершин пізнання Божої Волі. І апостол Павло засвідчив: «Був піднятий на третє небо і чув невимовні слова» (2 Кор 2:4). Зробив духовне відкриття, прозрів від Істини Ісуса Христа і піднявся над язичницькою сліпотою! Книга Дій 1:2 «Христос, давши через Святого Духа повеління апостолам - вознісся». Піднявся в очах апостолів Своєю святістю до Божої Премудрості, яку вони перейняли як незаперечне повеління. Христос говорить: «У світі зазнаєте страждання, але будьте відважними: Я переміг світ» (Іоанна 16:33). «Переможець успадковує все… він буде Мені Сином…, а невірних, убивць, перелюбників, чародіїв та ідолослужителів, всіх неправдомовців – доля в озері, що горить вогнем і сіркою. Це смерть друга» (Об’яв. 21:7,8). Це смерть бездуховній системі життя в людському суспільстві, в спотвореному язичництвом християнстві, та в будь-яких знахарствах, діях екстрасенсів цілителів. Все що протиставлено Духу Божому буде осуджене на вічне небуття. Христос переміг, не підкорився цій мертво-існуючій системі, отже, переміг духовну смерть! Набув статусу Божого Сина і став для всіх взірцем духовного життя.

Свідчення апостола Павла: «…знаємо, що коли наш земний дім тіла буде зруйнований, то маємо будівлю від Бога: дім не рукотворний, вічний, на небесах» (2 Кор. 5:1). На основі Божого Слова людина будує духовний розум, який немає в собі елементів тління. Далі Павло говорить: «…знаємо, що коли живемо в тілі, перебуваємо далеко від Бога, живемо вірою, а не тим, що бачимо. Краще покинути тіло та перебувати з Богом. Тому ми стараємося; чи перебуваючи в тілі, чи покидаючи його, бути гідними Бога!» (2 Кор. 5:6-9). Відтак, необхідно засівати зерна істинної віри і якнайшвидше розпочати процес відродження християнської гідності. Адже написано: «Воскресіння мертвих: сіється в тлінні, встає в нетлінні; сіється тіло душевне, встає тіло духовне. Якщо є тіло душевне, то є й духовне» (1 Кор. 15:42-44). Право на воскресіння здобувається ще за життя. Бог створив тлінне і нетлінне. Але розум душевної людини, спираючись на Дух Істини, здатний народити в собі нетлінну свідомість – духовний продукт розуму. Апостол пояснює: «Останній ворог, який буде знищений, - це смерть» (1 Кор. 15:26). Щоб здолати будь-якого ворога, слід вибрати Бога Отцем життя. Він Бог Життя, а смерть – це відсутність Бога! Павло стверджує: «Коли ж це тлінне зодягнеться в нетління (духовність), і це смертне (ідолопоклонство) зодягнеться в безсмертя (Божу Істину), тоді збудуться написані слова: Смерть поглинута перемогою!» (1 Кор. 15:54). І християни не будуть вже боятися смерті, яка для них перестане існувати!   Амінь!

Дослідження сестри Надії